Рішення № 119204507, 22.05.2024, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2024 р. справа № 300/591/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Куций Олександр Степанович звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про

визнання протиправним та скасування рішення Головною управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 092350006183 від 03.10.2023 про відмову в призначенні пенсії за віком;

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати позивачу до загального страхового стажу періоди робіт:

з 27.07.1981 по 30.10.1981 у Надвірнянській пересувній механізовані колоні № 21 "Лісбуд" на посаді екскаваторник 4-го розряду;

з 01.01.1995 по 28.03.1997 у колгоспі ім. "Мир" на посаді інженер-будівельник;

з 23.04.1998 по 01.12.2005 у ТОВ "Євромеблі ЛТД" на посадах майстер ремонтно-будівельної дільниці, прораб, інженер-будівельник;

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити та виплачувати позивачу з 10.12.2022 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV у зв`язку з недостатністю необхідного страхового стажу, оскільки протиправно не зараховано позивачу до страхового стажу спірні періоди робіт. Зазначено, що весь стаж спірних робіт підтверджується відповідними записами у трудовій книжці від 27.07.1981 серії НОМЕР_1 з посиланням на номери та дати наказів про прийняття на роботу, переведення та звільнення з роботи. Щодо вимоги про зарахування позивачу до загального страхового стажу періоду роботи з 27.07.1981 по 30.10.1981 у Надвірнянській пересувній механізовані колоні № 21 "Лісбуд" зазначено, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства чи колгоспу не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Щодо вимоги про зарахування позивачу до загального страхового стажу періоду роботи з 23.04.1998 по 01.12.2005 у ТОВ "Євромеблі ЛТД" зазначено, що обов`язок по сплаті страхових внесків, а також подавати відомості про їх сплату до ПФУ з жовтня 1998 року було покладено на підприємство, в якому працював працівник. Заборгованість підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві. Те, що позивач працював у ТОВ "Євромеблі ЛТД" з 23.04.1998 по 01.12.2005 повний робочий день можуть підтвердити свідки, які в той час також працювали у даному підприємстві, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується копіями їх трудових книжок. Щодо вимоги про зарахування позивачу до загального страхового стажу періоду роботи з 01.01.1995 по 28.03.1997 у колгоспі ім. "Мир" зазначено, що те, що позивач працював у колгоспі ім. "Мир" з 01.01.1995 по 28.03.1997 повний робочий день можуть підтвердити свідки, які в той час також працювали у даному колгоспі, а саме: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується копіями їх трудових книжок.

Відповідачі скористалися правом на подання відзиву на позовну заяву.

12.02.2024 до суду надійшов відзив ГУ ПФУ в м. Києві (а.с.30-32). Відповідно до відзиву ГУ ПФУ в м. Києві заперечило щодо заявлених позовних вимог, вказавши на відсутність підстав для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV, з підстав недостатності необхідного страхового стажу роботи позивача. До загального страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 27.07.1981 по 30.10.1981, оскільки дата звільнення не відповідає даті наказу; з 23.04.1998 по 01.12.2005, оскільки відсутня сплата внесків згідно даних персоніфікованого обліку. На підставі вищевикладеного, представник відповідача просить відмовити в задоволенні вимог позивача.

15.02.2024 до суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Івано-Франківській області (а.с.37-42), відповідно до якого представник відповідача вважає позов безпідставним, необґрунтованим та просить в задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі. Зазначено, що позивач повторно звернувся з заявою про призначення пенсії лише 27.09.2023 року, тобто більше ніж через 3 місяці з дня досягнення пенсійного віку, а тому не має права на призначення пенсії з 10.12.2022. також зазначено, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано: період роботи з 27.07.1981 по 30.10.1981 (дата звільнення не відповідає даті наказу); період роботи з 23.04.1998 по 01.12.2005 (відсутня сплата внесків згідно даних персоніфікованого обліку). Зазначено, що правові підстави для підтвердження стажу показами свідків виникають тільки у випадках відсутності у заявника документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями; внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності даних з інших причин. Документами, які підтверджують відсутність архівних даних, є довідки підприємств, установ, підприємств, організацій (їх правонаступників), де проходила робота заявника, чи державних або відомчих архівів, куди передані на зберігання архіви підприємства. Якщо підприємство ліквідоване і місцезнаходження його документів невідоме, інформація компетентної архівної установи про те, що ці документи не поступали на зберігання, прирівнюються до довідки про відсутність архівних даних. Щодо вимоги про зарахування позивачу до загального страхового стажу періоду роботи з 23.04.1998 по 01.12.2005 у ТОВ "Євромеблі ЛТД" зазначено, що відсутність відомостей стосовно нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на яку (який) відповідно до закону нараховуються страхові внески (єдиний внесок), свідчить про відсутність підстав для зарахування відповідного періоду до страхового стажу особи. Оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про позивача, зазначений період не підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

