Рішення № 11931196, 03.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/67-41/33203.09.10 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

ДоКолективного підприємства «Київтрактородеталь»

Простягнення 192849, 08 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Гаркавенко С.В. –дов. № Д07/2010/06/03-1 від 03.06.2010 року;

від відповідача: не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулася в Господарський суд м. Києва з позовом до Колективного підприємства «Київтрактородеталь»про стягнення 152633, 81 грн. основного боргу, 10684, 37 грн. штрафу, 11461, 83 грн. пені, 14372, 78 грн. інфляційних втрат, 3696, 30 грн. 3 % річних.

Крім того позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати, пов’язані з розглядом даної справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання вимог договору позивач поставив відповідачу електричну енергію, проте відповідач зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлену електричну енергію в повному обсязі не виконав.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.02.2010 року у справі № 1/67 (суддя Мельник В.І.) позов задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства “Київтрактордеталь” на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” 152633, 81 грн. –основного боргу, 7631, 69 грн. –штрафу, 14372, 78 грн. –інфляційних втрат, 3696, 30 грн. –3% річних, держмито в розмірі 1783, 34 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236, 00 грн.

02.04.2010 року на виконання вищезазначеного рішення видано наказ № 1/67.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2010 року касаційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»задоволено частково, рішення Господарського суду м. Києва від 26.02.2010 року у справі 1/67 скасовано в частині стягнення штрафу на суму 10684, 37 грн., пені на суму 11461, 83 грн., інфляційних втрат на суму 14372, 78 грн., 3 % річних на суму 3696, 30 грн., державного мита на суму 1928, 50 грн. та витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу на суму 236, 00 грн. Справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва в іншому складі суду, в решті рішення Господарського суду місті Києва від 26.02.2010 року у справі № 1/67 залишено без змін.

За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва від 05.07.2010 року справу № 1/67 було передано на новий розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою від 05.07.2010 року суддею Спичак О.М. справу № 1/67 було прийнято до свого провадження, присвоєно їй № 1/67-41/332 та призначено розгляд справи на 19.07.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні 19.07.2010 року надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання 19.07.2010 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв’язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів по справі, ухвалою суду від 19.07.2010 року розгляд справи відкладено на 03.09.2010 року.

В судовому засіданні 03.09.2010 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 03.09.2010 року не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 03.09.2010р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.12.1995 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(далі –постачальник, позивач) та Комунальним підприємством “Київтрактородеталь»(далі –споживач, відповідач) було укладено договір № 3211279 на користування електричною енергією (далі - Договір).

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до п. п. 2, 4.1, 4.2 Договору, позивач зобов’язувався відпускати електричну енергію як різновид промислової продукції абоненту в межах приєднаної (дозволеної до використання) потужності згідно з визначеними йому цим договором умовами та величинами постачання електроенергії та потужності, а відповідач в свою чергу зобов'язувався оплачувати використану електричну енергію та потужність, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно Прейскурантом № 09-01, діючим індексом цін та умовами цього Договору.

Для визначення величини використаної електроенергії знімати та представляти за установленою формою до «Енергопостачальної організації»показники розрахункових електролічильників та електролічильників субабонентів (Додатки 3.1, 3.2, 3.3) згідно з календарним графіком (Додаток 4) за формою згідно з Додатком № 9.

Порядок розрахунків сторони погодили Додатком 13а до Договору, п.п.1, 2 цього додатку передбачено, щомісячно 21-23 числа згідно з Додатком № 4 до Договору на користування електроенергією направляється представник абонента у відділ збуту ПККМ за адресою: м. Київ, вул. Р. Роллана, 18 для подання звіту про використану електроенергію за розрахунковий місяць, документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період та одержання платіжних вимог-доручень (платіжних доручень) для оплати використаної електроенергії в наступному розрахунковому періоді та інших платіжних документів (надбавка за компенсацію реактивної енергії, плата за перевищення договірних величин електричної енергії та потужності і т. ін.).

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.03.2008 р. по 01.06.2009 р. позивачем поставлено, а відповідачем спожито електричної енергії на суму 259858, 21 грн. У свою чергу, відповідачі за поставлену енергію розрахувалися частково на суму 107224, 40 грн., в зв’язку з чим у них виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 152633, 81 грн. що підтверджується доданими до позовної заяви звітами про використану електроенергію та розрахунком позивача.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.02.2010 року у справі № 1/67 (суддя Мельник В.І.) позов задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства “Київтрактордеталь” на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” 152633, 81 грн. –основного боргу, 7631, 69 грн. –штрафу, 14372, 78 грн. –інфляційних втрат, 3696, 30 грн. –3% річних, держмито в розмірі 1783, 34 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236, 00 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2010 року рішення Господарського суду м. Києва від 26.02.2010 року у справі 1/67 скасовано в частині стягнення штрафу на суму 10684, 37 грн., пені на суму 11461, 83 грн., інфляційних втрат на суму 14372, 78 грн., 3 % річних на суму 3696, 30 грн., державного мита на суму 1928, 50 грн. та витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу на суму 236, 00 грн. Справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва в іншому складі суду, в решті рішення Господарського суду місті Києва від 26.02.2010 року у справі № 1/67 залишено без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Керуючись частиною 2 статті 231 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 7 % штрафу від вартості невиконаного зобов’язання в розмірі 10684, 37 грн., обґрунтовуючи це тим, що він в розумінні ст. 22 ГК України є суб’єктом господарювання державного сектора економіки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають частковому задоволенню в сумі 7631, 69 грн., що складає 5 % від вартості невиконаного зобов’язання, з наступник підстав.

Частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України, передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ч.ч. 2 - 10 ст. 22 ГК України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів; повноваження суб'єктів управління у державному секторі економіки - Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів влади та організацій щодо суб'єктів господарювання визначаються законом; законом можуть бути визначені види господарської діяльності, яку дозволяється здійснювати виключно державним підприємствам, установам і організаціям; держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління; правовий статус окремого суб'єкта господарювання у державному секторі економіки визначається уповноваженими органами управління відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів. Відносини органів управління з названими суб'єктами господарювання у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися на договірних засадах; держава застосовує до суб'єктів господарювання у державному секторі економіки усі засоби державного регулювання господарської діяльності, передбачені цим Кодексом, враховуючи особливості правового статусу даних суб'єктів; законом встановлюються особливості здійснення антимонопольно-конкурентної політики та розвитку змагальності у державному секторі економіки, які повинні враховуватися при формуванні відповідних державних програм; процедура визнання банкрутом застосовується щодо державних підприємств з урахуванням вимог, зазначених у главі 23 цього Кодексу; органам управління, які здійснюють організаційно-господарські повноваження стосовно суб'єктів господарювання державного сектора економіки, забороняється делегувати іншим суб'єктам повноваження щодо розпорядження державною власністю і повноваження щодо управління діяльністю суб'єктів господарювання, за винятком делегування названих повноважень відповідно до закону органам місцевого самоврядування та інших випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

З аналізу вищезазначених положень вбачається, що позивач не відноситься до держаного сектору економіки, так як не має всіх необхідних ознак.

Крім того, п.4 ч. 3 Прикінцевих положень Господарського кодексу України Кабінету Міністрів України доручено визначити суб’єктів господарювання, що належать до державного сектору економіки, відповідно до вимог цього Кодексу.

Однак доказів того, що Кабінет Міністрів визначив позивача як суб’єкта господарювання державного сектору економіки також не надано.

Також слід зазначити, що ст. 231 Господарського кодексу України визначає штраф у розмірі 7 %, якщо інше не зазначено в законі чи договорі.

Пунктом 5.4 Договору сторони узгодили штраф у розмірі 5 %, а тому за будь-яких умов розмір штрафу не повинен перевищувати вказаного розміру.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлену електроенергію, керуючись п. 2 Додатку 13а Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 11461, 83 грн.

Здійснивши перерахунок пені, в межах періодів визначених позивачем, з урахуванням обмеження її розміру подвійною обліковою ставкою НБУ, з відповідача, на думку господарського суду підлягає до стягнення пеня в розмірі 11 461, 83 грн., розмір якої визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Крім того позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь інфляційні втрати в розмірі 14372, 78 грн. та 3 % річних в розмірі 3696, 30 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з останнього, на думку господарського суду на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають до стягнення 3 % річних в розмірі 3696, 30 грн. за весь час прострочення, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача, а розмір інфляційних втрат визначено позивачем не вірно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 9366, 24 грн. перерахунок яких здійснено в межах розрахунку позивача.

          Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Колективного підприємства «Київтрактородеталь»(03180, м. Київ, бул. Лепсе, 16, код ЄДРПОУ 05786092) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 11461 (одинадцять тисяч чотириста шістдесят одна) грн. 83 коп. пені, 7631 (сім тисяч шістсот тридцять одна) грн. 69 коп. штрафу, 9366 (дев’ять тисяч триста шістдесят шість) грн. 24 коп. інфляційних втрат, 3696 (три тисячі шістсот дев’яносто шість) грн. 30 коп. 3 % річних, 1847 (одна тисяча вісімсот сорок сім) грн. 90 коп. державного мита та 226 (двісті двадцять шість) грн. 14 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом (ст. 85 ГПК України).

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

22.09.2010 року