Рішення № 119240374, 29.04.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2024 року №640/41/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю: представника позивача Щербини І.А., представника відповідача-1 Карташової О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА" до Головного управління ДПС у Луганській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» (далі позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі відповідач-1, ГУ ДФС у Луганській області, ГУ ДПС у Луганській області), Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області (далі відповідач-2, ГУ ДКСУ), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДФС у Луганській області, що полягає у не вчиненні дій, направлених на повернення позивачу суми надміру сплачених грошових зобов`язань із земельного податку в розмірі 1650529,86 грн на підставі заяви позивача від 18.11.2019 вих. №2732;

- стягнути з місцевого бюджету Луганської області через ГУ ДКСУ на користь позивача суму надміру сплачених грошових зобов`язань із земельного податку в розмірі 1650529,86 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.01.2020 відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Окружний адміністративний суд міста Києва від 14.09.2021 задовольнив заяву ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» про зменшення позовних вимог. У вказаній заяві позивач зменшив позовні вимоги, просив:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДФС у Луганській області, що полягає у не вчиненні дій, направлених на повернення позивачеві надміру сплачених грошових зобов`язань із земельного податку в сумі 1650529,86 грн на підставі заяви від 18.11.2019 вих. №2732;

- стягнути з місцевого бюджету Луганської області через ГУ ДКУ на користь позивача суму надміру сплачених грошових зобов`язань із земельного податку в розмірі 486 529,86 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що сплачений протягом 2014 2016 років земельний податок за земельну ділянку за адресою: м. Луганськ, вул. Андрія Ліньова, буд. 120, на підставі положень пункту 38.7 Перехідних положень Податкового кодексу України (далі ПК України) в редакції від 01.01.2017, отримав статус надміру сплачених грошових зобов`язань та підлягає поверненню. З цих підстав не вчинення контролюючим органом дій, направлених на повернення 486529,86 грн. свідчить про його протиправну бездіяльність та про можливість стягнення вказаної суми з місцевого бюджету Луганської області через ГУ ДКСУ.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 26.11.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2022, у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 22.02.2023 задовольнив частково касаційну скаргу ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА», скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2022, а справу №640/41/20 направив на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Після надходження справи до Київського окружного адміністративного суду, згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею для розгляду справи №640/41/20 визначено головуючого суддю Щавінського В.Р.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2023 прийнято адміністративну справу №640/41/20 до провадження, вирішено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідач-1 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Зазначив, що Порядок інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення (перерахування) платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 №60, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 08.04.2019 за №370/33341 (далі - Порядок № 60), як нормативно-правовий акт, визначає механізм повернення (перерахування) платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, на виконання вимог статті 43 ПК України.

Стверджує, що позивачем не дотриманий порядок повернення таких коштів, що вказує на відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльність контролюючого органу щодо не вчинення дій, направлених на повернення суми надміру сплачених грошових зобов`язань із земельного податку, зокрема з тих підстав, що частина коштів була повернута у встановленому порядку, а визначена Порядком №60 процедура щодо повернення решти коштів позивачем не дотримана.

Відповідач, зокрема, зазначив, що вимога позивача про повернення надміру сплачених коштів грошових зобов`язань по земельному податку, викладена у листі ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА " від 18.11.2019 вих.№2732, не містила даних про дату сплату податку та реквізити платіжного документа, за якими кошти перераховано до бюджету, бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, тощо, що позбавило можливості контролюючий орган внести заяву у Журнал опрацювання заяв на повернення, який ведеться засобами інформаційно-телекомунікаційної системи органів ДПС. На пропозицію надіслати заяву на повернення надміру сплачених коштів грошових зобов`язань по земельному податку з юридичних осіб чи орендній платі за землю у відповідності до вимог Порядку №60, позивачем подано відповідну заяву, тим самим підтвердивши правомірність дій контролюючого органу стосовно яких було подано позов.

Окрім іншого відповідачем вказано, що у контролюючого органу немає правових підстав для самостійного коригування інтегрованої картки платника податків, у зв`язку з чим для коригування податкових зобов`язань по земельному податку на зменшення починаючі з 14.04.2014 платник податків ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» мав право самостійно надати уточнюючу податкову декларацію за 2014 рік з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України.

В той же час, відповідач зазначив, що у зв`язку з належним поданням позивачем уточнюючих декларацій на зменшення податкових зобов`язань за 2015 та 2016 роки у ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» виникла переплата по земельному податку з юридичних осіб (ККБД 18010500) у сумі 1164364,13 грн (позивач вніс зміни до декларацій у червні 2017 року, що призвело до виникнення переплати саме в червні 2017 року), а не у сумі 1650529,86 грн, як стверджує позивач. Проте, у справі №640/41/20 позивачем не надано доказів виправлення помилок в уточнюючій декларації за 2014 рік, що вказує на необґрунтованість та передчасність позовних вимог, які є предметом даного спору.

Таким чином, ГУ ДПС у Луганській області вважає позовні вимоги ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» необґрунтованими, а тому правові підстави для задоволення цих вимог відсутні.

Відповідач-2 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався та/або пояснень по суті спору до суду не надавав.

Позивач надав до суду відповідь на відзив ГУ ДПС у Луганській області, в якому проти доводів відповідача-1 заперечував. Вказав, що позивачем не порушено порядку повернення надміру сплачених грошових зобов`язань, який встановлений у ст. 43 ПК України, а також положень п. 50.1 ст. 50 ПК України з огляду на відсутність у позивача обов`язку подавати уточнюючу податкову звітність, що підтверджено, в тому числі, висновком Верховного Суду у справі №826/11741/17 за позовом позивача до відповідача-1 щодо аналогічних правовідносин.

Позивач вважає, що вимоги у даній справі не є передчасними, оскільки всі передбаченні законом дії (подання заяви від 18.11.2019) були здійсненні позивачем, а інших дій (виправлення помилок в уточненні декларації) не вимагається законом для повернення такої категорії переплат.

ГУ ДПС у Луганській області поданні заперечення на відповідь на відзив. Вказав, що вимоги позивача є безпідставними на необґрунтованими, а тому відсутні підстави для задоволення даного адміністративного позову.

Позивачем у відповідь на такі заперечення надані пояснення, в яких позивач підтримав свою попередню позицію викладену у відповіді на відзив. Крім того, позивачем були надані письмові пояснення, у яких, зокрема, вказував про необхідність врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.02.2024 у справі №826/11732/17, про застосування норм права у подібних правовідносинах.

У судовому засіданні призначеному на 31.01.2024 судом поставлено на обговорення питання про закриття підготовчого провадження та призначення судового засідання для розгляду справи по суті.

Представник позивача та представник відповідача-1 проти закриття підготовчого провадження та призначення судового засідання для розгляду справи по суті не заперечували.

Протокольною ухвалою від 31.01.2024 суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити судове засідання для розгляду справи по суті.

Представник позивача у судових засіданнях підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд даний адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача-1 проти задоволення позову та просив суд відмовити у його задоволенні.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача-1, суд вважає, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 32049199) зареєстроване як платник податків за неосновним місцем обліку в ГУ ДПС у Луганській області, Лисичанському управлінні (Артемівський р-н м. Луганська) з 13.02.2006, зокрема, як платник земельного податку з юридичних осіб та орендної плати за землю.

Протягом 2014 2016 років позивач подавав податкові декларації з земельного податку за земельну ділянку за адресою: м. Луганськ, вул. Андрія Ліньова, буд.120:

1) №9008200103 від 19.02.2014 за звітний податковий період 2014 рік, відповідно до якої нараховано земельного податку на 2014 рік 686351,62 грн;

2) №9022285137 від 24.02.2015 за звітний податковий період 2015 рік, відповідно до якої нараховано земельного податку на 2015 рік 857253,17 грн;

3) №901849779 від 17.02.2016 за звітний податковий період 2016 рік, відповідно до якої нараховано земельного податку на 2016 рік 1228443,80 грн.

Позивач звернувся до контролюючого органу із заявою від 01.03.2017 про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань із земельного податку.

Протягом передбаченого п. 43.5 ст. 43 ПК України строку у 20 календарних днів позивач коштів не отримав, що стало підставою для його звернення 15.09.2017 до суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності Луганської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області щодо не складання висновку про повернення суми надмірно сплачених грошових коштів з земельного податку та зобов`язання контролюючого органу підготувати та подати висновок про повернення надмірно сплачених грошових коштів з земельного податку.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 06.12.2017 у справі №826/11743/17 у задоволенні позову ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 01.03.2018, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 07.08.2018, частково задовольнив апеляційну скаргу ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА», постанову суду першої інстанції скасував і ухвалив нове рішення про часткове задоволення позову: визнав протиправною бездіяльність контролюючого органу щодо не складання висновку про повернення суми надмірно сплачених грошових коштів з земельного податку. В іншій частині позову відмовив.

Підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині повернення надміру сплачених грошових зобов`язань із земельного податку на поточний рахунок стали положення Закону України від 23.03.2017 №1989-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті «Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» (далі Закон №1989-VIII) щодо заборони повернення надмірно сплачених грошових зобов`язань на поточний рахунок.

Наведені обставини стали підставою звернення позивача до Конституційного Суду України з конституційною скаргою щодо невідповідності Конституції України (неконституційності) відповідних положень Закону №1989-VIII (т. 1 а. с. 179-201).

Конституційний Суд України рішенням від 05.06.2019 №3-р(І)/2019 визнав неконституційними положення абзацу двадцять шостого розділу І Закону №1989-VIII положення, що забороняли повернення переплати на поточний рахунок платника податку в установі банку.

