Рішення № 11932008, 22.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/37422.09.10 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор» До           закритого акціонерного товариства «Міжтериторіальна виробничо-будівельна холдингова компанія «Епос»

Про           стягнення 32 605 094,70 грн.

                                                                       Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача                     Коваль М.О. (за дов.)

                              Богатирьова С.С. (за дов.)

Від відповідач           Ковальчук О.Д. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договорами № 25 від 18.02.2005 р. та № 109 від 14.09.2005 р. у розмірі 14562812,70 грн., нематеріальної шкоди у розмірі 10000000,00 грн., матеріальних збитків у розмірі у розмірі 1000000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не повернув невикористану суму авансу, отриману від позивача як оплату за роботи, які відповідач мав виконати згідно з договорами № 25 від 18.02.2005 р. та № 109 від 14.09.2005 р.. За твердженням позивача, відповідач роботи не виконав, невикористаний залишок коштів позивачеві не повернув.

Відповідач позовні вимоги відхилив повністю, зазначивши, що ним у повному обсязі були виконані роботи, а позивач відмовився приймати останні без обґрунтування причин. Відповідач вважає, що у позивача відсутні підстави вимагати повернення відповідачем коштів, оскільки оплачені позивачем роботи виконані відповідачем у повному обсязі, про що відповідач надав позивачеві акт прийому-передачі робіт за узгодженою формою та довідку про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 на суму, що відповідає сумі, яку позивач вимагає повернути.

Відповідач зазначає, що на підставі укладеного між сторонами договору № 25 від 18.02.2005 р. позивач перераховував відповідачеві грошові кошти у вигляді оплати робіт за даним договором у сумі, визначеній відповідачем згідно з письмовими запитами відповідача. Прийняття робіт за договором № 25 здійснювалось за фактом закінчення певних етапів робіт або їх частини за домовленістю сторін та паралельно позивач продовжував фінансування запланованих за договором робіт, які повинні були виконуватись відповідачем згідно з додатками до договору № 25 та з урахуванням додаткових угод до нього, про що свідчать дані зведеної таблиці фінансування та виконання робіт, доданої до матеріалів справи разом з додатковими поясненнями від 25.10.2007 р., проти яких відповідач в цілому не заперечував та які підтверджені наявними у матеріалах справи документами: актами виконаних робіт, банківськими виписками та іншими документами, які свідчать про прийняття та оплату робіт.

У свою чергу, позивач зазначає, що роботи, наведені в актах приймання-передачі виконаних робіт, пред’явлених відповідачем, не виконувались останнім, не були пред’явлені ним до прийняття позивачем, а тому не можуть бути прийняті як роботи, виконані відповідачем. Натомість, зазначені роботи були виконані іншими підрядними організаціями за договорами, укладеними позивачем з останніми. Позивач також подає коментар стосовно деяких робіт, які не прийняті. Позивач стверджує, що такі роботи є обов’язковою складовою частиною інших робіт, які були виконані відповідачем та оплачені позивачем у складі інших робіт згідно з договірною ціною таких робіт за умовами договору № 25, та не можуть сприйматись та оформлюватись як окремі роботи, оскільки їх вартість була включена до складу договірної ціни за договором № 25 при формуванні вартості окремих категорій будівельно-монтажних робіт, які виконувались відповідачем та приймались й оплачувались позивачем згідно з умовами договору № 25.

Однак, на думку відповідача, на виконання умов додаткової угоди № 8 до договору № 25 відповідач повинен був скласти та надати позивачу акт приймання-передачі виконаних робіт, які були дійсно виконані відповідачем, але не заактовані у попередніх періодах. Таким чином, відповідач наголошує, що роботи, які позивач відмовляється приймати, були дійсно виконані відповідачем у попередніх періодах.

Позивач проти доводів відповідача заперечує, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що роботи, не прийняті позивачем, були в певній частині вже заактовані та оплачені у попередніх періодах у складі робіт, передбачених розподілом договірної вартості за договором, а в іншій частині такі роботи були виконані іншими підрядниками, що підтверджується документами, копії яких додані до справи разом з поясненнями по справі. Крім того, такі роботи, не зважаючи на неодноразові пропозиції позивача, не були пред’явлені до прийняття їх позивачем, оскільки їх повторне пред’явлення було б одразу ж виявлено останнім. Стосовно авансування робіт позивач зазначає, що ґрунтуючись на фактичних даних, які містяться у документах щодо заявлених відповідачем обсягів фінансування та фактичних оплат, здійснених позивачем, які містяться у матеріалах справи та наведені у зведеній таблиці фінансування та виконання робіт, слід звернути увагу на те, що позивач здійснював оплату заявлених відповідачем обсягів робіт відповідно до заявлених відповідачем обсягів фінансування з можливими незначними відхиленнями, які не могли істотно вплинути на загальні показники виконання робіт.

Відповідач проти уточнених позовних вимог заперечував у повному обсязі, оскільки, на його думку, заборгованість повністю відсутня, а отже, відсутні будь-які підстави для нарахування штрафних санкцій та інфляційних витрат.

Для підтвердження достовірності доводів як позивача, так і відповідача та детального дослідження матеріалів справи, які містять технічні та інші специфічні дані, суд дійшов висновку про доцільність залучення експертів, які володіють спеціальними знаннями стосовно документів, які містяться у матеріалах справи.

Так, ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.04.2008 р. (суддя Кролевець О.А.) по справі № 17/374 призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення якої були поставлені наступні питання:

1. Яка вартість фактично виконаних робіт по будівництву житлового комплексу у складі окремих житлових секцій з підземною автостоянкою, вбудовано-прибудованими приміщеннями соціальної сфери по вулиці Механізаторів, 2 в Солом’янському районі м. Києва за договором № 25 від 18.02.2005 р.?

2. Яка вартість фактично виконаних робіт по будівництву житлового комплексу у складі окремих житлових секцій з підземною автостоянкою, вбудовано-прибудованими приміщеннями соціальної сфери по вулиці Механізаторів, 2 у Солом’янському районі м. Києва за договором № 109 від 14.09.2005 р.?

За результатами проведеної експертизи до Господарського суду міста Києва надійшов висновок судової будівельно-технічної експертизи № 3514 від 30.03.2010 р..

Відповідно до розпорядження голови Господарського суду міста Києва Саранюка В.І. від 26.10.2009 р. справу №17/374 передано для подальшого розгляду судді Удаловій О.Г. у зв’язку з обранням Кролевець О.А. на посаду судді Вищого господарського суду України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2010 р. провадження у справі № 17/374 було поновлено, а справу призначено для подальшого розгляду на 26.05.2010 р..

У судове засідання 26.05.2010 р. представники відповідача не з’явились, про причини неявки суд не повідомили. Розгляд справи відкладено на 09.06.2010р.

У судовому засіданні 09.06.2010 р. позивач надав уточнення позовних вимог та пояснення у справі з врахуванням висновку судової будівельно-технічної експертизи, відповідно до яких просив суд стягнути з відповідача 32701856,23 грн. Представники відповідача до суду не з’явились, про причини неявки суд не повідомили. Розгляд справи відкладено на 21.06.2010 р. та зобов’язано позивача надати суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідача.

21.06.2010 р. позивач надав суду уточнення позовних вимог з розрахунком, в яких просив суд стягнути з відповідача 32 605094,70 грн., з яких: 13904 046,91 грн. - сума основного боргу; 6326341,35 грн. - сума, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів; 1159012,97 грн. - сума трьох відсотків річних за прострочення грошового зобов’язання; 1215908,89 грн. - сума пені; 10000000,00 - сума нематеріальної шкоди.