23.02.2024 до суду надійшла відповідь позивача на відзив, відповідно до якої позивач не погоджується з аргументами відповідача (а.с.46-49).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06.03.2023 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 14.03.2023 № 092350006183, за результатами розгляду заяви позивача від 06.03.2023 за принципом екстериторіальності, відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV в зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Встановлено, що страховий стаж позивача становить 21 рік 11 міс. 13 днів. До страховою стажу не зараховано період роботи з 27.07.1981 по 30.10.1981, оскільки дата наказу про звільнення не відповідає даті звільнення (1983 рік) (а.с.17).

Позивач 27.09.2023 повторно звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV та доданими до заяви документами.

Заява позивача від 27.09.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області була скерована в Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві по принципу екстериторіальності для опрацювання.

Оскаржуваним рішенням від 03.10.2023 № 092350006183 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV в зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначено, що відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV наявність страхового стажу передбаченого частинами першою-третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії. Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. Відповідно наданих до заяви документів про стаж (ідентифікаційний номер, трудова книжка, уточнюючі довідки, диплом, військовий квиток) загальний страховий стаж складає 26 років 3 місяці 28 днів, що не достатньо для призначення пенсії. До загального страхового стажу не враховано періоди роботи: з 27.07.1981 по 30.10.1981 (дата звільнення не відповідає даті наказу); з 23.04.1998 по 01.12.2005 (відсутня сплата внесків згідно даних персоніфікованого обліку) (а.с.19).

За результатом розгляду звернення позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відповіддю від 14.11.2023 № 2194 повідомило, оскільки позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , то набув пенсійного віку 09.12.2022. Згідно з нормами статті 26 Закону № 1058-IV, для призначення пенсії за віком з 01.01.2022 по 31.12.2022 страховий стаж має складати 29 років. Відповідно до поданих позивачем уточнюючих документів та даних системи персоніфікованого обліку страховий стаж позивача складає: 26 років 06 місяців 28 днів. Вказана вище тривалість страхового стажу, даватиме позивачу право на призначення пенсії за віком у 63 роки (а.с.18).

Згідно записів №№1, 2 трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач 27.07.1981 прийнятий на посаду екскаваторник 4-го розряду в Надвірнянську пересувну механізовану колону № 21 "Лісбуд"; 30.10.1981 позивач звільнений з посади екскаваторник 4-го розряду в Надвірнянські пересувній механізованій колоні № 21 "Лісбуд" по п.3 ст.36 КЗПП УРСР в зв`язку з призовом до лав радянської армії (наказ № 59 від 26.10.1983) (а.с.8).

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач проходив службу в лавах радянської армії з 01.11.1981 по 17.11.1983, відповідно до розрахунку стажу за пенсійною справою № 092350006183 період служби в лавах радянської армії зараховано позивачу до його страхового стажу (а.с.8, 10).

Відповідно до записів №№ 12-15 трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач з 23.04.1998 по 01.12.2005 працював у ТОВ "Євромеблі ЛТД", зокрема: з 23.04.1998 позивача прийнято на роботу на посаду майстер ремонтно-будівельної дільниці на підставі наказу № 20 від 23.04.1998 (запис № 12); з 01.09.1998 - переведений на посаду прораб на підставі наказу № 63-к від 01.09.1998 (запис № 13); з 05.05.2003 - переведений на посаду інженер будівельник на підставі наказу № 4 від 05.05.2003 (запис № 14); з 01.12.2005 - звільнений з роботи за угодою сторін на підставі наказу № 75 від 01.12.2005 (запис № 15) (а.с.9).

У відповідності до записів №№10, 11 трудової книжки серії НОМЕР_1 , розрахунку стажу за пенсійною справою № 092350006183 враховано до загального страхового стажу позивача період роботи на посаді інженер-будівельник у колгоспі ім. "Мир" з 17.09.1994 по 31.12.1994. Водночас позивачу не зараховано спірний період з 01.01.1995 по 28.03.1997 роботи на посаді інженер-будівельник у колгоспі ім. "Мир" (а.с.9, 10).

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).

Частиною 2 ст. 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У законодавстві, що діяло раніше (до 1 січня 2004 року), зокрема, в Законі України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII, йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "страховий стаж", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов`язковому соціальному страхуванню.

Відповідно до статті 48 Кодекс законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудова книжка ведеться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів, тобто перебувають у трудових відносинах. На позаштатних працівників трудова книжка ведеться за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Також відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Порядок ведення трудових книжок працівників визначено в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженій наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, відповідно до пунктів 2.2, 2.4 якої до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.

До прийняття наведеної вище Інструкції від 29.07.1993 № 58 порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, регламентувався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162, правилами пунктів 2.2, 2.3 якої було також передбачено, що заповнення трудової книжки вперше виробляється адміністрацією підприємства у присутності працівника пізніше тижневого терміну від часу прийому працювати. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

В постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Як встановлено, у відповідності до записів №№10, 11 трудової книжки серії НОМЕР_1 , розрахунку стажу за пенсійною справою № 092350006183 враховано до загального страхового стажу позивача період роботи на посаді інженер-будівельник у колгоспі ім. "Мир" з 17.09.1994 по 31.12.1994, однак позивачу не зараховано спірний період з 01.01.1995 по 28.03.1997 роботи на посаді інженер-будівельник у колгоспі ім. "Мир" (а.с.9, 10).

Згідно записів №№1, 2 трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач 27.07.1981 прийнятий на посаду екскаваторник 4-го розряду в Надвірнянську пересувну механізовану колону № 21 "Лісбуд"; 30.10.1981 позивач звільнений з посади екскаваторник 4-го розряду в Надвірнянські пересувній механізованій колоні № 21 "Лісбуд" по п.3 ст.36 КЗПП УРСР в зв`язку з призовом до лав радянської армії (наказ № 59 від 26.10.1983) (а.с.8).

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач проходив службу в лавах радянської армії з 01.11.1981 по 17.11.1983, відповідно до розрахунку стажу за пенсійною справою № 092350006183 період служби в лавах радянської армії зараховано позивачу до його страхового стажу (а.с.8, 10).

При тому, що позивач 30.10.1981 звільнений у зв`язку з призовом до лав радянської армії та період служби в лавах радянської армії з 01.11.1981 по 17.11.1983 зараховано позивачу до його страхового стажу, такий недолік запису трудової книжки позивача, як невідповідність дати звільнення 30.10.1981 даті наказу - 26.10.1983, не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист з огляду на те, що позивач жодним чином не впливав на дотримання роботодавцем порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі її недоліки, а підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

За таких обставин, відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 27.07.1981 по 30.10.1981 у Надвірнянській пересувній механізовані колоні № 21 "Лісбуд" на посаді екскаваторник 4-го розряду та з 01.01.1995 по 28.03.1997 у колгоспі ім. "Мир" на посаді інженер-будівельник.

Щодо незарахування оскаржуваним рішенням до страхового стажу позивача періоду з 23.04.1998 по 01.12.2005 у ТОВ "Євромеблі ЛТД", оскільки відсутня сплата внесків згідно даних персоніфікованого обліку, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За змістом статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Суд встановив, що згідно записів №№ 12-15 трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач з 23.04.1998 по 01.12.2005 працював у ТОВ "Євромеблі ЛТД", зокрема: з 23.04.1998 позивача прийнято на роботу на посаду майстер ремонтно-будівельної дільниці на підставі наказу № 20 від 23.04.1998 (запис № 12); з 01.09.1998 - переведений на посаду прораб на підставі наказу № 63-к від 01.09.1998 (запис № 13); з 05.05.2003 - переведений на посаду інженер будівельник на підставі наказу № 4 від 05.05.2003 (запис № 14); з 01.12.2005 - звільнений з роботи за угодою сторін на підставі наказу № 75 від 01.12.2005 (запис № 15) (а.с.9).

Відповідно до статті 106 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу періодів його роботи на такому підприємстві.

Відтак, фактично внаслідок невиконання ТОВ "Євромеблі ЛТД" обов`язку по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та стажу за час роботи на вказаному товаристві з 23.04.1998 по 01.12.2005, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 17.07.2019 у справі №144/669/17 та від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, від 30.12.2021 у справі №348/1249/17.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, враховуючи вищезазначені висновки Верховного Суду, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу періодів його роботи на такому підприємстві.

Отже, відповідачем безпідставно не зараховано позивачу до страхового стажу період роботи з 23.04.1998 по 01.12.2005 у ТОВ "Євромеблі ЛТД" на посадах майстер ремонтно-будівельної дільниці, прораб, інженер-будівельник.

Умови призначення пенсії за віком врегульовані статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV, відповідно до частини 1 якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Як встановлено відповідно до розрахунку стажу за пенсійною справою № 092350006183, оскаржуваним рішенням про відмову у призначенні пенсії від 03.10.2023 № 092350006183 зараховано позивачу загальний страховий стаж 26 років 3 місяці 28 днів (а.с.10, 19).

Враховуючи до страхового стажу спірні періоди робіт з 27.07.1981 по 30.10.1981 у Надвірнянській пересувній механізовані колоні № 21 "Лісбуд", з 01.01.1995 по 28.03.1997 у колгоспі ім. "Мир", з 23.04.1998 по 01.12.2005 у ТОВ "Євромеблі ЛТД", страховий стаж позивача становить більше 29 років.

Отже, позивач має достатній стаж для призначення пенсії за віком відповідно статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

В даному випадку позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06.03.2023 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 14.03.2023 № 092350006183, за результатами розгляду заяви позивача від 06.03.2023, за принципом екстериторіальності, відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV в зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу (а.с.17).

За результатом розгляду повторної заяви позивача від 27.09.2023, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві в рішенні про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком від 03.10.2023 № 092350006183 зазначило, що відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років (а.с.19).

Оскільки за результатом розгляду повторної заяви позивача від 27.09.2023, відповідачем в рішенні від 03.10.2023 № 092350006183 зазначено, що відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років, то в оскаржуваному рішенні вирішувалося питання призначення позивачу пенсії з 10.12.2022.

Оскільки в оскаржуваному рішенні вирішувалося питання призначення позивачу пенсії з 10.12.2022, то є безпідставними аргументи відповідача про те, що позивач повторно звернувся з заявою про призначення пенсії лише 27.09.2023, тобто більше ніж через 3 місяці з дня досягнення пенсійного віку, а тому не має права на призначення пенсії з 10.12.2022.

Таким чином, оскільки в оскаржуваному рішенні вирішувалося питання призначення позивачу пенсії з 10.12.2022, то позивач має право на призначення пенсії за віком з 10.12.2022.

Надаючи оцінку факту порушеного права позивача, враховуючи відсутність будь-яких ефективних засобів правового захисту порушеного права позивача, окрім судового, оскільки, згідно ч. 5. ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту у цій справі суду слід: визнати протиправним та скасувати рішення Головною управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 092350006183 від 03.10.2023 про відмову в призначенні пенсії за віком; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати позивачу до загального страхового стажу періоди робіт: з 27.07.1981 по 30.10.1981 у Надвірнянській пересувній механізовані колоні № 21 "Лісбуд" на посаді екскаваторник 4-го розряду; з 01.01.1995 по 28.03.1997 у колгоспі ім. "Мир" на посаді інженер-будівельник; з 23.04.1998 по 01.12.2005 у ТОВ "Євромеблі ЛТД" на посадах майстер ремонтно-будівельної дільниці, прораб, інженер-будівельник; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити позивачу з 10.12.2022 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області виплачувати позивачу з 10.12.2022 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV, суд зазначає, що вказана позовна вимога є передчасною вимогою, оскільки відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині будуть порушені.

Таким чином, суд дійшов до висновку, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, слід стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1000,00 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головною управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 092350006183 від 03.10.2023 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди робіт:

з 27.07.1981 по 30.10.1981 у Надвірнянській пересувній механізовані колоні № 21 "Лісбуд" на посаді екскаваторник 4-го розряду;

з 01.01.1995 по 28.03.1997 у колгоспі ім. "Мир" на посаді інженер-будівельник;

з 23.04.1998 по 01.12.2005 у ТОВ "Євромеблі ЛТД" на посадах майстер ремонтно-будівельної дільниці, прораб, інженер-будівельник.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С.Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) призначити ОСОБА_1 з 10.12.2022 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул. Бульварно - Кудрявська, 16, м. Київ, 04053) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Григорук О.Б.