Рішення № 119301643, 27.05.2024, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/5033/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /надалі позивач, ОСОБА_1 / звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області /надалі відповідач, ГУ ПФУ в Житомирській області/, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління Пенсійного фонду України м. Сєвєродонецька в Луганській області про:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 19 квітня 2024 року №909190195167 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці , виходячи з розміру суддівської винагороди 144936,00 грн, зазначеної у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 01 квітня 2024 року №309/24-вих /а.с. 1-3/.

Позов обґрунтований тим, що позивачу призначено довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Позивач звернулася із заявою про перерахунок довічного грошового забезпечення на підставі довідки ТУ ДСА в Луганській області від 01 квітня 2024 року №309/24-вих, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 19 квітня 2024 року №909190195167 відмовлено позивачу у здійсненні такого перерахунку. З вказаним рішенням позивач не погоджується, вважаючи, що вона має право на перерахунок довічного щомісячного грошового утримання на підставі довідки ТУ ДСА в Луганській області від 01 квітня 2024 року №309/24-вих, виданої на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року у справі № 440/14770/23.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відмовлено у залученні до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління Пенсійного фонду України м. Сєвєродонецька в Луганській області, витребувано докази.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 18-20/ зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів». 11 квітня 2024 року позивач звернулася через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка за принципом екстериторіальності опрацьовувалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 19 квітня 2024 року № 909190195167 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки від 01 квітня 2024 року №309/24-вих, оскільки за нормою статті 142 вказаного Закону розмір складових суддівської винагороди судді після 18 лютого 2020 року не змінювався.

Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд установив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 є суддею у відставці Первомайського міського суду Луганської області згідно посвідчення №01396 /а.с. 5/ та отримує щомісячне грошове утримання відповідно до статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що визнається сторонами.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року у справі №440/14770/23 /а.с. 7-9/ позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, третя особа: Державна судова адміністрація України, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено: визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області щодо надання довідки від 11 вересня 2023 № 566 /23-Вих. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 із застосуванням розміру прожиткового мінімуму в розмірі 2102 грн; зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області надати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 із застосуванням розміру прожиткового мінімуму на 1 січня 2023 року в розмірі 2684 грн.

На підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року у справі №440/14770/23 Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській області видано довідку №309/24-Вих. від 01 квітня 2024 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці /а.с.6/, яка видана ОСОБА_1 про те, що станом на 01 січня 2023 року її суддівська винагорода, яка враховується при призначення / перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає: 144936,00 грн, у тому числі: посадовий оклад 80520,00 грн, доплата за вислугу років (70%) 56364,00 грн, доплата за науковий ступінь грн, доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці грн, щомісячна доплата відповідно до частини восьмої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" 8052,00 грн.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області о/р №909190195167 від 19 квітня 2024 року «Про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів"» /а.с. 10-11, 23/ відмовлено гр. ОСОБА_1 у проведенні перерахунку відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з відсутністю правових підстав.

Вказане рішення обґрунтоване тим, що: гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася із заявою від 11 квітня 2024 року через портал електронних послуг Пенсійного фонду України щодо проведення перерахунку пенсії - щомісячного довічного грошового утримання згідно статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 30 вересня 2016 року (далі- Закону). До заяви гр. ОСОБА_1 надала довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 01 квітня 2024 року №309/24-Вих. станом на 01 січня 2023 року, видану Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській області на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року у справі №440/14770/23. Згідно частини четвертої статті 142 Закону у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Статтею 135 Закону передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді встановлюється в залежності від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зокрема, для визначення базового розміру посадового окладу судді Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2023 року та з 1 січня 2024 року в розмірі - 2102,00 гривні. Пунктом 1 розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року №3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09 лютого 2023 року №7-2) (далі - Порядок №3-1), передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання. Про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (зміну розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, винагороди працюючого судді Конституційного Суду України) Пенсійний фонд України повідомляється Конституційним Судом України, Верховним Судом, Вищим судом з питань інтелектуальної власності, Вищим антикорупційним судом - щодо суддів цих судів, Державною судовою адміністрацією України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів, що перебувають в процесі ліквідації, у місячний строк з дня виникнення таких підстав. На даний час відповідне повідомлення від органів суду до органу Пенсійного фонду України не надходило. Правові підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на даний відсутні.

Не погодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області о/р №909190195167 від 19 квітня 2024 року «Про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів"», позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті та які мають значення для правильного вирішення спору, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02 червня 2016 року /надалі - Закон №1402-VIII/ визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пунктом 1 розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 200/14891 передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини другої статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.

Відповідно до пункту 9 розділу ІV цього Порядку перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

Згідно зі статтею 4 Закону 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до положень частин першої та другої статті 135 Закону 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Пунктом 1 частини третьої вказаної статті передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:

дітей віком до 6 років - 2272 гривні;

дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні;

працездатних осіб - 2684 гривні;

працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні;

працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів - 2102 гривні;

працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень;

осіб, які втратили працездатність, - 2093 гривні.

Спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою пенсійного органу здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої із урахуванням установленого у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 2684 грн замість прожиткового мінімуму для визначення базового розміру посадового окладу судді у сумі 2102 грн.

В постановах від 10 листопада 2021 року у справі № 400/2031/21 та від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21 Верховний Суд виклав наступні правові висновки, які відповідно до положень частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають врахуванню судом:

"...однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11 -р/2018.

Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом №1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.

Необхідно також указати, що у пункті 62 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до Комітету міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів підкреслюється, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країн) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

...Статтею 130 Конституції України закріплено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Пунктом 1 частини третьої та пунктом 1 частини четвертої статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1, якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.

Разом із цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Верховний Суд зазначає, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».

При цьому судді Законом № 966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», разом із встановленням на 01 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.

До 2021 року відповідачем для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону № 1402-VIII...

Колегія суддів уважає за потрібне указати, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».

Водночас Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII.

Верховний Суд зауважує, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.

Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis ), тобто Закону №1402-VIII, а положення Закону № 966-XIV вважати загальними нормами (lex generalis).

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України). У межах касаційного перегляду судових рішень в цій справі колегія суддів звертає на нього увагу у сукупності з іншою аргументацією, про яку йдеться вище.

Отже, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.

Щодо питання матеріального забезпечення суддів Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Зубко та інші проти України" від 26 квітня 2006 року зазначив, що неспроможність держави вчасно виплачувати суддям їх виплати є несумісною з потребою їх здатності виконувати свої професійні функції неупереджено, щоб не зазнавати тиску і впливу на поведінку; неспроможність держави гарантувати адекватну та своєчасну виплату винагороди національним суддям та невизначеність, у якій вони залишаються, порушує справедливий баланс, що має виникнути між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права заявників на мирне володіння своїм майном.

Необхідно підкреслити, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, що регулюють питання правового статусу суддів, не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року (2270,00 грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн) у 2021 року, на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» було неправомірним".

Враховуючи вищевикладені висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, що регулюють визначення розміру суддівської винагороди, є підстави стверджувати, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2023 року (2684,00 грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» є неправомірною.

Таким чином, суд доходить до висновку, що з 01 січня 2023 року відбулася зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, внаслідок чого Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській області видано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №309/24-Вих. від 01 квітня 2024 року із застосуванням розміру прожиткового мінімуму на 01 січня 2023 року в розмірі 2684,00 грн, а тому наявні підстави для здійснення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання позивача у відповідності до частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII.

Тож, приймаючи рішення о/р №909190195167 від 19 квітня 2024 року «Про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів"», Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02 червня 2016 року.

Перевіривши обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, суд вважає за можливе визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області о/р №909190195167 від 19 квітня 2024 року «Про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів"» та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №309/24-Вих. від 01 квітня 2024 року, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській області, з урахуванням проведених виплат, починаючи з 01 січня 2023 року.

Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позову до суду позивач понесла витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.3608174373.1 від 24 квітня 2024 року /а.с. 12/. Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.

Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирська область, 10003, ідентифікаційний код 13559341) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області о/р №909190195167 від 19 квітня 2024 року «Про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів"».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №309/24-Вих. від 01 квітня 2024 року, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській області, з урахуванням проведених виплат, починаючи з 01 січня 2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.І. Слободянюк