Рішення № 11933854, 21.09.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2010 р. Справа № 43/186-10

вх. № 6228/3-43

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя

суддя

суддя

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Жирний О.С., дов. б/н від 15.01.2010 року. відповідача - не з"явився.

розглянувши справу за позовом ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз"

до ДП "Завод імені В.О.Малишева",м.Харків

про стягнення 4579,61 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" звернувся до суду з позовом до ДП "Завод імені В.О.Малишева", м.Харків про стягнення 4315,64грн. заборгованості, 17,55грн. індекс інфляції, 214,39грн. пені, 32,03грн. 3% річних, судові витрати покласти на відповідача.

Заявою від 21.09.10 р. позивач уточнив позовні вимоги та наполягає на стягненні з відповідача 4315,63 грн. суми основного боргу.

Колегія суддів розглядає справу з урахуванням вимог, визначених у заяві від 21.09.10 р., оскільки згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач в судове засідання, призначене на 21.09.2010року не з”явився, за таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку ст.75 ГПК України, але 30.08.10 р. через канцелярію господарського суду надав відзив на позовну заяву,де вказує, що позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань не можуть бути задоволені, оскільки 29.09.2009 р. господарським судом Харківської області винесено ухвалу №Б-39/195-09 про порушення провадження у справі про визнання підприємства-відповідача банкрутом.

Так, п.6 вказаної ухвали, відповідно до ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. 12.10.2009 р. господарським судом винесено ухвалу про роз'яснення п. 6 ухвали №Б-39/195-09 від 29.09.2009 р.

Згідно п.4 ст.12 Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Позивачем здійснені інфляційні нарахування та нарахування 3%, які по своїй суті є фінансовими санкціями, передбаченими чинним законодавством за неналежне виконання грошових зобов'язань.

Зазначає, що відповідно до Постанови Вищого господарського суду України від 28.02.2007 р. по справі №1/364: «Положення ст. 625 Цивільного кодексу України, які передбачають сплату суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, містяться у главі 51 цього Кодексу, що регулює правові наслідки порушення зобов'язання та відповідальність за порушення зобов'язання. Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню тільки у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрати матеріального характеру.

Відповідно, такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання.

У випадку введення мораторію боржник не вправі самостійно задовольняти вимоги кредиторів поза межами справи про банкрутство. Отже, з моменту дії мораторію не можуть нараховуватися штрафні санкції, оскільки з цього моменту відсутня вина боржника у несплаті основної заборгованості, у зв'язку з встановленим обмеженням його волевиявлення щодо задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Взагалі, Закон дає вичерпний перелік випадків, на які не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди.

3% річних та інфляційні нарахування у цьому переліку відсутні, а відповідно мораторій на них поширюється, незважаючи навіть на ту обставину, є дані види відповідальності санкціями, чи ні.

Вказує, що в даний час дія мораторію продовжується, закон не передбачає наявність у позивача законного права застосовувати до відповідача фінансові санкції за неналежне виконання грошових зобов'язань, (в тому числі можливості стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань).

Судова колегія, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановила наступне: 29.01.09 р. між сторонами у справі було укладено договір про надання послуг з транспортування природного газу № 20505 ТК, який було пролонговано на 2010 р. додатковою угодою від 21.12.09 р., відповідно до умов якого позивач зобов”язався надавати послуги з транспортування природного газу, а відповідач зобов”язався приймати та своєчасно оплачувати послуги з транспортування газу та виконувати інші обов”язки, передбачені даним договором.

Згідно з п. 7.2. договору, розрахунки за послуги з транспортування природного газу, що були надані у звітньому місяці, здійснюються відповідачем до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Позивач, на виконання своїх обов'язків за договором надав відповідачу послуги з транспортування газу у такому обсязі: лютому 2010 р. - 22,881 тис. куб. м. природного газу на загальну суму 1 949,46 грн., що підтверджується актом виконаних робіт з транспортування газу від 28.02.2010 р.; у березні 2010 р. - 21,488 тис. куб. м. природного газу на загальну суму 1 830,78 грн., що підтверджується актом виконаних робіт з транспортування газу від 31.03.2010 р.; у квітні 2010 р. - 6,284 тис. куб. м. природного газу на загальну суму 535,39 грн., що підтверджується актом виконаних робіт з транспортування газу від 30.04.2010 р. Відповідач свої обов'язки з оплати послуг з транспортування природного газу за лютий, березень та квітень не виконав.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов"язання є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав взяті на себе договірні обов"язки, надав відповідачу послуги з транспортування газу, що підтверджується доданими до матеріалів справи документами, зокрема двосторонніми актами виконаних робіт з транспортування газу.

Проте, відповідачем не виконано належним чином взяті на себе за договором зобов"язання, не сплачено у визначені строки, порядку та розмірі вартість послуг з транспортування природного газу, внаслідок чого за період з лютого по квітень 2010 року заборгованість складає 4315,63 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за послуги з транспортування природного газу за лютий, березень, квітень 2010 року складає 4315,63 грн. є поточною, оскільки утворилась після порушення провадження у справі про банкрутство, відповідачем не сплачена і не спростована, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, "боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений їшіговором або законом ".

Зі змісту наведених норм випливає, що нарахування 3% річних та інфляційних проводиться за весь час прострочення до припинення грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України). Стаття 198 Господарського Кодексу України "Виконання грошових зобов'язань" встановлює, що платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом. Стаття 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлює, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача.

Господарське зобов'язання також може бути припинене зарахуванням, згодою сторін, ліквідацією юридичної особи та визнане недійсним за рішенням суду (Глава 50 ЦК України, ст. 202 ГК України).

Таким чином, на не сплачену споживачем заборгованість нараховуються 3% річних та інфляційних витрат (протягом загального терміну позовної давності або до припинення зобов'язання, якщо таке має місце раніше).

Відповідно до розрахунку індексу інфляції, 3 % річним, нарахування по цим видам заборгованості проводились на суму основного боргу.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення суми інфляційних витрат, яка складає 17,55 грн. та 3% річних в розмірі 32,03 грн. підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Щодо нарахованої позивачем пені за несвоєчасне виконання зобов'язання по оплаті послуг з транспортування газу, наданих відповідачу в лютому - квітні 2010 року в розмірі 214,39 грн. слід зазначити, що відповідно до п.8.1. договору, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача суму пені у розмірі 0,5% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується, починаючи з 11 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Але, як вказано вище, Господарським судом Харківської області порушено провадження у справі № Б-39/195-09 про банкрутство підприємства –відповідача (ухвала від 29.09.09 р.) та з цього дня вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до п. 4 ст. 12 п. 4 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів “не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань”, у зв”язку з чим в частині стягнення пені у розмірі 214,39 грн. слід відмовити.

Крім того, враховуючи, що на час розгляду справи позивач відмовився від позову в частині стягнення з відповідача 0,01 грн. суми основного боргу, колегія суддів вважає за необхідне, провадження у справі припинити на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 102,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 625, 626, Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 193, 232, Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 77, п. 4 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", судова колегія

ВИРІШИЛА:

Прийняти до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог від 21.09.10 р.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ДП "Завод імені В.О.Малишева" (м.Харків, вул. Плеханівська, 126, п/р 2600031907399 в АБ „Діамантбанк” м. Харків, МФО 320854, код ЄДРПОУ 30007189) на користь Дочірньої Компанії "Укртрансгаз" Національної Акціонерної Компанії "Нафтогаз України" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (м. Харків, вул. Культури, 20-А, МСП, п/р 2600480520000 в ХОФ АКБ СР „Укрсоцбанк” м. Харків, МФО 351016, код ЄДРПОУ 25698645) 4315,63 грн. основного боргу, 32,03 грн. – 3% річних, 17,55 грн. інфляційних витрат,102,00 грн державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення пені у розмірі 214,39 грн. відмовити.

В частині стягнення 0,01 грн. суми основного боргу провадження у справі припинити.

Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Головуючий суддя

суддя

суддя

Повний текст рішення по справі № 43/186-10 виготовлений та підписаний 22.09.2010р.