Рішення № 11932455, 08.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/55308.09.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»

доТовариство з обмеженою відповідальністю «Целтнієкс»

простягнення 18851713,30 грн. та за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Целтнієкс»

доВідкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»

провизнання недійсними договорів

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом) Бериндя О.О., представник за дов. б/н від 06.08.2010;

від відповідача (позивача за зустрічним позовом) не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра»(далі позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Целтнієкс»(далі відповідач) заборгованості за договором кредитної лінії №23/5/2004/840-К/76 від 11.08.2004 (далі Кредитний договір) з усіма додатковими угодами до нього.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на виконання взятих на себе зобовязань, на підставі п.п.1.1, 1.2, 1.3, 3.1.1 Кредитного договору та додаткових угод до нього перерахував кредитні кошти з позичкових рахунків відповідача на його поточні, які останній, в свою чергу, зобовязався своєчасно повернути та сплатити проценти за користування ними.

Враховуючи ту обставину, що відповідач має заборгованість перед позивачем по несплаченим відсоткам за користування виданими кредитними коштами, а також враховуючи зміст п.п.4.1.4 п.4.1 Кредитного договору, щодо підстав дострокового повернення виданих кредитних коштів, позивач звернувся з позовом до суду за захистом своїх порушених прав та просив достроково стягнути з відповідача заборгованість в сумі 18851713,30 грн., яка складається з:

- заборгованості за кредитами виданими в гривні -11 419 604,26 грн.;

- заборгованості за кредитами виданими в дол. США - 738 6543, 69 дол. США;

-заборгованості за процентами за користування кредитами в грн. з врахуванням індексу інфляції-1 238 991,50 грн.;

- заборгованості за процентами за користування кредитами в дол. США 55 481,10 дол. США;

- пені за порушення строку сплати процентів за кредитами в грн. - 31 843, 35 грн.;

- пені за порушення строку сплати процентів за кредитами в дол. США 1 437, 64 грн.

- заборгованості по сплаті комісійної винагороди з урахуванням індексу інфляції - 91 777,10 грн. в тому числі:

·за управління кредитом - 64 773,34 грн.

·за видачу кредиту - 27 003, 76 грн.

- пені за порушення строку сплати комісійної винагороди - 8 030, 73 грн. в тому числі:

·за управління кредитом - 5 295, 44 грн.;

·за видачу кредиту - 2 735,28 грн.

В рахунок погашення заборгованості відповідача за Кредитним договором, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки в межах його вартості, а саме на нерухоме майно:

- квартира - загальною площею 76,20 кв. м., житловою площею 41,80 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. О. Гончара, буд. 32 В, кв. № 29, яка належить відповідачу (Іпотекодавцю) на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 12 вересня 2008р. ОСОБА_1 нотаріусом Київського міського нотаріального округу за № 2614, зареєстровано в Державному реєстрі правочинів 12 вересня 2008р. за № 3133081.;

- квартира - загальною площею 73,40 кв. м. , житловою площею 38,20 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. О. Гончара, буд. 32 В, кв. № 31, яка належить відповідачу (Іпотекодавцю) на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 12 вересня 2008р. ОСОБА_1 нотаріусом Київського міського нотаріального округу за № 2618, зареєстровано в Державному реєстрі правочинів 12 вересня 2008р. за № 3133129.,

- квартира - загальною площею 95,60 кв. м. , житловою площею 62,20 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. О. Гончара, буд. 32 В, кв. № 32, яка належить відповідачу (Іпотекодавцю) на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 12 вересня 2008р. ОСОБА_1 нотаріусом Київського міського нотаріального округу за № 2612, зареєстровано в Державному реєстрі правочинів 12 вересня 2008р. за № 3133023.;

- квартира - загальною площею 80,10 кв. м. , житловою площею 45,20 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. О. Гончара, буд. 32 В, кв. N° 33, яка належить відповідачу (Іпотекодавцю) на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 12 вересня 2008р. ОСОБА_1 нотаріусом Київського міського нотаріального округу за №2616, зареєстровано в Державному реєстрі правочинів 12 вересня 2008 р. за №3133108) передані в іпотеку на підставі договору іпотеки б/н від 12 вересня 2008 р., зареєстрованого в реєстрі за №2628.

У ході проведення судового засідання 08.09.2010 представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог та просив суд в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Целтнієкс»за Кредитним договором в сумі 18 851713,30 грн. звернути стягнення на зазначене майно (предмет іпотеки).

Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що він звертався до позивача з відповідними письмовими заявками протягом строку дії Кредитного договору, в тому числі й по спірній сумі процентів та комісій листами №869 від 02.04.2009, №893 від 13.08.2009 та №897 від 02.10.2009 на отримання кредитних коштів в необхідній сумі.

В звязку з тим, що кредитні кошти за вказаними письмовими заявками позивачем так і не були видані відповідачу, останній просив суд відмовити позивачу у задоволені позову.

19.11.2009 ТОВ «Целтнієкс»звернулось з зустрічним позовом до ВАТ КБ «Надра»та просило суд визнати Кредитний договір, договір застави майнових прав №23/5/2004/840-ЗИП/76-1 від 11.08.2004 (далі Договір застави), договір іпотеки від 12.09.2008 недійсними.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що сторонами не було дотримано вимог статті 99 Конституції України, статей 203, 524 ЦК України, статей 189, 198 Господарського кодексу України (далі ГК України), статті 3, частини 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»(далі Декрет), оскільки при визначенні у цьому договорі валютою кредиту долари США, тобто валюти відмінної від гривні України, жодна із сторін не мала на це індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Оскільки, у відповідності до ч.2 ст. 548 ЦК України недійсність основного зобовязання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом, позивач за зустрічним позовом вважає Договори та договори іпотеки недійсними.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) проти зустрічного позову заперечив з тих підстав, що вимоги, визначені у ст. 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, були дотримані сторонами під час укладення Кредитного договору, а позивач (відповідач за первісним позовом) не довів належними засобами доказування, що його права та інтереси були порушені відповідачем (позивачем за первісним позовом), а відтак підстав для визнання зазначених угод недійсними немає.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.08.2004 між ВАТ КБ «Надра»(Банк) та ТОВ «Целтнієкс»(Позичальник) укладено Кредитний договір (з урахуванням додаткових угод №№1-67) предметом якого є порядок та умови надання Банком Позичальнику кредитних коштів в межах ліміту відкритої мультивалютної кредитної лінії (далі Кредитна лінія) на наступних умовах:

1.1.1 Банк встановлює ліміт заборгованості по Кредитній лінії в сумі, яка не може перевищувати 3890000 доларів США, або еквівалент даної суми в гривні по курсу Національного банку України станом на день розрахунку;

1.1.2 Строк користування Кредитною лінією встановлюється з 11 серпня 2004 року до 1 квітня 2010 року (включно);

1.1.3 Процента ставка за користування Кредитною лінією складає:

- в доларах США 16% річних;

- в гривні 23% річних.

Відповідно до п.1.2 Кредитного договору видача кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими траншами як у валюті ліміту так і у гривні по офіційному курсу, встановленому Національним Банком України на дату видачу транша:

1.2.1 для фінансування Позичальника в рамках обєкту «Реконструкція житлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Олеся Гончара, 32-В»після подання Позичальником письмових заявок на видачу кредиту і підписання додаткових договорів, які є невідємною частиною цього договору, і в яких обумовлюються суми кожного окремого траншу, а також інші умови, які можуть виникнути протягом дії цього договору;

1.2.2 для рефінансування заборгованості по процентам за користування кредитними коштами і заборгованості по комісіям Банку після подачі Позичальником письмових заявок на видачу кредиту з обовязковим зазначенням суми траншу, дати його надання, строків його повернення, цільового призначення кредитних коштів (рефінансування заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, рефінансування заборгованості по комісіям Банку), процентної ставки в розмірі не меншої ніж встановлена тарифами Банку на дату надання даного траншу.

Згідно з п.1.3 Кредитного договору Позичальник сплачує Банку комісійні винагороди, відповідності діючих тарифів Банку.

Пунктом 1.4 Кредитного договору сторони погодили, що кредитна лінія надається Позичальнику на наступні цілі фінансування Позичальника для інвестування проекту «Реконструкція житлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Олеся Гончара, 32-В) (далі Проект) та рефінансування заборгованості по процентам за користування кредитними коштами і заборгованості по комісії Банка.

Як слідує з матеріалів справи та підтверджується виписками по особовому рахунку Товариства, а також валютними ордерами Позичальник отримав від Банку кредитні кошти:

-738653,69 дол. США;

-11419604,26 грн.

Факт отримання зазначених коштів не заперечується відповідачем (позивачем за зустрічним позовом).

