Вирок № 119236915, 22.05.2024, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/1725/23

Провадження №1-кп/226/142/2024

ВИРОК

Іменем України

22.05.2024 Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілих адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мирнограді Донецької області матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Димитрові Донецької області, одружений, має професійно-технічну освіту, раніше не судимий, працює прохідником УКПР 3 ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

30.07.2023 близько 08-15 ОСОБА_5 , діючи в порушення вимог п.2.9 а) Правил дорожнього руху, відповідно до якого водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем марки «Daewoo Lanos», р/н НОМЕР_1 , що належить йому на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 , здійснював рух проїжджою частиною АДРЕСА_3 . Проїжджаючи ділянку вказаної дороги навпроти будинку №2 провулку Толбухіна та закінчуючи маневр обгону мотоциклу марки «Delta» без реєстраційного номеру, ОСОБА_5 , діючи в порушення вимог 12.4; 12.9 (б); 10.1; 11.1; 11.3 Правил дорожнього руху, відповідно до яких:

п.12.4: У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год;

п.12.9: Водієві забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил;

п.10.1: Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

п.11.1: Кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними;

п.11.3: На дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу,

проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортній події, маючи об`єктивну можливість спостерігати за дорожньою обстановкою, не маючи перешкод технічного характеру, не обравши безпечну швидкість руху, рухаючись з перевищенням максимально дозволеної у населених пунктах швидкістю руху, а саме, зі швидкістю близько 90 км/год, не врахувавши ширини проїжджої частини, не переконавшись у безпечності свого маневру виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення передньої лівою частиною керованого ним автомобіля з передньою лівою частиною автомобіля «ЗАЗ TF699 LANOS», р/н НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_7 , який рухався своєю смугою руху в зустрічному ОСОБА_5 напрямку. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної події водій автомобіля «ЗАЗ TF699 LANOS», р/н НОМЕР_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був смертельно травмований, йому спричинені тілесні ушкодження у вигляді забито-рваної рани скроневої області голови зліва, крововиливу у м`які покрови голови в скроневій області зліва, крововиливу під м`які мозкові оболонки в проекції лівої скроневої долі, садна в проекції лівої ключиці, перелому тіла грудини на рівні 4 міжреберного простору, перелому 5-8 ребер зліва по середній ключичній лінії прямогохарактеру, 8-9 ребер зліва по лопатковій лінії прямого характеру з розривами реберних, 8-10 ребер зліва по середній пахвовій лінії прямого характеру, 5-8 ребер справа по середній ключичній лінії прямого характеру, розтрощення м`яких тканин по лівій боковій поверхні грудної клітини з утворенням кишені, заповненої кров`ю (400 мл), розриву серцевої сорочки по передній поверхні, розривів правого шлуночка серця з масивною кровотечою в ліву плевральну порожнину (1500 мл крові), розриву лобково- та крижово-клубкових зчленувань тазу, садна лівого плеча, лівого передпліччя, синців лівого передпліччя, тилу лівої кисті, правого стегна, лівого стегна, лівої гомілки, тилу лівої стопи, садна лівого колінного суглобу, області гомілковостопного суглобу, рваної рани правого гомілковостопного суглобу. Вищевказані тілесні ушкодження в своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння та перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_7 . Допущені водієм ОСОБА_5 порушення вимог п.п.10.1;11.1;11.3 Правил дорожнього руху знаходяться в прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті ОСОБА_7 .

В суді обвинувачений ОСОБА_5 пояснив, що суть обвинувачення йому зрозуміла, свою винуватість та вимоги цивільного позову потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 визнав частково та пояснив суду таке. 29.07.2023 він працював на шахті у 3 та 4 зміни, вранці 30.07.2023 прийшов з роботи додому, та, взявши свій автомобіль, поїхав до тещі до району шахти «5/6» АДРЕСА_3 . Коли рухався з вул. Соборної, бачив автомобіль ОСОБА_7 , але далеко від себе, потім почав обганяти мопедиста на швидкості близько 70-75 км/год, можливо, виїхав на смугу зустрічного руху, та в той час втратив свідомість, прийшовши до тями вже в лікарні. Він не був у стані алкогольного сп`яніння, в нього не брали кров і він не підписував згоди на це, позитивні результати медичного огляду на стан сп`яніння він пояснити не може. Він був втомлений, оскільки відпрацював дві зміни та не відпочив. Чому втратив свідомість, не знає, але в минулому, дуже давно, ще до отримання ним права керування транспортними засобами, вже був один випадок раптової втрати ним свідомості. Будь-яких встановлених йому діагнозів з цього приводу немає, під час походження медичних оглядів на роботі та при отриманні посвідчення водія він не повідомляв про цей випадок і вади здоров`я у нього не виявлялися. Коли після ДТП перебував у лікарні, не казав лікарям, що втратив свідомість перед ДТП, бо його про це не запитували. Дуже шкодує, що через нього загинула людина, кається у вчиненому, але наполягає на своїй тверезості на момент ДТП. Вимоги цивільного позову вважає завищеними, але прийнятну для себе суму відшкодування назвати не може, покладається в цьому питанні на розсуд суду.

Не зважаючи на часткове визнання ОСОБА_5 вини у вчиненні злочину, вина та сама наявність події злочину в повному обсязі знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду і доведені доказами, наданими стороною обвинувачення: показами потерпілих та свідка, письмовими доказами, які ретельно досліджені судом і оцінені як окремо, так і в сукупності.

Так, потерпілий ОСОБА_9 суду пояснив, що загиблий ОСОБА_7 є його дідом, з яким він перебував у близьких стосунках. Останні роки вони мешкали в різних містах та бачилися за можливості. Дід отримував пенсію, матеріально від них з батьком не залежав. Свідком ДТП він не був, 30.07.2023 збирався їхати до діда, але десь о 8-30 йому зателефонував співробітник поліції та повідомив про те, що дід загинув у ДТП. На місце ДТП він прибув десь за півтори години, побачив дві розбиті машини, ОСОБА_5 на місці не було. В подальшому обвинувачений вибачався перед ним, плакав, але не намагався відшкодувати йому шкоду, розмов про це між ними не було. Захисник обвинуваченого передав йому 10000 грн і на цьому все. Похованням діда займалися вони з батьком, особисто він витратив на це близько 40000 грн. В обґрунтування вимог цивільного позову зазначив, що життя людини безцінне, ціну позову він визначив, спираючись на думку юристів, оскільки оцінити втрату в грошовому еквіваленті неможливо. Просив суд призначити обвинуваченому суворе покарання та задовольнити його цивільний позов.

Потерпілий ОСОБА_8 пояснив суду, що він є сином загиблого ОСОБА_7 , з батьком вони були близькі, він один, без матері, ростив його з 6 років. Бачилися вони десь рази 4 на тиждень, жили окремо та матеріально один від одного не залежали. В похованні батька він також брав матеріальну участь. На місце ДТП він прибув разом із сином ОСОБА_9 . ОСОБА_5 не спілкувався з ним та не вибачався. Суму цивільного позову він визначив, виходячи з реальних можливостей обвинуваченого, який має майно, молодий вік та може заробляти. Також вважає необхідним суворе покарання ОСОБА_5 та просив задовольнити його позовні вимоги.

Представник потерпілих адвокат ОСОБА_4 , узагальнюючи позицію потерпілих, зазначив про правильність кваліфікації дій обвинуваченого, наявність підстав для суворого покарання та задоволення цивільного позову.

Допитаний судом свідок ОСОБА_10 пояснив, що у 2023 році, місяць та день не пам`ятає, вранці або до обіду він їхав на мопеді в бік району шахти «5/6» у м. Мирнограді десь зі швидкістю 50 км/год. Було світло, асфальтове покриття дороги було сухим. В районі церкви, вулиці він не пам`ятає, його обігнав легковий автомобіль типу «Ланоса», там поворот дороги, і цей автомобіль майже зачепив правий бордюр, його кинуло на смугу зустрічного руху, водій не впорався з керуванням та вдарив сусідню машину в бік водія, її розвернуло та кинуло на бордюр. Він зупинився, також під`їхали військові. На його думку, автомобіль, який його обігнав, рухався і швидкістю близько 90-100 км/год, в момент обгону він бачив і зустрічний автомобіль, той рухався десь у 100 метрах. Момент ДТП він бачив на відстані близько 60 метрів, не знає, чи гальмував винуватець аварії. ДТП трапилася майже посередині дороги, вже на смузі зустрічного руху. Водіїв обох автомобілів учасників ДТП він не бачив. Після того, як зупинився, змушений був уїхати, бо поспішав, а коли повертався за деякий час, то знов зупинився та звернувся до слідчого. На той час на місці ДТП стояла карета швидкої допомоги та поліцейський автомобіль. Слідчий сказав йому, що у ДТП постраждав дідусь, водій іншого авто, який помер на місці. Він бачив, що дідусь рухався своєю смугою, але ближче до середини дороги, тому, мабуть, міг уникнути зіткнення, звернувши ближче до бордюру. Потім він розповідав слідчому, як все було, брав участь в проведенні слідчого експерименту, показував, як саме й де відбувся удар.

Крім показань потерпілих та свідка наявність події злочину та винуватість в його вчиненні ОСОБА_5 підтверджуються:

-витягом з ЄРДР №120230519050000000466, згідно з яким 30.07.2023 до реєстру внесені відомості за ч.3 ст.286-1 КК України про те, що того ж дня близько 08-15 водій ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем «DAEWOO LANOS», р/н НОМЕР_1 , …рухаючись проїжджою частиною пров. Толбухіна в м. Мирнограді з боку вул. Соборної в напрямку вул. Горної, …почав здійснювати маневр обгону попутного ТЗ, виїхав на зустрічну смугу руху, де скоїв зіткнення з автомобілем марки «ЗАЗ TF699P LANOS», р/н НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_7 , який рухався в зустрічному для нього напрямку по своїй смузі руху… Внаслідок зіткнення ОСОБА_7 отримав несумісні з життям тілесні ушкодження, від яких загинув на місці події. ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, був госпіталізований до лікарні м. Мирнограда;

-протоколом огляду місця ДТП з фототаблицею та схемою від 30.07.2023, яким під час огляду ділянки дороги по пров. Толбухіна біля церкви в м. Мирнограді встановлена наявність автомобілів «DAEWOO LANOS», р/н НОМЕР_1 , та «ЗАЗ TF699P LANOS», р/н НОМЕР_3 , зі слідами зіткнення, подряпину асфальтового покриття, частини та сліди пластику. Також на місці виявлений труп ОСОБА_7 ;

-постановами слідчого від 31.07.2023 про визнання автомобілів «DAEWOO LANOS», р/н НОМЕР_1 , та «ЗАЗ TF699P LANOS», р/н НОМЕР_3 , речовими доказами у кримінальному провадженні та поміщення їх для подальшого зберігання на майданчик;

-протоколом проведення слідчого експерименту з фототаблицею та схемою до нього від 30.07.2023, під час якого свідок ОСОБА_10 у присутності понятих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , перебуваючи на місці ДТП у погодних умовах та дорожній обстановці, які відповідають таким саме на момент ДТП, вказав відстань, на якій від бордюру перебував автомобіль Деу Ланос зеленого кольору, місце, де цей автомобіль виїхав на смугу зустрічного руху, та місце зіткнення транспортних засобів, розповів про обставини ДТП;

-лікарським свідоцтвом про смерть №328 від 31.07.2023 та довідкою про причину смерті, згідно з якими ОСОБА_7 помер 30.07.2023 на дорозі у пров. Толбухіна в м. Мирнограді внаслідок тупої травми грудної клітини переломом грудини та ребер;

-висновком експерта №296 від 29.08.2023, відповідно до якого на трупі ОСОБА_7 виявлені: забито-рвана рана скроневої області голови зліва, крововилив у м`які покрови голови в скроневій області зліва, крововилив під м`які мозкові оболонки в проекції лівої скроневої долі; садно в проекції лівої ключиці, перелом тіла грудини на рівні 4 міжреберного простору, перелом 5-8 ребер зліва по середній ключичній лінії прямого характеру, 8-9 ребер зліва по лопатковій лінії прямого характеру з розривами реберних артерій, 8-10 ребер зліва по середній пахвовій лінії прямого характеру, 5-8 ребер справа по середній ключичній лінії прямого характеру, розтрощення м`яких тканин по лівій боковій поверхні грудної клітини з утворенням кишені, заповненої кров`ю (400мл), розрив серцевої сорочки по передній поверхні, розриви правого шлуночка серця з масивною кровотечою в ліву плевральну порожнину (1500мл крові); розрив лобкового та крижово-клубових зчленувань тазу; садна лівого плеча, лівого передпліччя, синці лівого передпліччя, тилу лівої кисті, правого стегна, лівого стегна, лівої гомілки, тилу лівої стопи, садна лівого колінного суглобу, області гомілковостопного суглобу, рвана рана правого гомілковостопного суглобу. Всі вище перелічені тілесні ушкодження утворились прижиттєво незадовго до настання смерті за механізмом удару та тертя від дії тупих предметів, якими могли бути деталі салону транспортного засобу, в результаті дорожньо-транспортної події, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя, та знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Причиною смерті ОСОБА_7 стала сполучена травма тіла з множинними двобічними переломами ребер, переломом грудини, переломами кісток тазу, розривом серцевої сорочки, правого шлуночка серця, міжреберних артерій зліва з масивною кровотечою в ліву плевральну порожнину (1500мл), що ускладнилося гострою крововтратою. Смерть ОСОБА_7 настала за 16-36 годин до моменту дослідження його трупу в морзі (31.07.2023, 09-00). При судово-токсикологічному дослідженні крові, внутрішніх органів трупа спирти та заборонені для вживання водіями речовини не виявлені;

-висновком експерта №СЕ-19/105-23/2633-ІТ від 01.09.2023 та фототаблицею до нього, з якого вбачається, що механічні пошкодження, які відносяться безпосередньо до дійсної дорожньо-транспортної події, локалізовані в лівій передній кутовій, боковій лівій передній та боковій лівій центральній частині кузова автомобіля «DAEWOO LANOS», р/н НОМЕР_1 , і характеризуються напрямком додатку деформуючої сили: спереду назад відносно кузова автомобіля. Механічні пошкодження бокової лівої частини кузова цього автомобіля складають близько 70% від загальної площини бокової лівої частини кузова автомобіля. Характер механічних пошкоджень, площина контактування та глибина сили впровадження носять дотиково-вдавлюючий характер додатку негативної сили (площина контактування перевершує глибину впровадження). Основна ознака напрямку нанесення та характерні сліди: напрямок деформації, вигину і зміщення складових елементів лівої передньої кутової, бокової лівої передньої та бокової лівої центральної частини кузова автомобіля, а також напрямок нанесення повздовжніх трас тертя, подряпин та лінійних фрагментів нашарувань речовини сірого кольору, схожої на лакофарбу, що розташовані в площині механічного пошкодження. До основних видимих ознак контактування необхідно віднести: характер, локальну форму та напрямок деформації передньої лівої кутової та лівої бокової частини капоту моторного відсіку зі зміщенням капоту в напрямку спереду назад, та зліва направо відносно штатного місця установки; значну пластичну деформацію переднього лівого крила з руйнуванням елементів його кріплення та наявними фрагментами розриву його металевого тіла; лівої частини передньої поперечини та передньої частини лівого лонжерону кузова, значна пластична деформація елементів підсилювачів арки лівого переднього колеса; деформація передньої лівої стойки кузова зі зміщенням стойки у напрямку спереду назад та зліва направо відносно кузова автомобіля; значну пластичну деформацію остову та металевої накладки передньої лівої двері з наявним втисненням двері в напрямку із зовні всередину салону кузова; значну пластичну деформацію лівого порогу кузова з характерними вигинами металевого тіла порогу по напрямку дії негативної деформуючої сили; значну пластичну деформацію лівого переднього кута даху; руйнування частин та деталей навісного обладнання лівої бокової частини підкапотного простору з порушенням місць штатної установки; руйнування синтетичного тіла лівої кутової частини переднього бамперу, руйнування лівої та правої фар основного світла, декоративної решітки радіатору, переднього скла (вказані зруйновані елементи кузова відсутні або мають незначні фрагменти, що збереглися). Рульове управління, гальмівна система та ходова частина автомобіля в момент виникнення ДТП знаходилися в працездатному стані й виконували покладені на них функції. Зовнішні світлові прилади автомобіля на момент огляду перевірити не вдалося можливим через руйнування передніх освітлювальних приладів та непрацездатного стану АКБ системи електричного живлення автомобіля;

-висновком експерта №СЕ-19/105-232636-ІТ від 01.09.2023 з фототаблицею до нього, за яким механічні пошкодження, які відносяться безпосередньо до дійсної дорожньо-транспортної події, локалізовані в лівій передній кутовій, боковій лівій передній та боковій лівій центральній частині кузова автомобіля «ЗАЗ ТF699P LANOS», р/н НОМЕР_4 , і характеризуються напрямком додатку деформуючої сили спереду назад відносно кузова автомобіля. Механічні пошкодження бокової лівої частини кузова цього автомобіля складають близько 80% від загальної площини бокової лівої частини кузова автомобіля. Характер механічних пошкоджень, площина контактування та глибина сили впровадження носять дотиково-вдавлюючий характер додатку негативної сили (площина контактування перевершує глибину впровадження). Основна ознака напрямку нанесення та характерні сліди: напрямок деформації, вигину і зміщення складових елементів лівої передньої кутової, бокової лівої передньої та бокової лівої центральної частини кузова автомобіля, а також напрямок нанесення повздовжніх трас тертя, подряпин та лінійних фрагментів нашарувань речовини жовтого кольору, схожої на лакофарбу, що розташовані в площині механічного пошкодження. До основних видимих ознак контактування необхідно віднести: характер, локальну форму та напрямок деформації передньої лівої кутової та лівої бокової частини капоту моторного відсіку зі зміщенням капоту в напрямку спереду назад відносно штатного місця установки; значну пластичну деформацію переднього лівого крила з руйнуванням елементів його кріплення та наявними фрагментами розриву його металевого тіла; лівої частини передньої поперечини та передньої частини лівого лонжерону кузова; значну пластичну деформацію елементів підсилювачів арки лівого переднього колеса; деформацію передньої лівої стойки кузова зі зміщенням стойки в напрямку спереду назад та зліва направо відносно кузова автомобіля; значну пластичну деформацію остову та металевої накладки передньої лівої двері з наявним втисненням двері в напрямку із зовні всередину салону кузова; значну пластичну деформацію остову та металевої накладки задньої лівої двері з наявним втисненням двері в напрямку із зовні всередину салону кузова; значну пластичну деформацію лівого порогу кузова з характерними вигинами металевого тіла порогу по напрямку дії негативної деформуючої сили; значну пластичну деформацію лівого переднього кута даху; руйнування частин та деталей навісного обладнання лівої бокової частини підкапотного простору з порушенням місць штатної установки; руйнування синтетичного тіла лівої кутової частини переднього бамперу, руйнування лівої та правої фар основного світла, переднього скла (вказані зруйновані елементи кузова відсутні або мають незначні фрагменти, що збереглися). Рульове управління, гальмівна система та ходова частина автомобіля в момент виникнення ДТП знаходилися в працездатному стані і виконували покладені на них функції. Зовнішні світлові прилади автомобіля на момент огляду перевірити не вдалося можливим у зв`язку з руйнуванням передніх освітлювальних приладів та непрацездатного стану АКБ системи електричного живлення автомобіля;

-висновком експерта №СЕ-19/105-23/2635-ІТ від 04.09.2023 з фототаблицею до нього, згідно з яким розташування подряпин асфальтового покриття та локалізація осипу відокремлених частин ТЗ, дозволяють зробити висновки, що зіткнення автомобіля «ЗАЗ Т699 LANOS», р/н НОМЕР_3 , та автомобіля «DAEWOO LANOS», р/н НОМЕР_1 , відбулося на проїзній частини провулку Толбухіна в АДРЕСА_3 на правій стороні проїзної частини за напрямком руху автомобіля «ЗАЗ TF699 LANOS» в районі розташування подряпин на асфальтованому покритті на смузі руху автомобіля «ЗАЗ TF699 LANOS» довжиною 0,2; 0,3 м. На відстані близько 3,0 та 3,9 м від лівого краю дороги по ходу руху автомобіля «DAEWOO LANOS» та на відстані 18,0 від ближнього кута будівлі церкви. В момент первинного контакту автомобіль «ЗАЗ TF699P LANOS» і автомобіль «DAEWOO LANOS» розташовувалися між собою таким чином, що передня ліва частина кузова автомобіля «ЗАЗ TF699 LANOS» знаходилася напроти передньої лівої частини кузова автомобіля «DAEWOO LANOS». Розташування поздовжніх осей автомобіля «ЗАЗ TF699 LANOS» і автомобіля «DAEWOO LANOS» в момент їх первинного контакту становило кут, близький до б = 173° ± 5° (кут розвернуто відносно повздовжньої осі автомобіля «DAEWOO LANOS» у напрямку проти годинникової стрілки), тобто, транспортні засоби в момент первинного контактування розташовувалися між собою таким чином, що їхні поздовжні осі знаходилися під кутом близько до б = 173° (з похибкою ± 5°);

-висновком експерта№СЕ-19/105-23/2634-ІТвід 25.08.2023з фототаблицеюдо нього,відповідно доякого з технічної точки зору в дорожній обстановці, що склалася, водій автомобіля «DAEWOO LANOS», р/н НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , для забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був керувати автомобілем в населеному пункті зі швидкістю не більш ніж 50 км/год, відмовитись від виїзду на смугу зустрічного руху при наявності там автомобілю, що рухався у зустрічному напрямку, та перед зміною напрямку руху ліворуч повинен був переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, тобто повинен був керуватися вимогами п.12.4; п.12.9(б) та п.10.1; п.11.1; п.11.3 Правил дорожнього руху. З технічної точки зору в розглянутій дорожній ситуації водій ОСОБА_13 , виконуючи вимоги п.10.1; п.11.1; п.11.3 ПДР, мав технічну можливість запобігти наступу даної ДТП. 3 технічної точки зору в дорожній ситуації, що склалася, водій автомобіля «ЗАЗ TF699P LANOS», р/н НОМЕР_3 , ОСОБА_7 , для забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був при виявленні небезпеки для руху у вигляді автомобіля «DAEWOO LANOS», який, рухаючись у зустрічному напрямку, розпочав змінювати напрямок свого руху в бік його смуги руху, вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки автомобіля, тобто діяти відповідно до вимог п.12.3 ПДР. З технічної точки зору в умовах даної дорожньо-транспортної ситуації водій ОСОБА_7 , діючи відповідно до вимог п.12.3 ПДР, не мав технічної можливості запобігти даній ДТП. Оскільки водій ОСОБА_7 , діючи за вимогами п.12.3 ПДР, не мав у своєму розпорядженні технічної можливості запобігти настанню ДТП, з технічної точки зору в дорожній обстановці, що склалася, в його діях будь-яких невідповідностей вимогам ПДР, які перебувають у причинному зв`язку з подією, що настала, не вбачається. Оскільки в умовах розглянутої ДТП водій ОСОБА_5 виїхав на смугу зустрічного руху, що в свою чергу з привело до виникнення аварійної ситуації та її переростання в ДТП зіткненню з автомобілем «ЗАЗ TF699P LANOS», що рухався в зустрічному напрямку своєю смутою руху, то з технічної точки зору в даній дорожній ситуації дії водія ОСОБА_5 не відповідали вимогам п.10.1; п.11.1; п.11.3 ПДР та знаходилися у причинному зв`язку з настанням даної ДТП, оскільки він, виконуючи вимоги вищезгаданих пунктів ПДР, мав технічну можливість запобігти настанню ДТП;

-висновком експерта №136 від 15.09.2023, згідно з яким за медичними документами у ОСОБА_5 виявлені при зверненні в медичний заклад: забій із садном лоба зліва, забій головного мозку першого ступеню, забита рана верхнього повіка лівого ока, забита скальпована рана лівого ліктьового суглоба, забита рана лівого стегна, закриті переломи 1-2 ребер праворуч зі зміщенням, двобічний частковий гемоторакс, садно грудної клітини, забій правого передпліччя та правої кисті, садно обох колінних суглобів, які утворилися від дії тупих твердих предметів або при ударі об такі, якими могли бути виступаючі елементи салону автотранспортного засобу при дорожньо-транспортній пригоді, можливо у строк та при обставинах, вказаних у представленій постанові, та відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, які потребують для свого загоєння та лікування терміну понад 21 день. Враховуючи характер та розташування виявлених у ОСОБА_5 тілесних ушкоджень під час надання йому медичної допомоги, не виключено, що вони могли утворитися в салоні автотранспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди, при цьому найбільш ймовірно він був обернений передньою поверхнею свого тіла до травмуючих предметів та бути як у вертикальному або близькому до нього положенні, так і у горизонтальному або близькому до нього положенні в момент заподіяння йому тілесних ушкоджень. При надходженні до медичного закладу було встановлено алкогольне сп`яніння на Alcotest від 30.07.2023 о 10-00, кількість етилового спирту у видихаємому повітрі 1,60%, що відповідає середньому ступеню алкогольного сп`яніння;

-листами медичного директора КНП «Мирноградська центральна міська лікарня» ММР від 01.08.2023 №261 та від 14.09.2023 №292, відповідно до яких ОСОБА_5 30.07.2023 проводився алкотест о 10-00 з результатом 1,60%, о 10-20 з результатом 1,59%; аналізи щодо наявності (відсутності) етилового алкоголю від 30.07.2023 у біосередовищах були взяті; станом на 30.07.2023 етилового алкоголю в крові ОСОБА_5 1,72%, в сечі 2,46%.

Дослідивши вказані докази, суд вважає, що подія злочину і винуватість в його вчиненні ОСОБА_5 є доведеними поза розумним сумнівом.

Відповідаючи на доводи сторони захисту про недопустимість доказів протоколу огляду місця події від 30.07.2023 через відсутність в ньому відомостей про очевидців події (мається на увазі свідок ОСОБА_10 ) та похідного від цього доказу протоколу слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_10 від 30.07.2023, суд зазначає таке.

Згідно з ч.1 ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Як встановлене судом з показань свідка ОСОБА_10 , які не спростовані стороною захисту, він на власні очі бачив дорожньо-транспортну подію, саме його обігнав автомобіль «Деу Ланос», який після цього вчинив зіткнення з автомобілем «ЗАЗ Ланос». Свідком вказано і не заперечене учасниками справи, що він залишив місце ДТП до приїзду працівників поліції та повернувся туди лише зі спливом часу, і саме тоді звернувся до слідчого та заявив про себе. Незазначення відомостей про свідка ОСОБА_10 як про очевидця події в протоколі огляду місця події свідчить лише про відсутність свідка на момент проведення огляду та про відсутність відомостей про нього у слідчого, та жодним чином, на переконання суду, не свідчить про отримання доказів з істотним порушенням прав та свобод або здобуття доказу завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Незазначення очевидця в протоколі огляду місця події не спотворює його змісту, сам протокол складений з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, що виключає недопустимість протоколу як доказу.

Показання свідка ОСОБА_10 щодо обставин ДТП узгоджуються з подальшими висновками судових автотехнічних експертиз щодо механізму події, що вказує на те, що свідок дійсно бачив момент зіткнення автомобілів та є особою, яка відповідає критеріям та не підпадає під заборони, визначені у ст.65 КПК України.

Відповідно, з огляду на наведене, відсутні підстави для визнання недопустимим і протоколу слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_10 .

Щодо заперечення стороною захисту факту перебування обвинуваченого ОСОБА_5 на момент вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, порушення порядку визначення такого стану та необхідність перекваліфікації його дій з ч.3 ст.286-1 КК України на ч.2 с.286 КК України, суд вважає таку позицію захисту неспроможною, виходячи з такого.

Верховний Суд в непоодиноких рішеннях, у тому числі й у справах №571/1436/15-к, №400/1498/18 та інших, зауважив про те, що Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена Наказом МВС України Міністерства охорони здоров`я від 09.11.2015 №1452/7352, та інші нормативно-правові акти з цього питання були прийняті відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення,Законів України «Про Національну поліцію», «Про дорожній рух» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними».

Отже, ці нормативно-правові акти не регулюють питання доказування в кримінальному провадженні та не виключають можливість встановлення судом факту перебування особи в момент вчинення злочину в стані алкогольного чи іншого сп`яніння шляхом дослідження всієї сукупності доказів, а не виключно результатами відповідного огляду.

В даному випадку результати огляду на стан алкогольного сп`яніння були отримані 30.07.2023 при доставленні ОСОБА_5 до лікарні як за допомогою Алкотесту, так само й шляхом лабораторного дослідження крові та сечі обвинуваченого. Вказана процедура не є слідчою дією у розумінні вимог статей214,223КПК України, а тому відсутні передбачені законом підстави для визнання результатів досліджень недопустимими і такими, що отримані з порушенням порядку, передбаченого законом.

Норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту перебування особи у стані алкогольного, наркотичного сп`яніння якимось певним видом доказів. Зазначені обставини підлягають доказуванню й оцінці, виходячи з положень ст.ст.84,92,94КПК України шляхом дослідження і оцінки всієї сукупності доказів, зокрема і висновку експерта, з огляду на що відсутність інших документів в матеріалах справи не є процесуальною перешкодою до визначення ознак стану алкогольного сп`яніння як кваліфікуючої ознаки вчиненого злочину. Враховуючи зазначене, наявні у справі докази підтверджують факт вчинення обвинуваченим інкримінованого кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

Доводи обвинуваченого про втрату ним свідомості перед настанням ДТП жодними належними та допустимими доказами стороною захисту не підтверджені. Так, у справі відсутні будь-які медичні документи ОСОБА_5 з посиланням на наявність цієї обставини, обвинуваченим на запитання учасників справи та суду пояснене, що він не повідомляв про втрату свідомості лікарям, однак мотивів приховування цього не наведене. Відтак, суд вважає такі твердження засобом захисту та спробою пом`якшити неминуче покарання.

Таким чином, підстави для перекваліфікації дій обвинуваченого за іншими статтями КК України відсутні, а вивченими доказами достовірно встановлено, що подія злочину та винуватість в ньому ОСОБА_5 є доведеними, а дії обвинуваченого правильно кваліфікованими за ч.3 ст.286-1 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що спричинило смерть потерпілого.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд виходить із встановленоїст.50 КК Українийого мети, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, та ураховує те, що покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, воно має бути законним (не свавільним) та пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Частиною 2статті 65 КК Українивстановлено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Так, при призначенні ОСОБА_5 покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно дост.12 КК Україниє тяжким злочином; особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, працює, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Суд не враховує побутову характеристику обвинуваченого, оскільки вона видана за адресою, іншою, ніж адреси зареєстрованого та фактичного місць проживання ОСОБА_5 .

Обставин, які б пом`якшували та/або обтяжували покарання ОСОБА_5 відповідно дост.ст.66,67 КК України, судом не встановлено. Зазначену в обвинувальному акті обставину, яка пом`якшує покарання, у вигляді щирого каяття обвинуваченого суд не враховує такою, оскільки щирим каяттям не може вважатися формальна вказівка на визнання обвинуваченим своєї вини. За загальним правилом щире каяття має проявлятися у відповідному ставленні до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження, чого у справі, що розглядається, встановлене не було. Натомість, відсутність у обвинуваченого критичної оцінки своїх дій підтверджене тим, що вже після вчинення 30.07.2023 інкримінованого йому злочину ОСОБА_5 07.11.2023 порушено умови застосованого щодо нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та вчинені адміністративні правопорушення, передбачені ст.124 та ч.1 ст.130 КпАП України, за які його притягнуто до адміністративної відповідальності постановою судді Димитровського міського суду Донецької області від 07.12.2023. Твердження сторони захисту про те, що постанова прийнята суддею у відсутність обвинуваченого, який не отримував судових викликів та досі не отримав самої постанови, а тому не доводить вчинення ним інкримінованих правопорушень, суд відкидає через те, що постанова набрала законної сили 19.12.2023 і не була оскаржена ОСОБА_5 .

За змістом досудової доповіді органу з питань пробації ризики вчинення ОСОБА_5 повторного кримінального правопорушення та його небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, є середніми.

Таким чином, беручи до уваги викладене, суд, вирішуючи питання призначення покарання, вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі у середніх межах санкції ч.3 ст.286-1 КК України на строк 7 (сім) років з позбавленням права керування транспортними засобами на такий саме строк.

Потерпілими (цивільними позивачами) ОСОБА_9 та ОСОБА_8 заявлений у справі цивільний позов до обвинуваченого (цивільного відповідача) ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП. В обґрунтування позову зазначене, що дії обвинуваченого завдали їм як синові та онукові ОСОБА_7 душевних переживань і страждань, спричинених загибеллю батька та дідуся, який міг би ще жити та радувати своїм існуванням та турботою. Вказують, що справедливість може прийняти форму грошової компенсації для потерпілої сторони, яка необхідна позивачам як компенсація за спричинені страждання, а ОСОБА_8 ще й для забезпечення всім необхідним. ОСОБА_8 просив суд стягнути з ОСОБА_5 на свою користь у відшкодування моральної шкоди грошові кошти в сумі 400000 грн. ОСОБА_9 оцінює спричинену йому моральну шкоду в 300000 грн, але з урахуванням добровільної передачі обвинуваченим йому під час досудового розслідування грошових коштів в сумі 10000 грн просив стягнути з останнього на свою користь у відшкодування моральної шкоди 290000 грн. Крім того, у зв`язку з необхідністю отримання правової допомоги адвоката та надання такої допомоги адвокатом ОСОБА_4 . позивачі просять стягнути ОСОБА_5 на свою користь судові витрати за надання правової допомоги в сумі 10000 грн.

Відомості про наявність договору страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_5 суду сторонами кримінального провадження не надавалися.

Відповідно до ч.1 ст.128КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Стаття 62КПК України передбачає, що цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

Отже, чинним законодавством прямо передбачено можливість пред`явлення цивільного позову у кримінальному провадженні, зокрема, до будь-якої фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за завдану шкоду.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 цивільний позов визнав частково, вважаючи вимоги завищеними, але не зміг визначитися, в якій саме частині, та поклався у вирішенні цього питання на розсуд суду.

Вирішуючи цивільний позов, суд виходить з того, що згідно з ч.5ст.128 КК Україницивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються нормиЦивільного процесуальногокодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно дост.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно з п.10 ч.1ст.56 КПК Українипотерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини першоїстатті 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із приписамист.1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки моральна шкода відшкодовується незалежно від вини.

За змістомст.23 ЦК Україниморальна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Виходячи з положень ч.2ст.1187 ЦК України,шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною п`ятою ст.1187 ЦК Українипередбачене, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Автомобіль «DAEWOO LANOS», р/н НОМЕР_1 , належить ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , отже, він керував даним транспортним засобом на відповідній правовій підставі.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 грубо порушив правила безпеки дорожнього руху, проявив злочинну недбалість, керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння із перевищенням дозволеної в межах населеного пункту швидкості, його протиправні дії призвели до тяжких непоправних наслідків у вигляді смерті людини. Обставин непереборної сили та умислу потерпілого судом не встановлено.

Отже, не зважаючи на доволі стисле і недостатньо конкретизоване потерпілим ОСОБА_8 обґрунтування завданої йому моральної шкоди та принципів визначення розміру її відшкодування, суд враховує ставлення потерпілого до передчасної втрати батька, адекватне уявлення про його моральні страждання як особи, що поховала рідну людину, втратила її піклування та турботу, можливість спілкування з нею, тобто відчуває постійні моральні страждання.

Враховуючи нематеріальність моральних страждань, відсутність чітких критеріїв майнового виразу душевного болю, з урахуванням принципів розумності та справедливості суд вважає, що потерпілому ОСОБА_8 завдана моральна шкода, що має триваючий характер. Визначаючи суму грошового відшкодування моральної шкоди, суд керується також і принципом співмірності, враховуючи, що життя людиниє найвищою соціальною цінністю. А тому позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню на суму 200000 грн ОСОБА_8 .

При цьому суд враховує висновок ВП ВС від 16.12.2020 у справі №752/17832/14-ц (14-538цс19) про те, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

На переконання суду, визначений розмір відшкодування моральної шкоди з урахуванням глибини страждань, а також того, що негативні наслідки вчиненого обвинуваченим злочину мають незворотній характер, є співмірним з встановленими обставинами справи.

Вирішуючи цивільний позов в частині вимог позивача ОСОБА_9 , суд звертається до положень ч.2 ст.1168 ЦК України, за якими моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Оскільки ОСОБА_9 є онуком загиблого ОСОБА_7 і пояснив суду, що не проживав дідом однією сім`єю, вони мешкали в різних містах та бачились за можливості, передбачених законом підстав для відшкодування ОСОБА_9 моральної шкоди не вбачається, тому в цій частині вимоги цивільного позову задоволенню не підлягають.

Щодо відшкодування судових витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.

Згідно з п.3 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягає доказуванню розмір процесуальних витрат.

Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, для визначення розміру процесуальних витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, крім договору про надання правової допомоги, особа має надати і оригінали документів, які підтверджують ці витрати, а також процесуально підтвердити надання правових послуг (складений процесуальний документ, вчинена процесуальна дія (участь у слідчих (розшукових) діях чи ознайомлення із процесуальними документами тощо).

Відповідно до правового висновку щодо правозастосування, який міститься у додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (№14-382цс19), для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, між потерпілими та адвокатом ОСОБА_4 були укладені договори про надання правової допомоги №84 та №85 від 10.11.2023 та 11.11.2023 відповідно. Договорами передбачене складання актів на підтвердження виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), також про наявність акту виконаних робіт від 23.11.2023 та оплату послуг адвоката в сумі 10000 грн зазначено в позовній заяві. Разом з тим, до позовної заяви не долучено і в додатках до неї не зазначене акту (актів) виконаних робіт або детального опису наданих послуг, та підтверджень сплати потерпілими гонорару представникові (квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документу, касового чеку тощо). Також не надано розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

З огляду на наведене підстави для стягнення судових витрат на правову допомогу з обвинуваченого на користь потерпілих відсутні.

Доля речових доказів підлягає вирішенню в порядку ст.100 КПК України, розподіл процесуальних витрат в порядку ст.124 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03.08.2023 накладено арешт на автомобіль «DAEWOO LANOS», р/н НОМЕР_1 .

Відповідно до ч.9 ст.100 КПК України питання проспеціальну конфіскаціюта долюречових доказіві документів,які булинадані суду,вирішується судомпід часухвалення судовогорішення,яким закінчуєтьсякримінальне провадження.Такі доказиі документиповинні зберігатисядо набраннярішенням законноїсили. Пунктом першим ч.9 ст.100 КПК України визначене, що гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. За вимогами ч.10 ст.100 КПК України під час вирішення питання щодо спеціальної конфіскації насамперед має бути вирішене питання про повернення грошей, цінностей та іншого майна власнику (законному володільцю) та/або про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Застосування спеціальної конфіскації здійснюється тільки після доведення в судовому порядку стороною обвинувачення, що власник (законний володілець) грошей, цінностей та іншого майна знав про їх незаконне походження та/або використання. У разі відсутності у винної особи майна, на яке може бути звернене стягнення, крім майна, яке підлягає спеціальній конфіскації, збитки, завдані потерпілому, цивільному позивачу, відшкодовуються за рахунок коштів від реалізації конфіскованого майна, а частина, що залишилася, переходить у власність держави.

З огляду на те, що автомобіль «DAEWOOLANOS»,р/н НОМЕР_1 ,який буввикористаний якзнаряддя вчиненнякримінального правопорушення,належить обвинуваченому ОСОБА_5 ,підстав дляскасування арештуавтомобіля невбачається тавін маєбути конфіскованимз метоюподальшого виконаннярішення судув частиніцивільного позовупро відшкодуванняморальної шкодипотерпілому ОСОБА_8 за рахуноккоштів відреалізації конфіскованогомайна.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.370,373,374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнати винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, та призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 7 (сім) років.

Строк покарання у вигляді позбавлення волі ОСОБА_5 обраховувати з моменту проголошення цього вироку 22.05.2024.

У строк покарання зарахувати період утримання ОСОБА_5 під вартою з моменту його затримання о 13-30 30.07.2023 по 01.08.2023 та з моменту зміни обвинуваченому запобіжного заходу на тримання під вартою 22.11.2023.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити без змін у вигляді тримання під вартою.

Речовий доказ автомобіль «DAEWOO LANOS», р/н НОМЕР_1 , конфіскувати з метою подальшого виконання рішення суду про відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_8 за рахунок коштів від реалізації конфіскованого майна.

Речовий доказ автомобіль «ЗАЗ TF699P LANOS», р/н НОМЕР_3 , повернути власникові.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні: 1434,00 грн за висновком №СЕ-19/105-23/2633-ІТ від 01.09.2023; 1434,00 грн за висновком №СЕ-19/105-23/2636-ІТ від 01.09.2023; 1434,00 грн за висновком №СЕ-19/105-23/2635-ІТ від 04.09.2023; 1434,00 грн за висновком №СЕ-19/105-23/2634-ІТ, а всього 5736 (п`ять тисяч сімсот тридцять шість) гривень 00 копійок.

Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 у відшкодування моральної шкоди 200000 (двісті тисяч) гривень.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди відмовити.

У стягненні з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 та ОСОБА_9 витрат на правову допомогу відмовити.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через даний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, що утримується під вартою, протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку.

Учасникисудового провадженнямають право отримати в суді копію вироку.Копію вироку негайно після його проголошеннявручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1