Ухвала суду № 11932131, 23.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

23.09.10№ 05-5- 39 / 11273 Суддя , розглянувши

позовну заяву Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка сучасної медицини"

про виділення частки майна в натурі, що є у спільній власності, та визнання права власності на виділене майно

ВСТАНОВИВ:

Позовна заява № б/н від 01.09.2010 р. і додані до неї документи повертаються позивачеві без розгляду з наступних підстав:

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) позовна заява повинна містити, зокрема, ідентифікаційні коди субєкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб-платників податків.

фактично у позовній заяві № б/н від 01.09.2010 р. відсутній індивідуальний ідентифікаційний номер позивача та ідентифікаційний код відповідача, що є порушенням статті 54 ГПК України та тягне за собою наслідки передбачені п. 2 ч. 1 статті 63 ГПК України (Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 зі змінами та доповненнями).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обгрунтований розрахунок стягуваної суми.

Частиною 2 статті 54 ГПК України визначено, що позовна заява, зокрема, повинна містити зміст позовних вимог та виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звертається до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка сучасної медицини" про виділення їй частки майна в натурі (згідно переліку у п. 2 прохальної частини позовної заяви) та про визнання права власності за ОСОБА_1 на майно, визначене в п. 2, про визнання права власності на решту майна, згідно Переліку майна, переданого у господарське відання, за ОСОБА_2.

Підставою звернення позивача до суду визначено державну реєстрацію змін до установчих документів (статуту) Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка сучасної медицини", здійснену 28.12.2007 р. державним реєстратором Печерської районної у місті Києві державної адміністрації Дюковою Л.В., та Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка сучасної медицини" (ідентифікаційний код 33546250).

Відповідно до п. 1.2 вищенаведеного Статуту вбачається, що учасниками Товариства є громадяни України, в.т.ч. ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий ТУМ Солом"янського РУ ГУ МВС України ум. Києві, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2

Крім того, згідно п. 7.1 Статуту визначено, що для забезпечення діяльності Товариства за рахунок Учасників створено Статутний капітал, у розмірі 429000,00 грн., а отже, Статутний капітал визначений у грошовому вимірі. Відповідно до п. 7.2 Статутут передбачено розподіл часток серед Учасників, зокрема, щодо ОСОБА_1 зазначено, що розмір внеску становить 214500,00 грн., що становить 50% у Статутному капіталі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ГПК України визначено перелік справ, що підвідомчі господарським судам.

Зокрема, згідно п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Судом встановлено, що фактично у позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, саме:

- відсутні обгрунтування та докази щодо підставності визначення у якості позивача саме Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1;

- відсутні зазначення щодо правової природи взаємовідносин між позивачем - Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та відповідчем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Клініка сучасної медицини", а рівно і докази на їх підтвердження;

- не вказано, яке саме цивільне право позивача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 порушене, невизнається або оспорюється, а рівно не визначені у відповідності до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України способи його захисту;

Крім того, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звертається до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка сучасної медицини" про виділення їй частки майна в натурі (згідно переліку у п. 2 прохальної частини позовної заяви) та про визнання права власності за ОСОБА_1 на майно, визначене в п. 2 (без вказання до якого документа та/або частини якого документа відноситься цей пункт), про визнання права власності на решту майна, згідно Переліку майна, переданого у господарське відання (без вказання у господарське відання кого саме передане майно), за ОСОБА_2, однак такі вимоги викладені неточно та некоректно.

Також, слід звернути увагу на те, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 просить виділити їй частку майна в натурі (згідно переліку у п. 2 прохальної частини позовної заяви), тоді як згідно п. п. 7.1, 7.2 Статуту її частка в Статутному капіталі Товариства дорівнює 214500,00 грн. (50%). Майно ж, яке позивач просить виділити їй в натурі, наведено без вказання його грошової вартості, без зазначення його місцезнаходження та правових підстав належності відповідній фізичній чи юридичній особі.

Суд також звертає увагу, що відомості, наведені в абз. 1 стор. 2 позовної заяви, не містять зазначення доказів на їх підтвердження.

Згідно абз. 2 п. 3.3 Роз`яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з послідуючими змінами і доповненнями) підставою для повернення позовної заяви є, зокрема, незазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Отже, фактично зазначені позивачем у позовній заяві відомості не містять жодних вказань (посилань) на існування конкретно - визначених доказів на підтвердження цих відомостей, т.т. такі докази позивачем не зазначені, а тому суд приходить до висновку, що у позовній заяві не вказано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, що є підставою для повернення позову без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин вказана позовна заява і додані до неї документи підлягають поверненню заявникові без розгляду.

Проте, суд звертає увагу заявника на те, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовні матеріали повернути позивачеві без розгляду.

Суддя О.В.Гумега