Постанова № 11929894, 29.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 жовтня 2010 року 11:42 № 2а-4066/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:

позивача: Дроздова Д.В.;

відповідача: Резнік О.С.;

прокуратури: Джурик О.М.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомЗакритого акціонерного товариства “Євротек”

доДержавної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва

за участюПрокуратури Соломянського району міста Києва

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29 жовтня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19 січня 2007 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Закрите акціонерне товариство “Євротек” (далі по тексту позивач, ЗАТ “Євротек”) звернулось до Господарського суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Соломянському районі м. Києва), в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 18 грудня 2006 року №0000582307/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 910 356,66 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 455 178,33 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26 січня 2007 року у справі №32/46-А відкрито провадження в адміністративній справі.

Постановою Господарського суду міста Києва від 03 квітня 2007 року №32/46-А, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2008 року, позов задоволено та визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 18 грудня 2006 року №0000582307/0.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2010 року по справі №К-17406/08 постанову Господарського суду міста Києва від 03 квітня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2008 року у справі №32/46-А скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2010року прийнято справу до провадження за №2а-4066/10/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 12 травня 2010 року.

12 травня 2010 року, у звязку з неявкою представника позивача, судом оголошено про відкладення розгляду справи на 23 червня 2010 року. В судовому засіданні 23 червня 2010 року оголошено перерву до 17 серпня 2010 року. В судовому засіданні 23 липня 2010року оголошено про відкладення розгляду справи на 14 жовтня 2010 року. 14 жовтня 2010 року суд оголосив перерву до 29 жовтня 2010 року.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідача та прокуратури проти задоволення адміністративного позову заперечили.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 18грудня 2006 року №0000582307/0 згідно з підпунктами “б”, “в” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ЗАТ “Євротек” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2005 року у розмірі 910 356,66 грн. Узвязку з тим, що заявлені до відшкодування суми податку на додану вартість на момент перевірки позивача відшкодовані йому в розмірі 910 356,66 грн., відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ЗАТ “Євротек” визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість та зобовязано сплатити суму податку у розмірі 910 356,66 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 455 178,33 грн.

Спірне рішення прийнято на підставі акта від 15 грудня 2006 року №2658/23-07/23509930 “Про результати невиїзної документальної перевірки Закритого акціонерного товариства “Євротек” код за ЄДРПОУ 23509930 з питань правових відносин з субєктом підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4 (і.п.н. НОМЕР_1) за період з 01.11.2005 по 31.12.2005” (далі по тексту Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначається, що одним із основних постачальників ЗАТ “Євротек” у листопаді грудні 2005 року був СПД-ФО ОСОБА_4, яким згідно договору відвантажено ЗАТ “Євротек” соняшник та олію соняшникову, та виписано податкові накладні у кількості 29 штук на загальну суму 5 462 139,96 грн., в тому числі податок на додану вартість 910 356,66 грн.

За результатами зустрічної перевірки СПД-ФО ОСОБА_4 встановлено, що його основними постачальниками були ТОВ “Феоніт”, ТОВ “Торгівельно-промисловий союз” та ТОВ “ПТФ “Антрацид”.

Як свідчить зміст Акта перевірки, ДПІ у Соломянському районі м. Києва отримало інформацію, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 02 червня 2005 року №2-3984 скасовано статут та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ “ПТФ “Антрацид”; рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 06 березня 2006 року визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ “Торгівельно-промисловий союз”; ТОВ “Феоніт” декларації з податку на додану вартість не подавало, за адресою, зазначеною в реєстраційних документах, не знаходиться.

На думку ДПІ у Соломянському районі м. Києва, підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” крім визначених підстав виникнення права на податковий кредит з податку на додану вартість передбачає обовязкову сплату платником податку у звітному періоді відповідних сум податку до бюджету, а тому сума податку на додану вартість, сформована позивачем за листопад 2005 року у розмірі 910356,66 грн., не сплачена до бюджету. Право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Враховуючи викладене, відповідачем зроблено висновок про порушення ЗАТ“Євротек” пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме зайво віднесено до складу податкового кредиту за листопад 2005 року податок на додану вартість в сумі 910 356,66 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за грудень 2005 року на суму 910 356,66 грн.

ЗАТ “Євротек” не погоджується з висновками Акта перевірки та спірним податковим повідомленням-рішенням, та мотивує позовні вимоги тим, що Акт перевірки не вірно відображає факти і обставини господарських операцій між ЗАТ “Євротек” та СПД ФО ОСОБА_4; Закон України “Про податок на додану вартість” встановлює лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат на сплату податку на додану вартість відсутність податкової накладної, в свою чергу ЗАТ “Євротек” відносило до складу податкового кредиту суми податків, сплачених у відповідному періоді, у звязку з придбанням товарів і включав до податкового кредиту суми податку за першою з подій в момент отримання податкової накладної. Також позивач зазначає про неприпустимість нести відповідальність за порушення податкового законодавства третіми особами.

