Рішення № 119295540, 20.05.2024, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/937/23

Провадження № 2/542/14/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2024 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Афанасьєвої Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Чиж Л.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Коваленка Р.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Нові Санжари цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

08.06.2023 року до суду звернувся представник Акціонерного товариства «Таскомбанк» з позовом до ОСОБА_2 та просив стягнути з відповідача заборгованість за заявою-договором в розмірі 58720,14 грн. у зв`язку з невиконанням зобов`язання.

В позовній заяві посилався на те, що 28 серпня 2018 року між AT «Таскомбанк» та ОСОБА_2 було укладено заяву-договір № 901/5149601-СК. Відповідно до Кредитного договору № 901/5149601-СК від 28 серпня 2018 року, предметом даного договору є надання Позичальнику грошових коштів на наступних умовах: сума наданого кредитного ліміту - 28730,00 гривень; тип кредиту кредитна лінія; процентна ставка за встановленим кредитним лімітом: 43,2 %; цільове призначення кредиту на споживчі потреби; строк користування - 12 місяців з автоматичною пролонгацією.

Вказував, що відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, офіційних Трифів, розміщених на офіційному сайті АТ «Таскомбанк», паспорту споживчого кредиту за карткою «Велика п`ятірка» за встановленим кредитним лімітом у відповідні періоди діяли наступні процентні ставки: з 28.08.2018 по 31.01.2019 р. - 39,6 %; з 01.02.2019 р. по 31.12.2020 - 43,2 %.

Згідно з умовами вищезазначеної Заяви-договору, підписавши даний Договір позичальник:

-підтвердив достовірність, повноту та дійсність та дійсність відомостей, відображених в Заяві-договорі, та в офіційних документах, наданих Позичальником Банку (підтвердив чинність (дійсність) даних документів);

-повідомив про відсутність наміру здійснювати будь-які угоди за дорученням третіх осіб і в інтересах третіх осіб. Засвідчив про відсутність можливості вирішального впливу з боку інших осіб на проведення Позичальником фінансових операцій;

-погодився з тим, що Публічна пропозиція АТ «Таскомбанк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (розміщені на сайті www.tascombank.com.ua) умови підключення до клієнт-банку «ТАС24», Правила обслуговування корпоративних клієнтів та Тарифи Банку разом з цією Заявою-договором становлять Договір банківського обслуговування, та є його невід`ємними частинами;

-під час укладення договорів і додаткових угод до них Банк і клієнт допускає використання факсимільного відтворення печатки банку та підпису особи, яка уповноважується на підписання договору та додаткових угод до них від імені банку, які зроблені за допомогою засобів копіювання;

-підтвердив, що ознайомлений зі змістом Договору банківського обслуговування, зокрема з термінами «публічні особи їх пов`язані та близькі особи», «кінцевий бенефіціарний власник (контролер)», та зобов`язався їх виконувати;

-позичальник надав дозвіл на обробку Банком всіх персональних даних з метою та на умовах, які встановлено в Договорі про банківське обслуговування та ін.

Підписавши зазначену Заяву-договір № 901/5149601-СК від 28 серпня 2018 року, позичальник підтвердив факт ознайомленості, обізнаності та розуміння Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, Правил обслуговування корпоративних клієнтів та Тарифів Банку, просив відкрити поточний рахунок у гривні, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів та виявив бажання оформити на своє ім`я платіжну картку; надав свою згоду на те, що Кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку (погоджується відповідним рішенням Банку) згідно внутрішніх нормативних документів Банку.

Кредитні кошти Відповідачу було надано у спосіб, зазначений в Кредитному договорі, що підтверджується відповідною Випискою, отже Кредитодавець, свої обов`язки за Кредитним Договором виконав в повному обсязі.

У подальшому Відповідач перестав виконувати умови Кредитного договору в повній мірі, а саме, перестав сплачувати заборгованість по кредиту та процентах.

Неодноразовими телефонними повідомленнями Банку Позичальника було сповіщено про наявність заборгованості за кредитом та про необхідність її погашення у стислі терміни.

Зазначає, що умови вищезазначеного Кредитного договору Позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті, що мало наслідком утворення заборгованості.

Банк свої зобов`язання виконав належним чином. В свою чергу відповідачем умови Договору своєчасно не виконуються, в результаті чого станом на 08.05.2023 року розмір заборгованості становить 58720,14 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту (в т.ч. прострочена) - 28730,00 грн.; заборгованість за процентами (в т.ч. прострочена) - 28190,14 грн., штраф 1800 грн., а тому позивач просить суд стягнути з відповідача зазначену вище суму та судовий збір.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 13 червня 2023 року відкрито провадження у справі, призначено судове засідання, в порядку спрощеного позовного провадження (т.1 а.с. 202).

Ухвалою суду від 17 серпня 2023 року витребувано документи (т.1 а.с.260-261).

Ухвалами суду від 08.09.2023 року, від 09.10.2023 року задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (т.2 а.с.13, 27).

Ухвалою суду від 02.11.2023 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів (т.2 а.с.43-44).

Ухвалою суду від 02.11.2023 року зобов`язано АТ «Таскомбанк» надати відповіді на запитання (т.2 а.с.46-47).

Ухвалою суду від 21.11.2023 року призначено по справі судово-почеркознавчу експертизу (т.2 а.с.55-58).

Ухвалою суду від 06.12.2023 року надано експертам матеріали (т.2 а.с.66-67).

Ухвалою суду від 11.01.2024 року задоволено клопотання експерта, надано матеріали (т.2 а.с.99-101).

Ухвалою суду від 09.05.2024 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Коваленка Р.Й. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (том 2 а.с.203).

Ухвалою суду від 20.05.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ПАТ «Кредобанк» (том 2 а.с.205, 216-217).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримувала заявлені позовні вимоги, надала пояснення аналогічні викладеним в позові, додатково пояснила, що висновок експерта не має заздалагідь встановленої сили і оціюється судом разом з іншими доказами, тому вважає, що висновк почеркознавчої експертизи, не є обов`язковим та не є достатнім доказм, оскільки почерк відповідачки міг змінитися, враховуючи вікові зміни та її емоційний стан. Крім того, відповідачка, частково сплачуючи заборгованість за договором, виконувала його умови, а отже визнала свої зобов`язання за таким договором.

Позов просила задовольнити в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлялась про дату, час та місце судового засідання (т.2 а.с. 3, 23, 37, 59, 90-91, 126-127, 187).

В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Коваленко Р.Й. позов не визнав, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позов та запереченнях, наполягав на тому, що відповідачка не підписувала жодних заяв на укладення кредитного договору з позивачем та отримання коштів, грошові кошти не отримувала, ними не користувалась та не сплачувала кошти на користь банку в рахунок погашення заборгованості.

В задоволенні позову просив відмовити та просив стягнути з позивача понесені відповідачкою витрати, пов`язані з розглядом справи.

Так, до суду відповідачкою ОСОБА_2 було надано відзив на позовну заяву (т.1 а.с.206-218), в якому зазначено про те, що заявлені позовні вимоги відповідачем не визнаються у повному обсязі, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, з таких підстав.

Вона, ОСОБА_2 , ніколи не користувалася будь-якими банківськими послугами AT «Таскомбанк», не надавала вказаній юридичній особі будь-яких копій документів та їх оригіналів, ніколи не зверталася до зазначеного банку за отриманням кредиту (кредитів) і не підписувала жодних заяв та документів, які б вказували на її волевиявлення щодо отримання кредитів, чи банківських послуг позивача (в т.ч. документів, які надані позивачем до позовної заяви з, нібито, її підписами).

Додані допозовної заяви: заявивід 28.08.2018року проприєднання доПублічної пропозиціїAT«Таскомбанк» на укладенняДоговору прокомплексне банківськеобслуговування фізичнихосіб №901/5149601-СК, паспортспоживчого кредитуванняза карткою«Велика п`ятірка», копію паспорту та ідентифікаційного коду, які, нібито, завірені підписом ОСОБА_2 від 28.088.2018 р., вона не підписувала.

Наполягає, що будь-які посилання позивача про наявність кредитного договору, укладеного за заявою договором №901/5149601-СК від 28 серпня 2018 року, не відповідає дійсності, оскільки такий договір нею не укладався.

Зазначає, що жодних доказів про отримання кредитних коштів матеріали позовної заяви не містять.

Надана виписка по особовому рахунку за період з 28.08.2018 року по 08.05.2023 рік за першою фінансовою операцією свідчить лише перерахування банком коштів 28.08.2018 року на два розрахункові рахунки. Таким чином, позивачем не доведено належними та допустими доказами факт отримання та користування кредитними коштами в розмірі 28730,00 грн.

Крім того, вважає, що позивач пропустив строк позовної давності та просить застосувати строк позовної давності щодо заявлених позовних вимог, який сплив 27.08.2021 року, а по нарахуванню штрафних санкцій, щодо яких встановлений спеціальний строк позовної давності (один рік), то він пропущений позивачем, починаючи з 28.08.2019 року.

Більше того, що позивач, надаючи до позовної заяви дві заяви від 28.08.2018 року про приєднання до Публічної пропозиції AT «Таскомбанк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №901/5149601-СК, не обгрунтовує і не конкретизує, яка саме заява є підставою позову, а також, які саме документи, за законодавчим обґрунтуванням, складають кредитний договір.

А затаких обставиннеможливо встановитисаме заякою ізвказаних заяввиникли кредитніправовідносини,а відповідно,яка самезаява-договірвід 28.08.2018року єпідставою заявленогоАТ «Таскомбанк»позову. У вказаних заявах не зазначені істотні умови кредитного договору.

Доданий до позовної заяви Витяг з публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (м. Київ - 2018) не містить підпису ОСОБА_2 , що також свідчить про недоведеність ознайомлення її з такою Публічною пропозицією.

Також зазначає, що в заявах-договорах від 28.08.2018 року не передбачено базову відсоткову ставку на момент, підписання договору. Термін дії кредиту/строк кредитування - 12 місяців. Сплату заборгованості за кредитним лімітом не передбачено.

Обґрунтовуючи право вимоги про стягнення простроченої заборгованості, позивач крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 28.08.2018 р. та виписки про рух коштів, посилається на витяг з публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (м. Київ - 2018), як невід`ємні частини спірного договору. Тоді як відповідач заперечує їх підписання, як і заяв-договорів від 28.08.2018 р., якими не деталізовано умови кредитування в AT «Таскомбанк».

Таким чином зазначає, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді простроченого тіла кредиту, прострочених відсотків, штрафів за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, нарахування процентів у підвищеному розмірі.

Також зазначає про те, що матеріали справи не містять доказів належного повідомлення позичальника про підвищення відсоткової ставки.

Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представником позивача 19.07.2023 року надана відповідь на відзив (т.1 а.с.232-235), в якій зазначено, що із відзивом позивач не погоджується, оскільки доводи наведені відповідачем є необгрунтованими, не відповідають дійсності та не можуть бути взятими до уваги.

Щодо твердження відповідача, що кредитний договір не укладався та не підписувався заперечують.

Зазначають, що позичальник погодився з умовами кредитування та сплачувала заборгованість за кредитним договором № 901/5149601-СК від 28.08.2018 року, що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по особовим рахункам.

Звертають увагу, що з дати укладання договору, а саме з 28.08.2018 року в позичальниці не виникало питання щодо факту укладення договору, позичальниця хоч і не належним чином, але частково виконувала умови кредитного договору. Тому твердження відповідача про відсутність факту укладення кредитного договору є безпідставними та необгрунтованими.

Згідно заяви на безготівкове перерахування коштів, ОСОБА_2 просила перерахувати кошти на відповідні рахунки:

-Для зарахування на поточний рахунок НОМЕР_1 ІПН НОМЕР_2 ОСОБА_2 згідно договору LOYR-66003 від 07.17.2017 (що підтверджується виписками по рахунку, які були надані при подачі позову)

-Для зарахування на поточний рахунок НОМЕР_3 ІПН НОМЕР_2 ОСОБА_2 згідно договору RF2R-77833 від 12.10.2017 (що підтверджується виписками по рахунку, які були надані при подачі позову).

Тобто, виписка є первинним бухгалтерським документом, що підтверджує рух коштів по рахунку. 17.12.2018 року ОСОБА_2 здійснила погашення заборгованості в сумі 400,00 грн., яке чітко відображене як у виписці так і в розрахунку заборгованості.

Щодо застосування строків позовної давності заперечують, оскільки строк дії кредитного договору № 901/5149601-СК пролонговано до 27 серпня 2021 року.

Відповідно до паспорту споживчого кредиту строк користування - 12 місяців з автоматичною пролонгацією.

При цьому, після закінчення зазначеного періоду, строк дії кредитного договору автоматично пролонгується на такий же строк.

Оскільки, Банк не приймав рішення не продовжувати строк дії Заяви-договору, а Клієнт не надсилав письмової заяви про відмову користування Заяви-договору, строк дії договору №901/5149601-СК було автоматично пролонговано до 27.08.2021 року. А отже, в даному випадку строк позовної давності не застосовується.

Щодо твердження відповідача про самостійну зміну відсоткової ставки Банком зазначають, що відповідно до паспорту споживчого кредиту за карткою «Велика П`ятірка», базова процентна ставка - 39,6% річних, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту - 43,20%.

Підписавши паспорт споживчого кредиту за карткою «Велика П`ятірка», відповідач підтвердив та ознайомився з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, наданих виходячи із обраних умов кредитування.

Відповідач був належним чином ознайомлений з умовами кредитування та зміною процентної ставки після закінчення пільгового періоду та зміни процентної ставки при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту.

Щодо твердження відповідача про не ознайомленість Публічною пропозицією AT «Таскомбанк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, заперечують, оскільки відповідно до Заяви-договору № 901/5149601-СК від 28.08.2018, ОСОБА_2 підписанням цієї Заяви-договору на відкриття поточного рахунку з використанням електронних платіжних засобів оформлення платіжної картки акцептував Публічну пропозицію AT «Таскомбанк», яка розміщена на веб-сайті Банку: www.tascombank. ua на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб і беззастережно приєднується до умов Договору.

Відповідно до Заяви-договору №901/5149601-СК від 28.08.2018, ОСОБА_2 підтверджує, що повідомлена про умови надання та обслуговування Заяви-договору, в тому числі орієнтований графік погашення, детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань, реальна процентна ставка, абсолютне значення подорожчання кредиту та усі інші умови кредитування за кредитними продуктами в рамках Пакету послуг «Велика П`ятірка».

