Постанова № 11929694, 31.08.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 серпня 2010 року 16:17 № 2а-10996/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Красновій І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»

до

третя особаСпеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

Національна комісія регулювання електроенергетики України

провизнання нечинними податкового повідомлення-рішення №0000014110/0 від 25.01.08р.,

за участю:

позивача Калініченко Л.І.

відповідача Ващенко Ю.М., Муха С.І.

третьої особи Бондарчук Г.С.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 31 серпня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” (далі по тексту позивач, ДПЗД "Укрінтеренерго") звернулось з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі по тексту відповідач), третя особа Національна комісія регулювання електроенергетики України про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 29.01.2008 р. №0000014110/0 на суму 11225,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 червня 2009 року Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” в позові відмовлено.

На вказану постанову позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2010 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 червня 2009 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач правомірно включив до податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2007 р., сплачений у складі вартості придбаної у вересні 2007 року під час здійснення операцій з придбання електроенергії та її подальшого експорту, оскільки такі витрати підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними. Крім того, позивач придбану у ДП “Енергоринок” електроенергію в подальшому реалізував на експорт до Польщі (контракт від 14.06.1996р. № 44/2-382) отримавши за даними операціями доход.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що ДПЗД “Укрінтеренерго” проводило збиткові операції по деяких зовнішньоекономічних контрактах, що суперечить вимогам п.1.32 ГК України та ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, яким визначено, що господарська діяльність, направлена на отримання доходу, що призвело до порушення п.п. 7.4.4 п.7.4, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Представник третьої особи позовні вимоги підтримав та зазначив, що відповідно до зовнішньоекономічних контрактів очікувана вартість експорту в вересні 2007 р. становила 123697615,00 грн., очікувана вартість купівлі електричної енергії на Оптовому ринку електричної енергії в вересні становила 119913 900,00 грн., при цьому дохід ДПЗД “Укрінтеренерго” складав близько 4000000,00 грн., який покривав витрати підприємства, повязані з експортом електричної енергії, а й дав підприємству прибуток.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2007 року.

За результатами перевірки складено акт № 1020/41-10/19480600 від 14.12.2007р. (далі акт перевірки) та встановлено порушення п.п. 7.4.4 п.7.4, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, у звязку із чим зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2007 року в сумі 11 225,00 грн. за завищення заявленої суми бюджетного відшкодування.

В подальшому, відповідач здійснив виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2007 року, за результатами якої був складений акт перевірки від 18.01.2008 р. № 21/41-10/19480600.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.01.2008 р. № 0000014110/0 на суму 11 225,00 грн., згідно з яким позивачу було зменшено бюджетне відшкодування за жовтень 2007 р. на суму 11225,00 грн.

Відповідач стверджує, що підприємство ДПЗД "Укрінтеренерго" у вересні 2007 року отримало збиток по одному зовнішньоекономічному контракту, а саме, по зовнішньоекономічному контракту від 14.06.1996 р. № 44/2-382 (покупець-Польська фірма "Zomar s.a.", 22-100, м. Хелм, вул. Станіслава Монюські, 3), зі змінами та доповненнями - збиток у розмірі 56125,72 грн. Сума 56125,72 грн. - це вартість електроенергії придбаної у ДП "Енергоринок" по договору від 05.04.2002р. № 44/1-85/1032/01 і віднесена підприємством ДПЗД "Укрінтеренерго" до складу валових витрат за підсумками III кварталу 2007 року, а сума ПДВ 11225,14 грн. по податковій накладній від 30.09.2007р. №824 віднесена до складу податкового кредиту за вересень 2007 року.

Позивач не погоджується з вказаною позицією податкового органу та вказує на те, що чинне законодавство України не повязує право платника податку на формування податкового кредиту з доходністю чи прибутковістю господарських операцій та не передбачає обовязку платника податку корегувати податковий кредит за фінансовими наслідками проведених господарських операцій. А тому, ДПЗД “Енергоринок” правомірно обрахував податковий кредит та відємне значення податкового зобовязання під час здійснення операцій з придбання продажу електроенергії за період, який перевірявся. А отже, відповідач неправомірно зменшив суму податкового кредиту з ПДВ в розмірі 11225,00 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач у вересні 2007 року ДПЗД "Укрінтеренерго" здійснило закупівлю у ДП "Енергоринок" електричної енергії по договорам від 31.10.2002р. №44/1-184/1191/01, від 05.04.2002 р. № 44/1-85/1032/01 та від 06.11.2006 р. №44/1-63/3639/02 для подальшого експорту в розмірі 585 934 820кВт.год електричної енергії вартістю 119860 234,16 грн., ПДВ 23972046,83 грн., загальна сума з ПДВ-143832280,99 грн. та здійснив її експорт в загальному обсязі 586154117,00 кВт вартістю 123697614,88грн., ПДВ 0,00грн., всього 123697614,88грн. Розбіжність в обсягах придбання-експорту електроенергії в обємі 219,3тис.кВтгод. виникла під час технологічного переміщення електроенергії при її експорті в країни Західної Європи, що здійснюється з “острова Бурштинської ТЕС”, що підключений на паралельну роботу з енергетичними обєднаннями європейських країн. Визначення місячних обсягів експортованої електроенергії розраховується як сума узгоджених графіків за нормами і правилами роботи енергосистем європейських країн. Таким чином, розбіжності, що виникають при технологічному переміщенні електроенергії це розбіжності між графіком поставок та фактичними даними системи приладів обліку. Позивачем контролюються розбіжності, що виникають при технологічному переміщенні електроенергії, що обліковуються на позабалансовому рахунку 041.

Обсяги придбання-продажу позивачем електроенергії у вересні 2007 року також відображені відповідачем в акті перевірки від 14 грудня 2007 року №1020/41-10/19480600 “Про результати виїзної позапланової перевірки Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” (код за ЄДРПОУ 19480600) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2007 року”, в якому відповідачем не виявлено порушень позивачем порядку ведення бухгалтерського та податкового обліку зазначених операцій у вересні 2007 року.

У жовтні 2007 року з метою експорту за укладеними зовнішньоекономічними контрактами позивач придбав у ДП “Енергоринок” електроенергію в обсязі 605330,402тис. кВт вартістю 165381530,65грн. У цьому ж місяці позивач експортував 604343 097 кВтг електроенергії на суму 140712848,12 грн., ПДВ 0,00грн., всього140712848,12 грн.

Розбіжність в обсягах придбання-експорту електроенергії в обємі 987,3тис. кВтгод. виникла під час технологічного переміщення електроенергії при її експорті в країни Західної Європи, що здійснюється з “острова Бурштинської ТЕС”, що підключений на паралельну роботу з енергетичними обєднаннями європейських країн. Обсяги придбання-продажу позивачем електроенергії у жовтні 2007 року також відображені відповідачем у акті перевірки 18 січня 2001 року №21/41-10/19480600 “Про результати виїзної позапланової перевірки Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” (код за ЄДРПОУ 19480600) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2007 року”, в якому відповідачем не виявлено порушень позивачем порядку ведення бухгалтерського та податкового обліку зазначених операцій у жовтні 2007 року.

Всю вартість придбаного товару позивач відніс до валових витрат, з урахуванням яких сформував податковий кредит, а реалізувавши товар відніс нараховану суму податку на додану вартість до податкових зобовязань і заявив до відшкодування з бюджету податок на додану вартість.

При цьому, позивачем не заперечується реалізація електроенергії за цінами з низькою рентабельністю або нижчими за ціну їх придбання, обґрунтовуючи свої дії тим, що заниження цін на електроенергію зумовлена діями Національної комісії регулювання електроенергетики України, яка встановлює ціни на електроенергію.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (тут і далі по тексту нормативно-правові акти в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж за 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” під валовими витратами виробництва, розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином, Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” прямо передбачає право платника податків віднести витрати до складу валових витрат за фактом сплати коштів за товари (роботи, послуги), які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і, як наслідок, відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” у такого платника податку виникає право на формування податкового кредиту .

Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу, що Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” не містить жодної норми, яка б вимагала віднесення до складу валових витрат лише витрати з придбання товарів, від продажу яких отримано прибуток.

При цьому, висновки СДПІ про те, що господарська діяльність в межах спірних правовідносин не є господарською діяльністю, є такими, що суперечать чинному законодавству, оскільки законодавцем не визначено обовязку платника податку здійснювати лише прибуткову господарську діяльність, оскільки характерною ознакою господарської діяльності є її здійснення на власний ризик субєкта господарювання, що передбачає неоднозначність наслідків такої діяльності і не виключає її збитковості.