В письмовому запереченні проти позову представник відповідач підтримує висновки Акта перевірки та зазначає, що несплата контрагентами позивача по третьому ланцюгу (ТОВ “Феоніт”, ТОВ “Торгівельно-промисловий союз” та ТОВ “ПТФ “Антрацид”) сум податку, які були отримані ними у звязку з поставкою продукції до бюджету сплачені не були, а тому джерело відшкодування податку на додану вартість відсутнє.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

Скасовуючи попередні судові рішення по даній справі, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 23 лютого 2010 року зазначив, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних угод або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом. Факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету, якщо податковий орган не доведе: що платник податку діяв без належної обачності та обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або, що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному з етапів придбання товару податок на додану вартість до державного бюджету не сплачується, покупець вживає заходів до відшкодування податку з бюджету, тобто без участі покупця податкова вигода не може бути одержана; або, що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20липня 2010 року №1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби”, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1.Встановлення факту здійснення господарської операції.

2.Встановлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції.

Зокрема, підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому в обовязковому порядку необхідно зясувати можливу обізнаність платника податку щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

3.Встановлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обовязковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

4.Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5.Встановлення факту надмірної сплати ПДВ в ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

З матеріалів справи вбачається, що між ЗАТ “Євротек” та субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_4 укладено ряд договорів, згідно яких позивач придбав у субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4 олію соняшникову нерафіновану, насіння соняшника та шрот із соняшника, а саме: від 15 серпня 2005 року №Х1870/0-05; від 14 жовтня 2005 року №Х2544/0-05; від 01 листопада №Х2720/0-05; від 01 листопада 2005 року №Х2730/0-05; від 02 листопада 2005 року №Х2748/0-05; від03 листопада 2005 року №Х2755/0-05; від 04 листопада 2005 року №Х2769/0-05; від04листопада 2005 року №Х2771/0-05; від 07 листопада 2005 року №Х2799/0-05; від08листопада 2005 року №2803/0-05; від 10 листопада 2005 року №Х2728/0-05; від14листопада 2005 року №Х2851/0-05; від 17 листопада 2005 року №Х2900/0-05; від21листопада 2005 року №Х2917/0-05; від 29 листопада 2005 року №Х3001/0-05.

За умовами зазначених договорів товар поставлявся на умовах EXW ЗАТ“Вовчанський ОЕЗ” та ЗАТ “Приколотнянський ОЕЗ”.

На виконання зазначених договорів субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_4 поставив ЗАТ “Євротек” продукцію на загальну суму 5 462 139,96 грн., в тому числі податок на додану вартість 910 356,66 грн. та виписав податкові накладні на загальну суму 5 462 139,96 грн., в тому числі податок на додану вартість 910 356,66 грн.

Виписки банку та виписки з системи “Клієнт-Банк”, копії яких знаходяться в матеріалах справи, підтверджують оплату позивачем придбаного товару у повному обсязі - 462 139,96 грн.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (тут і далі в редакції, чинній на момент здійснення позивачем господарських операцій), податковий кредитце сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2005 року в складі податкового кредиту відобразив суму податку на додану вартість у розмірі 910 356,66 грн. на підставі податкових накладних, виписаних субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_4, та сплачену ним, в звязку з придбанням товарів.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України “Про податок на додану вартість” передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пунтку 7.4 статті 7).

Вирішуючи питання про реальність здійснення господарських операцій та використання позивачем придбаного у СПД-ФО ОСОБА_4 товару з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Як встановлено в Акті перевірки, та не заперечується позивачем, фактично у періоді, що перевірявся, ЗАТ “Євротек” займалось, зокрема, переробкою насіння соняшника з послідуючим продажем готової продукції (олія, шрот насіння соняшника), виробництвом та продажем олії рослинної рафінованої ТМ “Стожар”.

Переробка насіння соняшника відбувається за давальницькою схемою згідно договорів переробки давальницької сировини із ЗАТ “Вовчанський ОЕЗ” та ЗАТ“Приколотнянський ОЕЗ”; виготовлена продукція використовується для власних потреб підприємства (сировина для виробництва олії соняшникової рафінованої ТМ “Стожар”) для продажу на митній території України та за її межами.

Тобто, відповідач не заперечує реальності здійснених позивачем господарських операцій в межах спірних правовідносин, та не заперечує проти використання придбаного у СПД-ФО ОСОБА_4 товару в господарській діяльності позивача.

