Рішення № 11931921, 14.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/138-37/50514.09.10 За позовом Державного підприємства «Енергоринок» До 1. Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія

«Енергоатом»

                    2. Компанії «Remington Worldwide Limited»

                    3. Компанії «Liberton Associates Limited»

про визнання договору уступки права вимоги від 12.08.2005р. № 21/05/ДТ недійсним

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача Андишула А.М. –представник за довіреністю

Від відповідача –1 Вавдійчик Б.П. –представник за довіреністю

Чернолуцька О.М. –представник за довіреністю

Від відповідача-2 Гуцал І.М. –представник

Від відповідача-3 не з’явився

В судовому засіданні 14.09.2010р. на підставі статті 85 Господарсько-процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03.02.2006 Державне підприємство "Енергоринок" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсним договору уступки права вимоги від 12.08.2005р. № 21/05/ДТ, оскільки останній суперечить вимогам норм діючого законодавства України.

28.12.2006р. рішенням Господарського суду м. Києва (Якименко М.М.) позов задоволено, визнано недійсним договір уступки вимоги від 12.08.2005р. №21/05/ДТ, мотивуючи тим, що останній суперечить вимогам п.8.7 ст.8 договору №698/05-НАЕК/640/01 та Закону України "Про електроенергетику".

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Компанія "Remington Worldwide Limited" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про його скасування та ухвалення нового, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Постановою Вищого Господарського суду України від 08.09.2008 № 7/138 касаційну скаргу Компанія "Remington Worldwide Limited" було задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2008р. та рішення Господарського суду м. Києва від 28.12.2006 у справі № 7/138 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва справу № 7/138 було передано на новий розгляд судді Кондратовій І.Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2008 розгляд справи було призначено на 20.04.2009.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2009 розгляд справи призначено на 07.09.2009.

Відповідно до розпорядження Голови Господарського суду міста Києва № 01-1/486 від 18.05.2009 у зв’язку з призначенням судді Кондратової І.Д. суддею Київського апеляційного господарського суду справу було передано на розгляд судді Паламарю П.І.

Відповідно до розпорядження В.о. Голови господарського суду міста Києва № 7/138-37/505 від 21.08.2009 справу № 7/138-37/505 передано для подальшого розгляду судді Станіку С.Р.

Враховуючи викладене, суддя Станік С.Р. ухвалив прийняти до свого провадження для подальшого розгляду справу № 7/138-37/505 та призначити її до судового розгляду в судовому засіданні.

Також, при призначенні справи № 7/138-37/505 до судового розгляду в судовому засіданні, суд виходив з наступних обставин.

За змістом ст. 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, ратифікованої Законом України від 19.10.2000 N 2052-III, якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з'явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що: a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території, b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.

Відповідно до матеріалів справи, попередні процесуальні документи по справі, зокрема ухвали суду про призначення справи до судового розгляду, надсилались через міністерстов юстиції України відповідачу -2 –Компанії «Remington Worldwide Limited»за наступною адресою: Suite 31, Done House, 30-38, Maine Street, Gibraltar, а відповідачу –3 - Компанії «Liberton Associates Limited»за адресою: 43 Blackstock Road/ London/ N 4 2JF.

15.06.2009 в канцелярію надійшли наступні зворотні повідомлення про невручення судових документів:

- від Royal Court of Justice Group надійшло повідомлення про те, що для повідомлення Компанії «Remington Worldwide Limited»про розгляд справи № 7/138-37/505, прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів та відповідні документи повинні бути надіслані до The Registrar of the supreme court of Gibraltar, Supreme court, Law courts, 277 Main Street, Gibraltar, юрисдикція якого розповсюджується на Гібралтар, а юрисдикція Royal Court of Justice Group розповсюджується лише на Англію та Уельс.

- від Royal Court of Justice надійшло повідомлення про те, що адресою Компанії «Liberton Associates Limited»станом на 12.06.2009 є: 122-126 Tooley Street, London, SE1 2TU, про що надано відповідний засвідчений витяг.

Водночас, кожна Договірна Держава може заявити, що суддя, незалежно від положень частини першої цієї статті, може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2009 суддею Станіком С.Р. прийнято до свого провадження справу № 7/138-37/505 за позовом Державного підприємства «Енергоринок»до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», Компанії «Remington Worldwide Limited», Компанії «Liberton Associates Limited»про визнання недійсним договору уступки права вимоги від 12.08.2005р. № 21/05/ДТ, та призначено розгляд справи на 11.03.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2010 розгляд справи відкладено до 14.09.2010. Зазаначену ухвалу направлено відповідачу-2 та відповідачу-3 у відповідності до вимог ст. 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, ратифікованої Законом України від 19.10.2000 N 2052-III.

14.09.2010 відповідачем-2 - Компанією «Remington Worldwide Limited»- через канцелярію Господарського суду міста Києва подано письмове клопотання про припинення провадження в справі на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів»від 07.07.2010) у зв’язку з відсутністю предмету спору. Клопотання мотивоване тим, що предметом спору в справі № 7/138-37/505 є визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 21/5/ДТ від 12.08.2005, укладеного між - Компанією «Remington Worldwide Limited»(відповідач-2) та компанією «Liberton Associates Limited»(відповідач-3). Але позивачем жодних вимог до відповідача-1 – не заявлялось, а тому предмет спору в справі № 7/138-37/505 – відсутній.

Згідно п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження в справі якщо відсутній предмет спору.

Суд, заслухавши в судовому засіданні 14.09.2010 представників позивача, відповідача-1, відповідача-2, відповідача-3, дійшов висновку, що заявлене відповідачем-2 - Компанією «Remington Worldwide Limited»про припинення провадження в справі № 7/138-37/505 задоволенню не підлягає, оскільки заявлене клопотання стосується прав та обов’язків позивача та відповідача-1 і наявність або відсутність між ними предмету спору має встановлюватись саме господарським судом при розгляді справи, а відповідач-3 не наділений повноваженнями на встановлення обставин щодо наявності або відсутності предмету спору між іншими учасниками судового процесу, окрім наявності або відсутності предмету спору саме між відповідачем-3, як сторони процесу, та безпосередньо позивачем, як особи, яка заявляє саме до відповідача-3 матеріально-правову вимогу.

Також, представником відповідача-3 в судовому засіданні 14.09.2010 було заявлено письмове клопотання про припинення провадження в справі на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів»від 07.07.2010) у зв’язку з тим, що справа не підлягає вирішенню у господарських судах України. Клопотання мотивне тим, що відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо, а оскільки зобов’язаною стороною по оскаржуваному договору є компанія «Liberton Associates Limited»(відповідач-3), яка є юридичною особою за законодавством Великобританії і не має за території України філій, представництв, нерухомого майна, а тому зазначений спір має розглядатись компетентним судом за місцезнаходженням відповідача-3.

Суд, заслухавши в судовому засіданні 14.09.2010 представників позивача, відповідача-1, відповідача-2, відповідача-3, дійшов висновку, що заявлене відповідачем-2 - Компанією «Remington Worldwide Limited»про припинення провадження в справі № 7/138-37/505 задоволенню не підлягає з огляду на нижченаведене.

Згідно п. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження в справі якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Згідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи за участю іноземних підприємств і організацій, якщо місцезнаходження відповідача на території України. При цьому, підвідомчість і підсудність справ за участю іноземних підприємств і організацій визначається за правилами, встановленими статтями 12-17 цього Кодексу.

Відповідно ж до ч. ч. 1, 2 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо, а у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів - за місцезнаходженням відповідача.

Частиною 3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України визначено, що справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що при зверненні ДП «Енергоринок»з відповідним позовом мала місце альтернативна підсудність справи за вибором позивача відповідно за місцезнаходженням одного із відповідачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закон України «Про міжнародне приватне право»підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі.

Згідно з п. п. 2, 7 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право»суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, якщо на території України відповідач у справі має місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, а також якщо дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.

Отже, на час відкриття провадження у справі № 7/138-37/505 зазначена справа була підсудна судам України, зокрема Господарському суду України, оскільки відповідач-1 (ДП НАЕК «Енергоатом») у справі з іноземним елементом, мав місцезнаходження на території України у м. Києві. З огляду на викладене, заявлене відповідачем-3 клопотання задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні 14.09.2010 представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що договір відступлення права вимоги № 21/5/ДТ від 12.08.2005, укладений між Компанією «Remington Worldwide Limited»(відповідач-2) та компанією ton Associates Limited»(відповідач-3) –є недійсним, його укладено з порушенням вимог ст. ст. 516, 203 Цивільного кодексу України, оскільки згоди на заміну кредитора у цьому зобов'язанні ДП "Енергоринок" як сторона не надавало. Крім того, оскаржуваний договір уступки права вимоги суперечить положенням Закону України "Про електроенергетику".