Отже, підписуючи Заяву-договір №901/5149601-СК від 28.08.2018, відповідач підтвердила, що належним чином ознайомилась та акцептувала Публічну пропозицію AT «Таскомбанк», яка розміщена на веб-сайті Банку: www.tascombank.com.ua на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб і беззастережно приєднується до умов Договору.

Представником відповідачки ОСОБА_2 , адвокатом Коваленко Р.Й. було надано заперечення щодо відповіді на відзив (т.1 а.с.247-250), в яких зазначає,що жоднихдодаткових,належних ідопустимих доказівна додатковепідтвердження укладеннякредитного договоруміж АТ«Таскомбанк» та ОСОБА_2 , як і його підписання відповідачем, позивачем не надано.

Відповідач наполягає на тому, що жодних заяв на укладення кредитного договору, отримання коштів вона не підписувала.

Вважає, що позивач не доводить та не спростовує відсутність підстав вважати, що сторони досягли домовленостей про всі умови договору та обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді тіла кредиту, відсотків, штрафів за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, нарахування процентів (в т.ч. у підвищеному розмірі).

А наданіпозивачем допозовної заявилише Витягз публічноїпропозиції AT«Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (м. Київ - 2018) з Розділу 8 Особливості обслуговування Кредитного ліміту/Овердрафту на ПР/ПР з ПК, нарахування процентів на позитивний залишок коштів, що знаходяться на ПР з використанням ПК та порядок зміни тарифів не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами, шляхом підписання заяв від 28.08.2018 р.

Посилання позивача на паспорт споживчого кредитування суперечить висновку сформованому в Постанові Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі N393/126/20 (провадження N61-14545сво20), яким чітко визначено, що способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту, який не є складником кредитного договору. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит і дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не фіксується воля сторін договору та його зміст.

Зазначає,що жоднихкоштів відповідачкане сплачувалана користьбанку,оскільки пронаявність такихспірних правовідносинвона дізналасялише зотриманням позовноїзаяви. Жодних карток ОСОБА_2 не отримувала, а сторона позивача не надає жодних доказів щодо існування протилежної обставини.

Просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення у вступному слові представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись досуду звказним позовомпредставник позивачапосилається нате,що 28.08.2018року міжАТ «Таскомбанк»та ОСОБА_2 був укладенийкредитний договір№901/5149601-СК,за умовамиякого позичальникубуло наданокредит урозмірі 28730,00грн.строком користуваннядо 27.08.2021року.Підписавши зазначенуЗаяву-договір№901/5149601-СКвід 28.08.2018року,позичальник підтвердивфакт ознайомленості,обізнаності тарозуміння Публічноїпропозиції АТ«Таскомбанк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, Правил обслуговування корпоративних клієнтів та Тарифів Банку, просив відкрити поточний рахунок у гривні, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів та виявив бажання оформити на своє ім`я платіжну картку; надав свою згоду на те, що Кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку згідно внутрішніх нормативних документів Банку.

На підтвердженнячого булонадано Заяву-Договір№ 901/5149601-СКпро приєднаннядо Публічноїпропозиції АТ«Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (а.с. 7) на відкриття поточного рахунку з використанням електронних платіжних засобів та оформлення платіжної картки з встановленням кредитного ліміту, яка є приєднанням до Публічної пропозиції AT «Таскомбанк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, відповідно до умов якого та Паспорта споживчого кредиту за карткою «Велика п`ятірка» (а.с.9) позивач надає позичальнику грошові кошти з встановленим кредитним лімітом в сумі від 0 до 100 000,00 грн. з базовою процентною ставкою: 39,6 %, реальною річною ставкою 40,43%. Строк користування кредитом 12 місяців з автоматичною пролонгацією. Штраф за прострочення обов`язкового мінімального платежу - 100 грн. за кожен факт прострочення платежу.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх зобов`язань за кредитним договором, станом на 08 травня 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 58720,14 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту (в т.ч. прострочена) в сумі 28 730 грн. 00 коп.; заборгованість за процентами (в т.ч. прострочена) в сумі 28 190 грн. 14 коп.; штраф 1800 грн. 00 коп., що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості за кредитним договором (а.с. 23).

Заперечуючи проти позову, відповідачка ОСОБА_2 вказувала на те, що вона не користувалася будь-якими банківськими послугами АТ «Таскомбанк», не надавала вказаній юридичній особі будь-яких копій документів та їх оригіналів, ніколи не зверталася до зазначеного банку за отриманням кредиту (кредитів) та не підписувала жодних заяв та документів, які б вказували на її волевиявлення щодо отримання кредитів, чи банківських послуг позивача. Також вона не отримувала грошові кошти від позивача, не користувалась ними та не сплачувала на користь Банку в рахунок погашення заборгованості грошові кошти.

Також, відповідачка заперечувала, що підписи в заяві-договорі від 28.08.2018 року про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №901/5149601-СК та в заяві від 28.08.2018 року на безготівкове перерахування коштів, виконані нею, та нею було заявлено клопотання про призначення відповідної судово-почеркознавчої експертизи.