З огляду на той факт, що первісний позивач просить суд стягнути суму заборгованості, що утворилась в зв'язку з невиконанням первісним відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором, який первісний відповідач в свою чергу просить визнати недійсним, суд вважає за доцільне розглянути по суті першочергово зустрічну позовну заяву.

Відповідно до статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Разом з тим, визначаючи правовий статус гривні, вказана норма Основного Закону не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частина 1 статті 533 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Між тим, диспозиція норми частини 3 цієї статті дозволяє використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Аналогічний режим використання національної та іноземної валюти при виконанні грошових зобовязань передбачений ГК України. Зокрема, частиною 2 статті 198 ГК України встановлено, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях; грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Спеціальне законодавство України у сфері банківської діяльності та діяльності небанківських фінансових установ не містить приписів, які б забороняли банкам або іншим фінансовим установам надавати кредити в іноземній валюті.

Так, згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Згідно з статтею 345 ГК України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

Статті 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет, стаття 1 якого відносить надання кредитів в іноземній валюті до валютних операцій.

Частиною 1 статті 5 Декрету передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

При цьому, генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання (частина 2 статті 5 Декрету).

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції (частина 4 статті 5 Декрету).

Індивідуальної ліцензії потребують, зокрема, такі операції:

- надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі (підпункт «в»пункту 4 статті 5 Декрету);

- використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт «г»пункту 4 статті 5 Декрету).

На сьогодні законодавством не встановлено терміни та суми кредитів в іноземній валюті як критерій їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування. Ця обставина, з огляду на відсилочний характер норми Декрету, не дозволяє поширити режим індивідуального ліцензування на валютні операції, пов'язані з наданням резидентами (банками та іншими фінансовими установами) кредитів в іноземній валюті.

Національний банк України у своєму листі за № 13-210/7871-22612 від 07.12.2009 «Про правомірність укладання кредитних договорів в іноземній валюті» у зв'язку з запитами банків з питання щодо правомірності укладання кредитних договорів в іноземній валюті повідомив про те, що операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Відповідно до норм статей 192, 533, 1054 ЦК України, статті 198 ГК України, статей 32, 44 Закону України «Про Національний банк України», статей 2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статей 1, 4, 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», статей 1, 3, 5 Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»банки та інші фінансові установи, які у встановленому порядку отримали генеральну ліцензію Національного банку України на здійсненну валютних операцій, мають достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів в іноземній валюті.

Як убачається з матеріалів справи, 23.08.2002 відповідачу видана Національним банком України банківська ліцензія № 21, згідно з якою Банку надано право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність». Окрім того, у матеріалах справи наявний виданий Національним банком України дозвіл на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»згідно з додатком до цього дозволу. Так, відповідно до додатку до цього дозволу Банк має право здійснювати, зокрема, операції з валютними цінностями щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

З вищевикладеного вбачається, що відповідач на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Додатково слід зазначити, що порядок та умови видачі Національним банком України резидентам і нерезидентам індивідуальних ліцензій на використання безготівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу регламентує Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу (затверджено постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року за № 1429/10028; далі Положення), яке було розроблено Національним банком України відповідно до вимог статей 5, 11, 13 Декрету, а також статей 7 і 44 Закону України «Про Національний банк України»(пункти 1.1, 1.2 Положення).

Відповідно до пункту 1.5 вказаного Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, зокрема, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями). У всіх інших випадках використання іноземної валюти як засобу платежу можливе лише за наявності ліцензії.

Виходячи з наведеного, надання та одержання кредиту в іноземній валюті та сплата процентів за цим кредитом не потребує наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу на території України у жодної зі сторін кредитного договору.

Крім того, суд зауважує, що відсутність у сторін індивідуальної ліцензії Національного банку України не дає підстав для визнання недійсними кредитних договорів, у яких містяться положення про видачу кредитів у іноземній валюті та сплату відсотків за користування цими кредитами іноземною валютою.

Відсутність у необхідних випадках відповідних індивідуальних ліцензій може бути підставою лише для застування до учасників валютних відносин передбачених законодавством України певних заходів відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним. Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України. Недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Усі вище наведені вимоги статті 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, були дотримані сторонами під час укладання Кредитного договору.

Частиною 2 статті 548 ЦК України передбачено, що недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Позаяк відсутні підстави для визнання Кредитного договору недійсним, і як наслідок зобовязання, що випливають з останнього є дійсними, то, відповідно, відсутні й підстави для визнання недійсним договорів іпотеки та застави відповідно до частини 2 статті 548 ЦК України.

