Постанова № 11929898, 28.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 жовтня 2010 року 15:35 № 2а-8803/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:

позивача: Недашківської О.В.;

відповідача: Кліщі А.О.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної акціонерної компанії “Хліб України”

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

провизнання дій протиправними та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 жовтня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04 червня 2010 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Державна акціонерна компанія “Хліб України” (далі по тексту позивач, ДАК “Хліб України”) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва), в якому просить: 1) визнати дії ДПІ у Печерському районі м. Києва протиправними; 2) визнати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 19 лютого 2010 року №0000441511/0 нечинним в повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2010року відкрито провадження в адміністративні справі №2а-8803/10/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 30 липня 2010 року.

В судовому засіданні 30 липня 2010 року, у звязку з необхідністю надання письмових пояснень, судом оголошено перерву до 01 жовтня 2010 року. 01 жовтня 2010 року суд оголосив про відкладення розгляду справи на 28 жовтня 2010 року.

Під час розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Печерському районі м. Києва від 19лютого 2010 року №0000441511/0 на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку на 391, 395, 414, 416, 452, 483 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 2272347,36 грн. ДАК “Хліб України” зобовязано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 1136 173,68 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 19 лютого 2010 року № 48/15-11 невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість ДАК “Хліб України” 20047943 (далі по тексту Акт перевірки).

Зі змісту Акта перевірки вбачається, що проведено перевірку дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість по деклараціям за травень, червень, липень, серпень та вересень 2007 року.

В Акті перевірки встановлено, що в порушення підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платником податку несвоєчасно сплачено суму узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість, що призвело утворення податкової заборгованості, а саме:

- за травень 2007 року сума податкової заборгованості 14 797,36 грн. з граничним строком сплати 02 липня 2007 року, сплачена платіжним дорученням №202 від 19 серпня 2008 року із затримкою 414 днів;

- за червень 2007 року сума податкової заборгованості 119 976,00 грн. з граничним строком сплати 30 липня 2007 року, сплачена уточненим розрахунком №571162 від01вересня 2008 року із затримкою 483 дні;

- за липень 2007 року сума податкової заборгованості 177 412,00 грн. з граничним строком сплати 30 серпня 2007 року, сплачена уточненим розрахунком №571162 від01вересня 2008 року із затримкою 453 дні;

- за серпень 2007 року сума податкової заборгованості 460 162,00 грн. з граничним строком сплати 30 жовтня 2007 року, сплачена уточненим розрахунком №571162 від01вересня 2008 року із затримкою 391 день;

- за серпень 2007 року сума податкової заборгованості 1 367 731,00 грн. з граничним строком сплати 30 жовтня 2007 року, сплачена декларацією №608161 від 01 листопада 2008року із затримкою 416 днів;

- за вересень 2007 року сума податкової заборгованості 132 269,00 грн. з граничним строком сплати 20 листопада 2007 року, сплачена декларацією №608161 від 01 листопада 2008 року із затримкою 395 днів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно платіжного доручення від 19 серпня 2008року №202 призначення платежу визначено погашення податку на додану вартість за період липень 2008 року, уточнюючим розрахунком виправлення вносились за звітний період вересень 2008 року, а декларацію №608161 складено 19 лютого 2008 року за звітний період листопад 2008 року. Позивач також зазначає про неможливість здійснення ним дій на погашення податкового боргу за 2007 рік в звязку з наявністю судової справи про стягнення зазначеного боргу.

Відповідач в письмовому запереченні проти позову підтримує висновки Акта перевірки та зазначає, що кошти, які надійшли на сплату зобовязань з податку, збору (обовязкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобовязань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати, тому при сплаті ДАК “Хліб України” податкових зобовязань за 2008 рік кошти зараховувалися в рахунок погашення наявної у позивача заборгованості.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, які стали підставою для застосування до позивача штрафних санкцій згідно спірного податкового повідомлення-рішення, керуючись наступним.

При вирішенні даного спору судом враховується правова позиція, викладена в постанові Верховного суду України від 08 грудня 2009 року у справі №21-1162во09, постанові Вищого адміністративного суду України від 07 жовтня 2008 року у справі №К-475/07 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25 липня 2007 року у справі №К-20255/06.

З матеріалів справи суд встановив наступне:

- платіжним дорученням від 19 серпня 2008 року №202 позивач сплатив до бюджету 123 361,00 грн., призначення платежу податок на додану вартість 20% за липень 2008 року;

- відповідно до уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок, отриманого податковим органом 24 листопада 2008 року за №571162, позивач виправив помилку за вересень 2008року та збільшив суму відємного значення, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з ПДВ, на суму 757 550,00 грн.;

- в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2008 року, яка отримана податковим органом 19 грудня 2008 року за №608161, позивачем визначено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 2 482 098,00 грн., в тому числі у зменшення податкового боргу з ПДВ 1 500 000,00 грн.

Таким чином, вбачається, що ДПІ у Печерському районі м. Києва суму у розмірі 123361,00 грн. самостійно, без врахування призначення платежу, спрямувала на погашення суми податкового боргу позивача, що виник раніше; а подання вказаних вище уточнюючого розрахунку та податкової декларації про декларування суми від'ємного значення, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість, розцінила як сплату податкового боргу.

Відповідно до пункту 1.2 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобовязання зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Згідно підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) - у рівних пропорціях.

Підпунктом 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання. Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Виходячи із аналізу вказаних нормативних положень суд приходить до висновку, що норми Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, дійсно, передбачають пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобовязань по відповідному податку. Разом з тим, вищезазначені норми цього Закону не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлює відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобовязання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

При цьому, слід звернути увагу на те, що нормами підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до пункту 1.3 статті 1 цього Закону включає суму пені) на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини) за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу; або, якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

Також жодною нормою Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (і про це зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення по відповідному податку нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу. При цьому, відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачений спосіб примусового стягнення активів платника податків для погашення його податкового боргу - виключно за рішенням суду.

Крім того, підпункт 8.6.2 пункту 8.6 статті 8 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” з урахуванням положень підпункту “б” підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 цього ж Закону не встановлюють заборону для платників податків щодо розпорядження своїми оборотними коштами, зокрема, для сплати поточних податкових зобовязань.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі пятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

З аналізу наведеної правової норми суд приходить до висновку, що застосування таких штрафних санкцій виправдане лише коли платник податків здійснює саме сплату узгодженої суми податкового зобовязання з порушенням встановлених граничних строків, а подання уточнюючого розрахунку та податкової декларації про декларування суми від'ємного значення, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість не може прирівнюватися до сплати узгодженої суми податкового зобовязання.

Розраховуючи суму штрафних санкцій, податковий орган брав до уваги не дату сплати платником суми податкового боргу, а дату самостійного погашення цим органом зазначеного боргу за рахунок коштів, перерахованих платником за інший податковий період, та дату визначення сум відємного значення з податку на додану вартість, що не узгоджується з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами”.

Враховуючи викладене, висновки Акта перевірки про несвоєчасну сплату ДАК “Хліб України” сум узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість за травень вересень 2007 року є помилковими, відтак застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 50% у сумі 1 136 173,68 грн. є протиправним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення від 19 лютого 2010 року №0000441511/0 з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ДАК “Хліб України” у цій частині підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій ДПІ у Печерському районі м. Києва, суд звертає увагу, що зазначені позовні вимоги нормативно необґрунтовані, а позивачем не визначено, та не встановлено судом, які саме дії відповідача були протиправними і з яких підстав, тому позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Державної акціонерної компанії “Хліб України” задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 19 лютого 2010 року №0000441511/0.

3.В задоволенні іншої частини адміністративного позову відмовити.

4.Присудити з Державного бюджету України на користь Державної акціонерної компанії “Хліб України” судові витрати у розмірі 1,70 грн. (одну гривню сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяВ.А. Кузьменко

Постанову складено в повному обсязі та підписано 29 жовтня 2010 року.

Суддя В.А. Кузьменко