Рішення № 11933973, 22.09.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2010 р. Справа № 47/240-10

вх. № 7546/5-47

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Карпенка В.І. довіреність б/н б/д;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакорт", м. Харків

до Приватного підприємства "Аквамарин", м. Харків

про стягнення 87568,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дакорт" (позивач) звернулося з позовом щодо стягнення з відповідача –Приватного підприємства "Аквамарин" суму вартості поставленої продукції у розмірі 83 129,46 грн. та нарахованої пені у розмірі 4 439, 32 грн., які виникли внаслідок несплати відповідачем отриманого товару на підставі договору поставки №ДП 007-232 від 01.01.2009 р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 875,68 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Окрім того, позивач надав 22 вересня 2010 року документи згідно супровідного листа вх. №20056, які долучені судом до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив, про дату та час був повідомлений належним чином, але відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно із статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

          Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.

01.01.2009 р. між постачальником (далі по тексту - позивач) та покупцем (далі по тексту - відповідач) було укладено договір поставки № ДП007-232 (далі по тексту - договір).

Відповідно до умов вищевказаного договору позивач взяв на себе зобов"язання поставляти товар, а відповідач зобов"язується приймати та оплачувати поставлений товар на умовах цього Договору відповідно спеціфікаціям товару, які є невід"ємною частиною договору за цінами, вказаними у спеціфікації та належними чином оформленим супровідними документами.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2.1.1. Договору позивач зобов'язується поставляти відповідачу визначений в замовленні в погодженому сторонами асортименті і якості по цінам, погодженим з відповідачем на склад/магазин, який вказаний в замовленні. Замовлення вважається прийнятим позивачем від відповідача у випадку, якщо протягом трьох годин після його вручення позивач не повідомить відповідача про свою незгоду 3 замовленням або неможливості його виконання письмово, по факсу або усно в телефонному режимі.

Згідно з п. 2.1. Договору відповідач зобов'язаний оплачувати поставлені позивачем товари в порядку, визначеному цим Договором, і у відповідності з виставленим позивачем рахунком на оплату.

Згідно п. 6.1. Договору Оплата товару проводиться шляхом перерахування х коштів з рахунку відповідача на рахунок позивача: - з відстрочкою 21 (двадцять одного) календарного дня з моменту поставки товару.

Відповідно до п. 6.6. Договору сторони щомісячно підписують акти звірки розрахунків по виробничим поставкам, для чого позивач проект акту звірки і направляє його Покупцю в строк, не пізніше 25 числа місяця, наступного за місяцем, по якому проводиться звірка. У випадку не надходження від відповідача заперечень по Акту звірки в строк до 30 числа місяця, наступного за звітним місяцем. Акт звірки складається на підставі даних позивача.

Позивач свої зобов"язання на виконання умов договору виконав, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 83 129,46 грн., що підтверджується видатковими накладними: № ДХВ-000690 від 14.01.2010 року на суму 696,23 грн.; № ДХВ-000705 від 14.01.2010 р. на суму 2 910,65 грн.; № ДХВ-002501 від 23.01.2010 року на суму 2666,12 грн.; № ДХВ-002502 від 23.01.2010 року на суму 2276,52 грн.; № ДХВ-002503 від 23.01.2010 року на суму 1956,90 грн.; № ДХВ-002504 від 23.01.2010 року на суму 3140,24 грн.; № ДХВ-002796 від 28.01.2010 року на суму 2364,62 грн.; № ДХВ-002797 від 28.01.2010 року на суму 3300,32 грн.; № ДХВ-004152 від 04.02.2010 року на суму 3209,44 грн.; № ДХВ-004154 від 04.02.2010 року на суму 2715,46 грн.; № ДХВ-004277 від 05.02.2010 року на суму 1994,40 грн.; № ДХВ-014710 від 08.04.2010 року на суму 4756,84 грн.; № ДХВ-014711 від 08,04.2010 року на суму 6007,22 грн.; № ДХВ-014714 від 08.04.2010 року на суму 4756,84 грн.; № ДХВ-014715 від 08.04.2010 року на суму 5989,46 грн.; № ДХВ-014712 від 08.04.2010 року на суму 3365,28 грн.; №ДХВ-018025 від 23.04.2010 року на суму 1913,50 грн.; № ДХВ-018061 від 23.04,2010 року на суму 835,04 грн.; № ДХВ-018063 від 23.04.2010 року на суму 835,04 грн.; № ДХВ-018027 від 23.04.2010 року на суму 1695,26 грн.; № ДХВ-018051 від 23.04.2010 року на суму 2487,48 грн.; № ДХВ-018065 від 23.04.2010 року на суму 835,04 грн.; № ДХВ-018026 від 23.04.2010 року на суму 2279,32 грн.; № ДХВ-018062 від 23.04.2010 року на суму 835,04 грн.; № ДХВ-018046 від 23.04.2010 року на суму 2449,02 грн.; № ДХВ-018064 від 23.04.2010 року на суму 835,04 грн.; № ДХВ-025032 від 28.05.2010 року на суму 3523,12 грн.; № ДХВ-025050 від 28.05.2010 року на суму 35233,12 грн.; № ДХВ-027442 від 10.06.2010 року на суму 1584,54 грн.; № ДХВ-027444 від 10.06.2010 року на суму 1720,38 грн.; № ДХВ-027446 від 10.06.2010 року на суму 2045,52 грн.; № ДХВ-027443 від 10.06.2010 року на суму 1676 грн., № ДХВ-027445 від 10.06.2010 року на суму 1950,36 грн.

Відповідач отримав товар, що підтверджується підписом повноважного представника відповідача та печаткою підприємства, але вартість його не сплатив, у наслідок чого виникла заборгованість у розмірі 83 129,46 грн.

Як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків, який підписаний між сторонами у червні 2010 сума основного боргу відповідача складає 83 129,46 грн., тобто сума боргу відповідачем не спростовується.

22.07.2010р. позивачем для вирішення спору в досудовому порядку була направлена претензія вих. №6 відповідачу про необхідність сплати заборгованості, що утворилася. На вказану претензію відповідач не відреагував та суму боргу не сплатив.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в сумі заборгованості у розмірі 83 129,46 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь пеню у розмірі 4 439,32 грн.

          Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 7.3. Договору сторони встановили, що за прострочку оплати товару відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період невиконання зобов"язання по сплаті від вартості несплаченої суми за кожен день прострочення.

          Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Перевіривши нарахування пені, суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 875,68 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Аквамарин" (61036, м. Харків, вул. Дизельна, 3/5, р/р 26001805822891 в ХОВ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351016, м. Харків, код ЄДРПОУ 31634863, ІНН 316348620390, свідоцтво № 30008542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакорт" (61036, м. Харків, вул. Матросова, 20, р/р 26008158617 в "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805 м. Київ, код ЄГРПОУ 36394005, ІНН 363940001099, свідоцтво № 100219124) суму вартості поставленої продукції у розмірі 83 129,46 грн., пеню у розмірі 4 439, 32 грн., державне мито у розмірі 875,68 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Справа №47/240-10

Повне рішення складене 23 вересня 2010 року.