Постанова № 11906159, 20.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 жовтня 2010 року <Час проголошення >№ 2а-6529/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Васильченко І.П. при секретарі Мостовій Н., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Вітрікс Комфорт»

до

проДержавної інспекції з контролю за цінами в місті Києві

визнання незаконними та скасування припису № 011 від 27.01.2010 року та рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 011 від 27.10.2010 року,

за участю представників сторін:

від позивача: Ярина А.С.

від відповідача: Петьку І.А.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20.10.2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітрікс Комфорт»(далі ТОВ «Вітрікс Комфорт», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві (далі відповідач), в якому просить відповідно до поданого клопотання про уточнення позовних вимог №310510-1 від 31.05.2010 року визнати незаконними та скасувати припис № 011 від 27.01.2010 року та рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 011 від 27.10.2010 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем порядку проведення планової перевірки ТОВ «Вітрікс Комфорт», винесені припис № 011 від 27.01.2010 року та рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 011 від 27.10.2010 року вважає незаконними.

Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що винесені Державною інспекцією з контролю за цінами в місті Києві припис № 011 від 27.01.2010 року та рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 011 від 27.10.2010 року є такими, що відповідають вимогам законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітрікс Комфорт»(ідентифікаційний код юридичної особи 35262284) зареєстроване 11.07.2007 року Дарницькою районною у місті Києві державною адміністрацією за адресою: 02099, м. Київ, вул. Ялтинська,буд.5-Б.

Державною інспекцією з контролю за цінами в місті Києві на підставі звернення громадянина ОСОБА_3, мешканця квартири АДРЕСА_1, з приводу протиправних дій працівників ТОВ «Вітрікс Комфорт»в частині додаткового нарахування плати з листопада 2007 року по графі у рахунку на сплату за житлово-комунальні послуги «Додатковий договір»у розмірі 129,86 грн., а з лютого 2009 року по графі «Утримання будинку», проведено планову перевірку в період з 13.11.2009 року по 25.01.2010 року на предмет додержання державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів на житлово-комунальні послуги ТОВ «Вітрікс Комфорт».

Повідомлення про проведення планової перевірки з питань дотримання державної дисципліни цін на житлово-комунальні послуги в ТОВ «Вітрікс Комфорт»від 06.10.2009 року №152-07/4-2520 позивач отримав 12.10.2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №1464887, копія якого наявна в матеріалах справи.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт №003 від 25.01.2010 року, на підставі якого винесені Припис №011 від 27.01.2010 року про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін та Рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін №011 від 27.01.2010 року, згідно якого за порушення вимог:

- постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМ України) від 12.07.2005 року №560 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»(далі - Постанова КМ України від 12.07.2005 року №560);

-постанови КМ України від 20.02.2009 року №529 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - Постанова КМ України від 20.02.2009 року №529);

-п. 2, п. 3 Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.05.2007 року №641 «Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій та внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000 року №748»(далі - Розпорядження КМДА від 30.05.2007 року №641);

-п. 3 Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.04.2009 року №518 «Про встановлення та погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»(далі - Розпорядження КМДА від 29.04.2009 року №518);

-п. 2 Розпорядження КМДА від 31.08.2009 року №979 «Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»(далі - Розпорядження КМДА від 31.08.2009 року №979) Державною інспекцією з контролю за цінами в місті Києві вирішено вилучити у Позивача суму необгрунтовано одержаної виручки в розмірі 227393,16 грн. (двісті двадцять сім тисяч триста дев'яносто три гривні 16 копійок) та стягнути суму штрафу у розмірі 454786,32 грн. (чотириста п'ятдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят шість гривень 32 копійки).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем супровідним листом від 27.01.2010 року №152-07/4-215 на адресу керівника ТОВ «Вітрікс Комфорт»Черненка Р. С. були надіслані 28.01.2010 року для виконання рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 011 від 27.10.2010 року, претензія на суму 682179,48 грн. від 27.01.2010 року №152-07/4-214, припис № 011 від 27.01.2010 року, які були отримані позивачем 09.02.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про ціни та ціноутворення»від 03.12.1990 року №508-ХІІ, контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.

Згідно п. 11 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 р. N 1819 «Питання Державної інспекції з контролю за цінами»(далі - Положення), Державна інспекція з контролю за цінами (далі Держцінінспекція) має територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 цього Положення.

Відповідно до п.4 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, Держцінінспекція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування.

