Рішення № 119203922, 22.05.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 рокуСправа №160/8166/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

29.03.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 28.03.2024 року через систему Електронний суд позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 20.11.2023 року №56950001321 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, (ЄДРПОУ: 20453063), повторно розглянути заяву від 14.11.2023 року про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) із зарахуванням до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років наступних періодів: з 01.09.1988 року по 28.02.1991 року, з 25.03.1991 року по 31.12.2011 року, з 03.01.2012 року по 03.01.2022 року, з 03.01.2022 року по 31.06.2022 року, відповідно до п. е ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення з урахуванням Рішення Конституційного Суду від 04.06.2019 року №2-р/2019, з дати подання заяви, з 14.11.2023 року;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 20453063) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), користь судовий збір за подання позову в сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України та внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1216-5002868873 від 18.07.2023 року, виданою Управлінням соціального захисту населення Павлоградської міської ради. 14.11.2023 року позивач звернулась через веб портал Пенсійного фонду України із заявою та відповідними документами для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. е ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, оскільки остання працювала працівником охорони здоров`я та маю достатній спеціальний стаж (стаж роботи за вислугу років). 20.11.2023 року за результатом розгляду заяви позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, надалі відповідач, було прийнято рішення про відмову в призначенні мені пенсії за вислугу років від 20.11.2023 року № 056950001321. Підставою для прийняття рішення послугувала відсутність необхідного спеціального стажу роботи. Разом з тим, як вбачається з рішення, відповідачем не зараховано до спеціального стажу за вислугу років період роботи з 25.03.1991 по 31.12.2011 року. У своєму особистому кабінеті на веб порталі ПФУ позивач побачила, що відповідачем до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", не зараховані наступні періоди роботи: з 01.09.1988 року по 28.02.1991 року, з 25.03.1991 року по 31.12.2011 року, з 03.01.2012 року по 03.01.2022 року, з 03.01.2022 року по 31.06.2022 року. На дату звернення до органів ПФУ позивач, як працівник закладу охорони здоров`я, мала спеціальний стаж роботи який дає право на призначення пенсії за вислугу років. Однак, відповідачем не оспорюються тільки 05 років 09 місяці 07 днів. Як вбачається, відповідачем не зараховуються до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років наступні періоди: з 01.09.1988 року по 28.02.1991 року - навчання у Донецькому медичному училищі відповідно до диплому НОМЕР_2 ; з 25.03.1991 року по 31.12.2011 року робота в якості завідувача фельдшерсько акушерського пункту відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_3 ; з 03.01.2012 року по 03.01.2022 року - робота в якості завідувача фельдшерського пункту відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_3 ; з 03.01.2022 року по 31.06.2022 року - робота в якості фельдшера амбулаторії відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_3 . Тобто, відповідач не зарахував вище перелічені періоди роботи позивача, чим оспорює той факт, що позивач, має достатньо спеціального стажу для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. е ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04.06. 2019 року №2-р/2019. В період з 01.07.2022 року по 31.10.2023 року позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати. Відтак, позивач вважає рішення про відмову у призначенні їй пенсії за вислугу років за результатами розгляду її заяви від 14.11.2023 року протиправним, оскільки воно прийнято із порушенням норм чинного законодавства та порушує мої конституційні права на належне пенсійне забезпечення, як громадянина України, у зв`язку з чим позивач повинна була звернутися за захистом своїх прав до суду.

13.05.2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Мотивуючи свою правову позицію, відповідач зазначив наступне. ОСОБА_1 14.11.2023 року звернулася до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст.55 Закону України від 05.11.1991 №1788 «Про пенсійне забезпечення». За принципом екстериторіальності вказана заява розглядалася структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області. Згідно наданих документів страховий стаж позивачки становить 31 рік 02 місяці днів, у тому числі пільговий стаж роботи до 11.10.2017 р. - 5 років 09 місяців 7 днів. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 20.11.2023 № 056950001321 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку відсутністю необхідного для призначення пенсії пільгового стажу роботи 26 років 6 місяців. До пільгового стажу роботи не зарахований період роботи з 25.03.1991 р. по 31.12.2011 р., оскільки відсутня інформація про перейменування фельдшерсько-акушерського пункту с.Соловйово в Центр первинної медико-санітарної допомоги Ясинуватського району. Згідно з пунктом 4.10. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22- 1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії, Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

Окрім того, ГУ ПФУ в Закарпатській області зазначило, що ОСОБА_1 проживає за адресою (яка вказана в позовній заяві): АДРЕСА_1 . Відтак, відповідач просив суд залучити до участі у даній справі у якості співвідповідача як Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Разом з цим, дане клопотання не підлягає до задоволення, оскільки позивач ОСОБА_1 , є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1216-5002868873 від 18.07.2023 року, виданою Управлінням соціального захисту населення Павлоградської міської ради та саме рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 20.11.2023 № 056950001321 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку відсутністю необхідного для призначення пенсії пільгового стажу роботи 26 років 6 місяців.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2024 року, зазначена вище справа була розподілена та 01.04.2024 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленогостаттею 258 Кодексу адміністративного судочинства України- в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Судом установлено, та матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України та внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1216-5002868873 від 18.07.2023 року, виданою Управлінням соціального захисту населення Павлоградської міської ради.

14.11.2023 року позивач звернулась через веб портал Пенсійного фонду України із заявою та відповідними документами для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. е ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, оскільки остання працювала працівником охорони здоров`я та маю достатній спеціальний стаж (стаж роботи за вислугу років).

20.11.2023 року за результатом розгляду заяви позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, надалі відповідач, було прийнято рішення про відмову в призначенні мені пенсії за вислугу років від 20.11.2023 року № 056950001321.

Підставою для прийняття рішення послугувала відсутність необхідного спеціального стажу роботи. Разом з тим, як вбачається з рішення, відповідачем не зараховано до спеціального стажу за вислугу років період роботи з 25.03.1991 по 31.12.2011 року.

У своєму особистому кабінеті на веб порталі ПФУ позивач побачила, що відповідачем до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", не зараховані наступні періоди роботи: з 01.09.1988 року по 28.02.1991 року, з 25.03.1991 року по 31.12.2011 року, з 03.01.2012 року по 03.01.2022 року, з 03.01.2022 року по 31.06.2022 року.

На дату звернення до органів ПФУ позивач, як працівник закладу охорони здоров`я, мала спеціальний стаж роботи який дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Однак, відповідачем не оспорюються тільки 05 років 09 місяці 07 днів.

Як вбачається, відповідачем не зараховуються до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років наступні періоди: з 01.09.1988 року по 28.02.1991 року - навчання у Донецькому медичному училищі відповідно до диплому НОМЕР_2 ; з 25.03.1991 року по 31.12.2011 року робота в якості завідувача фельдшерсько акушерського пункту відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_3 ; з 03.01.2012 року по 03.01.2022 року - робота в якості завідувача фельдшерського пункту відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_3 ; з 03.01.2022 року по 31.06.2022 року - робота в якості фельдшера амбулаторії відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_3 .

Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Відповідно достатті 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно частини 1статті 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Так, щодо не зарахування відповідачем періоду навчання з 01.09.1988 по 28.02.1991 року до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років слід зазначити наступне.

Згідно із ст. 38 Закону України "Про професійну-технічну освіту" від 10.02.1998 № 103/98-ВР час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Таким чином, законодавцем прямо визначено, що період навчання у професійно-технічному навчальному закладі може бути зараховано до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, лише за умови зарахування на роботу за набутою професією.

Отже, згідно диплому серії НОМЕР_2 позивач, дівоче прізвище ОСОБА_2 , прізвище після укладення шлюбу ОСОБА_3 , відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , навчалась в Донецькому медичному училищі за спеціальністю «лікувальна справа» та отримала кваліфікацію фельдшер.

Після закінчення навчання (28.02.1991 року) позивач, в межах встановленого строку (3 місяці), 25.03.1991 року була прийнята за набутою професією на посаду, що дає право на призначення пенсії за вислугу років - на посаду завідувач фельдшерськоакушерським пунктом, тому вважаю, що період мого навчання з 01.09.88 року по 28.02.1991 року підлягає врахуванню до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Щодо не зарахування відповідачем до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років періодів: з 25.03.1991 по 31.12.2011, з 03.01.2012 по 03.01.2022, з 03.01.2022 по 31. 06.2022, варто ззаначити наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII (надалі по тексту також - Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту також - Закон №1058-IV).

Згідно вимог ч.4 ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Так, в силу вимог ст.2 Закону №1788-XII цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Статтею 52 Закону №1788-ХІІ обумовлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров`я відповідно до пункту "е" статті 55 цього Закону.

Як визначено п. "е" ст.55 Закону №1788-ХІІ (в редакції Закону до 01.04.2015) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законом України від 02.03.2015 за №213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (надалі по тексту також - Закон №213-VІІІ) статтю 55 Закону №1788-ХІІ викладено у новій редакції, у тому числі і пункт "е", за змістом якого право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Ці зміни набрали чинності з 01.04.2015.

