Рішення № 11933439, 21.10.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2010 р. Справа № 3/100/10

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області

54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20

До 1-відповідача:Миколаївського обєднання оздоровчих підприємств “Миколаївсільгоспздравниця”

54000, м. Миколаїв, вул. Шевченка, 7, кв. 1

До 2-відповідача:Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

АДРЕСА_1

ІІІ особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк», 54001, м.Миколаїв, вул. Велика Морська, 63

про: визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Стасюк О.Д., за довіреністю;

Від 1-відповідача: ОСОБА_3, за довіреністю;

Від 2-відповідача: не зявився;

Від ІІІ особи: Курник В.О., за довіреністю;

Від прокуратури: Круш Т.О.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом визнати недійсним з моменту укладання договір від 03.02.2006 р. купівлі-продажу нерухомого майна комплекс, розташований в АДРЕСА_2, укладений між Миколаївським обєднанням оздоровчих підприємств “Миколаївсільгоспздравниця”та СПД ОСОБА_1

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі рішення виконавчого комітету Лиманівської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області від 22.02.06р. №1, норм ст.ст. 203,215,227, 326 Цивільного кодексу України, Статуту відповідача 1, іпотечного договору №117 від 09.02.07р., та мотивовані тим, що відповідач 1 розпорядився майном, що йому не належить без оформлення належного волевиявлення власника, а отже вийшов за межі своєї компетенції, чим порушив право власності держави на вказаний в договорі майновий комплекс.

В письмових поясненнях, неодноразово скерованих до суду, позивач додатково наводить підстави в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідач 1 - Миколаївське обєднання оздоровчих підприємств “Миколаївсільгоспздравниця” 27.008.10р. скерував до суду відзив, в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позову мотивуючи тим, що у позивача не існує правових підстав для оспорювання договору купівлі-продажу майнового комплексу, оскільки відповідно до ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а держава не втручається у здійснення права власності.

16.09.10р. за повідомленням №05-1705-10 у справу вступив прокурор для представництва інтересів держави. В судовому засіданні повністю підтримує позицію та вимоги позивача.

05.10.10р. до господарського суду від позивача надійшла заява, в порядку ст. 53 ГПК України, в якій останній просить визнати причину фактичного пропуску строку позовної заяви поважною та відновити строк на звернення до суду з даним позовом.

20.10.10р. представник ПАТ «Кредитпромбанк»(ІІІ особа без самостійних вимог) у відзиві просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову, оскільки:

- згідно зі Статутом МООП "Миколаївсільгоспздравниця", а саме п.1.2, власністю об'єднання є структурні підрозділи; санаторій "Золотий колос" і "Бузькі дороги", оздоровчі заклади "Ольвія", "Примор'я". "Гайдарівець", "Прибужанка та "Радянська Україна";

- МООП "Миколаївсільгоспздравниця" правомірно (на той час) набуло право

власності на нерухомість, що підтверджується рішенням Лиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області від 16,08.2005 року № 7 та отриманого на його підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.01.2006 р., зареєстрованого Миколаївським МБТІ 19.01.2006 р.;

-РВ ФДМУ по Миколаївській області, як позивач у справі, не довів чим

саме порушені його права та законі інтереси договором купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між МООП «Миколаївсільгоспздравниця»та СПД ОСОБА_1 та не надав жодного доказу, який би дав можливість стверджувати про те, що спірна нерухомість перебуває у державній власності, що надає право на звернення до суду.

Відповідно до п. 1.6 статуту ПАТ «Кредитпромбанк»є правонаступником ВАТ «Кредитпромбанк».

2-відповідач Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, втретє вимоги ухвал суду не виконала, відзив по суті позову не надала, свого представника в судове засідання жодного разу не направила, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

В засіданні 21.10.10р. суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши учасників судового процесу, суд, -

В С Т А Н О В И В:

03.02.2006 року між Миколаївським обєднанням оздоровчих підприємств “Миколаївсільгоспздравниця” (далі - продавець) та ОСОБА_1 (далі - покупець) було укладено договір «купівлі-продажу нерухомого майна»згідно з умовами якого, продавець передає, а покупець приймає нерухоме майно комплекс розташований в АДРЕСА_2.

