Рішення № 11934166, 24.09.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2010 р. Справа № 37/182-10

вх. № 7008/5-37

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Шевченко А.К. за довіреністю № 2 від 15.02.2010 р.

відповідача - Бутко П.Є. за довіреністю № б/н від 10.08.2010 р.

розглянувши справу за позовом ТОВ "СОЮЗ-ТЕРРА-3", м. Верхньодніпровськ

до ТОВ "Агроімпорт Плюс", м. Харків

про стягнення 200461,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ-ТЕРРА-3" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроімпорт Плюс" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь за договором поставки № 113 від 31.07.2008 року наступних грошових коштів:

- суми за договором у розмірі 137000,00 грн.;

- неустойки по договору № 113 від 31.07.2008 року у розмірі 26184,87 грн.;

- три проценти річних від простроченої суми 7499,16 грн.;

- суми встановленого індексу інфляції за весь час прострочення 29777,61 грн. та судових витрат.

В обґрунтування позову позивач вказував про те, що 31 липня 2008 року між сторонами був укладений договір поставки № 113 від 31 липня 2008 року (надалі - договір), згідно якого відповідач зобов'язувався передати у власність позивача, відповідно до додатку № 1 до договору, трактор ХТА-200 з двигуном Д-260.4, з каркасною кабіною ХТЗ-17221, кондиціонером, шини 23 1R26, на протязі 45 банківських днів з моменту надходження передоплати на розрахунковий рахунок відповідача. Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 04 серпня 2008 року, згідно якого, позивач здійснив передоплату за трактор ХТА-200 з двигуном Д-260.4 по рахунку-фактурі №1000-00299 від 31 липня 2008 року в сумі 137000,00 грн. Однак, відповідач свої зобов'язання по договору належним чином не виконав, в термін 45 банківських днів, з моменту надходження передоплати на розрахунковий рахунок відповідача, не поставив на склад для передачі у власність позивача, відповідно до додатку № 1 до договору, трактор ХТА-200 з двигуном Д-260.4, з каркасною кабіною ХТЗ-17221, кондиціонером, шини 23 1R26, в зв'язку з чим виникла заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 137000,00 грн.

Сторони до початку судового засідання призначеного на 02.09.2010 р., через канцелярію господарського суду 02.09.2010 р. за вх. № Д968, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 31.08.2010 р. за вх. № 17814, надав відзив на позовну заяву, який господарським судом залучено до матеріалів справи. У наданому відзиві відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову, оскільки товар за договором був готовий з боку відповідача для відвантаження на адресу позивача на початок жовтня 2008 року. Менеджер з продажу відповідача відповідно до п.2.2. договору повідомляв покупця щодо готовності продавця до відвантаження товару та необхідності провести повну сплату за товар. 21 жовтня 2008 р. ТОВ «Агроімпорт Плюс» направило лист № 179 щодо готовності товару до відвантаження та необхідності провести передплату у повному обсязі.

Позивач, через канцелярію господарського суду 02.09.2010 р. за вх. № 18115, надав документи згідно клопотання, які господарським судом були оглянуті у судовому засіданні та деякі із них були залучені до матеріалів справи.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 02.09.2010 р. за вх. № 18207, надав заяву про залучення до матеріалів справи документів вказаних у заяві, яка господарським судом була задоволена та надані документи судом були залучені до матеріалів справи.

Позивач, через канцелярію господарського суду 02.09.2010 р. за вх. № 18208, надав заяву про надіслання йому всіх процесуальних документів по справі на адресу: 51600, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, м. Верхньодніпровськ, вул. Київська, 1, яка господарським судом була задоволена та залучена до матеріалів справи.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 02.09.2010 р. за вх. № 18209, надав заяву про надіслання йому всіх процесуальних документів по справі на адресу: 61024, м. Харків, вул. Студентська, 5/2-А, яка господарським судом була задоволена та залучена до матеріалів справи.

У судовому засіданні призначеному на 02.09.2010 року було оголошено перерву до 21.09.2010 року о 12:20.

У судовому засіданні призначеному на 21.09.2010 року було оголошено перерву до 24.09.2010 року о 11:40.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 17.09.2010 р. за вх. № 19618 та 23.09.2010 р. за вх. № 20237, надав письмові пояснення з додатками в яких вказував про те, що відповідачем свої зобов’язання за договором були виконанні належним чином. В підтвердження цього відповідач вказував про те, що позивачем було сплачено рахунок № 000-00299 від 31.07.2008 р. у розмірі 137000,00 грн. (платіжне доручення № 66 від 04.08.2008р.). Згідно п.3.2. договору поставки № 113 від 31.07.2008 р. строк поставки починає рахуватися з робочого дня, наступного за днем зарахуванням грошових коштів на поточний рахунок продавця, з 05.08.2008р. Рахуючи з 05.08.2008 р. строк у 45 банківських днів закінчується 06.10.2008 р., але трактор ХТА-200 з двигуном Д-260.4 у відповідній особливій комплектації (кабіна, кондиціонер, шини тощо) у кількості 1 (однієї) штуки був підготовлений продавцем до відвантаження на адресу покупця ще «01» жовтня 2008 р. Про наявність трактору на складі відповідача (готовність до відвантаження) свідчить акт прийму-передачі трактора (трактор у комплектації замовника - ТОВ «Союз-Терра-3») за договором поставки № 32 від 05.07.2008 року та угоди про пролонгацію договору між ТОВ «Агроімпорт» (виробником та постачальником) та ТОВ «Агроімпорт Плюс» (покупцем).

Позивач, через канцелярію господарського суду 24.09.2010 р. за вх. № 20405, надав письмові пояснення в яких вказував про те, що наданий відповідачем акт прийому-передачі трактора від 29.09.2008 р. не є належним доказом по справі, оскільки згідно додатку № 1 до договору відповідач повинен був поставити позивачу трактор ХТА-200 з двигуном Д-260.4, з каркасною кабіною ХТЗ-17221, кондиціонером, шини 23 1R26. Згідно акту прийому-передачі трактора від 29.09.2008 р. був поставлений зовсім інший трактор (без каркасної кабіни ХТЗ-17221 та інше), який не має ніякого відношення до договору поставки № 113 від 31 липня 2008 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

31 липня 2008 року між сторонами був укладений договір поставки № 113, згідно якого відповідач зобов'язався передати у власність позивача, відповідно до додатку № 1 до договору, трактор ХТА-200 з двигуном Д-260.4, з каркасною кабіною ХТЗ-17221, кондиціонером, шини 23 1R26 на протязі 45 банківських днів з моменту надходження передоплати на розрахунковий рахунок відповідача.

Згідно з п.2.2. договору форму оплати було визначено, як безготівковий розрахунок. Також було визначено, що товар оплачується на умовах попередньої оплати у розмірі 100% в такому порядку:

-          попередню оплату у розмірі 50% ціни товару покупець проводить на протязі 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку продавця на оплату;

-          попередню оплату у розмірі 50% ціни товару покупець проводить згідно повідомлення продавця щодо готовності товару до відвантаження протягом 3 банківських днів. Таке повідомлення направляється продавцем покупцю в писемній (факс, електронна пошта, засобами поштового зв'язку) або усній формі.

Згідно п.3.1. договору поставка товару на склад продавця проводиться протягом 45 (сорока п'яти) банківських днів з моменту надходження попередньої оплати на поточний рахунок продавця (п.2.2. договору).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Агроімпорт Плюс» виставило на адресу позивача рахунок-фактуру №000-00299 від 31.07.2008 р. на загальну суму 274000,00 грн. Вказаний рахунок був частково сплачений позивачем у розмірі 137000,00 грн. про що свідчить платіжне доручення № 66 від 04.08.2008 р.

Відповідачем в процесі розгляду справи зазначалося про те, що трактор ХТА-200 з двигуном Д-260.4 у відповідній особливій комплектації (кабіна, кондиціонер, шини тощо) у кількості 1 (однієї) штуки був підготовлений продавцем до відвантаження на адресу покупця ще «01» жовтня 2008 р. Відповідачем повідомлення було зроблено відповідно умов договору в усній формі засобами телефонного зв'язку за телефоном позивача, і саме під час телефонної розмови представники позивача посилалися на важке фінансове становище підприємства та неможливість провести сплату за товар у повному обсязі у визначені договором поставки строки. 05.10.2008 р. відповідач повідомив позивача засобами факсимільного зв'язку щодо готовності трактора ХТА-200 до поставки (відвантаження) та необхідності проведення оплати у повному обсязі. За результатом відправлення вказаного повідомлення від фінансового директора позивача було отримано інформацію, що позивач не має можливості виконати зобов'язання з оплати в зв'язку з фінансовою кризою, у зв’язку з чим на ім'я директора ТОВ «Агроімпорт Плюс» була складена доповідна записка за результатами повідомлення покупця щодо готовності товару та проведення повної оплати.

