Рішення № 11934200, 22.09.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2010 р. Справа № 59/247-08

вх. № 8819/4-59

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача - Сизова Л.В., за довіреністю № 010-00/6259 від 17.09.2010р.

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "ЗПК", м.Балаклія

до Відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м.Харків

про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 12997,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство "ЗПК" (м.Балаклія) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд розірвати договір банківського рахунку, укладений між ним та відповідачем - Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (м.Харків); зобов'язати відповідача зарахувати грошові кошти в сумі 80364,43 грн. на банківський рахунок позивача № 26007052304419 в Харківському ГРУ "Приват Банк" в м.Харкові, МФО 351533 згідно платіжного доручення від 13.11.2008р. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача збитки в сумі 12997,08 грн. та витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник позивача в призначене судове засідання свого повноважного представника не направив, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про поновлення розгляду справи та призначення її до розгляду за належною адресою, що зазначена у позовній заяві позивачем.

Ухвалою від 13.09.2010 року суд попереджав сторони, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В матеріалах справи наявна ухвала про зупинення провадження у справі №59/247-08, направлена на адресу позивача, що повернулась до господарського суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв"язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Представник відповідача в повному обсязі заперечує в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог, надав суду додаткові письмові пояснення в обгрунтування своїх заперечень на позов (вх.20061), а також письмові пояснення (вх.20197) з документами в їх обгрунтування, які долучаються судом до матеріалів справи.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані ним письмові заперечення, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

02 червня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" в особі Філії ВАТ "Укрексімбанк" в м. Харкові (відповідач по справі) та Приватним підприємством "ЗПК" (позивач по справі) був укладений договір банківського рахунку № 22184, відповідно до умов якого відповідач відкриває позивачу банківський рахунок № 26000000122184, проводить операції по рахунку та надає банківські послуги відповідно до чинного законодавства, нормативно-правових актів НБУ та внутрішніх правил банку, а позивач зобов"язується оплачувати банківські послуги на умовах договору.

Пунктом 1.1.1. зазначеного договору передбачено, що позивач має право вимагати від відповідача своєчасного й повного надання банківських послуг відповідно до предмету договору.

Позивач у позовній заяві зазначає, що надав до філії банку платіжне доручення від 16.07.2008р. № 10 на перерахування грошових коштів у сумі 80400,00 грн. на користь ФОП ОСОБА_1 за договором № 0802-1 від 08.02.2008р.

Розпорядження позивача про перерахування грошових коштів філією банку не виконано. На зворотній стороні платіжного доручення від 16.07.2008 № 10 філією банку здійснено напис про повернення платіжного доручення без виконання, у зв'язку із накладенням на рахунок позивача арешту згідно з Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.07.2008 по справі № 53/195-08.

Зазначене платіжне доручення було повернено позивачу без виконання.

10.11.2008р. позивачем було надано банку платіжне доручення № 14 на перерахування грошових коштів в сумі 37500,00 грн. на користь ФОП ОСОБА_1 за договором від № 0802-1 від 08.02.2008р. та платіжне доручення № 15 на перерахування грошових коштів у сумі 42500,00 грн. на користь "Світтехсервіс" за договором поставки № 1224/08 від 12.06.2008р., які також були повернені позивачу без виконання, у зв'язку із накладенням на рахунок позивача арешту згідно з Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.07.2008 по справі № 53/195-08.

Позивач у позові посилається на те, що рішенням господарського суду Харківської області від 27.10.2008р. заходи до забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів скасовано, в зв"язку з чим позивач вважає, що починаючи з 28.10.2008р. грошові кошти на його рахунку не перебували під арештом.

09.11.2008р. позивач отримав від ФОП ОСОБА_1 претензію, в якій на підставі договору від 08.02.2008р. вимагав провести оплату основної суми боргу в розмірі 80400,00 грн.; провести оплату штрафу в розмірі 8040,00 грн.; провести оплату 3% річних в розмірі 707,08 грн. (договір, укладений позивачем з ФОП ОСОБА_1 та претензія наявні в матеріалах справи).

15.11.2008р. позивач отримав від ТОВ "Світтехсервіс" претензію, в якій на підставі договору поставки № 1224/8 від 12.06.2008р. вимагав перерахувати на його рахунок платіж в сумі 42500,00 грн. та штраф 10% в сумі 4250,00 грн. (договір, укладений позивачем з ТОВ "Світтехсервіс" та претензія також наявні в матеріалах справи).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що оскільки його платіжні доручення не були виконані відповідачем, йому спричинено збитки у розмірі заявлених ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Світтехсервіс" штрафів та річних.

На підставі викладеного та наданих документів, позивач просить суд розірвати договір банківського вкладу, зобов'язати відповідача зарахувати грошові кошти в сумі 80364,43 грн. на банківській рахунок позивача № 26007052304419, відкритий в Харківському ГРУ «Приват Банк», а також стягнути з відповідача завдані збитки в сумі 12997,08 грн. В обгрунтування заявлених позовних вимог посилається на ст.ст. 22, 1073, 1092 Цивільного кодексу України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Пунктом 1.1.1. зазначеного договору передбачено, що позивач має право вимагати від відповідача своєчасного й повного надання банківських послуг відповідно до предмету договору.

Позивач у позовній заяві зазначає, що надав до філії банку платіжне доручення від 16.07.2008р. № 10 на перерахування грошових коштів у сумі 80400,00 грн. на користь ФОП ОСОБА_1 за договором № 0802-1 від 08.02.2008р.

В матеріалах справи наявне платіжне доручення позивача № 10 від 16.07.2008р. про перерахування грошових коштів філією банку на суму 80400,00 грн. На зворотній стороні цього платіжного доручення філією банку здійснено напис про повернення платіжного доручення без виконання, у зв'язку із накладенням на рахунок позивача арешту згідно з Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.07.2008 по справі № 53/195-08.

Дане платіжне доручення було отримане відповідачем 25 липня 2008 року, про що свідчить штамп Філії ВАТ "Укрексімбанк".

Платіжні доручення № 14 від 10.11.2008р. та № 15 від 10.11.2008р. також були повернені банком з відповідною відміткою.

25 липня 2008 року ухвалою господарського суду Харківської області у справі № 53/195-08 за позовом ВАТ "Державний експортно - імпортний банк України" до ПП "ЗПК" про стягнення 80000,00 грн. було задоволено клопотання позивача про забезпечення позову та накладено арешт до вирішення спору по суті на грошові кошти, які знаходяться на розрахунковому рахунку Приватного підприємства „ЗПК" (адреса: 64200, Харківська область, м. Балаклея, вул. Геологічна, 10, р/р № 26000000122184 відкритий у філії ВАТ „Укрексімбанк" в м. Харкові, МФО 351618, код 34114238) в межах ціни позову у сумі 80000,00 грн.

27.09.2008 року було винесено рішення господарським судом Харківської області по справі № 53/195-08 щодо відмови в позові ВАТ "Укрексімбанк" та скасування заходів, вжитих ухвалою суду від 25.07.2008 року.

06.11.2008 року філією ВАТ "Укрексімбанк" в м. Харкові було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду Харківської області від 27.10.2008р.

21.01.2009р. ухвалою господарського суду Харківської області провадження у справі 59/247-08 було зупинено до розгляду Харківським апеляційним господарським судом апедяційної скарги на рішення суду першої інстанції по справі № 53/195-08.

У відповідності до ч. 3-4 ст. 85 ГПК рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Виходячі з цього, арешт на рахунок ПП «ЗПК», вважається чинним до моменту винесення Постанови Харківським апеляційним господарським судом.

У відповідності до Закону України «Про запобігання та протидію легалізацію (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» банк є суб'єктом первинного фінансового моніторингу, а у відповідності до ч.2. ст.7 Закону суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від забезпечення здійснення фінансової операції у разі встановлення, що ця фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу та зобов'язаний ідентифікувати і повідомити Уповноважений орган про осіб, що здійснюють зазначену фінансову операцію, та її характер.

Згідно ст.18 Закону України «Про запобігання та протидію легалізацію (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» суб'єкти фінансового моніторингу, їх посадові особи та інші працівники не несуть відповідальності за шкоду, заподіяну юридичним і фізичним особам, у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків під час проведення фінансового моніторингу, якщо вони діяли у межах завдань, обов'язків та у спосіб, що передбачені цим Законом.

Крім того, грошові кошти на рахунку ПП "ЗПК" є коштами, що отримані за реалізацію млина Р6-АВМ-15, що є предметом застави за договором застави №6805Z16 від 25.02.2005 року, укладеного між ВАТ «Укрексімбанк» в м.Харкові і ПП «Дарт», а також предметом позову у справі № 53/195-08.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2009р. у справі № 53/195-08 було задоволено апеляційну скаргу на рішення господарського суду Харківської області від 27.10.2008р. та прийнято нове рішення, яким з Приватного підприємства "ЗПК" на користь Відкритого акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України" стягнуто 80000 грн. вартості заставленого майна, 1200 грн. державного мита, сплаченого за подання позовної заяви і апеляційної скарги та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.02.2010р. ПП "ЗПК" у справі № 53/195-08 було відмовлено в заяві про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2009р.

04.08.2010р. Постановою ВГСУ по справі № 53/195-08 касаційну скаргу ПП "ЗПК" на ухвалу суду першої інстанції від 11.02.2010р. залишено без задоволення.

23 лютого 2009 року на виконання Постанови Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2009р. у справі № 53/195-08 був виданий наказ про стягнення з Приватного підприємства "ЗПК" на користь Відкритого акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України" 80000 грн. вартості заставленого майнф, 1200 грн. державного мита, сплаченого за подання позовної заяви і апеляційної скарги та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

25.02.2009р. Постановою Відділу державної виконавчої служби Балаклійського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження згідно наказу суда, якою було накладено арешт на все майно, що належить ПП "ЗПК" у межах суми звернення стягнення, що становила 81218,00 грн.

Наказ господарського суду Харківської області від 23.02.2009р. у справі № 53/195-08 було виконано ВДВС Балаклійського району РУЮ та списано грошові кошти в розмірі 80888,98 грн. з рахунку ПП "ЗПК" на підставі платіжної вимоги №8-544 від 04.03.2009р. меморіальним ордером №8-544 від 04.03.2009р.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає неможливим зарахування грошових коштів в сумі 80363,43 грн. на інший банківський рахунок позивача, оскільки:

У відповідності до ч. 2 ст. 1071 Цивільного кодексу України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Пунктом 1.7. розділу 1 "Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженою Постановою Правління НБУ №22 від 21.01.2004 року передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України зазначено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Крім того, суд також зазначає, що у відповідності до ч. 2 ст. 1072 Цивільного кодексу України навіть у разі одночасного надходження до банку кількох розрахункових документів, на підставі яких здійснюється списання грошових коштів, банк списує кошти з рахунку клієнта у першу чергу на підставі рішення суду.

Так, після звернення стягувача - ВДВС Балаклійського РУЮ, з платіжною вимогою № 8-544 від 04.03.2009р. банком були списані з рахунку позивача у відповідності до положень розділу 5 "Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" меморіальним ордером № 8-544 від 04.03.2009р. грошові кошти в сумі 80888,98 грн., залишок коштів склав 22,36 грн.

Таким чином, позвовні вимоги в частині зобов"язання відповідача зарахувати грошові кошти в сумі 80363,43 грн. є безпідставними, та суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача в частині розірвання договору банківського рахунку, то суд виходить з того, що позивач звернувся до відповідача з заявою про закриття рахунку № 26000000112184, відкритого в філії АТ "Укрексімбанк", 13.11.2008р., тобто коли вже ухвалою господарського суду від 25.07.2008р. у справі № 53/195-10 був накладений арешт на грошові кошти, який діяв на момент звернення позивача до філії банку.

За таких підстав, банк не міг здійснити закриття рахунку на підставі п. 20.5. Інструкції "Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах", затвердженої постановою НБУ № 492 від 12.11.2003р., станом на момент звернення позивача з позовною заявою. Закриття рахунку можливе лише після списання коштів ДВС.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає позивачу, що станом на момент подачі позовної заяви позовні вимоги позивача в частині розірвання договору банківського вкладу є безпідставними та задоволенню не підлягають, але це не позбовляє можливості позивача звернутися до банку у відповідності до п. 7.3. договору № 22184 від 02.06.2006р. про його розірвання після списання коштів у примусовому порядку з рахунку позивача або до суду у разі невиконання банком вимог договору у відповідності до положень ст. 526 Цивільного кодексу України.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 12997,08 грн. збитків, що позивач обгрунтовує несплатою ним грошових коштів за договором від 08.02.2008р. № 0802-1, укладеним між ним та ФОП ОСОБА_1, та договором поставки від 12.06.2008р. № 1224/08, укладеним між ним та ТОВ "Світтехсервіс", суд виходить з наступного.

На виконання умов договору від 08.02.2008р. № 0802-1, укладеного між ПП "ЗПК" та ФОП ОСОБА_1 та договору поставки від 12.06.2008р. № 1224/08, укладеного між ПП "ЗПК" та ТОВ "Світтехсервіс", позивачем були направлені відповідачу 10.11.2008р. та 10.11.2008р. платіжні доручення №№ 14 та 15 відповідно, які були залишені без виконання в зв"язку з накладенням арешту на рахунок позивача.

Відповідно до п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з абзацами 1-4 п. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим субєктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною; недоодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою і вини особи, яка заподіяла шкоду. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Підставою для відшкодування збитків є наявність усіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, збитків, причинного звязку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

За таких підстав, враховуючи вищевикладене, керуючись вищенавденими нормами права, суд не вбачає протиправної поведінки в діях відповідача, а одже вини, в зв"язку з чим позовні вимоги в частині стягнення збитків безпідставні та задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 7, 18 Закону України «Про запобігання та протидію легалізацію (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», 22, 224, 225, 611, 617, 1071, 1704 Цивільного кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 8285 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя

Повний текст рішення підписано 24.09.2010р.

Справа № 59/247-08