Рішення № 11933319, 19.10.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2010 р. Справа № 3/140/10

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Будівельної фірми «Миколаївбуд»

54015, м. Миколаїв, вул. Робоча, 2 а

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автогород

Менеджмент»

Юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Крилова, 50, кв. 77

Фактична адреса: 54040, м. Миколаїв-40, а/с 299

Про: стягнення заборгованості в сумі 6473,17 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Касьяненко В.А., за довіреністю;

Від відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач звернувся до господарського суду з позовом стягнути з відповідача на користь позивача 6473,17 грн., в тому числі 4605,88 грн. –боргу, 910,26 грн. –пені, 726,86 грн. –збитків від інфляції, 230,17 грн. –3% річних.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору № 58 на оренду нежитлового приміщення від 02.06.2008 року, додаткової угоди від 09.10.08 р., норм Цивільного й Господарського законодавства України, та мотивовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов’язань у вигляді прострочення сплати орендної плати та плати за користування телефоном за період з червня 2008 р. по грудень 2008 р.

Відповідач вимоги ухвали суду не виконав, відзив по суті спору не надав, свого представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка канцелярії суду на зворотній стороні ухвали та поштове повідомлення № 5400112564109.

Отже, справа розглядається на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

За даними свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (дата зміни 17.05.2010 року) та п. 2.3 Статуту, ПАТ «Будівельна фірма «Миколаївбуд»є правонаступником ВАТ «Будівельна фірма «Миколаївбуд».

Таким чином, відповідно до ст. 25 ГПК України суд по даній справі здійснює процесуальне правонаступництво позивача.

За результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 ГПК України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд –

встановив:

02 червня 2008 р. між сторонами був укладений договір № 58 на оренду нежитлового приміщення, згідно з умовами якого, позивач, як орендодавець, здає орендарю в орендне користування нежитлове приміщення в будівлі по вул. Робоча, 2-А, в м.Миколаєві на 6-му поверсі, кімнати № 611, 612 загальною площею 42,0 кв.м. для використання під офіс.

За вказані приміщення орендар сплачує орендну плату в розмірі 1602,30 грн. кожного місяця (п. 2.1 договору).

Умовами п. 2.3 договору сторони визначили, що орендар сплачує орендну та інші платежі, передбачені п. 2.1 цього договору кожного місяця через банківську установу платіжним дорученням не пізніше 10 числа поточного місяця.

09.10.2008 р. сторони до основного договору уклали додаткову угоду № 1 якою змінили редакцію п. 1.3 договору, та збільшили з 15.10.08 р. орендну плату в сумі 1860,60 грн. кожного місяця.

За приписами ч. 1 ст. 759 та ч. 1, ч.5 ст. 762 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були виконані умови договору. Так, 02.06.08 р. за актом приймання-передачі позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування нежитлове приміщення визначені в договорі оренди № 58.

За даними ж орендодавця у відповідача виникла прострочка сплати орендної плати та плати за користування телефоном:

-          по орендній платі за період з 02.06.08 р. по 01.12.08 р. в розмірі 4274,35 грн.

-          за користування телефоном за період з 06.2008 р. по 12.2008 р. в розмірі 331,53 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32, ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивач в обґрунтування своїх вимог надав суду: акт звірки (з доказом направлення 12.10.10 р. його копії боржнику); розгорнутий розрахунок стягуваного боргу; лист № 001 від 08.01.08 р.; рахунки на орендну плату (за жовтень 08 р., листопад 08 р., грудень 08 р.); рахунки на оплату телефонних розмов (за листопад 08 р., грудень 08 р.). Ддокументальні докази часткових проплат позивач суду не надав.

Крім того, матеріали справи свідчать, що 04.12.08 р. позивач звертався до відповідача з листом №24/01-6 з вимогою погасити існуючу заборгованість, після чого, 19.01.09 р. від орендаря надійшла відповідь № 001 в якій відповідач просить вважати договір розірваним з 31.12.080 р., в зв’язку з неможливістю в подальшому проводити оплату за користування приміщеннями.

04.08.2010 р. позивач вдруге звернувся до відповідача з письмовою вимогою № 135/01 погасити борг по орендній платі та телефонних розмов та сплатити неустойку за прострочення оплат.

Належного реагування з боку відповідача не відбулось.

У відповідності до ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння змінайого умов не допускається, якщоіншеневстановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договорута вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту абоінших вимог, щозвичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Дослідивши відповідно до ст. 43 ГПК України надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що відповідач дійсно неналежним чином виконував взяті на себе договірні обов’язки, але шляхом не здійснення саме орендної плати.

Договором № 58 зафіксовано, що в обов’язки орендаря, зокрема, входить своєчасно оплачувати орендну плату, в зв’язку з орендою приміщення (п. 4.5 договору).

При цьому, пунктом 2.1 договору обумовлена ставка саме орендної плати. Порядок та умови оплати за послуги зв’язку, враховуючи обумовленість наявності договору з «Укртелекомом», договором не передбачено.

Доказів виставлення орендарю рахунків на оплату за телефонні розмови та додаткових угод на оплату послуг зв’язку суду не надано.

Тому враховуючи те, що позивач не довів суду обов’язку відповідача проводити оплату за телефонні послуги, позовні вимоги в частині стягнення 331,53 грн. задоволенню не підлягають.

Згідно з нормами діючого законодавства, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (ст. 610, п. 1 ст. 612, п. 1 ст. 624 ЦК України).

Відповідно до умов п. 2.4 договору, сторони дійшли згоди, що у випадку несвоєчасної оплати платежів передбачених п. 2.1, стягнення заборгованості здійснюється орендодавцем у встановленому законом порядку зі стягненням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючого на момент сплати, за кожний день прострочки платежу, на день фактичної оплати, при цьому орендодавець має право відключити електроенергію згідно Закону України «Про електроенергетику».

Крім цього, згідно з приписами ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги наведені факти, норми діючого законодавства, та терміни прострочення зобов’язань судом перераховано нарахування позивачем боржнику до стягнення штрафні санкції у вигляді пені за період з 01.05.09 р. по 01.11.09 р. в розмірі 469,94 грн., а також інфляційних –298,09 грн. та 3% річних –128,23 грн.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог стосовно стягнення як основного боргу так і штрафних санкцій.

Керуючись ст. ст. 25, 32, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Здійснити процесуальне правонаступництво Відкритого акціонерного товариства «Будівельна фірма «Миколаївбуд»на Публічне акціонерне товариство «Будівельна фірма «Миколаївбуд».

2.          Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автогород Менеджмент»(м. Миколаїв, вул. Крилова, 50, кв. 77, код ЄДРПОУ 35357139) на користь Публічного акціонерного товариства «Будівельної фірми «Миколаївбуд»(54015, м. Миколаїв, вул. Робоча, 2 а, код ЄДРПОУ 01273036) –4274,35 грн. основного боргу по орендній платі, 469,94 грн. пені, 298,09 грн. збитків від інфляції, 128,23 грн. 3% річних, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

          3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписано 25.10.10 р.

Суддя