Договором обумовлено, що комплекс, який є предметом цього договору, належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ №849218, виданого виконавчим комітетом Лиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області 19 січня 2006 року на підставі рішення виконкому №7 від 16 серпня 2005 року, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 19 січня 2006 року.

Договір посвідчено приватним нотаріусом районного нотаріального округу Миколаївської області 03.02.2006 року та пройшов державну реєстрацію за №58.

10.02.2006 року сторони уклали договір про зміну договору купівлі-продажу нерухомого майна яким, зокрема, внесли зміни в п.1 а саме : покупець ОСОБА_1, за основним договором виступає як фізична особа підприємець, що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця, виданого 11.05.04р.

Згідно даних бюро технічної інвентаризації власником обєктів нерухомості МОТ «Радянська України»за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_1.

Згідно укладених іпотечних договорів (09.02.07р. №117, 30.08.07р. №1089) ОСОБА_1 передала в іпотеку ПАТ «Кредитпромбанк»зазначене нерухоме майно.

Позивач вважає, що вищевказаний договір купівлі-продажу від 03.02.06р. підлягає визнанню недійсним на підставі ч.2 ст. 203 та ст. 227 Цивільного кодексу України.

Суд, відповідно до ст.ст. 43, 43 Господарського процесуального кодексу України , дослідивши матеріали справи та оцінивши надані учасникам судового процесу докази згідно з вимогами діючого законодавства, дійшов висновків про обґрунтованість заявлених регіональним відділенням фонду державного майна позовних вимог, виходячи з наступного:

За приписами ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України формулює вимоги до змісту правочинів. Так, правочин є дією (виявом волі) на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК). Тому зміст правочину складають у першу чергу ті права та обов'язки, про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовились. Але ж правочин це не правовідносини, тому його зміст не може обмежуватись зазначеними правами та обов'язками. Учасник правочину виявляє волю на вчинення правочину з іншими особами. Отже, зміст правочину включає до себе і зазначення на цих осіб. Невизначення цих осіб (цієї особи) або визначення їх усупереч законодавству означає, що зміст правочину суперечить актам цивільного законодавства, а тому може бути визнаний недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 і ч. 2 ст. 203 ЦК.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Предметом договору купівлі-продажу виступає перехід права власності від відповідача -1 до відповідача-2 на майновий комплекс розташований за адресою: АДРЕСА_2.

Оскаржуваний договір підписав голова ради Миколаївського об'єднання оздоровчих підприємств "Миколаївсільгоспздравниця" Швець А. П.

Згідно положень Статуту відповідача -1 голова ради об'єднання вправі розпоряджатись виключно майном об'єднання і за наявності відповідного рішення ради об'єднання. Отже, за відсутності рішення ради об'єднання голова ради Миколаївського об'єднанняоздоровчих підприємств "Миколаївсільгоспздравниця" не мав права підпису оскаржуваного договору.

Також слід зазначити, що договір купівлі-продажу укладено підчас ліквідації МОТ „Радянська Україна". За рішенням Відповідача -1 юридична особа - МОТ "Радянська Україна" ліквідовано 23 червня 2006 року, тобто після продажу спірного майнового комплексу. Підписуючи спірний договір голова ради МООП „Миколаївсільгосп- здравниця" фактично перебрав на себе повноваження ліквідаційної комісії, що була створена у січні 2006 року.

Матеріали справи свідчать, що 25 грудня 1986 року за актом прийому - передачі радгосп „Радянська Україна" передав на баланс об'єднання „Миколаївколгоспздравниця" державне майно - піонерський табір „Радянська Україна". Згодом, вказаний піонерський табір перетворився у міжгосподарський оздоровчий табір „Радянська Україна".

Право власності на майновий комплекс розташований за адресою: АДРЕСА_2, за відповідачем 1 було зареєстровано на підставі рішення виконавчого комітету Лиманської сільської ради Жовтневого району, Миколаївської області від 16 серпня 2005 року №7, і видано Свідоцтво про право власності на майновий комплекс від 19 січня 2006 року серія ЯЯЯ №849218.

На виконання протесту прокурора Жовтневого району №499 від 20 лютого 2006 року, рішення виконавчого комітету Лиманської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області від 16 серпня 2005 року №7 скасовано рішенням виконавчого комітету Лиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області від 22 лютого 2006 року №1.

Але, вказане рішення скасовано після укладення між відповідачем - 1 та відповідачем - 2 оскаржуваного договору. Отже, фактично за вказаним договором відповідачем -1 відчужено на користь відповідача -2 майновий комплекс, за відсутності рішення власника на його відчуження.

Згідно зі ст. 3 Закону України „Про управління об'єктами державної власності", об'єктами управління державної власності є державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних фондів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій.

За змістом ст. 1 Закону України „Про приватизацію державного майна" приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Відповідач - 1 стверджує, що йому вказаний комплекс передавався у власність у 1986 році, посилаючись на те, що за радянських часів інше не практикувалось. При цьому, в акті від 25.12.86р. на який посилається відповідач - 1 не вказано про передачу будівель МОТ „Радянська Україна" у власність, і не зазначено повноважень щодо внесення вказаного майна до статутного фонду відповідача -1.

Відомо, що знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є виключно формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату, але в жодному разі не правоустановчим документом.

До речі, вказаний акт було складено в порядку виконання Наказу Миколаївського обласного агропромислового комітету від 16 грудня 1986 року №477 „Про впорядкування управління оздоровчими закладами системи Миколаївоблагропрома" з метою наведення порядку у експлуатації оздоровчих закладів облагропрома, розподілу та використання путівок. Який у свою чергу видано на виконання Наказу Держагропрому УРСР від 12 листопада 1986 року №457 „Про впорядкування управління оздоровчими закладами системи Держагропрома УРСР".

З матеріалів справи вбачається, що майновий комплекс МОТ „Радянська Україна", було створено у 40 роки XX століття, тобто за радянських часів, розпочато будівництво піонерського табору, в с. Лимани, Жовтневого району Миколаївської області, яке знаходилось на балансі радгоспу "Радянська Україна". У 1965 році на балансі радгоспу "Радянська Україна" відображено піонерський табір, копія річного звіту радгоспу "Радянська Україна" за 1965 рік. Вказаний піонерський табір будувався за рахунок внесків радгоспів, що згодом були реорганізовані у одноіменні КСП ім. Демитрова, КСП "Прибузьке", КСП ім. Чкалова, КСП "Шевченко", КСП "Лиманський", КСП "Південний", КСП "Коларово", КСП "Україна", КСП "Тернові поди", КСП "Дружба", КСП "Широкий", КСП "Маяк", КСП "Куйбишевський", КСП ім. Ілліча, КСП Новокиївський .

Радгосп - це сільськогосподарське державне підприємство. Майно, що обліковується на балансі радгоспу є державною власністю. Статтею 10 Конституції СРСР від 20 квітня 1978 року, що діяла на той час, передбачалося, що основу економічної системи СРСР становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. У свою чергу соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

За рішенням уповноважених представників радгоспів засновників Міжгосподарчого оздоровчого табору "Радянська Україна", (витяг з протоколу №2 від 4 жовтня 1996 року) затверджено новий Статут МОТ "Радянська Україна". 04 лютого 1997 року Жовтневою районною державною адміністрацією зареєстровано Статут міжгосподарчого оздоровчого табору "Радянська Україна", у п. 1.1. якого зазначено, що міжгосподарський оздоровчий табір "Радянська Україна" є позашкільним виховно-оздоровчим закладом, створеним підприємствами та організаціями агропромислового комплексу Миколаївської області шляхом добровільного об'єднання частки своїх фінансів, матеріальних та трудових ресурсів.