Відповідач-1 в письмових поясненнях по справі зазначав про те, що на його думку, договір відступлення права вимоги № 21/5/ДТ від 12.08.2005, укладений між Компанією «Remington Worldwide Limited»(відповідач-2) та компанією ton Associates Limited»(відповідач-3) –є недійсним, його укладено з порушенням вимог ст. ст. 516, 203 Цивільного кодексу України. До того ж, заборгованість в розмірі 224631532,42 грн. по договору від 18.05.2001 № 698/05-НАЕК/640/01, право вимоги якої отримав відповідач-3 на підставі оспорюваного договору, жодним чином не підтверджується, а була створена безпідставно актом від 07.04.2005 арешту майна судового виконавця відділення виконання Кеушень Департаменту виконання судових рішень в рамках виконання ухвали Економічної апеляційної палати Республіки Молдова від 20.04.2004 № 2е-1525/04.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 14.09.2010 проти заявлених вимог заперечував, просив суд у позові відмовити, посилаючись на правомірність передачі ним, як старим кредитором, відповідачу-3, як новому кредитору, по оспорюваному договору права вимоги до позивача щодо оплати останнім, як покупцем, заборгованості в розмірі 224631532,42 грн. по договору від 18.05.2001 № 698/05-НАЕК/640/01. Право вимоги зазначеної заборгованість розмірі 224631532,42 грн. по договору від 18.05.2001 № 698/05-НАЕК/640/01 було набуто стягувачем –відповідачем-2 по відповідному акту державного судового виконавця відділення виконання Кеушень Департаменту виконання судових рішень в рамках виконання ухвали Економічної апеляційної палати Республіки Молдова від 20.04.2004 № 2е-1525/04.

Відповідач-3 в судові засідання по справі своїх представників – не направив, вимог суду, викладених в ухвалах суду - не виконав, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів - не надав. Через канцелярію Господарського суду міста Києва ніяких заяв та клопотань не подавав. Про проведення судових засідань був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження у відповідності до вимог Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, ратифікованої Законом України від 19.10.2000 N 2052-III. Суд зазначає про те, що відповідач-3 не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами та згідно вимог статті 15 ст. 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, ратифікованої Законом України від 19.10.2000 N 2052-III.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача-2 та відповідача-3, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.05.2001 між позивачем - ДП „Енергоринок” та відповідачем-1-ДП „НАЕК„Енергоатом” був укладений договір №698/05-НАЕК/640/01 в редакції протоколу розбіжностей, у відповідності до предмету якого ДП „НАЕК„Енергоатом” прийняв на себе зобов’язання здійснювати продаж електроенергії ДП „Енергоринок”, а останній зобов’язувався її придбавати та проводити розрахунок у відповідності до умов цього договору (п.п. 1.1статті 1), права та обов’язки, що виникають за цим договором у однієї із сторін, не можуть бути передані третій стороні без письмової згоди другої сторони (п.п. 8.7 статті 8).

В свою чергу, судом встановлено, що відповідно до наданої відповідачем-1 копії акту арешту майна від 07.04.2005, складеного державним судовим виконавцем відділення виконання Кеушень Департаменту виконання судових рішень в рамках виконання виконавчого листа № 2е-1525/04 від 20.04.2004, виданого Економічною апеляційною палатою Республіки Молдова про стягнення з ДП НАЕК «Енергоатом»на користь Компанії Worldwide Limited»суму 23080000дол. США, було накладено арешт на грошові вимоги боржника (ДП НАЕК «Енергоатом») до ДП «Енергоринок»в розмірі 224631532,4 грн. (дебіторська заборгованість).

Також, судом встановлено, що відповідно до наданої відповідачем-1 копії акту передачі арештованого майна від 22.06.2005, державним судовим виконавцем відділення виконання Кеушень Департаменту виконання судових рішень на підставі виконавчого листа № 2е-1525/04 від 20.04.2004, виданого Економічною апеляційною палатою Республіки Молдова про стягнення з ДП НАЕК «Енергоатом»на користь Компанії mington Worldwide Limited»суму 23080000дол. США, на підставі акту арешту майна від 07.04.2005 було передано Компанії gton Worldwide Limited»грошові вимоги боржника (ДП НАЕК «Енергоатом») до ДП «Енергоринок»в розмірі 224631532,42 грн.

В матеріалах справи наявна копія оскаржуваного договору уступки права вимоги № 21/05/ДТ від 12.08.2005, укладеного між Компанією Worldwide Limited»(відповідач-2) та компанією iberton Associates Limited»(відповідач-3), укладення якого представником відповідача-2 –не заперечувалось.

Відповідно до умов оскаржуваного договору уступки права вимоги № 21/05/ДТ від 12.08.2005, Компанія Worldwide Limited», як первісний кредитор, уступило новому кредитору - Компанії Associates Limited»право вимоги заборгованості від ДП «Енергоринок»в розмірір 224631532,42 грн. (п. 1.1), заборгованість ДП «Енергоринок»утворилась внаслідок поставки електроенергії згідно договору №698/05-НАЕК/640/01 від 18.05.2001 (п. 1.3).

