Рішення № 11934117, 22.09.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2010 р. Справа № 37/140-10

вх. № 6631/5-37

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Деснагрейн", м. Київ

до ТОВ "АФ "Далакс", смт. Нова Водолага

про стягнення 201949,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Деснагрейн" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Далакс" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 201949,00 грн., з яких основна сума боргу - 96233,22 грн., пеня - 39172,49 грн., 3% річних - 5338,97 грн., інфляційні - 22711,04 грн., штраф (20 % від суми боргу) - 19246,64 грн., штраф (20 % від суми боргу) - 19246,64 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладені між сторонами договір № 34/Х-П-2008 (купівлі-продажу) від 09 січня 2008 року та договір № 1 про визнання боргових зобов'язань та ліквідацію заборгованості від 20 травня 2009 року.

Позивач про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву до суду не надав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Позивач, через канцелярію господарського суду 22.09.2010 р. за вх. 19994, надав заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою свого представника, яка господарським судом залучається до матеріалів справи. В задоволенні заяви позивача про відкладення розгляду справи господарський суд вважав за необхідне відмовити, оскільки 2-х місячний строк вирішення спору по справі спливає 22.09.2010 року у зв'язку з чим у суду відсутня можливість для відкладення розгляду справи.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

09.01.2008 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу № 34/Х-П-2008 (надалі – договір купівлі-продажу).

Згідно договору купівлі-продажу позивач (продавець) передав відповідачу (покупцю) товар (насіння ячменю, засоби захисту рослин) загальною вартістю 96233,22 грн., що підтверджується наступними первинними документами:

-          видаткова накладна № ХТРН-00247 від 04 березня 2008 року про передачу насіння ячменю на суму 90000,00 грн., включаючи ПДВ;

-          видаткова накладна № ХТРН-00641 від 07 травня 2008 року про передачу засобів захисту рослин на суму 6233,22 грн., включаючи ПДВ.

20.05.2009 року між сторонами було укладено договір про визнання боргових зобов'язань та ліквідацію заборгованості № 1 (надалі - договір про визнання боргових зобов'язань), згідно з умовами якого (п.1.1.) позивач підтверджує, а відповідач визнає борг у розмірі 96233,22 грн., який підтверджується вищезазначеними первинними документами.

Сторони згідно пункту 2.1.2. договору про визнання боргових зобов'язань підтвердили, що строк оплати у відповідача за договором № 34/Х-П-2008 (купівлі-продажу) від 09.01.2008 року настав 05.09.2008 року.

Відповідно до п.4.1. договору про визнання боргових зобов'язань відповідач визнає прострочення сплати боргу та зобов'язується сплатити борг у повному обсязі згідно конкретно визначеного в договорі графіку, але у будь-якому разі не пізніше 01.08.2009 року.

Судом встановлено, що з матеріалів справи вбачається те, що відповідно до умов договору купівлі-продажу та договору про визнання боргових зобов'язань відповідач своєчасно до 05 вересня 2008 року не сплатив борг за поставлений товар.

При цьому суд зазначає, що договором про визнання боргових зобов'язань було встановлено наступне:

Пункт 2.5. - боржник підтверджує, що ним було порушено вимоги пункту 7.3. договору купівлі-продажу № 34/Х-П-2008 від 09 січня 2008 року, що має наслідком стягнення штрафу у розмірі 20% від суми договору.

Пункт 4.2. - вказані у пункті 4.1. договору про визнання боргових зобов'язань суми зазначені без урахування неустойки та інших виплат згідно цього договору. Належною до сплати сумою є суми, визначені в пункті 4.1.1. цього договору разом із нарахованими на кожну з них неустойкою та іншими виплатами боржника за цим договором, що мають бути виплачені разом із зазначеними сумами у вказані строки. У випадку неповної виплати сум з урахуванням неустойки та інших виплат, вважається, що неустойка та інші виплати сплачуються в першу чергу.          

Пункт 5.2. - у разі порушення боржником будь-якого з положень цього договору, ухилення від повернення боргу, у тому числі невиконання вимог пункту 3.3.4 цього договору тощо, положення пункту 5.1 цього договору не застосовуються, а кредитор отримує право діяти відповідно до статті 8 цього договору щодо стягнення з боржника неустойки та інших виплат у повному обсязі на наступний день після відповідного порушення.

Пункт 6.1 - боржник у разі прострочення термінів виплати боргу, визначеного пунктом 4.1.1. договору одноразово сплачує кредиторові штраф у розмірі 20% від суми належної до сплати (з урахуванням неустойки та інших виплат), а також додатково сплачує 0,4% від суми такого боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за відповідний період.

Відповідно до п. 6.2. договору про визнання боргових зобов'язань сторони визначили, що:

пунктом 6.2.1.          було передбачено, що згідно статті 259 Цивільного кодексу України, строк позовної давності по стягненню штрафів та пені становить 3 роки;

пунктом 6.2.2. було передбачено, що згідно статті 624 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню в повному обсязі незалежно від відшкодування збитків.

пунктом 6.2.3. було передбачено, що відповідно до пункту 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за цим договором здійснюється без обмеження строку.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи доказів сплати відповідачем позивачу суми основного боргу у розмірі 96233,22 грн. не міститься.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладене та умови вищезазначених договорів, укладених між сторонами, перевіривши нарахування позивачем пені, штрафів, 3% річних та інфляційних господарський суд визнає позовні вимоги позивача у повному обсязі та приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 2019,49 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 628, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви позивача про відкладення розгляду справи відмовити.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Далакс" (63200, Харківська обл., смт. Нова Водолага, вул. Гагаріна, 1, код ЄДРПОУ 34270137, п/р 2600630117701 в ПАТ «Золоті Ворота» м. Харків, МФО 351931) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деснагрейн» (04050, Україна, м. Київ, вул. Пимоненка, 13, корпус 5В/11, код ЄДРПОУ 34003340, п/р 26007004574000 в «Креді Агріколь корпоративний та інвестиційний банк», МФО 300379) - 201949,00 грн., з яких основна сума боргу - 96233,22 грн., пеня - 39172,49 грн., 3% річних - 5338,97 грн., інфляційні - 22711,04 грн., штраф (20% від суми боргу) - 19246,64 грн., штраф (20% від суми боргу) - 19246,64 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Далакс" (63200, Харківська обл., смт. Нова Водолага, вул. Гагаріна, 1, код ЄДРПОУ 34270137, п/р 2600630117701 в ПАТ «Золоті Ворота» м. Харків, МФО 351931) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деснагрейн» (04050, Україна, м. Київ, вул. Пимоненка, 13, корпус 5В/11, код ЄДРПОУ 34003340, п/р 26007004574000 в «Креді Агріколь корпоративний та інвестиційний банк», МФО 300379) - 2019,49 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 27.09.2010 р.