Що ж стосується первісного позову ВАТ КБ «Надра»суд зазначає наступне.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, як встановлено п.4.1.4 Кредитного договору Банк має право достроково стягнути з Позичальника, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет застави (майно, майнові права) суму фактично виданого кредиту, та/або процентів за його користування, а також можливі штрафи, пеню у випадку порушення Позичальником своїх зобовязань, передбачених п.п.3.2.3-3.2.5 п.3.2 т. «Обовязки сторін цього договору», а саме у випадку хоча б одноразового порушення строку повернення наданого кредиту, та/або сплати процентів за його використання.

Тобто, в даному випадку позивач правомірно, користуючись положеннями умов Кредитного договору вимагає від ТОВ «Целтнієкс»достроково повернути суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитними коштами, а також штрафні санкції, в звязку настанням такої події, як невиконання ТОВ «Целтнієкс»зобовязань за Кредитним договором.

Посилання Товариства на невиконання Банком своїх зобовязань за Кредитним договором, які полягають у ненаданні останнім Позичальнику кредитних коштів на підставі письмових заявок, суд до уваги не бере в силу наступного.

Частиною 1056 ЦК України встановлено, що кредитодавець має право відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений.

Частиною 2 статті 348 ГК України визначено, що у разі якщо позичальник не виконує своїх зобов'язань, передбачених кредитним договором, банк має право зупинити подальшу видачу кредиту відповідно до договору.

У відповідності до п.4.1.5 Кредитного договору Банк має право призупинитии видачу чергового кредитного траншу у випадку відсутності погодженого з Позичальником питання про забезпечення, а також у випадку порушення Позичальником умов договору, а також по іншим причинам на розгляд Банку.

Так, дійсно Товариство зверталось до позивача (відповідача за зустрічним позовом) з відповідними письмовими заявками протягом строку дії Кредитного договору з листами №869 від 02.04.2009, №893 від 13.08.2009 та №897 від 02.10.2009 на отримання кредитних коштів в необхідній сумі.

Разом з тим, Банк, керуючись умовами Кредитного договору та нормами чинного законодавства України повідомляв Товариство листами від 10.08.2009 №25/1/1-3-331, від 31.07.2009 №25/1/1-3-321, від 14.09.2009 №25-5-17956 про те, що у звязку з наявністю заборгованості у відповідача (позивача за зустрічним позовом) ліміт його зменшено до фактичної суми заборгованості.

Відтак, Банк діяв в межах чинного законодавства України.

Отже, Позичальник свої зобовязання не виконав, заборгованість за кредитом виданим в гривні 11419604,26 грн. та в доларах США 738653,69 не повернув, процентів за користування кредитними коштами не сплатив.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Перевіривши проведений Банком суду розрахунок заборгованості Позичальника, який станом на 19.06.2009 складався з:

- заборгованості за кредитами виданими в гривні -11 419 604,26 грн.;

- заборгованості за кредитами виданими в дол. США - 738 653, 69 дол. США;

-заборгованість за процентами за користування кредитами в гривні -1230811,02 грн.;

- заборгованість за процентами за користування кредитами в дол. США 55 481,10 дол. США;

- заборгованість по сплаті комісійної винагороди 87148,91 грн. в тому числі:

за управління кредитом 61803,82 грн.

за видачу кредиту 25345,09 грн., суд встановив, що він відповідає матеріалам справи та умовам Кредитного договору, визнається таким, що підлягає задоволенню за розрахунком Банку.

Судом враховано, що абзацом другим пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»передбачено, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення, суд зазначає, що станом на 08.09.2010 заборгованість в сумі 794134,79 доларів США за офіційним курсом НБУ (http://www.bank.gov.ua; 790,82 грн. за 100 доларів США) на цю дату складає 6280176,75 грн.

Разом з тим, враховуючи той факт, що заявлена позивачем сума до стягнення розрахована в меншому розмірі ніж на дату винесення рішення, суд задовольняє вимоги позивача у сумі в якій він просив по курсу НБУ станом 19.06.2009. Поданий позивачем розрахунок відповідає матеріалам справи, умовам Кредитного договору та нормам чинного законодавства України.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п.5.1 Кредитного договору за несвоєчасне повернення кредиту та/або несвоєчасну сплату процентів за його користування Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми простроченого зобовязання за кожен день прострочки.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійсненний позивачем розрахунок пені за прострочення сплати процентів та комісії за управління кредитом та його видачу, а також інфляційних витрат, суд дійшов висновку, що він відповідає вимогам законодавства, у т.ч. і вищезазначеним нормам, та умовам Кредитного договору, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача (позивача за зустрічним позовом) пені та інфляційних витрат підлягає задоволенню в сумі:

- пеня за порушення строку сплати процентів за кредитами в грн. - 31 843, 35 грн.;

- пеня за порушення строку сплати процентів за кредитами в дол. США 1 437, 64 дол. США, що по курсу НБУ станом на 19.06.2009 становить 10951,07 грн.

- пеня за порушення строку сплати комісійної винагороди - 8 030, 73 грн. в тому числі:

за управління кредитом - 5 295, 44 грн.,

за видачу кредиту - 2 735,28 грн.;

- інфляційні витрати за прострочення сплати процентів в гривні 8180,48 грн.;

- інфляційні втрати за несвоєчасну сплату комісійної винагороди 4628,19 грн., в т.ч.:

за управління кредитом 2969,52 грн.;

за видачу кредиту 1 658,67 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, в забезпечення виконання зобовязань Іпотекодавця, що випливають з Кредитного договору між сторонами у справі було укладено договір іпотеки від 12.09.2008, посвідчений Малаховською В.І. нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за яким Іпотекодавець передав, а Іпотекодержатель прийняв у іпотеку предмет іпотеки:

- квартира - загальною площею 76,20 кв. м., житловою площею 41,80 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. О. Гончара, буд. 32 В, кв. № 29, яка належить відповідачу (Іпотекодавцю) на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 12 вересня 2008р. ОСОБА_1 нотаріусом Київського міського нотаріального округу за № 2614, зареєстровано в Державному реєстрі правочинів 12 вересня 2008р. за № 3133081.;

- квартира - загальною площею 73,40 кв. м. , житловою площею 38,20 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. О. Гончара, буд. 32 В, кв. № 31, яка належить відповідачу (Іпотекодавцю) на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 12 вересня 2008р. ОСОБА_1 нотаріусом Київського міського нотаріального округу за № 2618, зареєстровано в Державному реєстрі правочинів 12 вересня 2008р. за № 3133129.,

- квартира - загальною площею 95,60 кв. м. , житловою площею 62,20 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. О. Гончара, буд. 32 В, кв. № 32, яка належить відповідачу (Іпотекодавцю) на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 12 вересня 2008р. ОСОБА_1 нотаріусом Київського міського нотаріального округу за № 2612, зареєстровано в Державному реєстрі правочинів 12 вересня 2008р. за № 3133023.;

- квартира - загальною площею 80,10 кв. м. , житловою площею 45,20 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. О. Гончара, буд. 32 В, кв. № 33, яка належить відповідачу (Іпотекодавцю) на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 12 вересня 2008р. ОСОБА_1 нотаріусом Київського міського нотаріального округу за №2616, зареєстровано в Державному реєстрі правочинів 12 вересня 2008 р. за №3133108) передані в іпотеку на підставі договору іпотеки б/н від 12 вересня 2008 р., зареєстрованого в реєстрі за №2628 (далі Предмет іпотеки).

Пунктом 1.5 Договору іпотеки визначено, що Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договорів купівлі-продажу від 12.09.2008, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстрованими в реєстрі за №№2612, 2614, 2616, 2618.

Згідно з п.7.1 Договору іпотеки Іпотекодержатель має право вимагати задоволення за рахунок предмету іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем зобовязання в цілому або в тій чи іншій його частині.

Договір іпотеки набув чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання зобовязання за Кредитним договором.

У відповідності до п.1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку»(далі Закон) визначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно п. 1 статті 33 вказаного Закону, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Стаття 590 ЦК України встановлює, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Станом на дату розгляду справи у суді, сторонами не було надано доказів виконання Позичальником умов Кредитного договору у повному обсязі, а відтак, враховуючи чинність Договору іпотеки позивач правомірно вимагає задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку»визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.39 Закону України «Про іпотеку»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

З встановлених в ході судового розгляду обставин, господарський суд дійшов висновку, що задоволення вимог Іпотекодержателя (позивача) має відбуватись шляхом продажу на прилюдних торгах за ціною, згідно експертного висновку субєкту оціночної діяльності, що буде здійснений в процесі виконавчого провадження з виконання рішення господарського суду.