Як зазначав позивач у позові, на його адресу надійшло повідомлення від відповідача-2 - Компаніїї on Worldwide Limited»від 17.08.2005 № 03/05, в якому останній зазначав про те, що заборгованість ДП „Енергоринок”, що утворилась в результаті поставки електричної енергії від ДП „НАЕК„Енергоатом” відповідно до договору №698/05-НАЕК/640/01 від 18.05.2001 у розмірі 224631532,42 грн. передано новому кредитору –відповідачу-3 –Компанії Associates Limited»на підставі договору уступки права вимоги від 12.08.2005 № 21/05/ДТ.

Як зазначав позивач у позові, ним згідно п.п. 8.7 статті 8 договору №698/05-НАЕК/640/01 від 18.05.2001 жодної згоди на заміну кредитора у зобов’язанні не надавалось, а тому договір уступки права вимоги № 21/05/ДТ від 12.08.2005, укладений між Компанією Worldwide Limited»(відповідач-2) та компанією berton Associates Limited»(відповідач-3), суперечить ст. 516 Цивільного кодексу України.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом 1 статті 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5,6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Вимогами статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що позивачем фактично заявлено вимоги до відповідача-2 та відповідача-3 про визнання недійсним укладеного між ними договору уступки права вимоги № 21/05/ДТ від 12.08.2005, жодних майнових або немайнових вимог до відповідача-1 згідно статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України позивачем до відповідача-1 –не заявлено, позивач не є стороною оспорюваного договору, а тому провадження в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши наявні у справі матеріали, судом встановлено, що згідно статті 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, а п.п. 8.7 статті 8 договору №698/05-НАЕК/640/01 від 18.05.2001 між позивачем та відповідачем-1 було погоджено умову про те, що права та обов’язки, що виникають за цим договором у однієї із сторін, не можуть бути передані третій стороні без письмової згоди другої сторони. А оскільки відповідачем-1 своєї згоди згідно вимог п.п. 8.7 статті 8 договору №698/05-НАЕК/640/01 від 18.05.2001 на заміну кредитора у зазначеному зобов’язанні –не надавалось і станом на момент вирішення спору належні та допустимі докази в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України надання відповідачем-1 відповідної згоди відсутні, як відсутні докази законного набуття відповідачем-2 прав кредитора щодо стягнення заборгованості ДП „Енергоринок”, що утворилась в результаті поставки електричної енергії від ДП „НАЕК„Енергоатом” відповідно до договору №698/05-НАЕК/640/01 від 18.05.2001 у розмірі 224631532,42 грн., а тому укладення між відповідачем-2 та відповідачем-3 оспорюваного договору суперечить статті 516 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним згідно статті 203, 215 Цивільного кодексу України.

Також, позивач як на підставу недійсності договору уступки права вимоги № 21/05/ДТ від 12.08.2005, укладеного між Компанією emington Worldwide Limited»(відповідач-2) та компанією on Associates Limited»(відповідач-3) посилався на його суперечність спеціальному закону у сфері постачання електроенергії, а саме ч. 5 ст. 15-1 Закону України «Про електроенергетику»від 16.10.1997 № 575/97ВР (в редакції, чинній станом на момент укладення оспорюваного договору).

Як встановлено судом, правовідносини сторін щодо постачання електроенергії регулюються положеннями спеціального Закону України „Про електроенергетику” від 16.10.1997 № 575/97ВР (в редакції, чинній станом на момент укладення оспорюваного договору), положеннями якого визначені спеціальні вимоги, режим та порядок проведення розрахунків між сторонами –суб’єктами оптового ринку електроенергії.

Згідно положень ст.15-1 Закону України „Про електроенергетику” від 16.10.1997 № 575/97ВР (в редакції, чинній станом на момент укладення оспорюваного договору), для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричної енергії України та спожиту електричну енергію енергопостачальники, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Для проведення розрахунків з погашення заборгованості за спожиту електричну енергію з використанням механізмів погашення заборгованості, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", енергопостачальники, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, і оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установі уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості. Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання в уповноваженому банку для зарахування коштів за електричну енергію затверджується та доводиться до відома споживачів Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. У разі перерахування споживачами коштів за електричну енергію на інші рахунки отримувачі повинні повернути ці кошти за заявою споживача або за власною ініціативою в триденний термін з моменту їх отримання. У разі неповернення споживачу у цей термін коштів, сплачених на інші, не на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, ці суми підлягають вилученню до Державного бюджету України як санкція за вчинене правопорушення і не зараховуються як оплата електричної енергії. Зарахування коштів до Державного бюджету України не звільняє їх отримувача від повернення цих коштів споживачу електричної енергії.

Кошти з поточних рахунків із спеціальним режимом використання енергопостачальників, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, перераховуються згідно з алгоритмом оптового ринку електричної енергії виключно на:

поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії;

поточний рахунок підприємства, яке здійснює передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами;

поточний рахунок енергопостачальника;

поточний рахунок із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості оптового постачальника електричної енергії. Кошти за електричну енергію, закуплену на оптовому ринку електричної енергії, всіма енергопостачальниками перераховуються виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії.

Кошти за електричну енергію, закуплену на оптовому ринку електричної енергії, всіма енергопостачальниками перераховуються виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії.

З поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії зазначені кошти спрямовуються виключно:

енергогенеруючим компаніям та іншим суб'єктам підприємницької діяльності, які провадять продаж електричної енергії оптовому постачальнику електричної енергії;

підприємству, яке здійснює диспетчерське управління об'єднаною енергетичною системою та передачу електричної енергії магістральними електричними мережами;

на поточний рахунок оптового постачальника електричної енергії;

іншим особам, які мають право на отримання коштів з інвестиційної складової оптового тарифу на електричну енергію, затвердженої Національною комісією регулювання електроенергетики України, в тому числі на спільне фінансування розвитку нетрадиційних джерел електричної енергії.

Умови про оплату електричної енергії коштами та про відкриття поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії (енергопостачальника, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території) є обов'язковими умовами договору купівлі-продажу електричної енергії між оптовим постачальником електричної енергії та енергопостачальником (договору на постачання електричної енергії між енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, та споживачем).

На поточні рахунки із спеціальним режимом використання не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями учасників оптового ринку електричної енергії.

Операції на поточних рахунках із спеціальним режимом використання не підлягають призупиненню.

Враховуючи вимоги спеціального законодавства, що ставляться до порядку проведення розрахунків між суб’єктами оптового ринку електроенергії, зокрема вимоги статті 15-1 Закону України „Про електроенергетику” від 16.10.1997 № 575/97ВР (в редакції, чинній станом на момент укладення оспорюваного договору), судом встановлено, що позивач, який є оптовим постачальником електроенергії згідно вимог Статуту, на виконання вимог Закону України „Про електроенергетику” зобов’язаний перераховувати заборгованість за отриману електроенергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергогенеруючої компанії - ДП „НАЕК„Енергоатом”.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що передача грошових коштів за електроенергію, придбану на оптовому ринку, передача заборгованості, будь-яким іншим особам, в тому числі відповідачу-2, який в подальшому уклав з відповідачем-3 оскаржуваний договір уступки права вимоги № 21/05/ДТ від 12.08.2005 щодо передачі прав кредитора на заборгованість за поставлену електроенергію згідно договору №698/05-НАЕК/640/01 від 18.05.2001 у розмірі 224631532,42 грн. - не відповідає вимогам Закону України „Про електроенергетику”, а тому укладений договір № 21/05/ДТ від 12.08.2005 суперечить вимогам зазначеного Закону, що що є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним згідно статті 203, 215 Цивільного кодексу України.

Таким чином, оскільки договір уступки права вимоги № 21/05/ДТ від 12.08.2005, укладений між Компанією mington Worldwide Limited»(відповідач-2) та компанією n Associates Limited» (відповідач-3) є таким, що суперечить вимогам закону, зокрема ст. 516 Цивільного кодекус україни та ст. 15-1 Закону України „Про електроенергетику”, а тому згідно ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є недійсним.

З огляду на викладене, вимоги позивача до відповідача-2 та відповідача-3 є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача-2, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій останнього.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним з моменту вчинення договір уступки права вимоги № 21/05/ДТ від 12.08.2005, укладений між Компанією gton Worldwide Limited»(Gibraltar, Suite 31 Done House 30-38 Main Street) та компанією ton Associates Limited»(43 Blackstock Road/ London UK, N 4 2JF).

3. Стягнути з Компанії Worldwide Limited»(Gibraltar, Suite 31 Done House 30-38 Main Street, ідентифікаційний номер 76402) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Державного підприємства «Енергоринок» (місцезнаходження: 01032 м.Київ, вул. Комітерну, 27; код ЄДРПОУ 21515381) витрати по сплаті державного мита –85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу –118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

4. Видати наказ у відповідності до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                       С.Р.Станік

Дата складання повного тексту рішення –20.09.2010