На підтвердження використання в господарській діяльності придбаного товару та реальності господарських операцій позивач надав в матеріали справи наступні документи:

- стосовно переробки насіння соняшника копії договору про доробку насіння соняшника від 09 вересня 2005 року №Х1729/0-05, укладеного з ЗАТ “Приколотнянський ОЕЗ”, актів приймання-передачі насіння соняшника на доробку;

- стосовно переробки насіння соняшника в олію соняшникову і шрот соняшниковий копію договору про переробку давальницької сировини від 05 вересня 2005 року №Х1648/0-05, укладеного з ЗАТ “Приколотнянський ОЕЗ”, копії відповідних актів виконаних робіт та податкових накладних;

- стосовно переробки олії соняшника в олію рафіновану дезодоровану ї її фасовки копію договору переробки давальницької сировини від 10 грудня 2003 року №К0349/0-06, укладеного з ЗАТ “Приколотнянський ОЕЗ”, копії додаткових угод до нього, копії відповідних актів виконаних робіт та податкових накладних.

З аналізу матеріалів справи суд приходить до висновку про реальність господарських операцій між ЗАТ “Євротек” та СПД-ФО ОСОБА_4, а придбаний товар був безпосередньо використаний позивачем у межах своєї господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - СПД ФО ОСОБА_4 був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів.

Також суд зазначає, що відповідачем не надано доказів, а судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів не встановлено, що постачальник позивача СПД-ФООСОБА_4 здійснюючи поставку товару та виписуючи позивачу податкові накладні, допустив порушення податкового законодавства.

Зі змісту Акта перевірки вбачається, що єдиною підставою для висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту за листопад 2005 року та неправомірне відшкодування з бюджету за грудень 2005 року відповідач визначив відсутність надмірної сплати податку на додану по ланцюгу постачання, а саме постачальниками СПД-ФО ОСОБА_4

При цьому, суд звертає увагу, що будь-яких доказів на підтвердження несплати до бюджету сум податку на додану вартість контрагентами СПД-ФО ОСОБА_4 ТОВ“Феоніт”, ТОВ “Торгівельно-промисловий союз” та ТОВ “ПТФ “Антрацид”, відповідачем не надано.

Відповідно до статті 10 Закону України “Про податок на додану вартість” та статей 1 і 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, а відповідальною за сплату податку на додану вартість до бюджету є особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Тобто, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від20липня 2010 року №1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби”, “…виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні субєктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України)”.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За визначенням статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 208 цього Кодексу якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобовязання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а у разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Конфіскаційні санкції, передбачені даною нормою, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обовязкових платежів) однією зі сторін договору. Затаких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Длязастосування санкцій, передбачених частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину зметою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування ПДВ у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемними угод, укладених між ЗАТ “Євротек” та СПД-ФО ОСОБА_4, чи між СПД-ФО ОСОБА_4 та ТОВ “Феоніт”, ТОВ “Торгівельно-промисловий союз” чи ТОВ “ПТФ “Антрацид”, а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Також суд погоджується з доводами позивача про те, що чинне законодавство, зокрема, Закон України “Про податок на додану вартість” не передбачає обовязку платника податку перевіряти дотримання правил оподаткування його контрагентами чи іншими постачальниками товару по ланцюгу постачання.

За визначенням пункту 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпункт 7.7.2 зазначеного пункту передбачає, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, виходячи зі змісту наведених правових норм, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам, а Закон України “Про податок на додану вартість” не обмежує можливості врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг. Також Законом не передбачено можливості зменшення суми бюджетного відшкодування в разі несплати сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами платника податку, який має право на бюджетне відшкодування, чи несплати іншими третіми особами.

Як встановлено вище, позивач сплатив СПД-ФО ОСОБА_4 вартість поставленого товару у розмірі 5 462 139,96 грн., в тому числі податок на додану вартість 910 356,66 грн., про що свідчать виписки банку та виписки з системи “Клієнт-Банк”, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що відповідачем не встановлено жодного порушення вимог законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, а отже ЗАТ “Євротек” правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за листопад 2005 року на суму 910 356,66 грн. на підставі податкових накладних, виписаних СПД-ФО ОСОБА_4, та правомірно заявлено таку суму до відшкодування з бюджету за грудень 2005 року.

Таким чином, висновки ДПІ у Соломянському районі м. Києва про порушення ЗАТ“Євротек” пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” документально та нормативно не підтверджуються, а тому визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 910 356,66 грн. є протиправним.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Оскільки судом встановлено відсутність порушень норм Закону України “Про податок на додану вартість” з боку ЗАТ “Євротек” та неправомірність визначення відповідачем податкового зобовязання з податку на додану вартість, застосування штрафних санкцій відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у розмірі 455 178,33 грн. є також протиправним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Соломянському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 18 грудня 2006 року №0000582307/0 з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ЗАТ “Євротек” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Закритого акціонерного товариства “Євротек” задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва від 18 грудня 2006 року №0000582307/0.

3.Присудити з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства “Євротек” судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко

Постанову складено в повному обсязі та підписано 01 листопада 2010 року.