Рішення № 11932957, 30.09.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

30.09.10                                                                                           Справа№ 13/128 (2010)

Суддя Станько Л.Л. при секретарі Кравець В.П. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: ТзОВ “Хлібокомбінат Львів”, м.Львів

До Відповідача: ДП ТзОВ “УРС “Єврогурт”, м.Львів

про: стягнення 1553,15 грн.

За участю представників:

від позивача: Горніцька Ю.В. - предст. (дов. б/н від 08.02.2010р.);

від відповідача: не з’явився;

Позивачу роз’яснено зміст ст.ст. 20, 22 ГПК України, а саме, його процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено ТзОВ “Хлібокомбінат Львів”, м. Львів до Відповідача ДП ТзОВ “УРС “Єврогурт”, м.Львів, про стягнення 5 743,55 грн., в тому числі 97,49 грн. пені та 15,73 грн. трьох процентів річних, 102,00 грн. витрат по сплатив державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Обставини справи:

Ухвалою суду від 29.07.2010р. судом порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено до судового розгляду на 19.08.2010р.

В судове засідання 19.08.2010р. Відповідач не з’явивися.

Представник Позивача з’явився, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та подав клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку її вирішення. Суд, ознайомившись із поданим клопотанням та вивчивши матеріали справи, вирішив за доцільне задовольнити його та продовжив строк вирішення спору. Ухвалою суду від 10.03.2010р. розгляд справи відкладено на 30.09.2010р. з підстав, викладених в ухвалі.

В судове засідання 30.09.2010р. Представник Позивача з’явився, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, надав Акт звірки взаємних розрахунків станом на 19 серпня 2010 року.

В судове засідання 30.09.2010р. Відповідач повторно не з’явився, причин неявки суду не повідомив; доказів оплати боргу не представив, вимог ухвал суду не виконав, відзиву та документів, витребовуваних ухвалами суду не подав, правом на захист своїх інтересів не скористався, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання (ухвали надсилались на адресу Відповідача рекомендованим листом) і суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, а поведінку Відповідача суд розглядає як небажання скористатися своїми правами та навмисне затримування розгляду справи.

Суд, оглянувши подані Позивачем докази, оцінивши їх у сукупності, прийшов до висновку про те, що у справі достатньо доказів для розгляду справи без участі представника Відповідача.

Справа розглядається, згідно із вимогами ст. 75 ГПК України –за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно та повно з’ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено наступне:

18 березня 2008 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки продукції № 18/03 (ХКЛ-801-8/01.04.08), за яким Позивач приймав на себе зобов’язання на умовах і протягом терміну дії цього Договору поставити (передати), а Відповідач прийняти та оплатити хлібобулочні, кондитерські вироби та інші продукти харчування.

За період з 27 вересня 2009 року по 12 січня 2010 року ТзОВ “Хлібокомбінат Львів” поставив, а ДП ТзОВ “УРС” “Єврогурт” прийняло у свою власність продукцію на суму 20 033,97 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними на перевезення хлібопекарної продукції.

Відтак, у Відповідача виникло зобов’язання щодо оплати продукції.

В порядку досудового врегулювання спору, Позивачем 30.03.2010р. надіслано Відповідачу Вимогу № 156/11 оплатити суму заборгованості у розмірі 6 830,33 грн.

Після отримання Вимоги Відповідач виконав частково зобов’язання по оплаті за одержану продукцію на суму 1 200,00 грн.

Таким чином утворилась заборгованість Відповідача перед Позивачем у розмірі 5 630,33 грн.

Позивачем, відповідно до п.9.2. договору поставки продукції № 18/03 (ХКЛ-801-8/01.04.08) підписаного між Позивачем та Відповідачем 18 березня 2010 року, нараховано пеню у розмірі подвійної ставки НБУ (що діяла у вказаному періоді) від вартості простроченого платежу за кожний день прострочення, що становить 97,49 грн.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача трьох процентів річних в сумі 15,73 грн.

Оскільки на момент подання позову Відповідачем не сплачено суми заборгованості - Позивач звернувся до суду з позовом про примусове стягнення заборгованості.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення Позивача, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають задоволенню, з огляду на наступне:

Господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України не допускається односторонньої відмови від виконання договору чи зміни умов його виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усі заходи, необхідні для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Відповідно до ч.1,3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України визначає, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що сума заборгованості за одержану хлібопекарну продукцію у розмірі 5743,55 грн., в тому числі 5630,33 грн. основного боргу, 97,49 грн. пені та 15,73 грн. трьох процентів річних.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст.32 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач при наданих йому правах та можливостях позовні вимоги не заперечив, доказів погашення заборгованості не представив.

Судові витрати, а саме, по сплаті державного мита на суму 102,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236,00грн., згідно із ст. 49 ГПК України, слід покласти на Відповідача у повному обсязі.

Керуючись вимогами ст.ст.1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 69, 75, 82, 84, 85 ГПК України, ст.ст.173, 174, 193 ГК України, ст.ст.525, 526, 627 ЦК України суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити повністю.

2.Стягнути із Дочірнього підприємства Товариств з обмеженою відповідальністю “УРС “Єврогурт” (79040, м.Львів, вул. Каховська, 34, код ЄДРПОУ 20826400) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Хлібокомбінат Львів” (79010, м. Львів, вул. Карбишева, 9/13; код ЄДРПОУ 35720919; п/р 26005010004475 в філії ВАТ “УніКредит Банк” в м. Києві, МФО 300744) 5 743,55 (П’ять тисяч сімсот сорок три гривні 55 копійок) грн., в тому числі 5 630,33 грн. основного боргу, 97,49 грн. пені та 15,73 грн. трьох процентів річних, а також 102,00 грн. - витрат на оплату державного мита та 236,00 грн. –витрат на оплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.

Суддя                                                                                                     Станько Л.Л.