Позивач звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2018 у справі №826/11743/17, за наслідками розгляду якої суд апеляційної інстанції постановив ухвалу про відмову у її задоволенні. Судове рішення вмотивоване тим, що положення Закону №1989-VIII станом на час судового розгляду 2017 2018 років залишались чинними, а втратили чинність лише із дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність. При цьому, суд звернув увагу, що продовження існування стану порушення прав, свобод чи інтересів позивача й після ухвалення Конституційним Судом України рішення може бути підставою для звернення до суду з відповідним позовом задля їх захисту.

Позивач звернувся до ГУ ДФС у Луганській області із заявою від 18.11.2019 вих. №2732 про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань із земельного податку на поточний рахунок платника податку в установі банку (т. 1 а. с. 83-90).

Листом від 04.12.2019 №2368/10/12-32-50-04 ГУ ДПС у Луганській області повідомило, що в порушення вимог Порядку інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 №60 (далі Порядок №60), у заяві відсутні дані про дату сплати податку та реквізити платіжного документа, за якими кошти перераховано до бюджету (код класифікації доходів бюджету, назва коду бюджетної класифікації (земельний податок чи орендна плата), бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, код ЄДРПОУ територіального органу Казначейства, на ім`я якого відкрито рахунок, та МФО Казначейства). Таким чином, у ГУ ДПС у Луганській області відсутня технічна можливість рознести заяву у Журнал опрацювання заяв на повернення, який ведеться засобами інформаційно-телекомунікаційної системи органів ДПС. Також запропоновано ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» надіслати заяву на повернення надміру сплачених коштів грошових зобов`язань по земельному податку з юридичних осіб чи орендній платі за землю відповідно до вимог Порядку №60.

Вважаючи, що ГУ ДПС у Луганській області допустило протиправну бездіяльність щодо повернення ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» надміру сплачених грошових зобов`язань із земельного податку в сумі 1 650 529,86 грн на підставі заяви від 18.11.2019 вих. №2732, позивач звернувся з даним позовом до суду.

В подальшому, як встановив суд, позивач звернувся до ГУ ДПС у Луганській області із заявою від 17.02.2020 вих. №304, в якій просив повернути надміру сплачені грошові зобов`язання з земельного податку на поточний рахунок платника податку в установі банку у сумі 1164000,00 грн.

Платежами від 26.03.2020, 30.03.2020, 31.03.2020, 03.04.2020, 06.04.2020 та 07.04.2020 на рахунок позивача надійшли кошти у сумі 1164000,00 грн, що є частиною надмірно сплаченого податку, повернення якого є предметом спору у цій справі. Ці обставини стали підставою для зменшення розміру позовних вимог.

Як встановив суд, станом на час розгляду справи, надмірно сплачені грошові зобов`язання з земельного податку за 2014 рік у сумі 486529,86 грн. залишились не повернутими.

Також суд встановив, що позивач подав до ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську уточнюючі податкові декларації по земельному податку на зменшення податкових зобов`язань за звітні податкові періоди 2015 рік (від 06.06.2017 №9276983991) та 2016 рік (від 03.01.2017 №9256671424, від 06.06.2017 №9270985514). Також позивач в режимі Оn-lіnе 06.06.2017 подав уточнюючий розрахунок за 2014 рік, але документ не було прийнято, про що відповідно до п. 49.11 ст. 49 ПК України було повідомлено позивачу (зазначено в квитанції №1, яка міститься в матеріалах справи), у зв`язку з тим, що уточнюючі декларації були подані з порушенням вимог п. 49.8 ст. 49, ст. 102 ПК України, а саме, зазначено недостовірне значення обов`язкового реквізиту звітний (податковий період), що уточнюється (п. 48.3 ст. 48 ПК України), оскільки відповідно до п. 102.1 ст. 102 глави 9 розділу II ПК України закінчився строк давності подання таких уточнюючих розрахунків.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів подання інших заяв (крім від 17.02.2020) на повернення надміру сплачених коштів, чи доказів виправлення помилок в уточнюючій декларації за 2014 рік.

Суд апеляційної інстанції відхилив твердження позивача про неповне встановлення обставин справи та невідповідність висновку суду першої інстанції обставинам справи з огляду на те, що судом не заперечено наявність неповернутих надміру сплачених грошових зобов`язань з земельного податку. Поряд з цим, суд першої інстанції вказав про недотримання позивачем порядку повернення таких коштів, що вказує на відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльності ГУ ДПС щодо не вчинення дій, направлених на повернення суми надміру сплачених грошових зобов`язань із земельного податку, зокрема з тих підстав, що частина коштів була повернута у встановленому порядку, а визначена Порядком №60 процедура щодо повернення решти коштів позивачем не дотримана, а отже підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення ними норм процесуального права, просило судові рішення скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд в постанові від 22.02.2023 звернув увагу на те, що суди попередніх інстанцій допустили поверхневий підхід до розгляду справи і не з`ясували та не перевірили всі обставин справи, в тому числі і ті, на які посилався позивач, як в касаційній скарзі, так і протягом усього судового спору при розгляду даної справи. Зокрема, судами попередніх інстанцій не були враховані наступні ключові питання, які скеровані для дослідження при розгляді справи під час нового розгляду, а саме:

