ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 47/38214.09.10 За позовом Субєкта підприємницької діяльності - ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальнісю "БМК ПЛАНЕТА - МІСТ"
про стягнення 455 763,94 грн.
Суддя Станік С.Р.
Представники:
від позивачаОСОБА_1., паспорт
ОСОБА_2., представник (дов. від 22.06.2010р.)
від відповідачане зявився
В судовому засіданні 14.09.2010р. на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 455 763,94 грн. заборгованості по договорам № 2301/0108 від 01.01.2008 та № 2301/0108 від 10.01.2009, а саме: 363000,00 грн. боргу, 37853,72 грн.- пені, 44326,40 грн. - інфляційних втрат, 3% річних 10583,82 грн., а також відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2010 було порушено провадження у справі № 47/382, розгляд якої було призначено на 31.08.2010.
Ухвалою господарського суду мітса Києва від 31.08.2010 розгляд справи відкладено до 14.09.2010.
У судовому засіданні 14.09.2010, представник позивача повідомив суд про часткову сплату відповідачем основного боргу у розмірі 150000,00 грн., згідно виписки банку від 31.08.2010, про що подав заяву, та просив суд стягнути з відповідача 213000,00 грн. основного боргу, 37853,72 грн.- пені, 44326,40 грн. - інфляційних втрат, 3% річних 10583,82 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч умов договору № 2301/0108 від 01.01.2008 та договору № 2301/0108 від 10.01.2009 відповідачем не було здійснено у повному обсязі оплату за отримані послуги в сумі 213000,00 грн. Внаслідок прострочення виконання зобовязання за договором позивач також просив стягнути з відповідача 37853,72 грн. - пені, 44326,40 грн. - інфляційних втрат, 3% річних 10583,82 грн.
Відповідач своїх представників в судові засідання 31.08.2010р., 14.09.2010р. не направляв, відзив та витребувані судом документи - не надав. Через канцелярію Господарського суду м. Києва заяв та клопотань не направляв. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою юридичного місцезнаходження, зазначеною у довідці Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві. Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначено в ухвалі суду про відкладення розгляду справи.
Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Згідно договору № 2301/0108 від 01.01.2008р., копія якого додана до матеріалів справи, а оригінал був досліджений у судовому засіданні, позивач зобовязався надавати послуги з перевезення працівників відповідача, а останній зобовязався оплатити вартість наданих послуг(п.1.1). Згідно п.2.2 договору було визначено, що позивач надає послуги з розрахунку 600,00 грн. за добу. Оплата за надані позивачем послуги здійснюються відповідачем на підставі актів про надання послуг протягом 5 днів з дня підписання актів наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, що визначено пунктом 2.3 договору.
Згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1/10 від 31.10.2008, № 2/10 від 31.10.2008, № 2/11 від 30.11.2008, № 1/11 від 30.11.2008, № 2/12 від 30.12.2008, № 1/1 від 31.01.2009, № 1/ІІ від 28.02.2009, № 1/ІІІ від 31.03.2009, № 1/V від 31.05.2009, № серпень від 31.01.2009, № 1/10 від 31.10.2009№ 1/12 від 30.12.2009, копії яких додані до матеріалів справи, а оригінали були досліджені у судовому засіданні, позивач надав послуг на загальну суму 285400,00 грн.
Відповідно до акту звірки станом на 16.02.2010, відповідач за надані послуги по перевезенню працівників відповідача, перерахував на рахунок позивача грошові кошти в сумі 34 000 грн.
У судовому засіданні 14.09.2010 позивач надав суду заяву про часткову сплату заборгованості за договором № 2301/0108 від 01.01.2008, у розмірі 150000,00 грн., про що надав банківську виписку від 31.08.2010, яку долучено до матеріалів справи.
Як зазначив позивач у позові, відповідачем повністю та в строк не було здійснено оплату наданих позивачем послуг, згідно актів здачі-прийняття робіт, оскільки позивачем за наведеним договором були надані послуги по перевезенню на суму 285400,00 грн., які відповідачем було прийнято, але оплачено частково на суму 184000,00 грн. Заборгованість відповідача за договором № 2301/0108 від 01.01.2008р складає 101400,00 грн.
Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Відповідно до статті 910 ЦК України за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобовязується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а останній зобовязується сплатити вартість наданих йому послуг.
Згідно ст. 901 ЦК України за договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобовзується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником на підставі договору № 2301/0108 від 01.01.2008р, виникли правовідносини з надання послуг по перевезенню працівників відповідача, оскільки позивач як виконавець на підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1/10 від 31.10.2008, № 2/10 від 31.10.2008, № 2/11 від 30.11.2008, № 1/11 від 30.11.2008, № 2/12 від 30.12.2008, № 1/1 від 31.01.2009, № 1/ІІ від 28.02.2009, № 1/ІІІ від 31.03.2009, № 1/V від 31.05.2009, № серпень від 31.01.2009, № 1/10 від 31.10.2009№ 1/12 від 30.12.2009 надав послуги відповідачу на загальну суму 285400,00 грн., які відповідачем було прийнято, що підтверджується підписами та відбитками штампів сторін на зазначених актах. Але відповідач, як замовник, свої зобовязання по повній оплаті наданих позивачем послуг не виконав, в строк передбачений п.2.3 договору, тобто протягом 5-ти днів з моменту підписання актів виконаних робіт, а лише здійснив часткову оплату в сумі 184000,00 грн. Оплата в сумі 101400,00 грн. здійснена відповідачем не була, доказів протилежного станом на момент вирішення спору суду надано не було.
Таким чином суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем за надані послуги первезення, існує непогашена заборгованість в сумі 101400,00 грн., а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані позивачем, але не оплачені відповідачем у повному обсязі послуги - законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою що підлягає задоволенню в сумі 101400,00 грн.
Також, судом розглянуті позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Пунктом 4.3 договору передбачено, що у випадку прострочення розрахунку за актами про надання послуг відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на час прострочення, від суми простроченого платежу, за кожний день затримки.
Суд, враховуючи, що відповідач прострочив перед позивачем виконання зобовязання по повній та своєчасній оплаті наданих послуг згідно п.2.3 договору №2301/0108 від 01.01.2008р, станом на момент подачі позовної заяви, у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість у розмірі 101400,00 грн., вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат з урахуванням пені законними та обґрунтованими, однак такими що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
Суд, перерахував належну до стягнення суму пені та прийшов до висновку, що її розмір, за розрахунком суду, в період прострочення відповідачем оплати наданих позивачем послуг, тобто протягом 5-ти днів з моменту підписання актів виконаних робіт, як то передбачено п.2.3 договору, а саме:
-згідно акту № 1/10 від 31.10.2008 пеня нараховується з 06.10.2008.;
-згідно акту № 2/10 від 31.10.2008 пеня нараховується з 06.10.2008;
-згідно акту № 1/11 від 30.11.2008 пеня нараховується з 06.12.2008;
-згідно акту № 2/12 від 30.12.2008 пеня нараховується з 05.01.2009;
-згідно акту № 1/1 від 31.01.2009 пеня нараховується з 06.02.2009;
-згідно акту № 1/ІІ від 28.02.2009 пеня нараховується з 06.03.2009;
-згідно акту № 1/ІІІ від 31.03.2009 пеня нараховується з 06.04.2009;
-згідно акту № 1/V від 31.05.2009 пеня нараховується з 06.06.2009;
-згідно акту № 1/6 від 30.06.2009 пеня нараховується з 30.06.2009;
-згідно акту за серпень від 31.08.2009 пеня нараховується з 06.09.2009;
-згідно акту № 1/10 від 31.10.2009 пеня нараховується з 06.11.2009;
-згідно акту № 1/12 від 30.12.2009 пеня нараховується з 06.01.2010.
по піврічний термін відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України складає 27560,85 грн. пені.
Щодо вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, то відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми. Виходячи з наведеного, та враховуючи той факт, що відповідачем було прострочено виконання грошового зобовязання за договором № 2301/0108 від 01.01.2008, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних законними, обґрунтованими та такими, що за розрахунком суду підлягають задоволенню у розмірі 3719,09 грн. 3% річних та 14249,80 грн. інфляційних втрат.
Також між позивачем та відповідачем було укладено договір № 2301/0108 від 10.01.2009р.
Згідно договору № 2301/0108 від 10.01.2009р., копія якого додана до матеріалів справи, а оригінал був досліджений у судовому засіданні, позивач надав послуг з перевезення працівників відповідача а останній зобовязався оплатити вартість наданих послуг (п.1.1). Згідно п.2.2 договору було визначено, що позивач надає послуги з розрахунку 600,00 грн. за добу. Оплата за надані позивачем послуги здійснюються відповідачем на підставі актів про надання послуг протягом 5 днів з дня підписання актів наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, що визначено пунктом 2.3 договору.
На виконання умов договору, позивач надав послуг з перевезення працівників відповідача на будівництво за адресою: М.Київ, вул.. Причальна 1.
Згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг): № 1/IV від 30.04.2009, № 1/7 від 31.07.2009, № 9/1 від 30.09.2009, № б/н від 30.11.2009 копії яких додані до матеріалів справи, а оригінали були досліджені у судовому засіданні, позивач надав послуг на загальну суму на загальну суму 90600,00 грн.
Згідно пояснень позивача та матеріалів справи, за надані послуги відповідач не розрахувався.
Як зазначив позивач у позові, відповідачем не було здійснено оплату наданих послуг позивачем, згідно актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг), оскільки позивачем за наведеним договором було надано послуги на суму 90600,00 грн., які відповідачем було прийнято, але не оплачено. Заборгованість відповідача за договором № 2301/0108 від 10.01.2009 складає 90600,00 грн.
Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Відповідно до статті 910 ЦК України за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобовязується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а останній зобовязується сплатити вартість наданих йому послуг.
Згідно ст. 901 ЦК України за договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобовзується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником на підставі договору № 2301/0108 від 10.01.2009, виникли правовідносини з надання послуг по перевезенню працівників відповідача, оскільки позивач як виконавець на підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) 1/IV від 30.04.2009, № 1/7 від 31.07.2009, № 9/1 від 30.09.2009, № б/н від 30.11.2009 надав послуги відповідачу на загальну суму 90 600,00 грн., які відповідачем було прийнято, що підтверджується підписами та відбитками штампів сторін на зазначених актах. Але відповідач, як замовник, свої зобовязання по повній оплаті наданих позивачем послуг не виконав, в строк передбачений п.2.3 договору, тобто протягом 5-ти днів з моменту підписання актів виконаних робіт в сумі 90 600,00 грн., доказів протилежного станом на момент вирішення спору суду надано не було.
Таким чином суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем за надані послуги первезення, існує непогашена заборгованість в сумі 90 600,00 грн., а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані позивачем, але не оплачені відповідачем у повному обсязі послуги - законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою що підлягає задоволенню в сумі 90600,00 грн.
Також, судом розглянуті позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Пунктом 4.3 договору передбачено, що у випадку прострочення розрахунку за актами про надання послуг відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на час прострочення, від суми простроченого платежу, за кожний день затримки.
Суд, враховуючи, що відповідач прострочив перед позивачем виконання зобовязання по повній та своєчасній оплаті наданих послуг згідно п.2.3 договору №2301/0108 від 10.01.2009р, станом на момент подачі позовної заяви, у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість у розмірі 90600,00 грн., вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат з урахуванням пені законними та обґрунтованими, однак такими що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
Суд, перерахував належну до стягнення суму пені та прийшов до висновку, що її розмір, за розрахунком суду, в період прострочення відповідачем оплати наданих позивачем послуг, тобто протягом 5-ти днів з моменту підписання актів виконаних робіт, як то передбачено п.2.3 договору, а саме:
-згідно акту № 1/IV від 30.04.2009 пеня нараховується з 06.05.2009.;
-згідно акту № 1/7 від 31.07.2009 пеня нараховується з 06.08.2009;
-згідно акту № 9/1 від 30.09.2009 пеня нараховується з 06.10.2009;
-згідно акту № б/н від 30.11.2009 пеня нараховується з 06.12.2009;
по піврічний термін відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України складає 9 520,88 грн. пені.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, то відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми. Виходячи з наведеного, та враховуючи той факт, що відповідачем було прострочено виконання грошового зобовязання за договором № 2301/0108 від 10.01.2009, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних законними, обґрунтованими та такими, що за розрахунком суду підлягають задоволенню у розмірі 1 359,86 грн. 3% річних та 4 316,40 грн. інфляційних втрат.
Таким чином, суд визнає позовні вимоги законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, у звязку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 192 000,00 грн. основного боргу, 37 081,73 пені, 5 078,95 грн. 3% річних та 18 566,20 грн. інфляційних втрат.
Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “БМК Планета - міст”(код ЄДРПОУ 32846139, адреса: 03151, м. Київ, вул. Волинська 60) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (Ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) суму заборгованості в розмірі 192000 (сто девяносто дві тисячі) грн. 00 коп. основного боргу, 37081 (тридцять сім тисяч вісімдесят одну) грн. 73 коп. пені, 5078 (пять тисяч сімдесят вісім) грн. 95 коп. 3% річних та 18566 (вісімнадцять тисяч пятсот шістдесят шість) грн. 20 коп. інфляційних втрат, 3420 (три тисячі чотириста двадцять) грн. - витрат по сплаті державного мита та 132 (сто тридцять дві) грн. 16 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.
4. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.
5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Станік С.Р.
дата складання повного тексту рішення: 20.09.2010
Судове рішення № 11932081, Господарський суд м. Києва було прийнято 14.09.2010. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 47/382. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: