Вирок № 119316183, 28.05.2024, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/1889/23

Провадження № 1-кп/192/57/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2024 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смтСолоне Солонянського району Дніпропетровської області кримінальне провадження №12023046570000224, відомості про що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 вересня 2023 року відносно

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Широке Солонянського району Дніпропетровської області, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, який має повну середню освіту, не військовозобов`язаний, не одружений, раніше судимий згідно вироку Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2023 року за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

представника потерпілого ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 19 вересня 2023 року приблизно о 14 годині 00 хвилин, з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на незаконне зайняття рибним добувним промислом прибув на берегову лінію р. Дніпро поблизу меморіалу «Дніпровський плацдарм», що розташований на схід від АДРЕСА_2 та встановив раніше заготовлене ним заборонене знаряддя лову, а саме: одну жилкову рибальську сітку.

В подальшому, 19 вересня 2023 року приблизно о 15 годині 40 хвилин ОСОБА_3 перебуваючи на береговій лінії р. Дніпро поблизу меморіалу «Дніпровський плацдарм», що розташований на схід від вул. Гвардійська в с. Військове Дніпровського (Солонянського) району Дніпропетровської області, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на незаконне зайняття рибним добувним промислом, в порушення п. 1 Розділу IV Правил любительського рибальства та п. 2 Розпорядження начальника обласної військової адміністрації Дніпропетровської ОДА № 87/0/527-22 від 29 березня 2022 року «Про заборону використання суден та вилову водних біоресурсів на водоймах Дніпропетровської області у період воєнного стану», достовірно знаючи та розуміючи те, що вилов водних біоресурсів сітками заборонений, дістав з р. Дніпро раніше встановлену ним одну жилкову рибальську сітку, в якій вже знаходились водні живі біоресурси, а саме: карась сріблястий в кількості 43 одиниці, сазан в кількості 1 одиниці, лящ в кількості 3 одиниці, окунь в кількості 1 одиниця, плітка в кількості 1 одиниця, тим самим незаконно добув водні біоресурси спричинивши своїми діями істотну шкоду, яка виразилась у нанесенні збитку довкіллю у розмірі 81362 гривні 00 копійок.

Умисні дії ОСОБА_7 кваліфікуються за ч. 1 ст. 249 КК України, як незаконне зайняття рибним добувним промислом, що заподіяло істотну шкоду.

ОСОБА_7 в судому зсіданні відмовився надавати показання, свою вину не визнав, як не визнав і пред`явлений цивільний позов. Під час судових дебатів свою вину у вчиненні проступку визнав.

Представник потерпілого ОСОБА_5 пояснив суду, що оскільки територія, на якій було вчинено дане кримінальне правопорушення, розташована на території Солонянської селищної ради, тому з посиланням на Бюджетний кодекс України, Солонянська селищна рада має право на відшкодування завданих збитків. Просив задовольнити пред`явлений цивільний позов.

Прокурор, на підтримання цивільного позову території Солонянської селищної ради зазначив, що для вирішення цивільного позову не має значення чи була добута риба випущена в природне середовище чи ні.

Представник цивільного позивача Державного агентства меліорації та рибного господарства у Дніпропетровській області в особі Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Дніпропетровській області (Державне агентство з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм), який згідно зміненого обвинувального акту від 10 квітня 2024 року не був включений до скажу потерпілих, в судове е засідання не з`явився, надавши заяву згідно якої повідомив, що не бажає підтримувати обвинувачення за ч. 1 ст. 249 КК України, а також просив замінити його на потерпілого - Солонянську селищну раду під час розгляду цивільного позову.

Відповідно до вимог ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку і прийшов до висновку про повну доведеність вини ОСОБА_3 у пред`явленому обвинуваченні.

Суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, кваліфікованого за ч. 1 ст. 249 КК України підтверджується наступними письмовим доказами, які були досліджені судом, а саме:

-протоколом огляду місця події від 19 вересня 2023 року з таблицею зображень до нього, згідно якого було оглянуто територію на березі р. Дніпро поблизу меморіалу «Дніпровський плацдарм», що розташований на схід від вул. Гвардійська в с. Військове Дніпровського (Солонянського) району Дніпропетровської області, на якій знаходився обвинувачений, а також добути ним живі біоресурси, а саме: карась сріблястий в кількості 43 одиниці, сазан в кількості 1 одиниці, лящ в кількості 3 одиниці, окунь в кількості 1 одиниця, плітка в кількості 1 одиниця (а.с.209-211, т.1);

-копією Біологічного обґрунтування уточнення кількості показників визначення істотності шкоди, завданої водним біоресурсам внаслідок зайняття незаконним рибним добувним промислом внаслідок зміни законодавчої бази щодо відшкодування збитків за незаконне вилучення водних біоресурсів на період 2023-2025 роки (а.с. 216-220, т.1), згідно якого вказані збитки завдані внаслідок незаконного вилову кожного виду риби, в тому числі в Дніпровському водосховищі;

-висновком експерта № СЕ-19/120-23/11906 ФХЕД від 17 листопада 2023 року, згідно якого розмір екологічного збитку внаслідок незаконного вилову водних біоресурсів 19 вересня 2023 року становить 81362 гривні 00 копійок, а ознака істотної шкоди передбачена абз. 4 п. 12 Постанови пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля», а саме добування великої кількості риби (а.с.222-226, т.1). Вказаним висновком обґрунтовано, що кількість добутої ОСОБА_3 риби відноситься до великої кількості;

-протоколом № 049534 від 19 вересня 2023 року, який складено відносно ОСОБА_3 за ст. 85 КУпАП (а.с.236, т. 1);

-розрахунком збитків до протоколу № 049534 відносно ОСОБА_3 , який складено провідним державним інспектором відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» ОСОБА_8 на суму 81362 гривні 00 копійок (а.с.235, т. 1);

-листом Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм від 15 квітня 2024 року, згідно якого ОСОБА_3 не був притягнутий до адміністративної відповідальності згідно складеного протоколу №049534 від 19 вересня 2023 року у зв`язку з початком досудового розслідування (а.с.6, т.2);

-висновком експерта № СЕ-19/104-23/33568-ЕК від 28 вересня 2023 року, згідно якого документально та арифметично підтверджується «Розрахунок збитків до протоколу № 049534 відносно ОСОБА_3 », який складено провідним державним інспектором відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» ОСОБА_8 на суму 81362 гривні 00 копійок (а.с.231-234, т.1);

-протоколом огляду від 25 вересня 2023 року, згідно якого було оглянуто диск CD-R з надписом ALERUS, на якому зафіксовано факт вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення (а.с.7-8, т.2);

-описом знарядь незаконного добування водних живих ресурсів від 19 вересня 2023 року, згідно якого риба була впущена у живому вигляді у водне середовище (а.с.10, т.2);

-листом Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм від 07 травня 2024 року, згідно якого добута ОСОБА_3 риба згідно ст. 10 Закону України «Про тваринний світ» була випущена в природне середовище з метою вжиття заходів щодо збереження вилучених водних біоресурсів;

-постановою про приєднання предметів до кримінального провадження як речових доказів від 25 вересня 2023 року, згідно якої було визнано речовим доказом диск CD-R з надписом ALERUS, на якому зафіксовано факт вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення (а.с.237, т.1);

-постановою про приєднання предметів до кримінального провадження як речових доказів від 19 вересня 2023 року, згідно якої було визнано речовим доказом сітку жилкову довжиною 60 м, висотою 15 м та діаметром вічка 45 мм, а також карась сріблястий в кількості 43 одиниці, сазан в кількості 1 одиниці, лящ в кількості 3 одиниці, окунь в кількості 1 одиниця, плітка в кількості 1 одиниця (а.с.9, т.2);

-ухвалою слідчого судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2023 року, якою було накладено арешт на сітку жилкову довжиною 60 м, висотою 15 м та діаметром вічка 45 мм, власником якого є ОСОБА_3 (а.с.212-213, т.1);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 29 вересня 2023 року з таблицею зображень до нього, під час якого ОСОБА_3 продемонстрував як він здійснював незаконне зайняття рибним добувним промислом (а.с.227-229, т. 1).

Стосовно доведеності вини ОСОБА_3 суд вважає, що оскільки під час проведення слідчого експерименту обвинувачений на місці показував та відтворював обставини та механізм вчинення ним незаконного рибного добувного промислу, а також добровільно вказав місце, де це відбувалося, тому суд вважає, що такий протокол з огляду на положення ст. 95 КПК України є належним і допустимим доказом його винуватості.

Стороною обвинувачення в обвинувальному акті обставинами, які пом`якшують покарання вказано щире каяття, а обставини, які обтяжують покарання не встановлені.

Суд, оцінивши позицію обвинуваченого до скоєного, а також те, що він вину визнав лише під час проведення судових дебатів вважає, що в даній справі відсутня така обставина, яка пом`якшує покарання щире каяття, оскільки щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого ним кримінального правопорушення означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює вчинене, бажає виправити ситуацію, що склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання. Однак, суд не встановив усіх цих ознак та вважає, що така обставина, яка пом`якшує покарання - відсутня.

Також суд вважає, що в даній справі наявна обставина, яка обтяжує покарання рецидив кримінальних правопорушень, оскільки ОСОБА_3 є раніше судимим згідно вироку Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2023 року за ч.4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки та вчинив нове умисне кримінальне правопорушення маючи судимість за вчинення умисного злочину, що згідно ст. 34 КК України утворює рецидив.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є проступком, особу обвинуваченого, який є раніше судимим за вчинення умисного корисливого злочину, вчинив нове кримінальне правопорушення в період іспитового строку згідно вироку Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2023 року, перебуває в реєстрі наркологічних хворих та не перебуває в реєстрі психіатричних хворих, не військовозобов`язаний, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 2ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Суд, вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_3 , реалізовуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання вважає, що виправлення обвинуваченого в даному випадку не можливе без його ізоляції від суспільства, а тому вважає, що призначення покарання у вигляді обмеження волі на мінімальний строк буде достатнім для виправлення, оскільки обвинувачений не відшкодував завдані збитки.

Суд вважає, що підстави для застосування правил ст. ст. 69, 69?,75 КК України відсутні.

На підставі викладеного, суд враховуючи конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, особу винного, його ставлення до вчиненого вважає, що йому необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 249 КК України у вигляді обмеження волі на мінімальний строк, про що також просив прокурор в дебатах.

Частиною 3 ст. 78 КК України передбачено, що у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими встаттях 71,72цього Кодексу.

При призначені остаточного покарання за сукупністю вироків, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_3 положення ч. 1 ст. 71 КК України, оскільки останній вчинив кримінальне правопорушення протягом іспитового строку, який був призначений йому вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2023 року, приєднавши частково невідбуту частину покарання до нового покарання, перерахувавши його згідно вимог ст. 72 КК України, що 1 року обмеження волі відповідає 6 місяців позбавлення волі та остаточно призначити покарання у вигляді 5 років 1 місяця позбавлення волі.

Вирішуючи питання стосовно цивільних позовів Солонянської селищної ради та Державного агентства меліорації та рибного господарства у Дніпропетровській області в особі Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Дніпропетровській області суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1ст. 129 КПК Україниухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю чи частково чи відмовляє в ньому.

До початку судового розгляду Солонянська селищна рада та Державне агентство меліорації та рибного господарства у Дніпропетровській області в особі Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Дніпропетровській області подали цивільні позови, згідно якого просили стягнути з обвинуваченого по 81362 гривні 00 копійок завданих збитків на користь кожного з цивільних позивачів.

Згідно заяви Державне агентство меліорації та рибного господарства у Дніпропетровській області в особі Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Дніпропетровській області просило розглянути його цивільний позов без участі представника.

Відповідно до ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Законом України «Про тваринний світ» передбачено, що об`єктами тваринного світу, на які поширюється дія цього Закону, є: дикі тварини - хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, рибита інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі (абзац другий частини першої статті 3); громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними тваринному світу внаслідокпорушення вимог законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу (абзац п`ятий частини другої статті 10); відповідальністьза порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу несуть особи,винні в незаконному вилученні об`єктів тваринного світуз природного середовища (абзац четвертий частини другої статті 63).

Факт завдання ОСОБА_3 збитків рибному господарству України на суму 81362 гривні 00 копійок підтверджено відповідними висновками, а згідно позиції ВС, яка викладена в постанові від 10 січня 2019 року у справі № 541/307/17, для відшкодування збитків за незаконне вилучення (добування) об`єктів тваринного світу не має значення чи повернута незаконно вилучена (добута) риба у середовище свого перебування, чи ні.

Тому суд вважає, що цивільний позов Державного агентства меліорації та рибного господарства у Дніпропетровській області в особі Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Дніпропетровській області підлягає задоволенню, оскільки згідно Положення про Управління (а.с.171-182, т.2) основним завданням Управління є реалізація повноважень у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в районі діяльності.

Вирішуючи цивільний позов Солонянської селищної ради суд вважає, що остання не є належним цивільним позивачем, оскільки орган місцевого самоврядування, відповідно до ст. ст. 1, 2, 6, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України).

У той же час суду не надано доказів того, що природні біоресурси у вигляді добутої ОСОБА_3 риби, перебувають у власності саме територіальної громади Солонянської селищної ради, а згідно норм Положення про Управління (а.с.171-182, т.2) його повноваження поширюються на Дніпропетровську область, територію та акваторію водного об`єкта в межах районів діяльності, визначених Держрибагенством.

Таким чином представником Солонянської селищної ради не було доведено суду факт того, що саме сільській раді було завдано шкоду незаконним добувним рибним промислом з огляду на те, що протокол № 049534 було складено на ОСОБА_3 провідним державним інспектором відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» ОСОБА_8 , а в матеріалах кримінального провадження наявний розрахунок збитків до протоколу № 049534 відносно ОСОБА_3 та лист Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм від 15 квітня 2024 року, згідно якого ОСОБА_3 не був притягнутий до адміністративної відповідальності згідно складеного протоколу №049534 від 19 вересня 2023 року у зв`язку з початком досудового розслідування (а.с.6, т.2). Також висновок експерта № СЕ-19/104-23/33568-ЕК від 28 вересня 2023 року щодо документального та арифметичного підтвердження складений на підставі «Розрахунку збитків до протоколу № 049534 відносно ОСОБА_3 », який складено від імені провідного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» ОСОБА_8 .

У постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року у справі № 607/14378/21, провадження № 61-5246св22 вказано, що нормами ЦПК України не передбачено можливості заміни позивача чи залучення особи як співпозивача. Якщо позов пред`явила особа, якій не належить право вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред`явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову. Це є самостійною підставою для відмови в позові. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 (провадження № 12-175гс19, пункт 7.17), від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17 (провадження № 12-77гс19, пункт 8.9).

У пункті 114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) зазначено: "Велика Палата Верховного Суду погоджується з позивачкою в тому, що кожна особа, чиї права чи інтереси було порушено, має право звернення до суду для їх захисту. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити". Водночас не підлягає судовому захисту похідний інтерес позивача у захисті порушеного права іншої особи (постраждалого), оскільки судовому захисту підлягає саме порушене право останнього.

Суд посилається на те, що до цивільного позову Солонянської селищної ради не було додано жодного доказу, якій би свідчив про те, що обвинувачений завдав шкоди саме цій особі.

Представник Солонянської селищної ради в судовому засіданні посилався лише на положення ст. ст. 29, 69-1 Бюджетного кодексу України, відповідно до яких джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності. Пунктом 4 частини першої статті 69-1 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Також представник цивільного позивача посилалася на постанову Верховного Суду у справі № 364/1080/16-ц від 27 червня 2018 року в якій вказано, що шкода, заподіяна порушенням природоохоронного законодавства, відшкодовується шляхом перерахування коштів на єдиний розподільчий казначейський рахунок відповідної місцевої ради, на адміністративній території якої скоєно правопорушення, на користь зведеного бюджету, із якого місцевим органом Державної казначейської служби України в подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вказаному вище співвідношенні. Таким чином, у вказаній постанові Верховного Суду описано спосіб перерахування коштів, тобто врегульовано питання про надходження тавитрати місцевихбюджетів, а не вирішено питання про порядок стягнення завданих збитків, що є предметом поданого прокурором позову.

Крім того, для вирішення питання про стягнення, суд повинен дійти висновку про те, що вимога заявлена належним цивільним позивачем.

В той же час суду не було доведено, що шкода ОСОБА_3 була заподіяна саме Солонянській селищній раді, а посилання на положення Бюджетного кодексу України, на думку суду не звільняє від обов`язку довести суду наявність підстав для відповідного стягнення завданої шкоди саме на користь цивільного позивача.

Суд вважає, що представник Солонянської селищної ради не довів суду належними та допустимими доказами те, що саме цій особі було завдано шкоду вчиненим проступком, на підставі чого суд вважає, що підстави для задоволення вказаного цивільного позову відсутні.

При вирішенні долі речових доказів суд враховує положення ч. 9 ст.100КПК України, згідно якої питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Згідно постанови про визнання речових доказів і передачу їх на зберігання від 25 вересня 2023 року диск CD-R з надписом ALERUS було визнано речовим доказом. Вказаний речовий доказ слід залишити на зберігання в матеріалах справи.

Постановою про приєднання предметів до кримінального провадження як речових доказів від 19 вересня 2023 року було визнано речовим доказом сітку жилкову довжиною 60 м, висотою 15 м та діаметром вічка 45 мм, яка була арештована згідно ухвали слідчого судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2023 року.

Суд вважає, що така сітка не представляє цінності, а тому вважавє за доцільне скасувати арешт та знищити її.

Також постановою про приєднання предметів до кримінального провадження як речових доказів від 19 вересня 2023 року було визнано речовим доказом карась сріблястий в кількості 43 одиниці, сазан в кількості 1 одиниці, лящ в кількості 3 одиниці, окунь в кількості 1 одиниця, плітка в кількості 1 одиниця, які були передані на зберігання до Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Дніпропетровській області (а.с.9, т.2).

Згідно дослідженого судом відеозапису, а також відповідно до листа Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм від 07 травня 2024 року, добута ОСОБА_3 риба згідно ст. 10 Закону України «Про тваринний світ» була випущена в природне середовище з метою вжиття заходів щодо збереження вилучених водних біоресурсів. Тому суд вважає, що такі речові докази слід залишити в природному середовищі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Згідно довідок про витрати на проведення експертизи від 28 вересня 2023 року та від 17 листопада 2023 року по даному кримінальному провадженню, витрати на залучення експертів склали 3824 гривні 00 копійок. Вказані витрати підлягають стягненню з обвинуваченого.

Запобіжний захід по даному кримінальному провадженню стосовно обвинуваченого не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 249 КК України та призначити покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком з урахуванням ч. 1 ст. 72 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2023 року у вигляді 4 (чотири) роки 7 (сім) місяців позбавлення волі та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 1 місяць.

Строк покарання рахувати з дати фактичного виконання.

Цивільний позов Державного агентства меліорації та рибного господарства у Дніпропетровській області в особі Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Дніпропетровській області (Державне агентство з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм), - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Державного агентства меліорації та рибного господарства у Дніпропетровській області в особі Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Дніпропетровській області (Державне агентство з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм) завдані кримінальним правопорушенням збитки в розмірі 81362 (вісімдесят одна тисяча триста шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Відмовити у задоволенні цивільного позову Солонянської селищної ради про стягнення з ОСОБА_3 завданих кримінальним правопорушенням збитків.

Речові докази:

-диск CD-R з надписом ALERUS, який визнаний речовим доказом згідно постанови від 25 вересня 2023 року - залишити на зберігання в матеріалах справи;

-карась сріблястий в кількості 43 одиниці, сазан в кількості 1 одиниці, лящ в кількості 3 одиниці, окунь в кількості 1 одиниця, плітка в кількості 1 одиниця, які були передані на зберігання до Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Дніпропетровській області та випущені у живому вигляді у водойму р. Дніпро залишити в природному середовищі;

-сітку жилкову довжиною 60 м, висотою 15 м та діаметром вічка 45 мм, власником якої є ОСОБА_3 знищити.

Скасувати арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2023 року на сітку жилкову довжиною 60 м, висотою 15 м та діаметром вічка 45 мм, власником якої є ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_3 3824 (тритисячі вісімсотдвадцять чотири) гривні 00 копійок документально підтверджених витрат на залучення експертів в дохід державного бюджету.

Заходи забезпечення кримінального провадження в даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 , а саме запобіжний захід до набрання вироком законної сили не застосовувався.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, представнику потерпілого, обвинуваченому та його захиснику, направити цивільному позивачу.

Суддя ОСОБА_1