(1) дотримання позивачем порядку звернення до контролюючого органу щодо повернення надмірно сплачених грошових зобов`язань з земельного податку. Верховний Суд вказав, що суди мали перевірити правомірність позиції ГУ ДПС у Луганській області, викладеної у листі від 04.12.2019 №2368/10/12-32-50-04, зокрема, з`ясувати, чи може бути така обставина підставою для відмови у поверненні надмірно сплачених платежів. Приділити увагу та вирішити питання наявності/відсутності колізії між нормами Порядку №60 і п. 43.4 ст. 43 ПК України в частині форми заяви, відповідно, вирішити питання відповідності поданої заяви від 18.12.2019 вимогам законодавства;

(2) допущення ГУ ДПС у Луганській області протиправної бездіяльності після отримання заяви від 18.11.2019. Суди повинні перевірити наявність факту допущення суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності. При цьому, врахувати заяву позивача від 03.02.2020 за вих. №277, у якій ставилося питання про повернення 1650529,86 грн і наведені дані, про які зазначило ГУ ДПС у Луганській області у листі від 04.12.2019 (т. 2 а. с. 65) і про отримання її 10.02.2020 зазначало ГУ ДПС у Луганській області, такі обставини мають значення для перевірки доводів позивача про допущення ГУ ДПС протиправної бездіяльності щодо повернення надмірно сплачених коштів;

(3) наявність підстав для повернення надмірно сплачених грошових зобов`язань. Суди мають встановити та врахувати, що обов`язковою передумовою повернення платнику податків надміру/помилково сплачених коштів, є одночасна наявність таких обставин: 1) відсутність у такого платника податкового боргу; 2) подання платником податків заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення переплати; 3) відповідність поданої заяви встановленим вимогам. Суд обов`язково має приділити увагу та вирішити питання наявності/відсутності обов`язку у позивача подати уточнюючий розрахунок до декларації, яким би було зменшено самостійно задекларовані ним грошові зобов`язання за 2014 рік.

З огляду на позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 22.02.2023, суд під час нового розгляду справи з`ясував та перевірив всі обставин справи, в тому числі і ті, які стали причиною направлення справи на новий розгляд.

У зв`язку із зазначеним, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд першої інстанції зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).

Як встановлено судом, позивач звернувся до ГУ ДПС у Луганській області із заявою від 18.11.2019 вих. №2732 про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань із земельного податку на поточний рахунок платника податку в установі банку.

У такій заяві від 18.11.2019 позивачем дотримані всі передбачені вимоги ПК України для повернення надміру сплачених сум грошового зобов`язання із земельного податку.

Відповідно до п. 17.1.10 ПК України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Безпосередньо порядок такого повернення встановлений ст. 43 ПК України, якою визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Так, діючи на підставі та в порядку п. 43.1, 43.3-43.4 ПК України, позивач звернувся до ГУ ДПС у Луганській області із заявою від 18.11.2019 про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань із земельного податку.

При цьому на повернення такої суми не поширюється строк у 1095 днів, з огляду на положення п. 38.7 Перехідних положень ПК України, а саме: до зазначених сум надміру сплачених грошових зобов`язань не застосовуються строки давності, встановлені статтею 102 цього Кодексу, крім сум надміру сплачених податкових зобов`язань платників податків, які припиняють свою діяльність.

Тобто, подана позивачем заява від 18.11.2019 про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань відповідає усім вимогам, що висуваються до такої заяви в ст. 43 ПК України, зокрема: (1) у позивача відсутня заборгованість; (2) подана заява довільної форми; (3) із зазначенням напряму повернення сум надмірної сплати.

Отож позивачем дотримано усіх вимог ПК України при поданні заяви про повернення надмірно сплачених грошових зобов`язань, контролюючий орган повинен був виконати приписи п. 43.5 ст. 43 ПК України, які встановлюють обов`язок контролюючого органу підготувати та подати до відповідного органу казначейства висновок про повернення надміру сплачених сум грошових зобов`язань.

Відповідно до п. 43.5. ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

ГУ ДПС у Луганській області не виконав свої обов`язки, покладені на нього ст. 43 ПК України, а саме проігнорував усі законні підстави для повернення позивачу переплати із земельного податку, не підготував висновок про повернення такої переплати, не подав його на виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів що є протиправною бездіяльністю ГУ ДПС як суб`єкта владних повноважень, факт наявності якої також було встановлено у судових рішеннях по справі №826/11743/17.

Бездіяльність ГУ ДПС у Луганській області порушила право позивача на мирне володіння своїм майном, яке гарантоване ст. 1 Протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та громадянина.

ПК України чітко передбачено вичерпний перелік умов для повернення переплати. Передбачені законом умови для повернення переплати позивач виконав. В той же час, ГУ ДПС зі свого боку відповідних дій не вжив, а подана позивачем заява про повернення переплати була залишена без виконання.

Зокрема, в п.п. 39, 40 Рішення від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) Європейський суд з прав людини вказав, що «будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (див. рішення у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy) [GC], №33202/96, п. 107, ECHR 2000 I).

Вимога законності, яка випливає з Конвенції (995_004), означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права (див. рішення у справі «Ентрік проти Франції» (Hentrich v. France) від 22.09.1994, серія A, №296-A, сс. 19-20, п. 42)».

Таким чином судом встановлено, що факт втручання у право власності позивача не на підставі закону є очевидним, що визнається порушенням Конвенції виходячи із практики Європейського суду з прав людини.

Подання заяви про повернення переплати із дотриманням вимог ст. 43 ПК України визнається достатнім підтвердженням наявності порушеного права на повернення переплати, що підтверджується висновком Верховного Суду у Постанові від 07.10.2021 по справі №826/11741/17.

Верховним Судом у Постанові від 07.10.2021 по справі №826/11741/17 зазначено, що « 53. Оскільки за позивачем обліковується надмірна сплата …наявність якої підтверджена матеріалами справи, для повернення якої позивач подав письмові заяви, вказавши напрям перерахування цих коштів, а податковий орган не підготував висновок про їх повернення та не подав такий висновок для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що у спірних правовідносинах саме податковий орган, не виконавши покладені на нього статтею 43 ПК України обов`язки, діяв не на підставі та не у спосіб, визначений чинним законодавством України, відповідно вчинив протиправну бездіяльність».

Тобто, подана позивачем заява про повернення переплати відповідає вимогам ст. 43 ПК України та є достатньою для повернення переплати за висновком Верховного Суду у справі №826/11741/17.

Суд зауважує щодо посилання контролюючого органу на необхідність подання разом із заявою інформації про дату сплати податку та реквізити платіжних документів, за якими кошти перераховано до бюджету (код класифікації доходів бюджету, назва коду бюджетної класифікації (земельний податок чи орендна плата), бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, код ЄДРПОУ територіального органу Казначейства, на ім`я якого відкрито рахунок, та МФО Казначейства), внаслідок яких заява від 18.11.2019 була невиконана ГУ ДПС, адже ст. 43 ПК України не встановлює вимог щодо змісту заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань та вимог про зазначення у такій заяві інформації, на яку посилається контролюючий орган.

Крім того, Порядок №60, на який посилається ГУ ДПС, і який передбачає відповідні положення, є підзаконним нормативно-правовим актом, що не може розширювати обов`язки встановлені в ПК України, в тому числі, щодо подання додаткової інформації чи документів щодо сплати коштів.

Суд вважає, що розширення вимог до заяви про повернення надмірно сплаченого податку, ніж ті, шо визначені у ст. 43 ПК України неприпустимим.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 ПК України, зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Тобто, зміна приписів ПК України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна вимог до заяви на повернення надміру сплачених коштів грошових зобов`язань може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України.

Відповідно до п. 5.2 ст. 5 ПК України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

За загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою ст. 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно, за наявності суперечливих правил і положень щодо вимог до заяви на повернення надміру сплачених коштів грошових зобов`язань, які містяться у ПК України, з одного боку і в Порядку №60 з іншого боку, застосуванню підлягають положення і правила саме ПК України.

Як прямо вбачається з Розділу І Порядку №60 до відносин платника та контролюючого органу є незастосовним: « 1. Цей Порядок визначає механізм інформаційного обміну: між ДФС, територіальними органами ДФС та Казначейством і територіальними органами Казначейства у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені за платежами, контроль за справлянням яких покладено на ДФС; між територіальними органами ДФС та місцевими фінансовими органами в процесі погодження електронних висновків та/або електронних повідомлень про повернення платежів, належних місцевим бюджетам, та платежів, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами».

Крім цього, як вбачається з листа ГУ ДПС у Луганській області від 04.12.2019 №2368/10/12-32-50-04, інформація щодо даних про сплату податку необхідна виключно для технічного рознесення заяви у Журнал опрацювання заяв на повернення, який ведеться засобами інформаційно-телекомунікаційної системи органів ДПС.

ГУ ДПС у Луганській області мало дані щодо сплати податку з огляду на наявність таких даних в інтегрованій картці платника податку, відповідно до п. 2 ч. 2 Розділу ІII Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422: «Рознесені платежі відображаються в ІКП відповідними обліковими операціями зі сплати/повернення сум відповідно до поля «Призначення платежу» документів на переказ згідно з переліком кодів видів сплати, визначеним Порядком заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.07.2015 №666, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12.08.2015 за №974/27419».

Крім того, інформація і документи щодо сплати податку наявні в структурного підрозділу ГУ ДПС у Луганській області, з огляду на участь у справі №826/11743/17. Копії платіжних доручень та бухгалтерської довідки надавались ще у 2017 році структурному підрозділу ГУ ДПС разом із Позовною заявою від 15.09.2017 та Клопотанням від 21.11.2017.

З цього приводу Європейський суд з прав людини у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) зазначав: « 70. Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119). 71. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява №32457/05, п. 40, від 13.12.2007, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, п. 67, від 11.06.2009)».

Тобто, право позивача на повернення коштів не залежить від внутрішніх процедур контролюючого органу чи їх недосконалості, а закріплено на законодавчому рівні та гарантовано державою.

В свою чергу, п. 21.1 ст. 21 ПК України закріплено, що посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами. Відповідно до п. 21.1.2 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися, забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій та, відповідно до п. 21.1.4. ПК України не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

В свою чергу, відповідно п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно, бездіяльність ГУ ДПС у Луганській області щодо невинесення висновку про повернення позивачу належних йому коштів є незаконною, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи по першому колу не правильно застосували ст. 43 ПК України, оскільки ст. 43 ПК України не передбачає обов`язку платника щодо зазначення інформації про дату сплати податку та реквізити платіжного документа.

Крім того, суд звертає увагу, що ГУ ДПС у Луганській області у строк, встановлений у ст. 43 ПК України, та станом на час розгляду справи заява позивача від 18.11.2019 у повному обсязі не виконана. Відтак, ГУ ДПС у Луганській області допущено протиправна бездіяльність з боку контролюючого органу.

Бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Зазначене формулювання бездіяльності закріплене в постанові Верховного Суду України від 24.11.2015 у справі №П/800/259/15, а в подальшому підтримана у низці постанов Верховного Суду.

Посилання ГУ ДПС у Луганській області на те, що позивач мав подати докази подання окремої заяви про повернення щодо залишку суми переплати у розмірі 486 529,86 грн, судом до уваги не беруться, адже такі пояснення ГУ ДПС у Луганській області не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки розглядуваний спір стосується саме невиконання заяви від 18.11.2019.

На факт бездіяльності ГУ ДПС у Луганській області щодо першої заяви подальші заяви на часткове повернення переплати, подані позивачем, жодним чином не впливають. Відповідно до п. 43.5. ст. 43 ПК України встановлений чіткий строк виконання заяви. Після спливу цього строку бездіяльність щодо невиконання такої заяви автоматично стає протиправною.

Більше того, повторна подача позивачем заяви про повернення переплати (частково) із земельного податку свідчить лише про те, що податковим органом так і не було виконано свого обов`язку із повернення переплати, що підтверджує факт бездіяльності контролюючого органу щодо заяви від 18.11.2019.

Таким чином нова заява позивача (ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА») від 17.02.2020 жодним чином не впливає на обов`язки податкового органу щодо заяви від 18.11.2019, бездіяльність стосовно якої було оскаржено позивачем у цій справі, і жодним чином не спростовує неправомірність бездіяльності щодо подальшого невиконання заяви від 18.11.2019 у повному обсязі.

Окрім того, у заяві позивача від 17.02.2020 вказано, що така заява спрямована на пришвидшення процесу повернення надміру сплачених грошових зобов`язань і не означає відмови позивача від іншої частини надміру сплачених грошових зобов`язань у розмірі 486 529,86 грн.

Отже, сума надмірно сплачених грошових зобов`язань у розмірі 486529,86 грн як на час звернення із позовом, так і після подання заяв щодо інших сум переплати, підлягала поверненню на підставі заяви від 18.11.2019.

Відповідна заява не відкликалась позивачем і така сума мала бути повернута протягом строку, передбаченого ст. 43 ПК України.

Насамкінець, щодо власне наявності підстав для повернення надмірно сплачених грошових зобов`язань, суд зазначає наступне.

З 01.01.2017 набув чинності Закон України №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», яким доповнено підрозділ 10 розділу ХХ ПК України пунктом 38.

Пунктом 38.7 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України (в редакції, що діяла на дату звернення позивача із заявою від 18.11.2019) прямо передбачалось, що не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції та/або операції Об`єднаних сил (ООС), плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані на тимчасово окупованій території та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.

Жодних обмежень щодо застосування вимог пункту 38.7 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України в частині повернення сплати грошових зобов`язань, як підтвердження їх сплати ПК України не містить, як і не ставить в залежність від прийняття, або не прийняття уточнюючих декларацій.

Тож, оскільки заборона на повернення вказаних сум надміру сплачених грошових зобов`язань відсутня, то відповідні надміру сплачені грошові зобов`язання підлягають поверненню у загальному порядку, що передбачений ст. 43 ПКУ.

Крім того, виходячи зі змісту положень пункту 38.7 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України право на повернення суми сплаченого земельного податку пов`язується з фактом знаходження земельної ділянки (за яку платник податків звільняється від земельного податку)на тимчасово окупованих територіях. Відсутність вчинення відповідачем жодних дій щодо повернення коштів свідчить про обов`язок останнього їх вчинити. Такий висновок суду узгоджується із висновками Верховного Суду про застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, які викладені у постанові від 21.02.2024 у справі №826/11732/17 та у Постанові від 07.10.2021 у справі №826/11741/17.

