Ухвала суду № 119287808, 27.05.2024, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/4055/23

2/214/1193/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2024 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Ткаченка А.В.,

за участю секретаря судового засідання Попкової Ю.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні ум.Кривому Розіу порядкуспрощеного позовногопровадження заявупредставника позивача ОСОБА_1 прозакриття провадженняу цивільнійсправі за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач КПТМ «Криворіжтепломережа» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та просить суд стягнути з них солідарно заборгованість за постачання теплової енергії, що виникла по АДРЕСА_1 , за період з 05.11.2021 по 01.04.2023 у сумі 4843,31 грн., плату за абонентське обслуговування у сумі 604,73 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачами зобов`язань по сплаті за вказані послуги.

Ухвалою судді від 13 червня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою судді від 01 травня 2024 року прийнято справу до свого провадження у зв`язку зі звільненням у відставку з посади судді ОСОБА_5 .

У судове засідання сторони не з`явилися, у матеріалах справи наявні заяви представника позивача ОСОБА_1 про закриття провадження по справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України та відшкодування позивачу на підставі частини 3 статті 142 ЦПК України судових витрат шляхом стягнення їх з відповідачів у сумі 2481,00 грн.

Ураховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України та частини другої статті 247 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників процесу на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів: Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18, провадження № 61-2018св19; Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19, провадження № 61-1807св20; Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20, провадження № 61-9658св20 зазначено, що закриття провадження у справі через відсутність предмета спору можливе лише за умови, якщо предмет спору відсутній під час пред`явлення позову.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

З огляду на підхід, який Велика Палата Верховного Суду застосувала у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, слід відступити від висновку, сформульованого у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів: Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18, провадження № 61-2018св19; Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19, провадження № 61-1807св20; Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20, провадження № 61-9658св20, конкретизувавши цей висновок так, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

Таким чином, суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Указану правову позицію Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду: висловив у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21)., у якій зазначено, що «висновок апеляційного суду про те, що закриття провадження у справі через відсутність предмета спору на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе лише в разі, якщо предмет спору відсутній під час пред`явлення позову, не ґрунтується на законі».

За таких обставин, враховуючи сталість правової позиції Верховного Суду у цій частині станом на дату прийняття судового рішення, заява представника позивача підлягає задоволенню.

Суд такожвважає занеобхідне роз`яснитипозивачу наслідкизакриття провадженняу справі,передбачені частиноюдругою статті256ЦПК України,згідно якоїу разізакриття провадженняу справіповторне зверненнядо судуз приводуспору міжтими самимисторонами,про тойсамий предметі зтих самихпідстав недопускається.Наявність ухвалипро закриттяпровадження узв`язкуз прийняттямвідмови позивачавід позовуне позбавляєвідповідача вцій справіправа назвернення досуду завирішенням цьогоспору.

Разом з тим, вимога про стягнення з відповідачів судового збору на підставі частини 3 статті 142 ЦПК України задоволенню не підлягає з таких підстав.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Статтею 255 ЦПК України визначені підстави закриття провадження у справі, зокрема суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо:

- відсутній предмет спору (пункту 2 частини першої);

- позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом (пункт 4 частини першої).

Згідно з частиною другою статті 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Частина третя статті 142 ЦПК України визначає, що у разівідмови позивачавід позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Правовий аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову.

З матеріалів справи убачається, що після відкриття провадження у справі, представник КПТМ «Криворіжтепломережа» звернулася до суду із заявою про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України (а.с. 24) у зв`язку з відсутністю предмета спору. Фактичний зміст зазначеної заяви свідчить про відмову позивача від позову унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, разом з тим правовою підставою закриття провадження у справі представник позивача ОСОБА_1 вказала саме відсутність предмета спору.

Одним із основних принципів цивільного судочинства є диспозитивність, зокрема стаття 13 ЦПК України зобов`язує суд розглядати справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог (відповідно суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, та перевіряти законність судових рішень лише в межах вимог заявлених у суді першої інстанції), а учаснику справи надає право розпоряджатися своїми правами, у тому числі вчиняти чи не вчиняти ті чи інші процесуальні дії, на власний розсуд.

Верховний Суду у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 199/9188/16-ц (провадження № 61-12504св20) зазначив, що «правовий аналіз частини третьої статті 142 ЦПК України дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суди попередніх інстанцій зазначеного, а також положень частини третьої статті 142ЦПК України у поєднанні із статтею 255ЦПК України не урахували, а тому дійшли помилкового висновку, що закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору (пункт 2 частини першої статті 255ЦПК України) є відповідно до частини третьої статті 142ЦПК України підставою для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат».

Ураховуючи викладену позицію Верховного Суду, та подані неодноразово стороною позивача заяви про закриття провадження у справі саме на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України (а.с. 24, 31), вимога про стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат на підставі частини 3 статті 142 ЦПК України задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 255, 256 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити заяву представника позивача частково.

Закрити провадження у справі за позовом Комунального підприємстватеплових мереж«Криворіжтепломережа» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 простягнення заборгованостіза постачаннятеплової енергії на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

Відмовити в задоволенні вимоги про стягнення з відповідачів понесених судових витрат повністю.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 27 травня 2024 року.

Суддя А.В. Ткаченко