Відповідачем за первісним позовом не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, повязані з розглядом справи, відповідно до статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача за первісним позовом, оскільки спір виник з його вини.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Целтнієкс»(01034, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 44, оф. 2, ідентифікаційний код 31171890) перед Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) за кредитним договором №23/5/2004/840-К/76 від 11.08.2004 в сумі 18851713 (вісімнадцять мільйонів вісімсот п'ятдесят одна тисяча сімсот тринадцять гривень) 30 коп. яка складається з наступних сум:

- заборгованість за кредитами виданими в гривні -11 419 604,26 грн.;

- заборгованість за кредитами виданими в дол. США - 738 6543, 69 дол.США;

-заборгованість за процентами за користування кредитами в грн. з врахуванням індексу інфляції-1 238 991,50 грн.;

- заборгованість за процентами за користування кредитами в дол. США 55 481,10 дол. США;

- пеня за порушення строку сплати процентів за кредитами в грн. - 31 843, 35 грн.;

- пеня за порушення строку сплати процентів за кредитами в дол. США 1 437, 64 грн.

-заборгованість по сплаті комісійної винагороди з урахуванням індексу інфляції - 91 777,10 грн. в тому числі:

за управління кредитом - 64 773,34 грн.

за видачу кредиту - 27 003, 76 грн.

- пеня за порушення строку сплати комісійної винагороди - 8 030, 73 грн. в тому числі:

за управління кредитом - 5 295, 44 грн.

за видачу кредиту - 2 735,28 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме:

- квартиру - загальною площею 76,20 кв. м., житловою площею 41,80 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. О. Гончара, буд. 32 В, кв. № 29, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Целтнієкс»(01034, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 44, оф. 2, ідентифікаційний код 31171890) (Іпотекодавцю) на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 12 вересня 2008р. ОСОБА_1 нотаріусом Київського міського нотаріального округу за № 2614, зареєстровано в Державному реєстрі правочинів 12 вересня 2008р. за № 3133081.;

- квартиру - загальною площею 73,40 кв. м., житловою площею 38,20 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. О. Гончара, буд. 32 В, кв. № 31, яка належить Товариства з обмеженою відповідальністю «Целтнієкс»(01034, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 44, оф. 2, ідентифікаційний код 31171890) (Іпотекодавцю) на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 12 вересня 2008р. ОСОБА_1 нотаріусом Київського міського нотаріального округу за № 2618, зареєстровано в Державному реєстрі правочинів 12 вересня 2008р. за № 3133129.,

- квартиру - загальною площею 95,60 кв.м., житловою площею 62,20 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. О. Гончара, буд. 32 В, кв. № 32, яка належить Товариства з обмеженою відповідальністю «Целтнієкс» (01034, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 44, оф. 2, ідентифікаційний код 31171890) (Іпотекодавцю) на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 12 вересня 2008р. ОСОБА_1 нотаріусом Київського міського нотаріального округу за № 2612, зареєстровано в Державному реєстрі правочинів 12 вересня 2008р. за № 3133023.;

- квартиру - загальною площею 80,10 кв.м., житловою площею 45,20 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. О. Гончара, буд. 32 В, кв. № 33, яка належить Товариства з обмеженою відповідальністю «Целтнієкс» (01034, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 44, оф. 2, ідентифікаційний код 31171890) (Іпотекодавцю) на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 12 вересня 2008р. ОСОБА_1 нотаріусом Київського міського нотаріального округу за № 2616, зареєстровано в Державному реєстрі правочинів 12 вересня 2008р. за № 3133108.) передані в іпотеку на підставі Договору іпотеки № б/н від 12 вересня 2008р., зареєстрованого в реєстрі за № 2628, укладеного між ВАТ КБ «Надра»(Код ЕДРПОУ 20025456) та ТОВ «Целтнієкс»(Код ЕДРПОУ 31171890).

Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки, для задоволення грошових вимог ВАТ КБ «Надра», шляхом проведення прилюдних торгів.

Встановити початкову ціну предмета іпотеки згідно експертного висновку субєкту оціночної діяльності, що буде здійснений в процесі виконавчого провадження з виконання рішення господарського суду.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Целтнієкс»(01034, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 44, оф. 2, ідентифікаційний код 31171890) на користь Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) 25500 (двадцять пять тисяч пятсот) - витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

У задоволені зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Целтнієкс»- відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

СуддяР.Б. Сташків

Повний текст рішення підписано 22.09.201