Суд не приймає посилання ГУ ДПС у Луганській області на положення п. 50.1 ст. 50 ПК України та твердження, що уточнююча декларація за 2014 рік не була подана позивачем, у зв`язку із чим позивач не може розраховувати на повернення переплати.

П. 50.1 ст. 50 ПК України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Тобто, відповідно до ПК України, платник податку зобов`язаний подати уточнюючу податкову декларацію обов`язково у разі виявлення помилки у раніше поданій декларації. У ситуації позивача такої помилки не було, оскільки станом на 17.02.2014 (дата заповнення та подання звітної податкової декларації за 2014 рік) суми земельного податку підлягали сплаті і нарахуванню.

Як зазначалось вище, лише з 01.01.2017 суми раніше нарахованого та сплаченого позивачем земельного податку було автоматично, відповідно до п. 38.7 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України в редакції від 01.01.2017 (в редакції Закону №1797), визнано надмірно сплаченими.

При цьому, для визнання таких сум надмірно сплаченими та внесення відповідних змін в інтегровану картку платника, законодавцем в п. 38.7 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України в редакції від 01.01.2017 (в редакції Закону №1797) не вимагалося подання уточнюючих податкових декларацій. П. 38.7 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України передбачено, що нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269-289 цього Кодексу вважаються надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями та підлягають поверненню.

Відповідно, у позивача був відсутній обов`язок подання уточнюючої податкової декларації за 2014 рік.

Правовідносини у цій справі регулюються також Законом України від 02.09.2014 №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі Закон №1669-VII), згідно зі статтею 6 якого звільнено суб`єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

У постановах від 30.11.2018 у справі №805/3518/15-а, від 17.06.2021 у справі №826/11385/17, від 30.11.2020 року у справі №812/1016/17 Верховний Суд наголошував, що відповідно до положень Закону №1669-VII достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном стосовно конкретних суб`єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції з 14.04.2014. При цьому стаття 6 Закону №1669-VII мала пряму дію та не вимагала додаткового вчинення будь-яких дій (отримання сертифіката про засвідчення форс-мажорних обставин тощо) для звільнення від сплати орендної плати за земельні ділянки.

Верховний Суд у постанові від 30.11.2018 у справі №805/3518/15-а констатував, що відсутність обов`язку сплати податкового зобов`язання виключає можливість утворення податкового боргу та відповідно формування контролюючим органом податкових вимог і стягнення ним самостійно визначених грошових зобов`язань.

У постановах від 16.07.2019 у справі №805/1684/16-а, від 19.02.2019 у справі №812/678/16 Верховний Суд також дійшов висновку про наявність підстав для звільнення платника податків від плати за землю на підставі приписів Закону №1669-VII, навіть за умови неподання таким платником уточнюючої декларації з обнулінням попередньо задекларованих показників.

Також судами попередніх інстанцій під час розгляду справи по першому колу не у ході застосування п. 50.1 ст. 50 ПК України також не враховано висновку наданого Верховним Судом у Постанові від 07.10.2021 у справі №826/11741/17 за позовом ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» до Головного управління ДПС у Луганській області щодо аналогічних правовідносин (зокрема, повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з орендної плати за землю за період з серпня 2014 року по березень 2016 року, яка знаходиться на території проведення АТО) зазначено: «Водночас визначаючи суму грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно та орендної плати за земельну ділянку, які підлягають поверненню позивачу як надміру сплачені, суд першої інстанції помилково вважав, що сума земельного податку, яка підлягала поверненню, повинна була складати 497 591,08 грн, а не 566 271,83 грн, оскільки ПК України не містить жодних обмежень щодо застосування цих вимог в частині повернення сплати грошових зобов`язань, як підтвердження їх сплати, та не ставить в залежність від прийняття, або не прийняття уточнюючих декларацій».

Верховний Суд у справі №826/11741/17 підтримав позицію суду першої інстанції, який зазначав, що у справі №826/11741/17 були відсутні докази подання уточнюючої декларації за період з 14.04.2014 по серпень 2014 року. Тобто, Верховний Суд у справі №826/11741/17 чітко зазначив, що докази подання уточнюючої декларації за 2014 рік не вимагаються, оскільки право на повернення таких переплат не ставиться в залежність від прийняття/не прийняття уточнюючих декларацій.

Аналогічні висновки також викладені у постанові від 21.02.2024 у справі №826/11732/17.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином постанови Верховного Суду у справі №826/11741/17 та №826/11732/17, які є обов`язковими до застосування в справі №640/41/20.

При цьому, доводи ГУ ДПС у Луганській області щодо неможливості врахування відповідних висновків Верховного Суду через текстуальну зміну положень положення п.38.7 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України станом на момент подання заяви від 18.11.2019 та редакцією на 01.01.2017 суд оцінює критично, адже з врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 05.06.2019 №3-р(І)/2019 щодо визнання неконституційними положення абзацу двадцять шостого розділу І Закону №1989-VIII (що забороняли повернення переплати на поточний рахунок платника податку в установі банку) матеріальне правове регулювання було ідентичним та не містило жодних обмежень в частині повернення сплати грошових зобов`язань, як підтвердження їх сплати - ПК України не містить, як і не ставить в залежність від прийняття, або не прийняття уточнюючих декларацій.

Окрім того, суд встановив, що уточнююча декларація за 2014 рік від 06.06.2017, подана позивачем мала бути прийнята після строку у 1095 днів, оскільки такий строк не застосовний до цієї ситуації.

Більше того, неприйняття контролюючим органом податкової декларації було пов`язане з алгоритмом роботи програмного забезпечення, що підтверджується листами податкових органів (лист ДФС від 12.07.2017 №1134/6/99-99-15-02-02-15/ІПК, лист ГУ ДФС від 19.10.2017 №2303/6/99-99-12-02-03-15/ІПК).

Посилання на недоліки програмного забезпечення та необхідність його доопрацювання не можуть братися до уваги, оскільки державні органи не можуть отримувати вигоду від невпровадження необхідних процедур та позбавляти осіб належних їм коштів, що вбачається із обов`язкової для застосування практики ЄСПЛ (зокрема у справі «Рисовський проти України»).

Суд встановив, що позивачем було дотримано порядок повернення надміру сплачених грошових зобов`язань, який встановлений у ст. 43 ПК України, а також положень п. 50.1. ст. 50 ПК України з огляду на відсутність у ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» обов`язку подавати уточнюючу податкову звітність, що підтверджено, в тому числі, висновком Верховного Суду у справі №826/11741/17 та №826/11732/17 за позовами позивача до податкових органів щодо подібного предмету спору в аналогічних правовідносинах.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки всі передбачені законом дії (подання заяви від 18.11.2019) були позивачем здійснені, а інших дій (виправлення помилок в уточнюючій декларації) не вимагається законом для повернення суми переплати у розмірі 486 529,86 грн.

Щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету через Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області на користь ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» суму надміру сплачених грошових зобов`язань із земельного податку в розмірі 486529,86 гривень (чотириста вісімдесят шість тисяч п`ятсот двадцять дев`ять гривень 86 копійок), суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини наголошує, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05.01.2000) (Beyeler v. Italy, заява №33202, § 100).

За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26.06.2014 (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви №68385/10 та №71378/10, § 35)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15.11.1996у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява №38722/02).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що у даній справі наявні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачених сум грошових зобов`язань.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.11.2018 у справі №805/3518/15-а, від 12.02.2019 у справі №826/7380/15, від 05.03.2019 у справі №814/3233/15, від 14.05.2019 у справі №814/3223/15, від 08.10.2019 у справі №806/7413/13-а, від 22.10.2019 у справі №814/3220/15, від 03.03.2020 по справі №814/3691/15, від 14.04.2020 у справі №814/3227/15, від 28.05.2020 у справі №816/2206/17, від 30.11.2020 у справі №812/1016/17, від 04.03.2021 у справі №280/2059/19, від 17.06.2021 у справі №826/11385/17, від 22.07.2021 у справі №826/13914/16, від 07.10.2021 у справі №826/11741/17 та відповідно до частини 5 ст. 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява №4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12. 1994, серія A, №303-A, п. 29).

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Статтею 9 КАС України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач як суб`єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б повністю спростували доводи позивача, не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір 21131,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 26.12.2019 №4300017578.

У подальшому, позивачем суттєво зменшено позовні вимоги до однієї немайнової (1921,00 грн.) та майнової вимоги щодо стягнення надмірно сплаченого податку у розмірі 486529,86 грн. (1,5% від 486529,86 грн. (нова ціна позову) становить 7297,95 грн).

Враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі, на користь позивача необхідно присудити за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 (відповідача, бездіяльність якого власне стала підставою для звернення позивача до суду) 9218 грн. 95 коп. судового збору.

Доказів понесення інших витрат суду не надано.

Таким чином, зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, з врахуванням поданої у справі позивачем заяви про зменшення позовних вимог, у сумі 9218 грн. 95 коп. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Луганській області, оскільки саме бездіяльність відповідача-1 призвела до спірних правовідносин.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Луганській області, що полягає у не вчиненні дій, направлених на повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» (ЄДРПОУ 32049199) суми надміру сплачених грошових зобов`язань із земельного податку в розмірі 1650529,86 грн., на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» (ЄДРПОУ 32049199) від 18.11.2019 року за вих. № 2732.

3. Стягнути з місцевого бюджету Луганської області через Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області (ЄДРПОУ 37991110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» (ЄДРПОУ 32049199), суму надміру сплачених грошових зобов`язань із земельного податку в розмірі 486529,86 гривень (чотириста вісімдесят шість тисяч п`ятсот двадцять дев`ять) грн., 86 коп.

4. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 9218 (дев`ять тисяч двісті вісінадцять) грн. 95 коп. на користь Товариством з обмеженою відповідальністю ««МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 32049199) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у Луганській області (код ЄДРПОУ 44116011).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 23 травня 2024 р.