Рішення № 11932370, 20.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/11720.09.10 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Приватного підприємства «Прем»єрпродукт-Центр»

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1

простягнення 72 716,96 грн.

Представники сторін: від позивача Юрга К.В. від відповідачане зявились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства «Прем»єрпродукт-Центр» про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором поставки від 05.05.2010 № 273 на загальну суму 72742, 16грн., у тому числі основного боргу у розмірі 51712,40 грн., пені- 344,80грн. та штрафу 20684,96грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобовязання за Договором поставки, оскільки не своєчасно та не в повному обсязі здійснив розрахунок за поставлені позивачем товари. Станом на момент звернення до суду з позовом відповідач має заборгованість по Договору на загальну суму 51712,40 грн., яку позивач просить стягнути з урахуванням пені та штрафу.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відкладення.

В судовому засіданні, яке відбулось 20.09.10р. представник позивача надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка була надіслана на адресу відповідача, що підтверджується квитанцією про відправлення та описом вкладення.

Згідно зазначеної вище заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача 72716,96грн., у тому числі 51712,40грн.-основної заборгованості, 20684,96грн- штрафу та 319,60грн.

Суд розглядає остаточні вимоги позивача.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

05.05.2010 між Приватним підприємством «Прем»єрпродукт-Центр»(Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як покупцем (відповідач), укладено договір поставки №273, строком дії з моменту підписання до 31.12.2010року.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України та Міжнародний правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС у редакції 2000року.

Таким чином, в силу статті 712 ЦК України, статті 265 ГК України та розділом 1 Договору, продавець зобовязується поставляти Покупцю продукти харчування, надалі «товар», партіями у відповідності з письмовими Заявками останнього, а Покупець зобовязується прийняти товар і оплачувати його за умовами даного Договору. Асортимент, ціна, кількість товару вказується в накладних, які є невідємною частино даного Договору.

Усі видаткові накладні, що оформлені між Сторонами, протягом строку дії даного Договору , вважаються такими, що видані на підставі та в межах даного Договору, навіть при відсутності вказівки, посилання на даний договір в самій видатковій накладній і є невідємною частиною даного Договору.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних від 19.05.2010 № ПК-05950 на загальну суму 30700,00грн, від 08.06.2010 № ПК-07054 на загальну суму 21012,40грн.

Відповідно до розділу 6 Договору, оплата здійснюється в гривнях України, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника або внесенням готівки в касу останнього, протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару.

Пунктом 7.4 Договору встановлено, що перевезення Товару здійснюється за рахунок постачальника до складу покупця, а розвантаження Товару проводиться за рахунок постачальника.

Відповідач вартість поставленого товару у строки, передбачені договором не оплатив.

Відповідачем жодних доказів в підтвердження здійснення ним оплати вартості отриманого товару. згідно накладних, на підставі яких заявлено позов, не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується розмір заборгованості, якій позивачем заявлений у позові у розмірі 56424,49 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів оплати вартості товару на загальну суму 56424,49 грн. не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобовязань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин та з урахуванням строку оплати передбаченого п. 6.2 Договору позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 51712,40грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 216 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 9.3 договору, у випадку затримки будь-яких платежів по даному договору, Покупець сплачує пеню за кожен день затримки розрахунку, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Позивач просить стягнути з відповідача 319,60грн. пені за період з 09.06.2008 р. по 28.06.2010 р.

Крім того, позивач посилаючись на п. 9.4 Договору, просить стягнути з суму штрафу у розмірі 20684,96грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Підставою для стягнення штрафу визначено п.9.4 Договору, а підставою для стягнення пені п. 9.3 Договору.

Відповідно до п.9.4 Договору зазначено, що у випадку затримки розрахунку, Відповідач сплачує на користь Позивача штраф, у розмірі 40 % від суми боргу.

Відповідно до п.9.3 Договору у випадку затримки будь-яких платежів по даному договору, Покупець сплачує пеню за кожен день затримки, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Тобто, підставою для стягнення штрафу позивач вказує допущення затримки розрахунку, а пені затримки платежів по оплаті товару.

Суд відзначає, що диспозиція положення п.9.4 Договору " у випадку затримки розрахунку " та п. 9.3 Договору " у випадку затримки будь-яких платежів " є визначенням одного порушення - несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобовязання.

Отже, позивач просить стягнути пеню та штраф за порушення відповідачем грошового зобовязання за Договором.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно із статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписи ст. 549 Цивільного кодексу України визначають пеню та штраф різновидами одного виду відповідальності неустойки.

При цьому суд відзначає, що умови Договору не містять умови про стягнення штрафу, як додаткової міри відповідальності, понад нараховану пеню, а позивач хибно вказує про ніби-то встановлення цих різновидів одного виду відповідальності за різні порушення.

Таким чином, за встановлених обставин, вимога про одночасне стягнення пені та штрафу за порушення відповідачем грошового зобовязання за Договором не ґрунтується на приписах наведених норм права.

Розмір штрафних санкцій унормований статтею 231 Господарського кодексу України. За приписами пункту 6 наведеної норми штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Виходячи із викладеного та беручи до уваги встановлені п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи ступінь вини відповідача та суть допущеного порушення, суд, перевіривши арифметичний розрахунок пені, вважає його вірним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а вимоги щодо стягнення пені в сумі 319,60грн., - задоволенню..

В задоволенні позову в частині стягнення штрафу у розмірі 20684,96грн. необхідно відмовити із викладених підстав.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розподіляються відповідно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.Позов Приватного підприємства «Прем»єрпродукт-Центр»до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 72 716,96 грн. задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1, з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Приватного підприємства «Прем»єрпродукт-Центр»(04074, м. Київ, вул. Лугова, буд. 9П, код ЄДРПОУ 36630879) основну суму заборгованості у розмірі 51712 (пятдесят одна тисяча сімсот дванадцять) грн. 40 коп., пені, у розмірі 319 (триста девятнадцять) грн. 60 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 520 (пятсот двадцять ) грн. 32 коп. та 168 (сто шістдесят вісім) грн. 86 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

3.В частині стягнення 20684,96грн штрафу відмовити;

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяВ.В. Джарти

Дата підписання 23/09/10