У зв'язку зі зверненням спеціальної контрольної комісії з приватизації Верховної Ради України, лист від 24 жовтня 2003 року №06-24/17-547, до Кабінету Міністрів України з приводу ситуації, що склалася в міжгосподарській власності у зв'язку з вчиненням дій по відчуженню та заволодінню колективним майном органами та особами на це не уповноваженими, Кабінетом Міністрів України було надано відповідні доручення Фонду державного майна України від 30 жовтня 2003 року №68725 "Щодо виконання листа спеціальної контрольної комісії з питань приватизації Верховної Ради України від 24 жовтня 2003 року".

На виконання вищезазначеного доручення КМУ та доручення ФДМУ від 6 листопада 2003 року №10-21-14029, відповідно до Положення про передприватизаційну підготовку підприємств, у статутних фондах яких є державна частка, затвердженого наказом ФДМУ від 14 серпня 2000 року №1691 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції від 30 серпня 2000 року №562/478, регіональним відділенням, за пропозицією Головного управління сільського господарства та продовольства Миколаївської облдержадміністрації, були розпочаті роботи з передприватизаційної підготовки Міжгосподарського оздоровчого табору "Радянська Україна", розташованого в с. Лимани Жовтневого району.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області є юридичною особою - державним органом приватизації, що діє на підставі „Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року №412. Регіональне відділення керується у своїй діяльності положеннями Закону України „Про управління об'єктами державної власності" від 21 вересня 2006 року №185-V.

Виходячи з покладених на нього завдань та в межах своїх повноважень, регіональне відділення здійснює продаж об'єктів приватизації, розглядає заяви про приватизацію майна, що перебуває у державній власності і приймає відповідні рішення, виступає засновником господарських товариств створених в процесі приватизації, здійснює управління та розпоряджається майном підприємств, установ і організацій, що перебуває у Державній власності, в процесі приватизації, здійснює передприватизаційну підготовку підприємств, та ін.

Відповідно до вимог "Порядку визначення часток, що належать державі в статутних фондах підприємств, створених за участю недержавних суб'єктів господарювання", затвердженого наказом Фонду державного майна України від 30 серпня 2000 року №1800, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 вересня 2000 року за №626/4847, наказом регіонального відділення від 12 липня 2004 року №203-п було прийнято рішення щодо проведення робіт з визначення в установчих документах цього підприємства наявності державної частки та її розміру.

Згідно з вищезазначеним Порядком частка держави в статутному (пайовому) фонді підприємства визначається, виходячи з розміру державних внесків при створенні підприємства (далі - первинні внески) та подальшій його діяльності (далі -додаткові внески), що були здійснені: центральними та місцевими органами виконавчої влади за рахунок коштів Державного, Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів; державними підприємствами й установами за рахунок власних внесків; внаслідок злиття за рішенням органів виконавчої влади цілісних майнових комплексів державних підприємств та підприємств інших форм власності або окремих структурних підрозділів таких підприємств; шляхом безоплатної передачі на баланс недержавних підприємств державного майна тощо.

Про початок проведення робіт з визначення державної частки в майні МОТ „Радянська Україна" регіональне відділення повідомило керівництво цього табору листом від 15 липня 2004 року №02/676, Миколаївське обласне об' єднання -раду сільськогосподарських підприємств листом від 23 квітня 2004 року №02/396.

Наказом регіонального відділення від 22 жовтня 2004 року №315-п було створено комісію з передприватизаційної підготовки МОТ "Радянська Україна".