Згідно з висновком експерта №СЕ-19/117-23/18984-ПЧ від 24.01.2024 року за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи за цивільною справою №542/937/23 (т.2 а.с.105-118), підпис від імені ОСОБА_2 в Заяві-договорі про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 901/5149601-СК від 28.08.2018, в якій міститься інформація в графах/ розділах: Сума бажаногокредитного ліміту,грн.:28730,00Відмітки банку:Дозволяю відкриттяпоточного рахунку у Гривні №26204127102001,операції заякими можутьздійснюватися звикористанням електроннихплатіжних засобів26203127102002, у графі «Підпис:» розділу «Клієнт», виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Підпис від імені ОСОБА_2 в заяві на безготівкове перерахування коштів від 28.08.2018 у графі «Підпис Клієнта:», виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зокрема, зобов`язання вникають з договорів та інших правочинів (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статі 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок про те, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Отже,оскільки спірнийкредитний договірне відповідаєвимогам законущодо письмовоїформи правочину,так якне міститьпідпису позичальника,отже,є неукладеним,за фактомнеукладеності договоруу сторінне виникложодних цивільнихправ таобов`язків,тому вимогиАТ «Таскомбанк» про стягнення з ОСОБА_2 на підставі статей 526, 527, 530, 1054 ЦК України заборгованості за кредитним договором, який є неукладеним, не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статей 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заперечуючи противисновку експерта№СЕ-19/117-23/18984-ПЧза результатамипроведення судовоїпочеркознавчої експертизивід 24.01.2024,представник АТ«Таскомбанк» належних та допустимих доказів на спростовування такого висновку суду не надав, клопотань про призначення у справі повторної судової експертизи з метою з`ясування питання чи виконано підпис у спірному договорі ОСОБА_2 чи іншою особою, не заявляв.

Згідно частини другої статті 78, статей 102, 103 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Для з`ясування обставин, що мають значення для справи, для яких необхідні знання у сфері іншій, ніж право, та без встановлення яких встановити відповідні обставини неможливо, на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду надається висновок експерта.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Висновок експерта, який обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, підготовлений для подання до суду, є належним та допустимим доказом, який оцінюється судом відповідно до статті 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності.

Таким чином,виходячи зтого,що вказанийдоговір,який немістить підписупозичальника ОСОБА_2 є неукладеним,тобто таким,що невідбувся,а наведеніу ньомуумови неє такими,що регулюютьспірні правовідносини,а відтак,позовні вимогиАТ «Таскомбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором не підлягають задоволенню.

Посилання представника позивача на виконання договору позичальником та відповідно визнання нею зобов`язання за кредитним договором та боргу за ним, є безпідставними, оскільки надана копія платіжної інструкції від 17.12.2018 року (том 2 а.с.7), не підтверджує, що платіж в сумі 400 грн у часткове погашення заборгованості здійснювався саме ОСОБА_2 , оскільки не містить підпису останньої. Надана же виписка по рахунку так саме не підтверджує такої обставини, а свідчить лише про рух коштів на рахунку.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу, витрат пов`язаних із залученням експертів.

Так, згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 4, 6 ст. 139 ЦПК України суми, що підлягають виплаті залученому судом експерту, спеціалісту, перекладачу або особі, яка надала доказ на вимогу суду, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов`язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Так, за клопотанням представника відповідача у справі була призначена почеркознавча експертиза, витрати за проведення якої в розмірі 11813,57 грн. сплачені відповідачкою (том 2 а.с.148).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за проведення вказаної експертизи, суд враховує п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, а саме: чи пов`язана вона з розглядом справи.

Так,звертаючись зпозовом досуду,позивачем заявленовимогу простягнення з ОСОБА_2 на йогокористь кредитноїзаборгованості.Відповідачка жзаперечувала,що підписив заяві-договорівід 28.08.2018року проприєднання доПублічної пропозиціїАТ «Таскомбанк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №901/5149601-СК та в заяві від 28.08.2018 року на безготівкове перерахування коштів, виконані нею. З метою встановлення належності підписів у вищевказаних документах й було проведено експертизу, що входить до предмету доказування при розгляді справи про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Враховуючи, зазначене суд вважає необхідним стягнути з позивача на користь відповідачки витрати за проведення почеркознавчої експертизи в розмірі 11813,57 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

За ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Таким чином для визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу стороною повинен бути наданий розрахунок із зазначенням часу, який був витрачений на виготовлення документів правового характеру, а також дані щодо фактично понесених і документально підтверджених витрат на правову допомогу.

У постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

У постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17 (провадження № 61-7550св19) Верховний Суд наголосив, що «гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи».

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідачкою на підтвердження понесених нею витрат на правничу допомогу було надано: договір про надання правової допомоги №06/07-1 від 06.07.2023 року (т.2 а.с.137-139), ордер серія ВІ №1154558 від 07.07.2023 року (т.1 а.с.227), акт приймання-передачі виконаної/наданої правової (правничої) допомоги від 18.03.2024 року (т.2 а.с.140-143), акт приймання-передачі виконаної/наданої правової (правничої) допомоги від 15.04.2024 року (т.2 а.с.171-172), згідно з яким вартість правової допомоги становить 26534,87 (22416,67+4118,20) грн. та складається з: підготовки процесуальнихдокументів,участь адвокатав судовихзасіданнях та часу, який витрачений на дорогу для участі в судових засіданнях. Розмір витрат обраховувався згідно з Рекомендацій щодо застоування рекомендованих (мінамальних) ставок адвокатаського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Харьковської області №13/1/17 від 21.07.2021 року.

При цьому, згідно вказаних актів, вбачається, що були надані наступні послуги:

- підготовка відзиву на позовну заяву АТ «Таскомбанк», що оцінено в 5302,90 грн., а також додатково витрати в розмірі 46,00 грн. вартість двох рекомендованих листів, в яких направлявся відзив на адресу суду та позивача; підготовка заперечень щодо відповіді на відзив 1953,70 грн., а також додатково витрати в розмірі 60,50 грн. вартість двох рекомендованих листів, в яких направлялись вказані заперечення на адресу суду та позивача; підготовка клопотання про зобов`язання позивача надати відповіді на письмові питання сторони відповідача 418,65 грн.; підготовка клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи 1535,05 грн.; підготовка заяви про надання вільних та умовно-вільних зразків підписів 1116,40 грн.; виконання вимог клопотання експерта 739,50 грн.; підготовка промови в судове засідання 1333,20 грн, а всього 12505,90 грн.

Матеріали справи свідчать, що такі дії фактично були вчинені представником відповідачки ОСОБА_2 - адвокатом Коваленком Р.Й., за виключенням промови, яка не була надана до суду, отже такі витрати становлять 11172,70 грн (12505,90 грн. - 1333,20 грн).

По справі були призначені судові засідання: 17.08.2023 року тривало 12 хвилин (том 1 а.с.259); 18.09.2023 року тривало 31 хвилина (том 2 а.с.16-20); 16.10.2023 року тривало 28 хвилин (том 2 а.с.33-34); 02.11.2023 року тривало 32 хвилини (том 2 а.с.41-42); 21.11.2023 року тривало 45 хвилин (том 2 а.с.52-53); 06.12.2023 року 19 хвилин (том 2 а.с.63-65); 19.03.2024 року тривало 11 хвилин (том 2 а.с.131-133).

При цьому, суд зазначає про те, що представник відповідачки адвокат Коваленко Р.Й. був присутнім у вказаних судових засіданнях, що підтверджено протоколами судових засідань, які наявні в матеріалах справи.

В наданому акті прийманні-передачі наведений такий розрахунок витрат за участь представника в судовому засіданні: 17.08.2023 року 30 хвил 837, 30 грн, 18.09.2023 року 15 хвил. 418,65 грн, 16.10.2023 року 55 хвил 558,20 грн, 02.11.2023 року 55 хвил 558,20 грн, 21.11.2023 року 50 хвил 1395,50 грн, 06.12.2023 року 60 хвил 1674,60 грн, 19.03.2024 50 хвил -1479 грн, а всього: 6921,45 грн.

Разом з тим, згідно протоколу судового засідання від 17.08.2023 року, вказане засідання тривало з 11:15 год до 11:27 год., тобто 12 хвилини, а тому суд вважає необхідним зменшити розмір гонорару за вказане засідання з 837,30 грн. до 334,92 грн. (27,91 грн вартість 1 хв роботи х 12 хв).

Аналогічною є ситуація і з участю адвоката Коваленка Р.Й. в судових засіданнях 21.11.2023 року, 06.12.2023 року, 19.03.2024 року, які згідно протоколів судових засідань тривали 45 хвилин, 19 хвилин та 11 хвилин відповідно, а не по 50 хвилин, 60 хвилин, 50 хвилин відповідно кожне, як зазначено в актах, а тому гонорар адвоката за ці засідання також підлягає зменшенню судом з 1395,50 грн. за судове засідання 21.11.2023 року до 1255,95 грн., з 1674,60 грн. за судове засідання 06.12.2023 року до 530,29 грн., та з 1479,00 грн. за судове засідання 19.03.2024 року до 325,38 грн.

Згідно ж протоколу судового засідання від 18.09.2023 року, вказане засідання тривало з 14:30 год до 15:01 год., тобто 31 хвилину, тому розмір гонорару за вказане засідання становить 865,21 грн. (27,91 грн вартість 1 хв роботи х 31 хв).

З протоколу судового засідання від 16.10.2023 року вбачається, що вказане засідання тривало з 15:06 год до 15:34 год., тобто 28 хвилину, тому розмір гонорару за вказане засідання становить 781,48 грн. (27,91 грн вартість 1 хв роботи х 28 хв).