В обґрунтування нарахованих штрафних санкцій позивач зазначив, що в повідомленнях про розірвання договору № 25 та договору № 109 відповідачу надано строк до 07.09.2007 р. повернути позивачу грошові кошти за невиконані роботи, таким чином, кінцевий строк для виконання грошового зобов’язання відповідача перед позивачем –07.09.2007 р.. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Крім цього, позивач посилається на ч. 6 ст. 231 ГК України, відповідно до якої штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідач у судове засідання не з’явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив. Розгляд справи відкладено на 05.07.2010 р..

У судовому засіданні 05.07.2010 р. представником відповідача подано клопотання про виклик у судове засідання на підставі ст. 31 ГПК України експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, що брали участь у підготовці висновку № 50514 від 30.03.2010 р., а саме: Непоп О.М. та Гришкової Л.М. Клопотання було мотивоване неповнотою та неясністю вказаного висновку, неврахуванням всього обсягу наданих для дослідження документів.

Розгляд справи відкладено на 26.07.2010 р. з викликом експертів для участі у справі.

У судове засідання 26.07.2010 р. з’явились експерти Гришкова Л.М. та Непоп О.М. з метою надання пояснень по суті висновку судової будівельно-технічної експертизи. Відповідачем подано перелік додаткових питань експерту. Розгляд справи відкладено на 08.09.2010р. та зобов’язано експертів надати суду письмові обґрунтовані пояснення по суті висновку, з урахуванням питань, наданих відповідачем.

У судовому засіданні 08.09.2010 р. позивач підтримав позов в повному обсязі.

Представник відповідача заявив клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: товариства з обмеженою відповідальністю «АРС-Юніком», товариства з обмеженою відповідальністю «Київпроменергобуд», товариства з обмеженою відповідальністю «Онтаріо»з тих підстав, що, на думку відповідача, вбачається конфлікт інтересів відповідача та зазначених осіб в частині об’ємів виконаних ними робіт, у зв’язку з чим рішення по справі може вплинути на їх права та обов’язки.

Господарським судом міста Києва в задоволенні даного клопотання було відмовлено.

Крім цього, у судовому засіданні 08.09.2010 р. відповідачем заявлено клопотання про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи з тих підстав, що експерт не досліджував частину наявних в справі документів, не витребував проектно-кошторисної та робочої документації по об’єкту, а відтак, висновок експерта є необґрунтованим таким, що суперечить матеріалам справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 ГПК України при необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу та доручити її проведення іншому судовому експерту.

Висновок судової будівельно-технічної експертизи містить відповіді на всі поставлені питання та докладний опис проведених досліджень, тому Господарський суд міста Києва не вбачає необхідності в призначенні повторної судової експертизи у справі № 17/374.

У судовому засіданні 08.09.2010 р. оголошено перерву до 22.09.2010 р..

Розглянувши надані сторонами документи та матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

18.02.2005 р. між позивачем (замовником) та відповідачем (генеральним підрядником) було укладено договір № 25 на будівництво житлового комплексу у складі окремих житлових секцій з підземною автостоянкою і вбудовано-прибудованими приміщеннями соціальної сфери по вул.Механізаторів, 2 в Солом’янському районі м. Києва (далі –Договір № 25).

Відповідно до п. 2.2. Замовник доручає, а Генеральний підрядник виконує власними та залученими силами та засобами будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні роботи відповідно до затвердженої проектної документації на будівництво об’єкту.

Відповідно до п. 4.1. Договору № 25 виконання робіт повинно починатись, здійснюватись і закінчуватись у встановлені Договором строки на підставі директивного графіку будівництва та щорічного графіку фінансування (Додаток № 2, № 2/1 до Договору).

