Рішення № 11930465, 21.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

21.10.2010Справа №2-2/4716-2010 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран" (11634, Житомирська область, Малинський район, смт Гранітне, вул. Шевченка, 15)

до Приватного підприємства "Ургут" (98400, м. Бахчисарай, вул. Мира, 2, кв. 41)

про стягнення 16 067,59 грн.

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Дьячкова Н.Є. – представник, довіреність у справі.

Від відповідача: Сеїт – Велішаєв Айдер, директор, наказ №8 від 18.10.2010 року

Суть спору: Позивач – ТОВ "Юнігран" звернулось із позовною заявою до відповідача - Приватного підприємства "Ургут" про стягнення з відповідача 13440г,00грн. основного боргу, 1 967грн31коп. інфляційних втрат, 660грн31коп. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір оренди нежитлових приміщень №01/04-08 від 01.4.2008 року. Відповідно до умов вищевказаного договору відповідач повинен був своєчасно проводити оплату за користування орендованим майном. В порушення умов договору відповідач не здійснював оплату послуг, в результаті чого виникла заборгованість, несплата якої і стала підставою для звернення із позовом до суду.

19.10.2010 року судове засідання відбулось за участю представника позивача Лось С.І. та представника відповідача Сеїт – Велішаєв Айдер, директор, наказ №8 від 18.10.2010 року.

19.10.2010 року у судовому засіданні оголошувалась перерва до 21.10.2010 року.

Після перерви судове засідання було продовжено за участю представника позивача Дьячкової Н.Є. та того ж самого представника відповідача.

21.10.2010 року представник відповідача надав суду відзив на позов, яким він повністю визнає борг.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які пред’явили позов або в інтересах яких пред’явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Ст.49 ГК України передбачає, що підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 7 Господарського кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст..759, 762 Цивільного кодексу України).

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнігран", як орендодавцем, та Приватним підприємством Приватним підприємством "Ургут", як орендарем, було укладено договір оренди нежитлових приміщень №01/04-08 від 01.4.2008 року, відповідно до п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування приміщення: будівля 1-а; поверх другий; загальна площа 56кв.м., що знаходиться за адресою: м. Бахчисарай, вул. Македонського, 11. Майно відповідно п.1.2. договору передається в оренду терміном до 31.12.2008 року.

Відповідно п.3.1. договору за користування орендованим майном орендар сплачує щомісячно орендодавцеві орендну плату у розмірі 1 680,00грн.

Згідно п.3.2 договору орендна плата перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця не пізніше 20 числа, що передує звітному.

Відповідно п.4.1. орендар зобов’язується своєчасно сплачувати орендну плату.

Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, а саме, не оплатив борг по актам здачі – прийняття робіт (надання послуг) №ОУ – 0000515 від 31.12.2008 року, №ОУ – 0000272 від 31.08.2008 року, №ОУ – 0000396 від 31.10.2008 року, №ОУ – 0000367 від 30.09.2008 року, №ОУ – 0000447 від 30.11.2008 року, №ОУ – 0000186 від 31.03.2008 року, №ОУ – 0000052 від 31.01.2009 року, №ОУ – 0000117 від 28.02.2009 року.

Позивачем на адресу відповідача був спрямований лист №248 від 12.5.2010 року, яким ТОВ "Юнігран" вимагає від ПП "Ургут" сплатити суму боргу.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті 13440,00грн., боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 13440,00грн. боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню. Крім того, відповідач відзивом, якій було надано у судовому засіданні 21.10.2010 року, повністю визнає позовні вимоги позивача.

Окрім вимоги про стягнення боргу позивачем також заявлені вимоги про стягнення 3% річних у сумі 660грн31коп. за період з 31.08.2008р по 31.3.2009р та суму інфляції в розмірі 1 967,28грн. за період жовтня 2008 року по серпень 2010 р., які підлягають задоволенню оскільки в силу ст.625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом, лише у разі прострочення виконання грошового зобов'язання.

В засіданні суду за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішенн оформлене та підписане 25.10.2010р.

Керуючись ст. ст.49,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства "Ургут" (98400, м. Бахчисарай, вул. Мира, 2, кв. 41; ЄДРПОУ 34886415) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран" (11634, Житомирська область, Малинський район, смт Гранітне, вул. Шевченка, 15; ЄДРПОУ 24584514) 13 440грн00коп. основного боргу, 1 967,28 грн. інфляційних, 660грн31коп. 3% річних, 160грн68коп. державного мита, 236,00грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.