Однак, дані посилання відповідача не можуть бути прийняти судом до уваги, оскільки дані посилання відповідача в процесі розгляду справи не були підтверджені належними доказами, які би свідчили про те, яка саме інформація передавалася відповідачем позивачу засобами телефонного зв'язку.

Крім того, відповідачем вказувалося, що про наявність трактору на складі відповідача (готовність до відвантаження) «01» жовтня 2008 р. свідчить акт прийому-передачі трактора за договором поставки № 32 від 05.07.2006 року та угоди про пролонгацію договору між ТОВ «Агроімпорт» (виробником та постачальником) та ТОВ «Агроімпорт Плюс» (покупцем).

Однак, дослідивши вищевказаний акт, господарським судом було встановлено те, що 29.09.2008 р. на склад відповідача був поставлений зовсім інший трактор (без каркасної кабіни ХТЗ-17221, спецокраска), який не є предметом договору поставки № 113 від 31 липня 2008 року.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи не міститься доказів поставки на склад відповідача протягом 45 (сорока п'яти) банківських днів з моменту надходження попередньої оплати від позивача, трактору ХТА-200 з двигуном Д-260.4, з каркасною кабіною ХТЗ-17221, кондиціонером, шини 23 1R26, який був передбачений додатком № 1 до договору.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що відповідач свої зобов'язання по договору належним чином не виконав, в термін 45 банківських днів з моменту надходження передоплати від позивача на свій розрахунковий рахунок, не поставив на склад для передачі у власність позивача, відповідно до додатку № 1 до договору, трактор ХТА-200 з двигуном Д-260.4, з каркасною кабіною ХТЗ-17221, кондиціонером, шини 23 1R26, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за договором в сумі 137000,00 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 3 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача у розмірі 137000,00 грн. перед позивачем за договором, господарський суд приходить до висновку, що ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Пунктом 5.1. договору було передбачено те, що у разі прострочки відвантаження товару відповідач зобов’язується сплатити позивачу неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючий на момент прострочки, від вартості товару за кожний день прострочки.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладені норми діючого законодавства та враховуючи умови п. 5.1. договору щодо нарахування неустойки (пені), господарський суд приходить до висновку, що розрахунок неустойки позивачем зроблено не вірно, у зв'язку з тим, що нарахування позивачем штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань відповідачем здійснювалося не на протязі 6-і місяців, що суперечить вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України судом була перерахована сума неустойки та встановлено, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає неустойка (пеня) у розмірі 13442,89 грн. за період з 31.01.2010 р. по 31.07.2010 р.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку позивачем вірно було здійснено розрахунок 3% річних на суму 7499,16 грн. та інфляційних на суму 29777,61 грн.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем контррозрахунку відповідних сум не було надано до суду.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми за договором № 113 від 31.07.2008 року у розмірі 137000,00 грн. (попередньої оплати), неустойки 13442,89 грн., 3% річних 7499,16 грн. та інфляційних 29777,61 грн., всього – 187719,66 грн.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 1877,20 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 221,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 536, 549, 611, 625, 628, 629, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроімпорт Плюс" (61124, м. Харків, проспект Гагаріна, буд.174, корпус 5, кв. 95, код ЄДРПОУ 33605766, р/р № 26006005447001 в ХФ АТ «Укрінбанк», МФО 351243) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ-ТЕРРА-3" (51600, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, м. Верхньодніпровськ, вул. Київська, 1, код ЄДРПОУ 33214705, р\р 26001051892931 у ДФ КБ „Приватбанк" у м. Дніпродзержинськ, МФО 305965) - суму за договором № 113 від 31.07.2008 року у розмірі 137000,00 грн., неустойку 13442,89 грн., 3% річних 7499,16 грн., інфляційні 29777,61 грн., 1877,20 грн. державного мита та 221,00 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя

Рішення підписано 27.09.2010 р.