Згідно з ч. 2 п. 4.2. Договору № 25 загальний строк будівництва об’єкту згідно з директивним графіком будівництва, а саме: житловий будинок № 5.1. –3 квартал 2006 р., житловий будинок № 5.2 –4 квартал 2006 р., житловий будинок № 1 –1 квартал 2007 р., житловий будинок № 2 –2 квартал 2007 р., житлові будинки № 5.3, № 5.4, № 5.5, паркінг, об’єкти суспільно-побутового призначення та благоустрій – 1 квартал 2008 р.. Під закінченням робіт розуміється дата затвердження акту приймальної комісії про введення об’єкту в експлуатацію.

До обов’язків Генерального підрядника згідно з умовами п. 6.1. Договору № 25 віднесено виконання робіт, передбачених Договором по будівництву об’єкту відповідно до вимог проектної документації, будівельних норм та правил, графіків виробництва робіт і забезпечення введення об’єкту в експлуатацію в строк згідно з п. 4.2. цього Договору.

14.09.2005 р. між позивачем (замовником) та відповідачем (генеральним підрядником) укладено Договір № 109 генерального підряду на виконання робіт по влаштуванню зовнішніх та внутрішньоквартальних інженерних мереж (далі –Договір № 109).

Відповідно до п. 2.1 Договору № 109 замовник доручає, а генпідрядник бере на себе зобов’язання виконати, з використанням своїх матеріалів та засобів, весь комплекс будівельно-монтажних робіт по розширенню будівництва, яке здійснюється генпідрядником згідно з Договором № 25, а саме: влаштування зовнішніх та внутрішньоквартальних інженерних мереж житлового комплексу за адресою: м. Київ, Солом’янський район, вул. Механізаторів, 2 згідно з наданою замовником проектною документацією, та відповідно до будівельних стандартів, норм і правил.

Згідно з п. 6.1.2. відповідач зобов’язаний дотримуватись строків та об’ємів виконання робіт, узгоджених у графіку виконання робіт, та виконати на умовах цього Договору всі роботи, передбачені п. 2.1 цього Договору відповідно до вимог проектної документації, будівельних норм, стандартів та умов, зазначених в цьому Договорі.

Отже, Договір № 25 та Договір № 109 є пов’язаними між собою, оскільки укладені між тими ж сторонами та спрямовані на будівництво житлового комплексу за адресою: м. Київ, Солом’янський район, вул. Механізаторів, 2 (Житловий комплекс «Времена года»).

Господарським судом встановлено, що позивач перерахував відповідачу за Договором № 25 грошові кошти на загальну суму 219403733,40 грн., а за Договором № 109 - 9090557,99 грн., що підтверджується довідками про рух грошових коштів, виданих банківськими установами та документами про здійснення розрахунків сторін векселями, що містяться в матеріалах справи.

Дана обставина не заперечується відповідачем, між сторонами відсутній спір стосовно сплачених позивачем на користь відповідача грошових сум за договорами № 25 та № 109.

Причиною спору в даній справі стало питання обсягів виконаних відповідачем робіт за вказаними договорами № 25 та № 109 та стягнення різниці між вартістю виконаних робіт та вартістю сплачених коштів.

Для визначення обсягів виконаних відповідачем робіт судом призначалась судова експертиза.

Згідно з висновком № 3514 судової будівельно-технічної експертизи, складеним 30 березня 2010 року Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз:

          - вартість виконаних робіт по будівництву житлового комплексу у складі окремих житлових секцій з підземною автостоянкою, вбудовано-прибудованими приміщеннями соціальної сфери по вулиці Механізаторів,2 в Солом’янському районі м. Києва за Договором № 25 від 18.02.2005 р. –складає 206282498 грн.

          - визначити, ким виконувались роботи, які зазначені в актах виконаних робіт, наданих генпідрядником ЗАТ МВБХК «ЕПОС»на суму 3491674 грн., не видається можливим.

Враховуючи те, що позивачем за договором № 25 сплачено відповідачеві 219403733,40 грн., тоді як відповідач виконав роботи лише на суму 206282498,00 грн., суд дійшов висновку, що сума не виконаних відповідачем відносно сплаченої йому передоплати робіт становить 13121235,40 грн.

Вказаним вище висновком судової експертизи також встановлено, що вартість фактично виконаних робіт по будівництву житлового комплексу у складі окремих житлових секцій з підземною автостоянкою, вбудовано-прибудованими приміщеннями соціальної сфери по вулиці Механізаторів, 2 в Солом’янському районі м. Києва за Договором №109 від 14 вересня 2005 року –8307746,49 грн.

Враховуючи те, що позивачем за Договором № 109 сплачено відповідачеві 9090557,99 грн., тоді як відповідач виконав роботи лише на суму 8307746,49 грн., суд дійшов висновку, що сума не виконаних відповідачем відносно сплаченої йому передоплати робіт становить 782811,50 грн.

Судом встановлено, що відповідач при виконанні своїх зобов’язань за Договорами № 25 та № 109 значно уповільнив їх виконання. Це, в свою чергу, призвело до того, що позивач відмовився від обох договорів, що підтверджується наявними у справі листами № 827 від 30 серпня 2007 року (т. 1, а.с. 133) та № 853/1 від 14 вересня 2007 року (т. 1, а.с. 134).

Відповідно до частин другої, третьої статті 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Відповідачем не заперечується прострочення виконання своїх зобов’язань за спірними договорами. Обґрунтовуючи правомірність вказаної затримки, відповідач посилається на те, що це викликано неналежним фінансуванням позивачем здійснення будівництва.

З даними доводами суд погодитись не може, оскільки матеріалами справи підтверджується, що позивач в достатньому обсязі здійснив фінансування робіт, які не були виконані відповідачем. Відповідач мав всі можливості використати наперед сплачені йому позивачем грошові суми, але жодних доводів в обґрунтування підстав, з яких сплачені йому кошти не були використані на будівництві відповідачем не наведено.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач правомірно скористався своїм правом відмовитись від договорів № 25 та № 109, надіславши відповідачеві відповідні повідомлення.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, Договір № 25 та Договір № 109 є розірваними з 01 вересня 2007 року, а підставою звернення позивача до суду стало невиконання відповідачем грошового зобов’язання щодо повернення грошових коштів в сумі 14562812,70 грн. у зв’язку з припиненням дії Договору № 25 та Договору № 109.

Отже, сума основного боргу відповідача перед позивачем за Договорами № 25 та № 109 становить 13904046,90 грн., з яких 13121235,40 –сума заборгованості за Договором № 25, а 782811,50 – заборгованість за Договором № 109.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Пунктом 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Таким чином, сплачені позивачем відповідачеві кошти за Договорами № 25 та № 109, що не були використані відповідачем проведеними роботами, визнаються майном, що набуте без достатніх підстав відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України. Дане майно має бути повернуто відповідачем позивачеві згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України.

Одночасно з цим судом встановлено, що строк виконання відповідачем своїх зобов’язань по поверненню ним безпідставно набутого майна договором не визначено.

Згідно з частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

Позивач надіслав повідомлення про повернення коштів за Договором № 25 30 серпня 2007 року, що підтверджується відміткою про прийняття на копії заяви № 827 (т. 1, а.с. 133). Таким чином, відповідач був зобов’язаний сплатити заборгованість за договором № 25 у строк до 7 вересня 2007 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідачем заявлені вимоги про стягнення передбачених статтею 625 ЦК нарахувань на заборгованість за договором № 25 у строк по травень 2010 року, за вказаний період сума 3% річних на суму заборгованості в 13121235,40 грн. становить 1043947,06 грн.

Враховуючи те, що позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 1093556,11 грн., вказані вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 1043947,06 грн. На суму 49609,05 грн. вимоги пред’явлено необґрунтовано.

Інфляційні нарахування за цей же період становлять 7518467,88 грн.

Окрім того, сума інфляційних нарахувань, яка заявлена позивачем до стягнення, є меншою від суми, вирахованої судом, а отже, вимоги про стягнення 5970162,11 грн. підлягають задоволенню, підстави для стягнення інфляційних у більшому розмірі, ніж визначено позивачем, у суду відсутні.

При обчисленні 3% річних та індексу інфляції на суму боргу за Договором № 109 суд встановив, що лист позивача № 853/1 про відмову від зазначеного договору був отриманий відповідачем 17 вересня 2007 року (т. 1, а.с. 134). Таким чином, строк виконання відповідачем обов’язку по поверненню коштів в сумі 782811,50 грн. відповідно до статті 530 ЦК України - 25 вересня 2007 року.

За період з 25 вересня 2007 року по 1 травня 2010 року три проценти річних за вказаний період складають 61123,64 грн.

Враховуючи те, що позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 65241,44 грн., суд вважає, що вказані вимоги підлягають задоволенню частково, а саме: в сумі 61123,64 грн. У стягненні 4 117,8 грн. судом відмовлено.

Інфляційні нарахування за розрахунком суду складають 421935,40 грн.

Інфляційні нарахування підлягають задоволенню в повному обсязі відповідно до заявлених позивачем вимог - 356179,24 грн., підстави для стягнення більшої суми, ніж визначив позивач, відсутні.

Крім того, звертаючись до суду з заявою про уточнення розміру позовних вимог, позивач у прохальній частині останньої звернувся з вимогою про стягнення 1159 012,97 грн. трьох процентів річних за двома договорами. Зазначену суму позивач одержав, додавши 1093556,11 грн. та 65241,44 грн. Натомість, при додаванні вказаних сум арифметично результат складає іншу суму –1158797,55 грн., у зв’язку з чим підстави для задоволення 215,42 грн. (різниці в сумах через технічну помилку) трьох процентів річних також відсутні.

Суд не погоджується з доводами позивача про стягнення пені 1215908,89 грн. в сумі, оскільки сторонами не передбачено її стягнення при поверненні безпідставно отриманих коштів.

Норми глави 83 Цивільного кодексу України знаходяться підрозділу 2 Розділу ІІІ Книги п’ятої Цивільного кодексу «Недоговірні зобов’язання», тоді як закон не передбачає стягнення пені за зобов’язаннями, що виникли не з договору.

Зобов’язання відповідача повернути кошти виникли зі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Розглядаючи вимоги в частині стягнення 10000000,00 грн. моральної шкоди суд не знаходить підстав для їх задоволення.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною другою статті 23 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження зазнання позивачем певних втрат щодо його немайнових прав, спричинених певним правопорушенням зі сторони відповідача.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково (13121235,40 грн. основного боргу за Договором № 25, 3% річних в сумі 1043947,06 грн., інфляційних нарахувань в сумі 5970162,11 грн., 782811,50 грн. основного боргу за Договором № 109, 3% в сумі 61123,64 грн., інфляційних нарахувань в сумі 356179,24 грн.). В іншій частині позову (1215908,89 грн. пені, 10000000,00 грн. нематеріальної шкоди, 53 726,85 грн. трьох процентів річних за спірними договорами, 215,42 грн. трьох процентів річних, зазначених позивачем помилково) судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру позовних вимог. З відповідача підлягає стягненню 16684,64 грн. державного мита та 77,21 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства «Міжтериторіальна виробничо-будівельна холдингова компанія «ЕПОС»(01001, м. Київ, вул. Еспланадна, 32-в, код 14290496) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор»(02230, м. Київ, вул. Боженка, 2, код 31776046) 13121235,40 грн. основного боргу за договором № 25 від 18.02.2005 р., 3% річних в сумі 1043947,06 грн., інфляційних нарахування в сумі 5970162,11 грн., 782811,50 грн. основного боргу за договором № 109 від 14.09.2005 р., 3% річних в сумі 61123,64 грн., інфляційних нарахувань в сумі 356179,24 грн., 16684,64 грн. державного мита та 77,21 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                                                О.Г. Удалова