22 жовтня 2004 року за №02/990 регіональне відділення звернулося до корпорації лікувально-оздоровчих закладів і організацій "Сільгоспздравниця" з проханням надати допомогу у виконанні доручення Уряду в частині визначення державної частки в майні міжгосподарських підприємств, що входять до складу Миколаївського об'єднання оздоровчих підприємств "Миколаївсіль- госпздравниця". Відповідь на вказаний запит надало Миколаївське об'єднання оздоровчих підприємств "Миколаївсільгоспздравниця" листом від 15 листопада 2004 року №23, до якого додано інформацію про розмір частки державних і недержавних засновників у майні міжгосподарчого підприємства та встановлення адресності недержавних засновників по Миколаївській області станом на 1 червня 2004 року. Але, як стверджує позивач інформація у вказаному додатку не відповідала дійсності: по-перше, згідно листа Фінансового управління Миколаївської обласної державної адміністрації від 17 жовтня 1994 року №7-08/1420, та від 16 березня 1999 року №1-28/358 фінансування оздоровчих таборів здійснювалось за рахунок Державного та місцевих бюджетів. Крім цього, відповідно до листа фінансового управління Жовтневої райдержадміністрації від 6 квітня 2005 року №011-18/426 за період з 1996 по 1999 роки включно фінансування табору здійснювалося за рахунок державних коштів на поточні видатки, в тому числі оплату праці з нарахуваннями, оплату комунальних послуг; по-друге, у додатку до листа Миколаївського об'єднання оздоровчих підприємств "Миколаївсільгоспздравниця" вказано, що розмір частки недержавних засновників (КСП) у майні МОТ "Радянська Україна" (п. 3) складає 173,7 тис, грн., або 57 %. При цьому, на запит регіонального відділення від 11 грудня 2006 року №02/1355 до начальника Головного управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації, щодо надання інформації про наявність колишніх державних підприємств (радгоспів) у переліку підприємств засновників МОТ "Радянська Україна" (витяг з протоколу №2 від 4 жовтня 1996 року), Головне управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації листом від 27 грудня 2006 року №5-2444 повідомило регіональне відділення, що всі 15 підприємств засновників є радгоспами, тобто сільськогосподарськими державними підприємствами.

Згідно з Законом України "Про управління об'єктами державної власності" від 21 вересня 2006 року №185-V Фонд державного майна України уповноважений встановлювати наявність та визначати розмір корпоративних прав держави в майні господарських організацій, а також у майні громадських організацій колишнього СРСР, розташованих на території України (п. 3 ст. 7).

Оскільки майновий комплекс МОТ "Радянська Україна" створений за рахунок внесків радгоспів засновників (державних підприємств), то позивач вважає, що державна частка в майні міжгосподарського оздоровчого табору „Радянська Україна" може складати 100%.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 грудня 2005 року відбулася нарада із залученням представників Миколаївського об'єднання оздоровчих підприємств "Миколаївсільгоспздравниця", Миколаївського обласного комітету профспілки працівників АПК, Миколаївського обласного об'єднання - союз сільськогосподарських підприємств, керівників міжгосподарських підприємств, головного управління сільського господарства та продовольства облдержадміністрації, обласної податкової адміністрації, районних державних адміністрацій на якій надано розяснення та запропоновано призупинити реалізацію майна вищезазначених міжгосподарських підприємств до визначення державної частини.

За підсумками наради представники всіх організацій висловили готовність до плідної співпраці з метою якнайскорішого виконання доручення КМУ від 30.10.03р. №68725 та Фонду держмайна України від 06.11.03 року №10-21-14029.

Згідно з ч. 2, ст. 326 ЦК України від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Вказані ж дії відповідачів по укладенню спірної угоди стали перешкодою позивачу завершити роботу з визначення розміру державної частки у майновому комплексі, що є предметом оскаржуваного договору.

Позивач стверджує, що про існування оскаржуваного договору купівлі-продажу регіональному відділенню стало відомо з листа ММБТІ №71886 від 17 листопада 2006 року.

З цього часу регіональним відділенням вживались заходи спрямовані на захист порушених прав держави. А саме, направлялись звернення до правоохоронних органів; у липні 2007 року ініційовано розгляд спору у господарському суді Миколаївської області про визнання права власності на спірний об'єкт; у листопаді 2007 року у Жовтневому районному суді Миколаївської області. Звернувшись з позовом в місцевий суд регіональне відділення вважало, що перебіг строку позовної давності зупинився. Але, з клопотання представника відповідача - 2 у судовому засіданні 12 березня 2009 року регіональне відділення довідалось про існування змін до оскаржуваного договору від 10 лютого 2006 року, що стало причиною зміни підвідомчості даної справи саме господарському суду.

Скориставшись своїм правом регіональне відділення оскаржило рішення щодо підсудності вказаної справи у апеляційному та касаційному порядку. Після отримання ухвали Верховного суду України від 02 червня 2010 року, регіональне відділення звернулось з аналогічним позовом про визнання недійсним договору в порядку господарського судочинства.

Згідно зі ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників. Так, пред'явивши позов до відповідача -1 у Жовтневому районному суді, строк перебігу позовної давності зупинився на час розгляду справи Жовтневим районним судом і тривав більш як 2 роки (з 3 листопада 2007 року до 2 червня 2010 року). При цьому, позивач зазначає, що відповідач - 2 зловживаючи своїми процесуальними правами у продовж вказаного строку усвідомлюючи про значення договору від 10 лютого 2006 року про внесення змін до договору купівлі-продажу від 3 лютого 2006 року, повідомив суд про його існування лише після фактичного спливу строку позовної давності.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У частині 1 ст. 261 ЦК України визначено загальне правило, відповідно до якого перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася про порушення свого права або могла довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила.

За правилами частин 2,3,4,5 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За наслідками наведеного, суд приймає до уваги обґрунтовані доводи регіонального відділення та визнає причину пропуску строку позовної давності позивачем поважною, оскільки останній проявляв належну дбайливість про захист свого порушеного права, але не міг своєчасно заявити позов з причин, які від нього не залежали та не знаходились під його контролем.

Відповідно до приписів ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Оспорюваний правочин тягне цивільно-правові наслідки, але він може бути за позовом одного з учасників чи іншої заінтересованої особи (особи, права якої порушені таким правочином) визнаний недійсним на підставах, передбачені законом.

Цивільний кодекс не дає визначення поняття «заінтересована особа». Тому коло осіб заінтересованих має зясовуватися судом в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

Дослідивши надані учасниками докази, виходячи з вищенаведених фактів суд вважає позицію відповідача -1 та ІІІ особи стосовно того, що у позивача не існує правових підстав для оспорювання в судовому порядку договору купівлі-продажу майнового комплексу від 03.02.06р., хибною та такою, що не ґрунтується на фактичних обставинах справи.

Позивач є державним органом приватизації та керується в своїй діяльності положеннями Закону України «Про управління обєктами державної власності». Обєктом продажу за оспорюваним договором від 03.02.06р. виступає нерухоме майно комплекс (який складається з тринадцяти службових будівель) - обєктів міжгосподарської власності, який підлягав підготовці до приватизації та реформування власності. Процедура передприватизаційної підготовки цього обєкту фактично була не закінчена. Рішення виконавчого комітету Лиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області від 16.08.05р. №7 на підставі якого відповідач -1 здійснив реалізацію спірного майна, скасовано, що унеможливлює існування оспорюваного договору купівлі-продажу.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним з моменту укладання договір від 03.02.2006 р. купівлі-продажу нерухомого майна комплекс, розташований в АДРЕСА_2, укладений між Миколаївським обєднанням оздоровчих підприємств “Миколаївсільгосп- здравниця” та СПД ОСОБА_1

3. Стягнути з Миколаївського обєднання оздоровчих підприємств «Миколаївсільгоспздравниця»(54000, м. Миколаїв, вул. Шевченка, 7, кв. 1, код 03288763) на користь державного бюджету Центрального району м. Миколаєва (р/р 31118095700006, отримувач Держбюджет Центрального району, код 23626096, банк одержувача ГУДКУ у Миколаївській області, МФО банку 826013) 85,00 грн. державного мита.

4. Стягнути з Миколаївського обєднання оздоровчих підприємств «Миколаївсільгоспздравниця»(54000, м. Миколаїв, вул. Шевченка, 7, кв. 1, код 03288763) на користь державного бюджету Центрального району м. Миколаєва (р/р 31217264700006, отримувач Держбюджет Центрального району, код 23626096, банк одержувача ГУДКУ у Миколаївській області, МФО банку 826013, код бюджетної класифікації 22050003) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписано 26.10.2010р.

Суддя