Позивач, в обґрунтування своєї позиції щодо порушення порядку проведення планової перевірки посилається на ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ, згідно з якою право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Проте, відповідно до ч.3 ст.13 Закону України «Про ціни та ціноутворення»від 03.12.1990 року №508-ХІІ, державні органи, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов'язки і несуть відповідальність, передбачені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», крім повноважень, передбачених пунктами 6 - 9 статті 11 вказаного Закону.

Права, обов'язки і відповідальність посадових осіб органів державної податкової служби встановлені ст.ст. 11,13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до п.2 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, Держцінінспекція у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції і законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Мінекономіки та цим Положенням.

Проте, положення статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»визначають підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок виключно своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), тобто питання, які знаходяться поза межами компетенції органів державного контролю за цінами.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»від 05.04.2007 року №877-V, цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Державна інспекція з контролю за цінами в місті Києві у своїй діяльності керується нормами цього Закону, в якому визначено порядок проведення планового та позапланового заходів державного нагляду (контролю).

Зазначена позиція викладена в листах-розясненнях Державної інспекції з контролю за цінами від 01.03.2005 року №32/7-11/270, від 12.12.2005 року №200/3-11/2488, від 28.04.2010 р. №200-7/24-2578.

Щодо твердження позивача, про те, що так як ТОВ «Вітрікс Комфорт»не належить до підприємств комунальної власності відповідної територіальної громади, то і встановлення у примусовому порядку тарифів щодо оплати послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, які надаються даним підприємством і застосування до позивача норм щодо державного регулювання цін є недоцільним, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»від 24.06.2004 року №1875-IV, ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Таким чином, відповідно до повноважень, передбачених п.2 ч. 1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»від 24.06.2004 року №1875-IV, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону, а в м. Києві згідно ст.6 Закону України «Про столицю України місто-герой Київ», право встановлювати (погоджувати) тарифи на житлово-комунальні послуги надано органам місцевого самоврядування і виконавчій владі в м. Києві, тобто Київській міській державній адміністрації.

Порядок формування тарифів з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій

встановлений Постановами КМ України від 12.07.2005 року №560 та від 20.05.2009 року № 529.

Пунктом 1 Постанови КМ України від 12.07.2005 року №560 встановлено, що цей Порядок визначає механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і поширюється на субєктів господарювання всіх форм власності, які надають зазначені послуги. Як встановлено перевіркою, основним предметом діяльності позивача є утримання, експлуатація та обслуговування будівельних споруд, житлових будинків, гаражів, паркінгів та автостоянок, виробництво будівельних матеріалів та конструкцій, будівництво житла, обєктів промислово-виробничого та соціально-культурного призначення, залучення інвестицій. Пунктом 2 даної Постанови встановлено, що розмір тарифів (нормативних витрат, повязаних з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій) визначається по кожному будинку окремо залежно від кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій.

Постановою КМ України від 20.05.2009 року № 529 затверджено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Зазначений Порядок визначає механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і поширюється на субєктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги, субєктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями, органи місцевого самоврядування, власників житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлові будинках (гуртожитках).

В порушення зазначеного Порядку, позивачем не було здійснено необхідний для затвердження розрахунок тарифу на утримання будинку та прибудинкової території по будинку, що знаходиться на обслуговуванні і не надано його для погодження до Київської міської державної адміністрації.

Розпорядженням КМДА від 30.05.2007 року №641 встановлено коефіцієнт підвищення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, встановлених розпорядженням КМДА від 19.05.2000 року №748 «Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в м. Києві», які надаються підприємствами та організаціями для будинків згідно з додатком, в розмірі 1,9.

Розпорядженням КМДА від 30.05.2007 року №641 погоджено підприємствам не комунальної форми власності - виконавцям послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, коефіцієнт підвищення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в розмірі 1,9.

Таким чином, у зв'язку з встановленням коефіцієнту підвищення в розмірі 1,9, тарифи на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в залежності від характеристики житлового будинку, поверху будинку та наявності ліфтів становлять: 0,76 грн., 0,86 грн., 0,91 грн., 0,95 грн., 1,05 грн., 1,10 грн. за 1 кв. м загальної площі.

Таким чином, за період з 01.11.2008 року по 30.11.2009 року позивач здійснював зайве нарахування за надання житлово-комунальних послуг, які входять в тариф встановлений КМДА, що призвело до необгрунтованого нарахування позивачем суми у розмірі 297002,34 грн. мешканцям по будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

Позивач зазначає, що ТОВ «Вітрікс Комфорт» фактично не було отримано кошти оплати за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій за перевіряємий період.

Такі посилання позивача спростовуються наступним.

Відповідно до п. 1.4. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами держаного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 року №298/519 (далі - Інструкція), підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктом господарювання необгрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в період, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.

Порушенням порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, є, зокрема: нарахування непередбачених законодавством націнок до цін і тарифів, що регулюються; застосування вільних цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) за умови запровадження для них режиму державного регулювання; застосування цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) з рентабельністю, рівень якої перевищує встановлений відповідно до законодавства граничний; застосування цін (тарифів) з порушенням запровадженого порядку обов'язкового декларування їх зміни; завищення або заниження розміру передбачених законодавством податків обов'язкових зборів, що включаються в структуру ціни, або їх невключення в структуру ціни, що регулюється; включення в структуру регульованих цін (тарифів) не передбачених законодавством витрат або витрат понад установлені розміри включення у вартість продукції та послуг, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт); застосування торговельних і постачальницько-збутових надбавок (націнок) понад встановлений граничний розмір; застосування цін (тарифів) суб'єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг; застосування цін і тарифів з порушенням інших запроваджених методів регулювання.

Відповідно до п. 3.1. Інструкції, підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.

Відповідно до наданої позивачем довідки про оплату комунальних послуг (в гривнях) за січень - грудень 2009 року та відомостей про нарахування по квартплаті та за комунальні послуги Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві було здійснено розрахунок суми необгрунтовано нарахованої виручки та розрахунок суми необгрунтовано одержаної виручки позивачем.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що за період з 01.11.2008 року по 30.11.2009 року позивач здійснював необґрунтоване нарахування суми у розмірі 297002,34 грн. мешканцям по будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та з урахуванням фактичної сплати сума необгрунтовано одержаної виручки склала 227393,16 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи Розрахунком завищення нарахування квартирної плати ТОВ «Вітрікс Комфорт»по будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 за період з 01.11.2008 року по 30.11.2009 року та Розрахунком завищення нарахування квартирної плати та зайво отриманої виручки ТОВ «Вітрікс Комфорт»по будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 за період з 01.11.2008 року по 30.11.2009 року.

На думку ТОВ «Вітрікс Комфорт», в інспектора контролюючого органу не було законних підстав для проведення планової перевірки, оскільки планова перевірка була проведена в період дії Постанови КМ України №502 від 21.05.2009 року «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року», яка встановлює тимчасове припинення проведення планових перевірок суб'єктів господарювання, крім перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику, та планових заходів державного нагляду (контролю) за додержанням санітарного і податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів).

Такі твердження позивача спростовуються наступним.

Відповідно до п. 4 ст. 19 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436-ІV, органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законом.

Відповідно до ч.7 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»від 05.04.2007 року №877-V, на підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Згідно з ч.8 та ч.9 ст.7 вищезазначеного Закону, припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку. Розпорядження або інший розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) - обов'язкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки. Розпорядження може передбачати застосування до суб'єкта господарювання санкцій, передбачених законом.

Статтею 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»від 05.04.2007 року №877-V передбачено, що орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю); відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону; надавати (надсилати) суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; накладати штрафні санкції та вживати заходи, передбачені законом.

Повноваження Державної інспекції з контролю за цінами визначені, зокрема, у Законі України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»від 05.04.2007 року №877-V, Положенні про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 р. N 1819 «Питання Державної інспекції з контролю за цінами», п. 5 якого закріплено право Державної інспекції з контролю за цінами приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів).

З моменту набрання чинності Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 року №502, Державна інспекція з контролю за цінами може здійснювати планові заходи, пов'язані з державним наглядом (контролем) за додержанням порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів) суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику за критеріями, які чітко визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 року №483, згідно з якою до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику можуть бути віднесені ті, що: 1) займають монопольне (домінуюче) становище на ринку; 2) є суб'єктом природних монополій; 3) реалізують продукцію, товари і послуги в обсязі, що перевищує 500 тис. гривень на рік; 4) проводять діяльність з реалізації продукції, товарів і послуг, коливання цін (тарифів) на які протягом місяця перевищує 10 відсотків; 5) порушують державну дисципліну цін.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про ціни та ціноутворення»від 03.12.1990 року №508-ХІІ, вся необгрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що оскаржувані позивачем припис № 011 від 27.01.2010 року та рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 011 від 27.10.2010 року прийняті відповідачем обгрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, розсудливо, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Оскільки рішення ухвалене на користь сторони - субєкта владних повноважень, враховуючи приписи ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України та відсутність з боку позивача витрат, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, позовні вимоги про стягнення судового збору задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

І. П. Васильченко Дата складення і підписання постанови в повному обсязі 25.10.2010 року