Згідно ж протоколу судового засідання від 02.11.2023 року, вказане засідання тривало з 09:17 год до 09:49 год., тобто 32 хвилини, тому розмір гонорару за вказане засідання становить 893,12 грн. (27,91 грн вартість 1 хв роботи х 32 хв).

Отже, витрат за участь адвоката в судовому засіданні становить 4986,26 грн.

Крім того, представник відповідачки адвокат Коваленко Р.Й. зазначає про те, що ним був витрачений час на дорогу для участі у судових засіданнях, що є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами. Та зазначає про стягнення таких витрат з позивача в сумі 6426,90 грн, виходячи з такого.

Так, час який витрачений на дорогу для участі в судових засіданнях: 17.08.2023 року, 18.09.2023 року, 16.10.2023 року, 02.11.2023 року та 21.11.2023 року становить 190 хвил, (38 хвил згідно маршруту Полтава-Нові Санжари) та компенсації підлягають 5302,90 грн, з такого розрахунку: 27,91 грн (1 хвил роботи) х 190 хвил.

Та час який витрачений на дорогу для участі в судовому засіданні: 19.03.2024 становить 38 хвил, (38 хвил згідно маршруту Полтава-Нові Санжари) та компенсації підлягають 1124 грн, з такого розрахунку: 29,58 грн (1 хвил роботи) х 38 хвил.

А всього компенсації часу, витраченого на дорогу для участі в судовому засіданні підлагає на суму: 6426,90 грн (5302 грн + 1124 грн).

Так, у постанові Верховний Суд від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19суд виснував: «у частині першій статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що іншими видами правової допомоги є види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприянняїхвідновленню в разі порушення (3.44):

Представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (3.45).

Таким чином, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта (3.46).

Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні (3.47).

Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно, вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час (3.48).

З огляду на що колегія суддів вважає, що такі стадії, як прибуття до суду чи іншої установ та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта (3.49).

З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами (3.50)».

Таким чином, час,який адвокатвитрачає надорогу дляучасті усудовому засіданні,є складовоюправничої допомогиі підлягаєкомпенсації нарівніз іншимивитратами.

Отже витрати на правничу допомогу, які просить стягнути представик відповідача з позивача та перевірені судом складають 22585,86 грн (11172,70 грн + 4986,26 грн + 6426,90 грн).

Представником позивача було подано до суду клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, посилались на те, що до заяви не подано належних та допустимих докуменів, які б підтверджували оплату правничої допомоги, які б підтверджували перерахунок коштів адвокату. Вважають, що розмір заявлених відповідачем до відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 35348,38 грн не відповідає критерію реальності, співмірності та розумної необхідності таких витрат. Просили відмовити ОСОБА_2 у стягненні витрат на правничу допомогу.

Щодо посилань представника позивача про відсутність докуменів, які б підтверджували оплату правничої допомоги, суд зазначає, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 жовтня 2020 року (справа № 686/5064/20).

Крім того, в даному випадку слід врахувати правову позицію, викладену у додатковій постанові Верховного Суду від 18.08.2021 року, згідно якої: «Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено».

Водночас у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) зроблено висновки про те, щоЦПК Українипередбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Верховний Суд, аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, врахував, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, їх реальності (дійсності та необхідності), суд доходить висновку, що компенсації підлягають 12000 грн. При цьому суд враховує, що дана справа не є складною, оскільки є не великою за фабулою та предметом доказування; підготовка її до розгляду не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних затрат часу та зусиль; тривалість затраченого представником відповідача часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат пов`язаних з поїздками до суду в судові засідання, слід зазначити наступне.

Стаття 138 ЦПК України регулює витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані з явкою до суду.

У ч.1 ст.138 ЦПК України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов`язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.138 ЦПК України).

Запровадження законодавцем граничного розміру (верхньої межі) компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані з прибуттям до суду, покликане насамперед запобігти завищенню розміру цих витрат та попередженню зловживання таким правом.

Таке правове регулювання порядку здійснення цивільного судочинства не може обмежувати та/або заперечувати право сторони, на користь якої ухвалене судове рішення та яка понесла витрати, пов`язані з прибуттям до суду, й підтвердила їх документально, на компенсацію цих витрат суб`єктом владних повноважень, який виступав відповідачем у справі.

Граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», згідно з додатком до якої витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла, - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, її представникові, не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

В свою чергу, питання, пов`язані з відшкодуванням витрат на відрядження унормовані постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів»та Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59.

За змістом п.п. 7, 9 постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98 державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів, поданих упаперовій абоелектронній формі, відшкодовуються, окрім іншого, витрати на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті).

Витрати на проїзд державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, у м`якому вагоні, суднами морського та річкового транспорту, повітряним транспортом за квитками 1 класу та бізнес-класу, фактичні витрати, що перевищують граничні суми витрат на найм житлового приміщення та на перевезення багажу понад вагу, вартість перевезення якого входить до вартості квитка того виду транспорту, яким користується працівник, відшкодовуються з дозволу керівника згідно з підтвердними документами.