Статтею 57 Господарського кодексу України передбачено, що статут субєкта господарювання обов'язково повинен містити відомості про порядок розподілу збитків, а отже, Господарський кодекс України передбачає, що від ведення господарської діяльності можна отримати не лише прибуток, але і збитки, і від цього господарська діяльність не перестає бути господарською.

Положення пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, статті 3, 42 Господарського кодексу України та стаття 1 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” встановлюють, що одержання прибутку не є неодмінним результатом і визначальною ознакою господарської діяльності, а є її метою, яка може як бути досягнута, так і не бути досягнута, а жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що низькорентабельна господарська діяльність, не є господарською.

Крім того, на думку суду, вирішуючи даний спір слід враховувати специфіку діяльності на ринку електроенергетики.

Так, відповідно до статті 15 Закону України “Про електроенергетику” купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, а також на вітроелектростанціях, незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів відпуску електричної енергії (крім електричної енергії, виробленої на теплоелектроцентралях, які входять до складу енергопостачальників для споживання на території здійснення ліцензованої діяльності), та весь її оптовий продаж здійснюються на оптовому ринку електричної енергії України.

Згідно з пунктом 22 Тимчасових умов функціонування оптового ринку електричної енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1999 року №2043, імпортована та експортована електрична енергія продається-купується виключно на оптовому ринку. Тому позивач відповідно до зазначених положень законодавства закуповує електроенергію з метою її подальшого експорту в оптового постачальника Державного підприємства “Енергоринок”.

При цьому, згідно пунктом 22 Тимчасових умов функціонування оптового ринку електричної енергії ціни на закупівлю електричної енергії, яка призначається для подальшого експорту, визначаються органом державного регулювання в галузі електроенергетики, яким відповідно до Указу Президента України від 21 квітня 1998 року №335/98 є Національна комісія регулювання електроенергетики України.

Відповідно до пункту 13 зазначеного Указу рішення Національної комісії регулювання електроенергетики України, прийняті в межах її повноважень, є обовязковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, які здійснюють свою діяльність в тому числі на оптовому ринку електричної енергії. ДПЗД “Укрінтеренерго” і ДП “Енергоринок” є членами оптового ринку, а отже, ДП “Енергоринок” зобовязане продавати, а ДПЗД “Укрінтеренерго” може купити електроенергію лише за тими цінами, які встановлені постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України.

Крім того, ціни, за якими підприємство закуповує в ДП “Енергоринок” електроенергію встановлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України саме на підставі тієї ціни, яка визначена експортними контрактами ДПЗД “Укрінтеренерго”, а позивач зобовязаний у кожному разі зміни контрактної ціни повідомляти комісію для перегляду тарифу на закупівлю електроенергії з метою експорту за таким контрактом.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 28 серпня 2007 року №12-дск Національною комісією регулювання електроенергетики України встановлено такі ціни купівлі, які призвели до ситуації, коли ціна продажу електроенергії за деякими експортними контрактами виявилась вищою за ціну купівлі електроенергії на оптовому ринку електричної енергії, що призвело до низької, однак не збиткової рентабельності, експортних операцій за ціну її купівлі.

З урахуванням викладеного, операції з експорту електроенергії у вересні-жовтні 2007року слід розглядати як такі, що були направлені на отримання доходу.

Таким чином, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивач здійснював реальну господарську діяльність, спрямовану на виконання функцій держави з експорту енергоносіїв, з метою одержання від цього доходу, що не заперечується відповідачем, здійснення позивачем низькорентабельних експортних операцій мало тимчасовий характер, обумовлений обєктивною (розумною) причиною, що перебувала поза волею позивача, а саме регулюванням розміру прибутковості експортної господарської діяльності позивача Національною комісією регулювання електроенергетики України шляхом встановлення для позивача цін закупівлі електроенергії для її подальшої реалізації за кожним зовнішньоекономічним контрактом, виходячи із визначених у контрактах цін, що свідчить про відсутність у діях позивача спрямованості на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, оскільки продаж електроенергії за збитковими цінами викликаний обєктивними причинами і не залежав від волі платника податку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, СДПІ не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 29 січня 2008 року № 0000014110/0 з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163, Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 29.01.2008р. №0000014110/0.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 6 вересня 2010 року.

Суддя В.В. Амельохін