Рішення № 119204015, 21.05.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 рокуСправа №160/8751/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Пенсійного фонду України у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, як матері особи з інвалідністю з дитинства, та скасувати рішення №045550023044 від 12.01.2024, №045550023044 від 05.03.2024, №045550023044 від 15.03.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, як матері особи з інвалідністю з дитинства;

- зобов`язати Пенсійний фонд України призначити ОСОБА_1 пенсію як матері особи з інвалідністю з дитинства, починаючи з дати звернення - 05.01.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що протиправні дії пенсійного органу порушують право позивача на призначення пенсії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 263 КАС України.

Роз`яснено позивачу його право на надання згоди/незгоди на залучення співвідповідачами у справі - Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та Головного управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, яке він може реалізувати шляхом подання до суду відповідної заяви.

Роз`яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 заяву ОСОБА_1 про залучення співвідповідачів у справі №160/8751/24 - задоволено, залучено до участі у справі в якості співвідповідачів: Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) та Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885). Розгляд адміністративної справи розпочато спочатку.

Роз`яснено співвідповідачам про необхідність подати до суду відзиви на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.

Згідно наданого відзиву, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повідомило, що відмовою позивачу у призначенні пенсії зі зниженням віку є ненадання документів, які передбачені Порядком №22-1, зокрема, відсутні скановані копії оригіналів документів та висновку ЛКК про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.

Згідно наданого Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, підставами відмови у призначенні позивачу пенсії зі зниженням віку було ненадання позивачем документів, що підтверджують інвалідність дитини до досягнення нею шестирічного віку.

Пенсійний фонд України надав відзив на електрону пошту суду.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами від 29.06.2023 № 3200-IX (далі - Закон №3200-IX) внесено зміни, зокрема, до КАС України та частину шосту статті 18 Кодексу викладено такій редакції:

"6. Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов`язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.".

Поряд з цим, Законом №3200-IX пункт 2 частини другої статті статтю 162 КАС України викладено в такій редакції:

« 2)повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) відповідача, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

доповнено частиною сьомою такого змісту:

"7. Суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку";

Таким чином, суд наголошує, що учасники справи або судового процесу можуть подавати документи до суду у двох формах паперовій та електронній. Однак, аналізуючи положення Закону № 3200, слід зазначити, що електронною формою подання документів слід вважати лише використання ЄСІТС. Таким чином, для вчинення будь-яких процесуальних дій або подання документів в електронній формі слід використовувати ЄСІТС.

Повертаючись до поданого відповідачем відзиву, в ньому відсутні відомості про наявність або відсутність електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

Разом з цим, вказаний відзив подано на електронну пошту суду, а не засобами "Електронного суду" з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що дає підстави стверджувати, що заявник використав спосіб звернення до суду не передбачений чинним процесуальним законодавством.

З огляду на викладене, в силу вимог частини 6 статті 18 та частини 7 статті 162 КАС України, відзив слід повернути без розгляду.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 3, 4 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

05.01.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення 50-річного віку, звернулась до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії через Портал Електронних Послуг на офіційному сайті Пенсійного фонду України portal.pfu.gov.ua.

За принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області розглянуто заяву від 05.01.2024 та додані до неї документи та прийнято рішення від 12.01.2024 №045550023044 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах в зв`язку з відсутністю оригіналів документів, які засвідчують особу.

Зокрема в рішенні зазначено:

«Результати розгляду документів, доданих до заяви, поданої через вебпортал:

- заявниця надала скановані копії документів: паспорту, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудової книжки. Відсутні скановані копії оригіналів цих документів. Крім того, відсутній висновок ЛКК про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, як передбачено Порядком № 22».

25.02.2024 позивач звернулась до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії через Портал Електронних Послуг на офіційному сайті Пенсійного фонду України portal.pfu.gov.ua. Вказане звернення розглядалось відділом призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Рішенням від 05.03.2024 №045550023044 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії з підстав відсутності документів, що підтверджують інвалідність дитини до досягнення нею шестирічного віку.

Зокрема в рішенні зазначено:

«Результати розгляду документів, доданих до заяви:

за доданими документами до страхового стажу не зараховано:

період з 01.08.1994 по 01.11.1995 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.09.1993, оскільки записи зроблено не в порядку черговості (зараховано навчання на денному відділенні з 01.09.1990 по 31.08.1993);

період з 15.06.2000 по 04.08.2000 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.09.1993, оскільки запис про звільнення не завірений печаткою, а у індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані про трудову діяльність за вказаний період;

період роботи з 07.08.2000 по 31.08.2000 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.09.1993, оскільки виправлення дати наказу про прийняття не завірено належним чином. (зараховано з 01.09.2000 по 31.12.2003 згідно даних які містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу).

Відповідно до п. 2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК. медичним висновком закладу охорони здоров?я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку надається відповідно висновок лікарсько - консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку

За наданими документами право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 статті 115 ЗУ №l058-IV відсутнє, оскільки не надано документи, які підтверджують інвалідність дитини до досягнення нею шестирічного віку.

Додатковий коментар: до матеріалів ЕПС долучено неповну сканкопію паспорта (відсутні відомості про реєстрацію).

Право на пенсійну виплату особа матиме з 14.10.2036 відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування". Після подання відповідних документів буде повторно розглянуто право на пенсійну виплату».

07.03.2024 Позивач в черговий раз звернулась до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії через Портал Електронних Послуг на офіційному сайті Пенсійного фонду України portal.pfu.gov.ua. Вказане звернення розглядалось відділом призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Рішенням від 15.03.2024 №045550023044 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії, з підстав ненадання документів, які підтверджують інвалідність дитини до досягнення нею шестирічного віку.

Також в рішенні вказано:

«за доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- періоди роботи з 15.06.2000 по 04.08.2000 та 07.08.2000 по 31.08.2000 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 01.09.1993, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані про роботу. Періоди роботи згідно трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки проведеної, в тому числі за заявою власника трудової книжки.

За наданими документами право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 статті 115 3У №1058-IV відсутнє, оскільки не надано документи, які підтверджують інвалідність дитини до досягнення шестирічного віку.

Після повторного звернення за призначенням пенсії з необхідними додатковими документами, право на пенсійну виплату буде переглянуто».

Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Згідно із ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005№ 22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).

За правилами п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV, право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.

За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п`ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, до шестирічного віку здійснювалося батьком, батьку призначається дострокова пенсія за віком після досягнення віку 55 років та за наявності страхового стажу не менше ніж 20 років.

Аналізуючи вищенаведені норми матеріального права, суд дійшов висновку, що право на пенсію мають матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому, особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.

Відповідно до абз. 4 п.п. 6 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1) до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком жінкам, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до зазначеного віку - документи про народження дітей (дитини), виховання їх (її) до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність.

Пункт 2.18 Порядку № 22-1 передбачає, що визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).

Виходячи з наведених правових норм в їх сукупності, мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Отже визначальним є факт встановлення інвалідності дитині у відповідному віці до досягнення 6 років та факт виховання її (дитини-інваліда) матір`ю до цього віку.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати: ОСОБА_1 , батько: ОСОБА_3 .

Згідно доданої до матеріалів справи довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією (серія 12 ААА №638355, дата огляду 30.03.2017), ОСОБА_2 має 3 групу інвалідності, причина інвалідності інвалідність з дитинства.

Разом з тим, загальний підхід до змістовного наповнення поняття особа з інвалідністю установлюється статтею 2 Закону України від 21.03.1991 №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (Закон №875-ХІІ), а також статтею 1 Закону України від 06.10.2005 №2961-ІV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон №2961-ІV). Зокрема, такий статус могла мати особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, унаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Відповідно до абзацу третього статті 1 Закону №2961-ІV дитина з інвалідністю - особа до досягнення нею повноліття (віком до 18 років) зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність.

Згідно з частиною дванадцятою статті 7 Закону №2961-ІV положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями (ЛКК) лікувально-профілактичних закладів затверджується Кабінетом Міністрів України. Серед повноважень лікарсько-консультативних комісій, визначених Положенням про лікарсько-консультативну комісію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 №917, передбачено надання висновку, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.

Такий висновок ЛКК дає можливість опосередковано підтвердити факт догляду матері за дитиною, яка мала право на отримання статусу дитини-інваліда до досягнення шестирічного віку, як це передбачено положеннями Закону №1058-IV. Встановлення органами медико-соціальної експертної комісії інвалідності після досягнення такою дитиною шестирічного віку в певній мірі ставить під сумнів факт виховання матір`ю до шестирічного віку саме дитини - інваліда з дитинства, а не дитини без такого роду медичних показань.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі №330/2181/16-а підтримала правовий висновок Верховного Суду України у постанові від 27.05.2014 у справі №21-133а14 щодо дострокового призначення пенсії за віком, згідно з яким мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV, у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку ЛКК, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.05.2019 у справі №330/2181/16-а наголосила на тому, що визначення терміну інвалід з дитинства не міститься ані в Законі №875-ХІІ, ані в Законі Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю. При цьому за змістом абзацу другого пункту 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317, інвалідність з дитинства розглядається як причина інвалідності. Згідно з пунктом 14 цього Положення причинний зв`язок інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві, установлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання або травму, перенесену до 18-річного віку.

За висновком Великої Палати Верховного Суду у наведеній постанові для призначення пенсії на підставі Закону №1058-IV має значення не факт установлення інвалідності, а термін (момент) настання інвалідності у дитини, що повинен мати місце протягом періоду життя дитини з моменту народження і до інвалідності у дитини до досягнення шестирічного віку, оскільки виховання дитини-інваліда у віці до шести років створює для жінки більше перешкод для участі у суспільно-корисній діяльності, наслідком якої є отримання заробітної плати і страхового стажу, що зумовлюється сплатою страхувальником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Непрямим підтвердженням цього є встановлена частиною шостою статті 179 Кодексу законів про працю України можливість надання жінці в обов`язковому порядку відпустки без збереження заробітної плати у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку. Натомість за відсутності медичних показань по догляду за дитиною жінка не матиме можливості перебувати у такій відпустці і має прийняти рішення про вихід на роботу або припинення трудових відносин з роботодавцем.

Велика Палата Верховного Суду вказала на недоцільність висновку Касаційного адміністративного суду про тлумачення поняття інвалід з дитинства як статус дитини-інваліда, який ця дитина набуває по досягненню нею 18 років; при вирішенні питання про наявність права на призначення дострокової пенсії матері враховується не тлумачення поняття інваліда з дитинства, а момент настання медичних показань для встановлення інвалідності.

Верховний Суд від зазначеного висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах не відступав (наприклад, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.12.2021 у справі №336/2781/17-а).

Отже, саме по собі виховання дитини до шестирічного віку без показань для визнання її особою з інвалідністю у віці до шести років не є підставою для призначення матері інваліда з дитинства дострокової пенсії за віком.

У даній справі позивачу відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-ІV у зв`язку з ненаданням нею документів про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю до 6-ти річного віку або висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.

В свою чергу позивач стверджує, що вона має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, свою позицію обґрунтовує посиланням на корінець медичного висновку від 26.01.2011 №12 на дитину-інваліда віком до 16 років, корінець медичного висновку від 14.11.2012 №332 на дитину-інваліда віком до 16 років, довідку до акта огляду МСЕК від 30.03.2017 (серія 12 ААА №638355), форму 3 індивідуальної програми реабілітації інваліда, що видається МСЕК від 30.03.2017, виписку від 08.09.2017 №1078 із медичної карти щодо ОСОБА_2 .

Зокрема, згідно виписки №1078 повним діагнозом ОСОБА_2 є симптоматична епілепсія с частими (3 4 рази в місяць) генералізованими тонікоклонічними епіприпадками на фоні окремих наслідків родової травми. ВСД по змішаному типу з цефалгічним синдромом.

Разом з тим, у цій виписці не зазначено, що ОСОБА_2 мав медичні показання для визнання його дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Крім того, згідно наданих медичних заключень ОСОБА_2 встановлено інвалідність з дитинства після досягнення шестирічного віку (корінець медичного висновку від 26.01.2011 №12 на дитину-інваліда віком до 16 років, корінець медичного висновку від 14.11.2012 №332 на дитину-інваліда віком до 16 років).

Відтак, позивачем не було підтверджено наявності підстав для визнання її дитини дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

За таких обставин позивач не має права на призначення дострокової пенсії за віком як матері особи інваліда з дитинства, оскільки вона не надала відповідачу висновку лікарсько-консультативної комісії, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позову.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295, 297 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 21.05.2024 року.

Суддя Н.Є. Калугіна