Відповідно до п.п.6,7 розділу ІІ Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59витрати на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов`язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті.

Пунктом 14 розділу І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59 визначено, що підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв`язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»,а також документи, визначеніПодатковим кодексом Українита цією Інструкцією.

П.10 постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98, так і п. 12 розділу ІІІ Інструкціїпро службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року№ 59 передбачено, що у разі відрядження за кордон на службовому автомобілі витрати на пально-мастильні матеріали відшкодовуються з урахуванням встановлених норм за 1 кілометр пробігу відповідно до затвердженого маршруту.

Отже, сторона, яка не є суб`єктом владних повноважень і на користь якої ухвалене судове рішення, має право на компенсацію здійснених нею та підтверджених документально витрат, пов`язаних із прибуттям до суду, які не можуть перевищувати встановлені законодавством, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98та Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59.

Водночас, вищевказані нормативно-правові акти органів виконавчої влади передбачають можливість відшкодування витрат на проїзд в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі), або ж витрат на пально-мастильні матеріали, які відшкодовуються з урахуванням встановлених норм за 1 кілометр пробігу відповідно до затвердженого маршруту.

Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 вказав, що вирішуючи питання про відшкодування витрат стороні, пов`язаних із прибуттям до суду, необхідно виходити з конкретних обставин справи, зважаючи на вид транспорту, яким скористалась особа, а також документи, подані нею на підтвердження здійснення цих витрат.

Витрати, пов`язаних із прибуттям до суду, можуть бути відшкодовані у розмірі витрат на пально-мастильні матеріали, з урахуванням встановлених норм за 1 кілометр пробігу, якщо вони підтверджені документально.

З матеріалів справи вбачається, що представником відповідача на підтвердження витрат, що пов`язані з його явкою до суду, надано: копію витягу з посібника з експлуатації автомобіля марки ЗАЗ моделі Сенс, копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, фіскальні чеки: від 10.07.2023 року на суму 219,90 грн., від 16.08.2023 року на суму 229,80 грн., від 17.09.2023 року на суму 243,80 грн., від 21.11.2023 року на суму 323,80 грн., від 15.10.2023 року на суму 250,80 грн., від 01.11.2023 року на суму 278,80 грн., від 18.03.2024 року на суму 271,80 грн. (том 2, а.с.154, 155, 156, 157).

Проте надані представником відповідача докази не є належними та достатніми в розумінні наведених обставин та не підтверджують витрати, що пов`язані з явкою до суду у визначеному розмірі, виходячи з такого.

Так, надана копія витягу з посібника з експлуатації автомобіля марки ЗАЗ моделі Сенс та копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу не доводять, що ОСОБА_3 використовував вказаний автомобіль для прибуття до суду.

А надані фіскальні чеки не ідентифікують адвоката Коваленка Р.Й. як клієнта цих автозаправних станцій та не свідчать про те, що адвокат заправив саме власний автомобіль відповідним пальним.

Крім того, надані чеки стосуються дат 10.07.2023 року, 16.08.2023 року, 17.09.2023 року, 15.10.2023 року, 01.11.2023 року, 18.03.2024 року. В той час, як судові засідання з участю адвоката Коваленка Р.Й., відбулися 12.07.2023 року, 17.08.2023 року, 18.09.2023 року, 16.10.2023 року, 02.11.2023 року, 06.12.2023 року, 19.03.2024 року, що не відповідає датам, зазначеним в чеках.

З огляду на вищенаведене, надані чеки не можуть бути належним та допустим доказом підтвердження витрат представника відповідача на пальне саме задля прибуття до суду в рамках розгляду цієї справи, що унеможливлює їх відшкодування в порядку ст.138 ЦПК України, а відтак, суд доходить висновку, що відповідачем не підтверджено належними та допустими доказами витрати, пов`язані з явкою до суду його представника, тому підстави для стягнення витрат адвоката, пов`язаних з поїздками до суду в судові засідання, відсутні.

Таким чином з позивача на користь відповідачки підлягають стягненню: витрати запроведення почеркознавчоїекспертизи врозмірі 11813гривень 57 коп та витрати на правничу допомогу в розмірі 12000 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Таскомбанк» на користь ОСОБА_2 понесені витрати на проведення почеркознавчої експертизив розмірі11813(одинадцятьтисяч вісімсоттринадцять)гривень 57коп.та витрати на правничу допомогу в розмірі 12000 (дванадцять тисяч) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство «Таскомбанк», місце знаходження: вул. С.Петлюри, 30, м.Київ, 01032, ЄДРПОУ 09806443;

представник позивача: Астаф`єва Іванна Віталіївна, робоча адреса: вул. С.Петлюри, 30, м.Київ;

відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

представник відповідача: адвокат Коваленко Роман Йосипович, адреса робочого місця: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складений 24 травня 2024 року.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Ю.О. Афанасьєва