Законом України від 24 грудня 2015 року за №911-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (набрав чинності 01 січня 2016 року; надалі по тексту також -Закон №911-VІІІ) у п. "е" ст.55 Закону №1788-ХІІ в абзаці першому слова незалежно від віку замінено словами та цифрами після досягнення 55 років. Також, пункт доповнено абзацами дванадцятим - двадцять п`ятим, які визначають умови виходи на пенсію за вислугу років до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту.

Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 за №2-р/2019 у справі №1-13/2018 (1844/16, 3011/16) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. "а" ст.54, ст.55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними законами №213-VIII, №911-VIII.

Пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 за №2-р/2019 встановлено, що положення п."а" ст.54, ст.55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними законами №213-VIII, №911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як наслідок, приведена норма ст.55 Закону №1788-XII підлягає застосуванню з 04.06.2019 в редакції, яка діяла до змін внесених законами №213-VIII, №911-VIII, і передбачає право на пенсію за вислугу років працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Разом з тим, Законом України від 03.10.2017 за №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (надалі по тексту також - Закон №2148-VIII; набрав чинності 11 жовтня 2017 року) розділ ХV Прикінцеві положення Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV доповнено пунктом 2-1, згідно з яким особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Також, Законом №2148-VIII абзац 2 п.16 розділу ХV Прикінцеві положення Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV викладено в такій редакції: Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо підвищення пенсій мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Вказаною нормою збережено гарантії певної категорії осіб, які на день набрання чинності Законом №2148-VIII мають всі підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону "Про пенсійне забезпечення".

За таких умов, особа, яка станом на момент звернення до органів пенсійного фонду здобула від 25 до 30 років спеціального стажу роботи має право на обчислення її спеціального стажу відповідно до положень статті 55 Закону №1788-XII в редакції яка діяла до змін, внесених законами №213-VIII, №911-VIII.

Окрім того, зі змісту п. "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" вбачається, що законодавець уповноважив Кабінет Міністрів України визначати перелік робіт, посад у закладах й установах охорони здоров`я, виконання яких зараховується до спеціального стажу, необхідного для набуття права на призначання пенсії за вислугу років за п. "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 за №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (надалі по тексту також - Перелік №909).

Так, трудова книжка позивача містить всі необхідні записи, які підтверджують роботу з посиланням на накази та дати:

- 25.03.1991 прийнята завідувачем фельдшерська акушерським пунктом (наказ №50 від 25.03.1991);

- 31.12.2011 звільнена за переведенням (наказ №54 від 30.12.2011);

- 03.01.2012 прийнята на посаду завідуючої фельдшерського пункту (наказ №11 від 03.01.2012);

- 03.01.2022 переведена на посаду фельдшера (наказ №38/ос від 31.12.2021);

- 31.10.2023 звільнена за угодою сторін ст. 36 п.1 КЗпПУ (наказ №28/ос від 31.10.2023).

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та п.1 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 Постанови КМУ від 12.08. 1993 р. N 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній»(із змінами, внесеними згідно Постанови КМУ № 1028 від 09.12.2015 року), передбачено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що підтвердження спеціального стажу для призначення пенсії за вислугою років здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа або за даними персоніфікованого обліку.

Отже, трудової книжки повністю достатньо, оскільки вона містить усі необхідні записи, що підтверджують період виконуваної роботи, її характер та зайнятість за професіями, які відносяться педагогічних працівників.

Записи виконано без виправлень, у чіткій послідовності, із завірянням підписами відповідальних осіб та печатками роботодавця, є посилання на накази, як на підставу внесення записів.

Займані позивачем посади «завідуюча фельдшерсько акушерським пунктом», «завідувач фельдшерського пункту», «фельдшер» передбачена Переліком, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" та Переліком закладів охорони здоров`я та Переліком лікарських посад у закладах охорони здоров`я, що затверджені наказом МОЗ від 28.10.2002 року №385 «Про затвердження переліків закладів охорони здоров`я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою, посад професіоналів у галузі охорони здоров`я, посад фахівців у галузі охорони здоров`я, посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров`я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою, залучених до надання реабілітаційної допомоги у складі мультидисциплінарних реабілітаційних команд в закладах охорони здоров`я».

Таким чином, трудовою книжкою підтверджено належність професій, посад, що дає право на пенсію за вислугу років.

Суд звертає увагу на те, що заклади охорони здоров`я, трудовий стаж у яких відноситься до спірного періоду, розташовані у Донецької області. Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції з питань тимчасово окупованих території України від 25.04.2022 року № 75 (в редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції з питань тимчасово окупованих території України від 10.09.2022 року №206) є територією активних бойових дій.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Крім того, позивач зверталась до МОЗ з питання отримання довідки про перейменування організації, про що свідчить копія заяви від 29.11.2023 року. Листом МОЗ від 01.01.2024 року № 02.2-17/О-15578//2-зв повідомив, що документи про перейменування до МОЗ не надходили. Інформацію можна отримати у КНП «ЦПМСД» Очеретинської СТГ або у Державному архіві Донецької області. Засобами електронного зв`язку позивач звернулась до Донецького архіву Донецької області, про що свідчить копія електронного листа, на електронну адресу, вказану МОЗ у відповіді.

Разом з тим, лист доставлено не будо, вказану електронну адресу не знайдено.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

В свою чергу відповідач не надав доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки та як наслідок правомірність не зарахування вказаних періодів роботи до страхового (спеціального) стажу.

Таким чином, відповідач необгрунтовано та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) відмовив у зарахуванні спірного періоду роботи позивача до загального (страхового) стажу.

Тому суд вважає, що відповідач безпідставно не зарахував до спеціального стажу періоди роботи.

Щодо призначення пенсії за вислугу років.

Відповідно до пункту 2-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон України «Про пенсійне забезпечення») визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Згідно до ст.7 Закону України «Про пенсійне забезпечення», звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники охорони здоров`я відповідно до пункту «е» статті 55.

Пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції до внесених змін Законом України від 02.03.2015 №213-VІІІ, що набрали чинності 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

У подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ було підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, а Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911 встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення.

Проте суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 04.06. 2019 № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 N 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 N 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII.

Конституційний Суд України зазначив, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Позиція Конституційного Суду України, полягає в тому, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років. Мета призначення пенсії за вислугу років - забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов`язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції.

Конституційний Суд України вважає, що при запровадженні юридичного регулювання, за яким окремим працівникам освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення встановлено додатковий віковий критерій виходу на пенсію - 50 та 55 років, як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років, законодавець не мав об`єктивних підстав.

У Рішенні Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 зазначено, що на думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом № 213 до оспорюваних положень Закону № 1788 щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної статтею 51 Закону №1788, а саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Дія статті 51 Закону №1788 поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 Закону № 1788. Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону № 1788 випливає, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом "а" статті 54, пунктами "а", "б", "в", "г", "д", "е", "є", "ж" статті 55 Закону N 1788, через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом N 213 щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019, положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Тобто, зазначені положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" втратили чинність з 04.06.2019.

Заявою про призначення пенсії позивач звернулась 14.11.2023 року, тобто після прийняття Конституційним Судом України рішення від 04.06.2019 № 2-р/2019.

Згідно п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213 та від 24.12.2015 року № 911 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Тобто, особа, яка станом на момент звернення до Пенсійного органу має від 25 до 30 років спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, така особа має право на призначення пенсії за вислугу років, незалежно від її віку.

Отже, на день звернення із заявою від 14.11.2023 про призначення пенсії за вислугу років, пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Таким чином, відповідно до наданих до відповідача документів, вбачається наявність та достатність спеціального стажу, що надає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на пенсію за вислугу років на підставі пункту "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" як працівнику охорони здоров`я.

При цьому, пенсія за віком, згідно ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Враховуючи вищевикладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 20.11.2023 року №56950001321 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є необґрунтованим, прийняте без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття зазначеного рішення, без використання повноважень з метою, з якою вони надані, а отже не відповідає вимогамКонституціїта законів України і підлягає скасуванню.

Відновленням порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 14.11.2023 року про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) із зарахуванням до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років наступних періодів: з 01.09.1988 року по 28.02.1991 року, з 25.03.1991 року по 31.12.2011 року, з 03.01.2012 року по 03.01.2022 року, з 03.01.2022 року по 31.06.2022 року, відповідно до п. е ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення з урахуванням Рішення Конституційного Суду від 04.06.2019 року №2-р/2019, з дати подання заяви, з 14.11.2023 року.

При цьому, вимога позивача щодо визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову в призначенні пенсії за вислугу років не підлягає до задоволення, оскільки належним захистом порушеного права є визнання протиправним та скасування судом відповідного спірного рішення.

Відповідно до пункту 2статті 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною1статті 72 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1211,20 грн.

Отже, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, протиправним рішенням якого безпосередньо порушено права позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 20.11.2023 року №56950001321 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, (ЄДРПОУ: 20453063), повторно розглянути заяву від 14.11.2023 року про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) із зарахуванням до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років наступних періодів: з 01.09.1988 року по 28.02.1991 року, з 25.03.1991 року по 31.12.2011 року, з 03.01.2012 року по 03.01.2022 року, з 03.01.2022 року по 31.06.2022 року, відповідно до п. е ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення з урахуванням Рішення Конституційного Суду від 04.06.2019 року №2-р/2019, з дати подання заяви, з 14.11.2023 року.

В задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 20453063) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник