Рішення № 11933098, 30.09.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.10                                                                                           Справа № 2/143

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача Мочульського Л.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства комерційний банк “Надра”, м. Київ до Приватного підприємства “Комплекс-Плюс”, с. Бишків про стягнення 735295 грн. 23 коп.

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство комерційний банк “Надра”, м. Київ звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства “Комплекс-Плюс”, с. Бишків про стягнення 735295 грн. 23 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 03.09.2010р. призначив розгляд справи на 16.09.2010р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 30.09.2010р.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір про надання кредитної лінії, згідно умов якого позивач зобов’язувався надати відповідачу кредит в сумі 1300000 грн. 00 коп. Відповідач зобов’язувався протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк. Однак, відповідач свої зобов’язання щодо сплати процентів та повернення суми кредиту виконав частково, станом на дату подання позову до суду заборгованість становить 639609 грн. 44 коп. по кредиту, 8439 грн. 29 коп. по сплаті процентів. За порушення строків повернення кредиту відповідачу нараховано пеню в розмірі 68857 грн. 82 коп., інфляційні втрати в розмірі 18388 грн. 68 коп. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача, становить 735295 грн. 23 коп. Просив також задоволити подану заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках відповідача.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 03.09.2010р. не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану в позовній заяві та по місцезнаходженню відповідача, внесеному в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику позивача роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

4 березня 2008р. між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк “Надра” (позивач) та Приватним підприємством “Комплекс-Плюс” (відповідач) було укладено кредитний договір про надання кредитної лінії з вільним режимом кредитування №45/2008.

Згідно п. 1.1. кредитного договору №45/2008 від 04.03.2008р., предметом цього договору є порядок та умови надання банком (позивачем) позичальнику (відповідачу) кредитних коштів в межах відкритої відновлювальної кредитної лінії на наступних умовах: ліміт заборгованості 1300000 грн. 00 коп., термін користування кредитною лінією встановлюється з 04.03.2008р. по 04.03.2010р., відсоткова ставка за користування кредитною лінією складає 19,9% річних.

15 липня 2008р. сторони уклали додаткову угоду №1 до кредитного договору №45/2008 від 04.03.2008р., якою встановили відсоткову ставку в розмірі 25% річних.

15 грудня 2008р. сторони уклали додаткову угоду №2 до кредитного договору №45/2008 від 04.03.2008р., якою встановили ліміт заборгованості в розмірі 1298432 грн. 00 коп.

На виконання умов вищевказаного договору з наступними змінами, внесеними додатковими угодами, позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 1298432 грн. 00 коп., що підтверджується меморіальними ордерами.

Відповідно до п. 3.2.3. кредитного договору №45/2008 від 04.03.2008р., позичальник зобов’язаний здійснювати щомісячне погашення нарахованих відсотків за кредитом строк з 25 по 30 (31) числа кожного місяця (якщо 30 (31) число припадає на вихідний (святковий, неробочий) день, то не пізніше першого робочого дня, що слідує за цим вихідним днем) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

Згідно п. 3.2.4. кредитного договору №45/2008 від 04.03.2008р. позичальник зобов’язаний здійснювати погашення отриманих траншів в межах кредитної лінії згідно п. 2.3., п. 2.4. в валюті траншу шляхом перерахування грошових коштів згідно встановленого графіку.

Позичальник зобов’язаний забезпечити повне повернення отриманих траншів в межах кредитної лінії і відсотків за користування ними в термін до 04.03.2010р., а також сплату можливої неустойки (п. 3.2.5. кредитного договору №45/2008 від 04.03.2008р.).

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору №45/2008 від 04.03.2008р., позивач надіслав відповідачу претензію за вих. №59/5840 від 20.08.2010р. з вимогою про негайне погашення заборгованості в розмірі 735295 грн. 23 коп. Вказана претензія залишена відповідачем без розгляду та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо повернення суми кредиту та відсотків по кредитному договору №45/2008 від 04.03.2008р. виконав частково, на дату судового розгляду заборгованість відповідача перед позивачем становить 639609 грн. 44 коп. по кредиту, 8439 грн. 29 коп. по сплаті процентів.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 8.3. кредитного договору №45/2008 від 04.03.2008р., за несвоєчасне повернення кредитної лінії та/або відсотків за нею в тому числі пред’явлених до дострокового погашення позичальник сплачує банку пеню у розмірі діючої на період прострочення подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 68857 грн. 82 коп., інфляційні втрати в розмірі 18388 грн. 68 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 639609 грн. 44 коп. заборгованості по кредиту, 8439 грн. 29 коп. заборгованості по сплаті процентів, 68857 грн. 82 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 18388 грн. 68 коп. інфляційних втрат.

Суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, оскільки ним не подано належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в майбутньому. Позивачем не наведено обставин, які б обґрунтовували припущення, що грошові суми, які є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626, 1048, 1054 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства “Комплекс-Плюс”, с. Бишків, вул. Центральна, буд. 17, кв. 28, Жовківський район, Львівська область (ідентифікаційний код 33729595) на користь Відкритого акціонерного товариства комерційний банк “Надра”, м. Київ, вул. Артема, 15 (ідентифікаційний код 20025456) 639609 грн. 44 коп. заборгованості по кредиту, 8439 грн. 29 коп. заборгованості по сплаті процентів, 68857 грн. 82 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 18388 грн. 68 коп. інфляційних втрат, 7352 грн. 95 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя