Вирок № 119193679, 21.05.2024, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2593/23

Провадження № 1-кп/346/493/23

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області, у складі головуючого - судді: ОСОБА_1 , секретар судових засідань: ОСОБА_2 , за участю прокурора: ОСОБА_3 , обвинуваченого: ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі судових засідань суду, обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12022091180000484, в якому ОСОБА_4 (який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Білгород-Дністровський, Білгород-Дністровського району, Одеської області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; громадянин України; освіта вища юридична; судимостей не має; на обліку у лікаря-нарколога чи лікаря-психіатра не перебуває) обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 190 Кримінального кодексу України,

сторонами та іншими учасниками кримінального провадження є: з боку обвинувачення - прокурор: ОСОБА_5 , з боку захисту - обвинувачений: ОСОБА_4 та його захисниця: ОСОБА_6 , потерпілі: ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_13 ; ОСОБА_14 ; ОСОБА_15 ; ОСОБА_16 ; ОСОБА_17 ; ОСОБА_18 ; ОСОБА_19 ; ОСОБА_20 ,

в с т а н о в и в :

Щодо обвинувачення, яке суд вважає доведеним.

1. 29.05.2018 року у всесвітній мережі «Інтернет» ОСОБА_4 на сайті оголошень «ОЛХ» створив обліковий запис за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_2 », із ім`ям користувача «Ст», вказавши при цьому номер телефону оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» № НОМЕР_1 , де розміщував завідомо неправдиві публікації щодо продажу товарів ігрового та колекційного походження не маючи наміру в подальшому реалізовувати вказані товари потерпілим.

18.11.2018 року ОСОБА_4 перебуваючи за місцем свого проживання, а саме в АДРЕСА_2 , маючи навички роботи із комп`ютерною технікою, використовуючи належний йому ноутбук, який працює під операційною системою, яка використовує ресурси оперативної пам`яті для проведення цифрових операцій, у всесвітній мережі Інтернет створив по ІР-адресі НОМЕР_2 Інтернет-сайт « ІНФОРМАЦІЯ_3 » хостинг-провайдер, якого являється « ІНФОРМАЦІЯ_6 », територіальне розташування знаходиться в російській федерації, м. Санкт-Петербург, з доменним іменем « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 на якому розміщував завідомо неправдиві публікації щодо продажу товарів ігрового та колекційного походження та номер телефону оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» № НОМЕР_1 , не маючи наміру в подальшому реалізовувати вказані товари потерпілим.

21.01.2019 року у всесвітній мережі Інтернет ОСОБА_4 створив по ІР-адресі НОМЕР_19 Інтернет-сайт « ІНФОРМАЦІЯ_5 » хостинг-провайдер, якого являється «ІНФОРМАЦІЯ_6», територіальне розташування знаходиться в російській федерації, м. Санкт-Петербург, з доменним іменем « ІНФОРМАЦІЯ_5 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 , на якому розміщував завідомо неправдиві публікації щодо продажу товарів ігрового та колекційного походження та номер телефону оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» № НОМЕР_3 , не маючи наміру в подальшому реалізовувати вказані товари потерпілим.

29.10.2021 року ОСОБА_4 у відділенні №40/08 АБ «Укргазбанк», що знаходиться за адресою: м. Коломия, вул. Вічевий Майдан, 3, Івано-Франківської області, відкрив банківський рахунок IBAN- НОМЕР_4 , активував його, використовуючи при цьому свій номер телефону оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_1 , до якого прив`язав банківські платіжні картки АБ «Укргазбанк» № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 та № НОМЕР_8 . Окрім цього ОСОБА_4 , маючи доступ до мобільного банкінгу та фактичного розпорядження грошовими коштами, використовував банківську платіжну картку АТ «Альфа-Банк» № НОМЕР_9 , відкриту на ім`я ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , жителя АДРЕСА_3 ; банківську платіжну картку АБ «Укргазбанк» № НОМЕР_10 відкриту на ім`я ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , жительку АДРЕСА_4 ; та банківську платіжну картку АТ «Універсал банк» № НОМЕР_11 відкриту на ім`я ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , жительку АДРЕСА_2 . Надалі, ОСОБА_4 вказані банківські платіжні картки використовував для заволодіння грошовими коштами потерпілих шляхом обману, надаючи їх реквізити для перерахування грошових коштів за ніби то придбані ними товари.

Зокрема, у квітні 2022 року ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , житель АДРЕСА_5 , зайшовши до всесвітньої мережі загального доступу «Інтернет» на сайт оголошень «OLX», побачив посилання на публікацію, в якій зазначалась інформація щодо продажу ігрової консолі «Steam Deck» та вирішив придбати її. І, з цією метою ОСОБА_10 зв`язався із продавцем за мобільним номером телефону: НОМЕР_12 та домовився про придбання вказаного товару, зазначивши свої анкетні дані, номер мобільного телефону та адресу доставки. І в ході листування із ОСОБА_10 у ОСОБА_4 виник протиправний умисел на заволодіння його грошовими коштами шляхом обману. Реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на заволодіння майном потерпілого, шляхом обману, зловживаючи довірою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи настання таких наслідків, діючи умисно, ОСОБА_4 не маючи наміру продажу ігрової консолі «Steam Deck», в ході листування за допомогою мобільного додатку «Telegram», мобільний номер телефону НОМЕР_12 , взяв на себе зобов`язання по оформленню покупки товару та повідомив ОСОБА_10 , що за вказаний товар необхідно перерахувати грошові кошти у якості оплати в сумі 11 800 гривень на банківську платіжну картку АБ «Укргазбанк» № НОМЕР_10 імітовану на « ОСОБА_22 » і після надходження грошових коштів товар буде відправлено на адресу доставки вказану потерпілим.

Надалі ОСОБА_10 , будучи введений в оману ОСОБА_4 щодо продажу ігрової консолі «Steam Deck», добровільно перерахував на банківську платіжну картку № НОМЕР_10 грошові кошти двома транзакціями, 25.04.2022 у сумі 1 180 гривень та 04.05.2022 у сумі 10 620 гривень, однак останній вказаний товар потерпілому не відправив, а отриманими грошовими коштами заволодів та розпорядився на власний розсуд, таким чином завдавши ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 11 800 (одинадцять тисяч вісімсот) гривень.

Суд вважає доведеним вказане формулювання обвинувачення, оскільки його зміст добровільно та свідомо визнав обвинувачений ОСОБА_4 .

І тому суд вважає, що вказане діяння, у вчиненні якого ОСОБА_4 звинувачує прокурор, дійсно мало місце, і це діяння дійсно містить склад кримінального правопорушення, але передбаченого не ч.2 ст.190 КК України, як кваліфікував прокурор, а ч.1 ст.190 КК України. І з цих же мотивів та оскільки ОСОБА_4 беззаперечно та добровільно і свідомо визнав свою вину, суд вважає винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України саме його.

Суд не погоджується з кваліфікацією діяння ОСОБА_4 за ч.2 ст.190 КК України, у зв`язку із наступним.

Положеннями ч.1 ст.2 КК України передбачено, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом. При цьому за ч.1 ст.11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

І зокрема, ч.2 ст.190 КК України (в редакції, чинній на момент вчинення ОСОБА_24 кримінального правопорушення) передбачала, що шахрайство, вчинене повторно, вважалось кримінальним правопорушенням. При цьому, в силу ч.1 ст.190 КК України шахрайством вважалось заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. А згідно з приміткою до статті 185 КК України, у статтях 185, 186 та 189-191 КК України повторним визнається кримінальне правопорушення, вчинене особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.

І застосовуючи вказану норму закону України про кримінальну відповідальність суд відзначає, що ч. 1 ст. 62 Конституції України гарантує, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Цей конституційний принцип презумпції невинуватості майже аналогічно закріплено безпосередньо у тексті закону України про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 2 КК), а також відображено у кримінальному процесуальному законі (ст. 7 та ч. 1 ст. 17 КПК). Отже, згідно з чинним законодавством України винуватість особи може бути встановлено лише обвинувальним вироком суду.

Також суд враховує та застосовує правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, який наданий ним у постанові від 14.09.2020 року, за яким:

" ... враховуючи принцип презумпції невинуватості, а також системне тлумачення положень частин 1 та 3 ст. 32 КК, це вказує на те, що сам факт вчинення злочину не вперше утворює повторність без постановлення обвинувального вироку суду стосовно особи лише у випадку, коли такий факт розслідується органом досудового слідства чи розглядається судом з іншим епізодом тотожного або однорідного злочину в одному кримінальному провадженні. Тобто лише за умов, коли суд безпосередньо досліджує докази та у вироку встановить доведеність винуватості особи одночасно за всіма епізодами кримінальних правопорушень, які інкриміновані обвинуваченому. Оскільки доведеність чи недоведеність вини у першому епізоді встановлюється судом і лише одночасний розгляд судом в одному кримінальному провадженні першого епізоду, що утворює повторність, і наступного, який кваліфікується як повторний.

Отже, лише за таких обставин, така форма множинності злочинів, як повторність, за відсутності обвинувального вироку суду стосовно особи за раніше вчинений злочин, якщо такі епізоди розглядаються судом в одному кримінальному провадженні, узгоджується з положеннями ст. 62 Конституції України та відповідає принципу non bis in idem.

Тобто у різних кримінальних провадженнях стосовно однієї і тієї ж особи підставою для кваліфікації дій особи за ознакою повторно є не факт обвинувачення її у вчиненні злочину за першим епізодом (без постановлення обвинувального вироку), а саме факт постановлення стосовно неї обвинувального вироку у іншому кримінальному провадженні за епізодом, що дає підстави кваліфікувати її дії з урахуванням повторності.

Так, у випадку, коли на момент правової оцінки судом певного діяння особи в обвинувальному вироку інші діяння цієї ж особи не одержали з боку інших судів правової оцінки, яка б дозволяла розглядати їх як елементи повторності разом з тим діянням, якому дає правову оцінку суд, він не може:

- розглядати діяння, яке є предметом його правової оцінки, як елемент повторності кримінальних правопорушень;

- взагалі вбачати у поведінці особи повторність кримінальних правопорушень. ".

У даному кримінальному провадженні, прокурор кваліфікував вказане вище діяння ОСОБА_4 саме за ч.2 ст.190 КК України, тобто як вчинене повторно виходячи з того, що існують інші два кримінальні провадження, обвинувальні акти по яких знаходяться на розгляді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області і за якими, ОСОБА_4 вже обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190 КК України, тобто в яких він вже обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.190 КК України, які він вчинив попередньо, до вказаного вище і встановленого судом діяння. І тому, діяння ОСОБА_4 , яке вказане судом, прокурор вважав, що слід кваліфікувати як вчинене повторно.

Однак і прокурор, і обвинувачений підтвердили, що судовий розгляд цих обвинувальних актів ще триває, а обвинувального вироку суду щодо тих інших діянь, у інших кримінальних провадженнях, не ухвалено.

Через, що суд не має права вважати і кваліфікувати, вчинене ОСОБА_4 діяння, яке суд вважає доведеним і яке вказано вище, саме як шахрайство, вчинене повторно. Оскільки у такому разі це означало би, що суд порушує принцип презумпції невинуватості людини, передбачений ч.1 ст.62 Конституції України та дає правову оцінку іншим діянням особи, які не є предметом даного кримінального (вже - судового) провадження, в якому він здійснює судовий розгляд, але суд не має права давати правову оцінку діянню, яке ґрунтується на оцінці інших діянь, щодо яких судовий розгляд не здійснюється.

І тому, суд погоджується із обвинуваченим ОСОБА_4 у тому, що вчинене ним діяння, яке суд вказав вище, яке добровільно та свідомо визнав ОСОБА_4 слід кваліфікувати саме за ч.1 ст.190 КК України, а не за ч.2 ст.190 КК України, як кваліфікував прокурор.

2. 23.04.2022 року ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , житель АДРЕСА_6 , зайшовши до всесвітньої мережі загального доступу «Інтернет», на сайті оголошень «OLX», побачив посилання на публікацію, в якій зазначалась інформація щодо продажу ігрової консолі «Valve Steam Deck» та вирішив придбати її. З цією метою ОСОБА_11 зв`язався із продавцем за мобільним номером телефону НОМЕР_12 та домовився про придбання вказаного товару, зазначивши свої анкетні дані, номер мобільного телефону та адресу доставки.

В ході листування із ОСОБА_25 у ОСОБА_4 виник протиправний умисел на заволодіння його грошовими коштами. Реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на заволодіння майном потерпілого, шляхом обману, зловживаючи довірою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи настання таких наслідків, діючи умисно, повторно, ОСОБА_4 , не маючи наміру продажу ігрової консолі «Valve Steam Deck» в ході листування за допомогою мобільного додатку «Telegram», мобільний номер телефону НОМЕР_12 , взяв на себе зобов`язання по оформленню покупки товару та повідомив ОСОБА_25 , що за вказаний товар необхідно перерахувати грошові кошти у якості передоплати в сумі 1 920 гривень на банківську платіжну картку АБ «Укргазбанк» № НОМЕР_10 імітовану на « ОСОБА_22 » і після надходження грошових коштів товар буде відправлено на адресу доставки вказану потерпілим.

Надалі 27.04.2022, ОСОБА_11 , будучи введеним в оману ОСОБА_4 щодо продажу ігрової консолі «Valve Steam Deck», добровільно перерахував на банківську платіжну картку № НОМЕР_10 грошові кошти в сумі 1920 гривень, однак останній вказаний товар потерпілому не відправив, а отриманими грошовими коштами заволодів та розпорядився на власний розсуд, таким чином завдавши ОСОБА_25 матеріальну шкоду на суму 1920 (тисяча дев`ятсот двадцять) гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив умисні дії, які виразились у шахрайстві яке вчинено повторно, тобто вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 190 КК України.

Суд вважає доведеним вказане формулювання обвинувачення, оскільки його зміст добровільно та свідомо визнав обвинувачений ОСОБА_4 .

І тому суд вважає, що вказане діяння, у вчиненні якого ОСОБА_4 звинувачує прокурор, дійсно мало місце, і це діяння дійсно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 190 КК України. І з цих же мотивів, та оскільки ОСОБА_4 беззаперечно та добровільно і свідомо визнав свою вину, суд вважає винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення саме його.

3. Також, 01.05.2022 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , жителька АДРЕСА_7 , зайшовши до всесвітньої мережі загального доступу «Інтернет», на сайт оголошень «OLX», побачила посилання на публікацію, в якій зазначалась інформація щодо продажу ігрової приставки «Sony PlayStation 5»та вирішила придбати її. З цією метою ОСОБА_7 зв`язалась із продавцем за мобільним номером телефону НОМЕР_12 та домовилась про придбання вказаного товару, зазначивши свої анкетні дані, номер мобільного телефону та адресу доставки.

В ході листування із ОСОБА_7 у ОСОБА_4 виник протиправний умисел на заволодіння її грошовими коштами. Реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на заволодіння майном потерпілої, шляхом обману, зловживаючи довірою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи настання таких наслідків, діючи умисно, повторно, ОСОБА_4 , не маючи наміру продажу ігрової приставки «Sony PlayStation 5» в ході листування за допомогою мобільного додатку «Telegram», мобільний номер телефону НОМЕР_12 , взяв на себе зобов`язання по оформленню покупки товару та повідомив ОСОБА_7 , що за вказаний товар необхідно перерахувати грошові кошти у якості оплати сумі 20 500 гривень на банківську платіжну картку АБ «Укргазбанк» № НОМЕР_10 імітовану на « ОСОБА_22 » і після надходження грошових коштів товар буде відправлено на адресу доставки вказану потерпілою.

Надалі ОСОБА_7 , будучи введеною в оману ОСОБА_4 щодо продажу ігрової приставки «Sony PlayStation 5», добровільно перерахувала грошові кошти у якості оплати двома транзакціями: 02.05.2022 на банківську платіжну картку № НОМЕР_10 в сумі 2050 гривень та 24.05.2022 на банківську платіжну картку НОМЕР_9 в сумі 18 450 гривень, однак останній, вказаний товар потерпілій не відправив, а отриманими грошовими коштами заволодів та розпорядився на власний розсуд, таким чином завдавши ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 20 500 (двадцять тисяч п`ятсот) гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив умисні дії, які виразились у шахрайстві яке вчинено повторно, тобто вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 190 КК України.

Суд вважає доведеним вказане формулювання обвинувачення, оскільки його зміст добровільно та свідомо визнав обвинувачений ОСОБА_4 .

І тому суд вважає, що вказане діяння, у вчиненні якого ОСОБА_4 звинувачує прокурор, дійсно мало місце, і це діяння дійсно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 190 КК України. І з цих же мотивів, та оскільки ОСОБА_4 беззаперечно та добровільно і свідомо визнав свою вину, суд вважає винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення саме його.

4. Також, 09.04.2022 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , житель АДРЕСА_8 , зайшовши до всесвітньої мережі загального доступу «Інтернет», на сайт оголошень «OLX», побачив посилання на публікацію, в якій зазначалась інформація щодо продажу колекційного видання відеогри «Elden Ring-Premum Edition» та вирішив придбати його. З цією метою ОСОБА_8 зв`язався із продавцем за мобільним номером телефону НОМЕР_12 та домовився про придбання вказаного товару, зазначивши свої анкетні дані, номер мобільного телефону та адресу доставки.

В ході листування із ОСОБА_8 у ОСОБА_4 виник протиправний умисел на заволодіння його грошовими коштами. Реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на заволодіння майном потерпілого, шляхом обману, зловживаючи довірою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи настання таких наслідків, діючи умисно, повторно, ОСОБА_4 , не маючи наміру продажу колекційного видання відеогри «Elden Ring-Premum Edition» в ході листування за допомогою мобільного додатку «Telegram», мобільний номер телефону НОМЕР_12 , взяв на себе зобов`язання по оформленню покупки товару та повідомив ОСОБА_8 , що за вказаний товар необхідно перерахувати грошові кошти у якості повної оплати в сумі 7500 гривень на банківську платіжну картку АТ «Альфа-Банк» № НОМЕР_9 імітовану на « ОСОБА_21 » і після надходження грошових коштів товар буде відправлено на адресу доставки вказану потерпілим.

Надалі 01.06.2022, ОСОБА_8 , будучи введеним в оману ОСОБА_4 щодо продажу колекційного видання відеогри «Elden Ring-Premum Edition», добровільно перерахував на банківську платіжну картку № НОМЕР_9 грошові кошти в сумі 7 500 гривень, однак останній вказаний товар потерпілому не відправив, а отриманими грошовими коштами заволодів та розпорядився на власний розсуд, таким чином завдавши ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 7 500 (сім тисяч п`ятсот) гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив умисні дії, які виразились у шахрайстві яке вчинено повторно, тобто вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 190 КК України.

Суд вважає доведеним вказане формулювання обвинувачення, оскільки його зміст добровільно та свідомо визнав обвинувачений ОСОБА_4 .

І тому суд вважає, що вказане діяння, у вчиненні якого ОСОБА_4 звинувачує прокурор, дійсно мало місце, і це діяння дійсно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 190 КК України. І з цих же мотивів, та оскільки ОСОБА_4 беззаперечно та добровільно і свідомо визнав свою вину, суд вважає винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення саме його.

5.Окрім цього, 30.08.2022 ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , жителька АДРЕСА_9 , зайшовши до всесвітньої мережі загального доступу «Інтернет», на сайт «ІНФОРМАЦІЯ_3», побачила посилання на публікацію, в якій зазначалась інформація щодо продажу колекційного видання фігур із гри та вирішила їх придбати. З цією метою ОСОБА_12 залишила заявку на сайті «ІНФОРМАЦІЯ_3» про придбання вказаного товару, зазначивши свої анкетні дані, номер мобільного телефону та адресу доставки.

Побачивши заявку ОСОБА_12 у ОСОБА_4 виник протиправний умисел на заволодіння її грошовими коштами. Реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на заволодіння майном потерпілої, шляхом обману, зловживаючи довірою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи настання таких наслідків, діючи умисно, повторно, ОСОБА_4 , не маючи наміру продажу колекційного видання фігур із гри, в ході листування за допомогою мобільного додатку «Viber», мобільний номер телефону НОМЕР_1 , взяв на себе зобов`язання по оформленню покупки товару та повідомив ОСОБА_12 , що за вказаний товар необхідно перерахувати грошові кошти у якості повної оплати в сумі 4 695 гривень на банківську платіжну картку АБ «Укргазбанк» № НОМЕР_8 імітовану на « ОСОБА_4 » і після надходження грошових коштів товар буде відправлено на адресу доставки вказану потерпілою.

Надалі 30.08.2022, ОСОБА_12 , будучи введеною в оману ОСОБА_4 щодо продажу колекційного видання фігур з гри, добровільно перерахувала на банківську платіжну картку № НОМЕР_8 грошові кошти в сумі 4695 гривень, однак останній вказаний товар потерпілій не відправив, а отриманими грошовими коштами заволодів та розпорядився на власний розсуд, таким чином завдавши ОСОБА_12 матеріальну шкоду на суму 4695 (чотири тисячі шістсот дев`яносто п`ять) гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив умисні дії, які виразились у шахрайстві яке вчинено повторно, тобто вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 190 КК України.

Суд вважає доведеним вказане формулювання обвинувачення, оскільки його зміст добровільно та свідомо визнав обвинувачений ОСОБА_4 .

І тому суд вважає, що вказане діяння, у вчиненні якого ОСОБА_4 звинувачує прокурор, дійсно мало місце, і це діяння дійсно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 190 КК України. І з цих же мотивів, та оскільки ОСОБА_4 беззаперечно та добровільно і свідомо визнав свою вину, суд вважає винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення саме його.

6. Також, 10.09.2022 ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , житель АДРЕСА_10 , зайшовши до всесвітньої мережі загального доступу «Інтернет», на сайт « ІНФОРМАЦІЯ_5 », побачив посилання на публікацію, в якій зазначалась інформація щодо продажу ігрової фігури із гри та вирішив її придбати. З цією метою ОСОБА_13 залишив заявку сайті «ІНФОРМАЦІЯ_5» про придбання вказаного товару, зазначивши свої анкетні дані, номер мобільного телефону та адресу доставки.

Побачивши заявку ОСОБА_13 у ОСОБА_4 виник протиправний умисел на заволодіння його грошовими коштами. Реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на заволодіння майном потерпілого, шляхом обману, зловживаючи довірою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи настання таких наслідків, діючи умисно, повторно, ОСОБА_4 , не маючи наміру продажу ігрової фігури із гри, в ході листування за допомогою мобільного додатку «Telegram», мобільний номер телефону НОМЕР_3 , взяв на себе зобов`язання по оформленню покупки товару та повідомив ОСОБА_13 , що за вказаний товар необхідно перерахувати грошові кошти у якості повної оплати в сумі 4 950 гривень на банківську платіжну картку АБ «Укргазбанк» № НОМЕР_8 імітовану на « ОСОБА_4 », а після надходження грошових коштів товар буде відправлено на адресу доставки вказану потерпілим.

Надалі 10.09.2022 ОСОБА_13 , будучи введеним в оману ОСОБА_4 щодо продажу ігрової фігури із гри, добровільно перерахував на банківську платіжну картку № НОМЕР_8 грошові кошти в сумі 4 950 гривень, однак останній вказаний товар потерпілому не відправив, а отриманими грошовими коштами заволодів та розпорядився на власний розсуд, таким чином завдавши ОСОБА_13 матеріальну шкоду на суму 4950 (чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят) гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив умисні дії, які виразились у шахрайстві яке вчинено повторно, тобто вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 190 КК України.

Суд вважає доведеним вказане формулювання обвинувачення, оскільки його зміст добровільно та свідомо визнав обвинувачений ОСОБА_4 .

І тому суд вважає, що вказане діяння, у вчиненні якого ОСОБА_4 звинувачує прокурор, дійсно мало місце, і це діяння дійсно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 190 КК України. І з цих же мотивів, та оскільки ОСОБА_4 беззаперечно та добровільно і свідомо визнав свою вину, суд вважає винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення саме його.

7. Окрім цього, 07.10.2022 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , житель АДРЕСА_11 , зайшовши до всесвітньої мережі загального доступу «Інтернет», на сайт « ІНФОРМАЦІЯ_5 », побачив посилання на публікацію, в якій зазначалась інформація щодо продажу ігрового комплекту, який складався із бази, автомобільного керма та педалей, та вирішив його придбати. З цією метою ОСОБА_9 залишив заявку сайті «ІНФОРМАЦІЯ_5» про придбання вказаного товару, зазначивши свої анкетні дані, номер мобільного телефону та адресу доставки.

Побачивши заявку ОСОБА_9 у ОСОБА_4 виник протиправний умисел на заволодіння його грошовими коштами. Реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на заволодіння майном потерпілого, шляхом обману, зловживаючи довірою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи настання таких наслідків, діючи умисно, повторно, ОСОБА_4 , не маючи наміру продажу ігрового комплекту, який складався із бази, автомобільного керма та педалей, в ході листування за допомогою мобільного додатку «Telegram», мобільний номер телефону НОМЕР_3 , взяв на себе зобов`язання по оформленню покупки товару та повідомив ОСОБА_9 , що за вказаний товар необхідно перерахувати грошові кошти у якості повної оплати в сумі 20 000 гривень на банківську платіжну картку АБ «Укргазбанк» № НОМЕР_5 імітовану на « ОСОБА_4 », а після надходження грошових коштів товар буде відправлено на адресу доставки вказану потерпілим.

Надалі 07.10.2022 ОСОБА_9 , будучи введеним в оману ОСОБА_4 щодо продажу ігрового комплекту, добровільно перерахував на банківську платіжну картку № НОМЕР_5 грошові кошти в сумі 20 000 гривень, однак останній вказаний товар потерпілому не відправив, а отриманими грошовими коштами заволодів та розпорядився на власний розсуд, таким чином завдавши ОСОБА_9 матеріальну шкоду на суму 20 000 (двадцять тисяч) гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив умисні дії, які виразились у шахрайстві яке вчинено повторно, тобто вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 190 КК України.

Суд вважає доведеним вказане формулювання обвинувачення, оскільки його зміст добровільно та свідомо визнав обвинувачений ОСОБА_4 .

І тому суд вважає, що вказане діяння, у вчиненні якого ОСОБА_4 звинувачує прокурор, дійсно мало місце, і це діяння дійсно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 190 КК України. І з цих же мотивів, та оскільки ОСОБА_4 беззаперечно та добровільно і свідомо визнав свою вину, суд вважає винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення саме його.

8. Також, 14.10.2022 ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , жителька АДРЕСА_9 , зайшовши до всесвітньої мережі загального доступу «Інтернет» на сайт «ІНФОРМАЦІЯ_3», побачила посилання на публікацію, в якій зазначалась інформація щодо продажу колекційного видання фігур із гри та вирішила їх придбати. З цією метою ОСОБА_12 залишила заявку сайті «ІНФОРМАЦІЯ_3» про придбання вказаного товару, зазначивши свої анкетні дані, номер мобільного телефону та адресу доставки.

Побачивши заявку ОСОБА_12 у ОСОБА_4 виник протиправний умисел на заволодіння її грошовими коштами. Реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на заволодіння майном потерпілої, шляхом обману, зловживаючи довірою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи настання таких наслідків, діючи умисно, повторно, ОСОБА_4 , не маючи наміру продажу колекційного видання фігур із гри в ході листування за допомогою мобільного додатку «Viber», мобільний номер телефону НОМЕР_1 , взяв на себе зобов`язання по оформленню покупки товару та повідомив ОСОБА_12 , що за вказаний товар необхідно перерахувати грошові кошти у якості повної оплати в сумі 3000 гривень на банківську платіжну картку АБ «Укргазбанк» № НОМЕР_5 імітовану на « ОСОБА_4 », а після надходження грошових коштів товар буде відправлено на адресу доставки вказану потерпілою.

Надалі 14.10.2022, ОСОБА_12 , будучи введеною в оману ОСОБА_4 щодо продажу колекційного видання фігур із гри, добровільно перерахувала на банківську платіжну картку № НОМЕР_5 грошові кошти в сумі 3000 гривень, однак останній вказаний товар потерпілій не відправив, а отриманими грошовими коштами заволодів та розпорядився на власний розсуд, таким чином завдавши ОСОБА_12 матеріальну шкоду на суму 3 000 (три тисячі) гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив умисні дії, які виразились у шахрайстві яке вчинено повторно, тобто вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 190 КК України.

Суд вважає доведеним вказане формулювання обвинувачення, оскільки його зміст добровільно та свідомо визнав обвинувачений ОСОБА_4 .

І тому суд вважає, що вказане діяння, у вчиненні якого ОСОБА_4 звинувачує прокурор, дійсно мало місце, і це діяння дійсно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 190 КК України. І з цих же мотивів, та оскільки ОСОБА_4 беззаперечно та добровільно і свідомо визнав свою вину, суд вважає винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення саме його.

9. Окрім цього, 01.12.2022 ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , житель АДРЕСА_12 , зайшовши до всесвітньої мережі загального доступу «Інтернет», на сайт « ІНФОРМАЦІЯ_5 », побачив посилання на публікацію, в якій зазначалась інформація щодо продажу колекційного видання відеогри «God of War - Stone Mason Edition» та колекційного видання відеогри «God of War Ragnarok Jotnar Edition», і вирішив їх придбати. З цією метою ОСОБА_14 залишив заявку сайті «ІНФОРМАЦІЯ_5» про придбання вказаного товару, зазначивши свої анкетні дані, номер мобільного телефону та адресу доставки.

Побачивши заявку ОСОБА_14 у ОСОБА_4 виник протиправний умисел на заволодіння його грошовими коштами. Реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на заволодіння майном потерпілого, шляхом обману, зловживаючи довірою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи настання таких наслідків, діючи умисно, повторно, ОСОБА_4 , не маючи наміру продажу колекційного видання відеогри «God of War Stone Mason Edition » та колекційного видання відеогри «God of War Ragnarok Jotnar Edition », в ході листування за допомогою мобільного додатку «Telegram», мобільний номер телефону НОМЕР_3 , взяв на себе зобов`язання по оформленню покупки товару та повідомив ОСОБА_14 , що за вказаний товар необхідно перерахувати грошові кошти у якості повної оплати у сумі 15 250 гривень на банківську платіжну картку АБ «Укргазбанк» № НОМЕР_7 імітовану на « ОСОБА_4 », а після надходження грошових коштів товар буде відправлено на адресу доставки вказану потерпілим.

Надалі 01.12.2022 ОСОБА_14 будучи введений в оману ОСОБА_4 щодо продажу колекційного видання відеогри «God of War - Stone Mason Edition» та колекційного видання відеогри «God of War Ragnarok Jotnar Edition», добровільно перерахував на банківську платіжну картку № НОМЕР_7 грошові кошти двома транзакціями, в сумі 7000 гривень та 8250 гривень, однак останній вказаний товар потерпілому не відправив, а отриманими грошовими коштами заволодів та розпорядився на власний розсуд, таким чином завдавши ОСОБА_14 матеріальну шкоду на загальну суму 15 250 (п`ятнадцять тисяч двісті п`ятдесят) гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив умисні дії, які виразились у шахрайстві яке вчинено повторно, тобто вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 190 КК України.

Суд вважає доведеним вказане формулювання обвинувачення, оскільки його зміст добровільно та свідомо визнав обвинувачений ОСОБА_4 .

І тому суд вважає, що вказане діяння, у вчиненні якого ОСОБА_4 звинувачує прокурор, дійсно мало місце, і це діяння дійсно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 190 КК України. І з цих же мотивів, та оскільки ОСОБА_4 беззаперечно та добровільно і свідомо визнав свою вину, суд вважає винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення саме його.

10. Також, 12.12.2022 ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_20 , житель АДРЕСА_13 , зайшовши до всесвітньої мережі загального доступу «Інтернет», на сайт « ІНФОРМАЦІЯ_5 », побачив посилання на публікацію, в якій зазначалась інформація щодо продажу колекційного видання відеогри «God of War - Stone Mason Edition» та вирішив його придбати. З цією метою ОСОБА_15 залишив заявку на сайті «ІНФОРМАЦІЯ_5» про придбання вказаного товару, зазначивши свої анкетні дані, номер мобільного телефону та адресу доставки.

Побачивши заявку ОСОБА_15 у ОСОБА_4 виник протиправний умисел на заволодіння його грошовими коштами. Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння майном потерпілого, шляхом обману, зловживаючи довірою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи настання таких наслідків, діючи умисно, повторно, ОСОБА_4 , не маючи наміру продажу колекційного видання відеогри «God of War Stone Masom Edition », в ході листування за допомогою мобільного додатку «Telegram», мобільний номер телефону НОМЕР_3 , взяв на себе зобов`язання по оформленню покупки товару та повідомив ОСОБА_15 , що за вказаний товар необхідно перерахувати грошові кошти у якості повної оплати в сумі 8250 гривень на банківську платіжну картку АБ «Укргазбанк» № НОМЕР_7 імітовану на « ОСОБА_4 », а після надходження грошових коштів товар буде відправлено на адресу доставки вказану потерпілим.

Надалі 12.12.2022 ОСОБА_15 , будучи введеним в оману ОСОБА_4 щодо продажу колекційного видання відеогри «God of War - Stone Masom Edition», добровільно перерахував на банківську платіжну картку № НОМЕР_7 грошові кошти в сумі 8 250 гривень, однак останній вказаний товар потерпілому не відправив, а отриманими грошовими коштами заволодів та розпорядився на власний розсуд, таким чином завдавши ОСОБА_15 матеріальну шкоду на суму 8 250 (вісім тисяч двісті п`ятдесят) гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив умисні дії, які виразились у шахрайстві яке вчинено повторно, тобто вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 190 КК України.

Суд вважає доведеним вказане формулювання обвинувачення, оскільки його зміст добровільно та свідомо визнав обвинувачений ОСОБА_4 .

І тому суд вважає, що вказане діяння, у вчиненні якого ОСОБА_4 звинувачує прокурор, дійсно мало місце, і це діяння дійсно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 190 КК України. І з цих же мотивів, та оскільки ОСОБА_4 беззаперечно та добровільно і свідомо визнав свою вину, суд вважає винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення саме його.

11. Окрім цього, 23.12.2022 ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , житель АДРЕСА_14 , зайшовши до всесвітньої мережі загального доступу «Інтернет» на сайт « ІНФОРМАЦІЯ_5 », побачив посилання на публікацію, в якій зазначалась інформація щодо продажу колекційного видання відеогри «The elder scrolls», та вирішив його придбати. З цією метою ОСОБА_16 зв`язався із продавцем за мобільним номером телефону НОМЕР_3 та домовився про придбання вказаного товару, зазначивши свої анкетні дані, номер мобільного телефону та адресу доставки.

В ході листування із ОСОБА_16 у ОСОБА_4 виник протиправний умисел на заволодіння його грошовими коштами. Реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на заволодіння майном потерпілого, шляхом обману, зловживаючи довірою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи настання таких наслідків, діючи умисно, повторно, ОСОБА_4 , не маючи наміру продажу колекційного видання відеогри «The elder scrolls», в ході листування за допомогою мобільного додатку «Telegram», мобільний номер телефону НОМЕР_3 , взяв на себе зобов`язання по оформленню покупки товару та повідомив ОСОБА_16 , що за вказаний товар необхідно перерахувати грошові кошти у якості повної оплати в сумі 4 500 гривень на банківську платіжну картку АБ «Укргазбанк» № НОМЕР_6 імітовану на « ОСОБА_4 », а після надходження грошових коштів товар буде відправлено на адресу доставки вказану потерпілим.

Надалі 23.12.2022 ОСОБА_16 будучи введений в оману ОСОБА_4 щодо продажу колекційного видання відеогри «The elder scrolls», добровільно перерахував на банківську платіжну картку № НОМЕР_6 грошові кошти в сумі 4 500 гривень, однак останній вказаний товар потерпілому не відправив, а отриманими грошовими коштами заволодів та розпорядився на власний розсуд, таким чином завдавши ОСОБА_16 матеріальну шкоду на загальну суму 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив умисні дії, які виразились у шахрайстві яке вчинено повторно, тобто вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 190 КК України.

Суд вважає доведеним вказане формулювання обвинувачення, оскільки його зміст добровільно та свідомо визнав обвинувачений ОСОБА_4 .

І тому суд вважає, що вказане діяння, у вчиненні якого ОСОБА_4 звинувачує прокурор, дійсно мало місце, і це діяння дійсно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 190 КК України. І з цих же мотивів, та оскільки ОСОБА_4 беззаперечно та добровільно і свідомо визнав свою вину, суд вважає винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення саме його.

12. Окрім цього, 20.12.2022 ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_22 , житель АДРЕСА_15 , зайшовши до всесвітньої мережі загального доступу «Інтернет», на сайт « ІНФОРМАЦІЯ_5 », побачив посилання на публікацію, в якій зазначалась інформація щодо продажу колекційного видання відеогри «God of War», та вирішив його придбати. З цією метою ОСОБА_17 оформив заявку на сайті «ІНФОРМАЦІЯ_5», зазначивши свої анкетні дані, номер мобільного телефону та адресу доставки.

В ході листування із ОСОБА_17 у ОСОБА_4 виник протиправний умисел на заволодіння його грошовими коштами. Реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на заволодіння майном потерпілого, шляхом обману, зловживаючи довірою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи настання таких наслідків, діючи умисно, повторно, ОСОБА_4 , не маючи наміру продажу колекційного видання відеогри «God of War», в ході листування за допомогою мобільного додатку «Telegram», мобільний номер телефону НОМЕР_3 , взяв на себе зобов`язання по оформленню покупки товару та повідомив ОСОБА_17 , що за вказаний товар необхідно перерахувати грошові кошти у якості повної оплати в сумі 7326 гривень на банківську платіжну картку АБ «Укргазбанк» № НОМЕР_6 імітовану на « ОСОБА_4 », а після надходження грошових коштів товар буде відправлено на адресу доставки вказану потерпілим.

Надалі 24.12.2022 ОСОБА_17 будучи введений в оману ОСОБА_4 щодо продажу колекційного видання відеогри «God of War», добровільно перерахував на банківську платіжну картку № НОМЕР_6 грошові кошти в сумі 7 326 гривень, однак останній вказаний товар потерпілому не відправив, а отриманими грошовими коштами заволодів та розпорядився на власний розсуд, таким чином завдавши ОСОБА_17 матеріальну шкоду на загальну суму 7 326 (сім тисяч триста двадцять шість) гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив умисні дії, які виразились у шахрайстві яке вчинено повторно, тобто вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 190 КК України.

Суд вважає доведеним вказане формулювання обвинувачення, оскільки його зміст добровільно та свідомо визнав обвинувачений ОСОБА_4 .

І тому суд вважає, що вказане діяння, у вчиненні якого ОСОБА_4 звинувачує прокурор, дійсно мало місце, і це діяння дійсно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 190 КК України. І з цих же мотивів, та оскільки ОСОБА_4 беззаперечно та добровільно і свідомо визнав свою вину, суд вважає винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення саме його.

13. Також, 30.12.2022 ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_23 , житель АДРЕСА_16 , зайшовши до всесвітньої мережі загального доступу «Інтернет» на сайт « ІНФОРМАЦІЯ_5 », побачив посилання на публікацію, в якій зазначалась інформація щодо продажу комп`ютерної гри «God of War» та вирішив її придбати. З цією метою ОСОБА_18 залишив заявку сайті «ІНФОРМАЦІЯ_5» про придбання вказаного товару, зазначивши свої анкетні дані, номер мобільного телефону та адресу доставки.

Побачивши заявку ОСОБА_18 у ОСОБА_4 виник протиправний умисел на заволодіння його грошовими коштами. Реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на заволодіння майном потерпілого, шляхом обману, зловживаючи довірою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи настання таких наслідків, діючи умисно, повторно, ОСОБА_4 , не маючи наміру продажу комп`ютерної гри «God of War», в ході листування за допомогою мобільного додатку «Telegram», мобільний номер телефону НОМЕР_3 , взяв на себе зобов`язання по оформленню покупки товару та повідомив ОСОБА_18 , що за вказаний товар необхідно перерахувати грошові кошти у якості повної оплати в сумі 7 260 гривень на банківську платіжну картку АБ «Укргазбанк» № НОМЕР_6 імітовану на « ОСОБА_4 », а після надходження грошових коштів товар буде відправлено на адресу доставки вказану потерпілим.

Надалі 30.12.2022 ОСОБА_18 , будучи введеним в оману ОСОБА_4 щодо продажу комп`ютерної гри «God of War»,добровільно перерахував на банківську платіжну картку № НОМЕР_6 грошові кошти в сумі 7260 гривень, однак останній вказаний товар потерпілому не відправив, а отриманими грошовими коштами заволодів та розпорядився на власний розсуд, таким чином завдавши ОСОБА_18 , матеріальну шкоду на суму 7 260 (сім тисяч двісті шістдесят) гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив умисні дії, які виразились у шахрайстві яке вчинено повторно, тобто вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 190 КК України.

Суд вважає доведеним вказане формулювання обвинувачення, оскільки його зміст добровільно та свідомо визнав обвинувачений ОСОБА_4 .

І тому суд вважає, що вказане діяння, у вчиненні якого ОСОБА_4 звинувачує прокурор, дійсно мало місце, і це діяння дійсно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 190 КК України. І з цих же мотивів, та оскільки ОСОБА_4 беззаперечно та добровільно і свідомо визнав свою вину, суд вважає винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення саме його.

14. Також, 12.01.2023 ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_24 , жителька АДРЕСА_17 , зайшовши до всесвітньої мережі загального доступу «Інтернет» на сайт «ІНФОРМАЦІЯ_5», побачила посилання на публікацію, в якій зазначалась інформація щодо продажу колекційної фігурки та вирішила її придбати. З цією метою ОСОБА_19 залишила заявку сайті «ІНФОРМАЦІЯ_5» про придбання вказаного товару, зазначивши свої анкетні дані, номер мобільного телефону та адресу доставки.

Побачивши заявку ОСОБА_19 у ОСОБА_4 виник протиправний умисел на заволодіння її грошовими коштами. Реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на заволодіння майном потерпілої, шляхом обману, зловживаючи довірою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи настання таких наслідків, діючи умисно, повторно, ОСОБА_4 , не маючи наміру продажу колекційної фігурки, в ході листування за допомогою мобільного додатку «Viber», мобільний номер телефону НОМЕР_1 , взяв на себе зобов`язання по оформленню покупки товару та повідомив ОСОБА_19 , що за вказаний товар необхідно перерахувати грошові кошти у якості повної оплати в сумі 3 531 гривня на банківську платіжну картку АБ «Укргазбанк» № НОМЕР_6 імітовану на « ОСОБА_4 », а після надходження грошових коштів товар буде відправлено на адресу доставки вказану потерпілою.

Надалі 12.01.2023 ОСОБА_19 , будучи введеною в оману ОСОБА_4 щодо продажу колекційної фігурки, добровільно перерахувала на банківську платіжну картку № НОМЕР_6 грошові кошти в сумі 3 531 гривня, однак останній вказаний товар потерпілій не відправив, а отриманими грошовими коштами заволодів та розпорядився на власний розсуд, таким чином завдавши ОСОБА_19 , матеріальну шкоду на суму 3 531 (три тисячі п`ятсот тридцять одна) гривня.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив умисні дії, які виразились у шахрайстві яке вчинено повторно, тобто вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 190 КК України.

Суд вважає доведеним вказане формулювання обвинувачення, оскільки його зміст добровільно та свідомо визнав обвинувачений ОСОБА_4 .

І тому суд вважає, що вказане діяння, у вчиненні якого ОСОБА_4 звинувачує прокурор, дійсно мало місце, і це діяння дійсно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 190 КК України. І з цих же мотивів, та оскільки ОСОБА_4 беззаперечно та добровільно і свідомо визнав свою вину, суд вважає винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення саме його.

15. Окрім цього, 03.02.2023 ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_25 , житель АДРЕСА_18 , зайшовши до всесвітньої мережі загального доступу «Інтернет», на сайт оголошень «OLX», побачив посилання на публікацію, в якій зазначалась інформація щодо продажу ігрової консолі «Sony PlayStation 5» та вирішив придбати її. З цією метою ОСОБА_20 зв`язався із продавцем за мобільним номером телефону НОМЕР_13 та домовився про придбання вказаного товару. Після чого 03.02.2023 близько 17:00 год., ОСОБА_20 особисто зустрівся із ОСОБА_4 в м. Івано-Франківськ, по вул. Княгинин та домовився про купівлю п`яти ігрових консолей «Sony PlayStation 5» та двох ноутбуків «Asus Gaming».

Під час зустрічі із ОСОБА_20 у ОСОБА_4 виник протиправний умисел на заволодіння його грошовими коштами. Реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на заволодіння майном потерпілого, шляхом обману, зловживаючи довірою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи настання таких наслідків, діючи умисно, повторно, ОСОБА_4 , не маючи наміру продажу п`яти ігрових консолей «Sony PlayStation 5» та двох ноутбуків «Asus Gaming» взяв на себе зобов`язання по оформленню покупки товару та повідомив ОСОБА_20 , що за вказаний товар необхідно оплатити грошові кошти в сумі 20 000 гривень в якості передоплати, після чого ОСОБА_4 особисто доставить товар по місцю проживання потерпілого.

Надалі 03.02.2023, ОСОБА_20 перебуваючи в м. Івано-Франківськ, по вул. Княгинин, будучи введеним в оману ОСОБА_4 щодо продажу ігрових консолей «Sony PlayStation 5» та двох ноутбуків «Asus Gaming», добровільно, особисто передав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 20 000 гривень у якості передоплати, однак останній вказаний товар потерпілому не доставив, а отриманими грошовими коштами заволодів та розпорядився на власний розсуд, таким чином завдавши ОСОБА_20 матеріальну шкоду на суму 20 000 (двадцять тисяч) гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив умисні дії, які виразились у шахрайстві яке вчинено повторно, тобто вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 190 КК України.

Суд вважає доведеним вказане формулювання обвинувачення, оскільки його зміст добровільно та свідомо визнав обвинувачений ОСОБА_4 .

І тому суд вважає, що вказане діяння, у вчиненні якого ОСОБА_4 звинувачує прокурор, дійсно мало місце, і це діяння дійсно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 190 КК України. І з цих же мотивів, та оскільки ОСОБА_4 беззаперечно та добровільно і свідомо визнав свою вину, суд вважає винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення саме його.

Таким чином, суд погоджується із стороною обвинувачення та стороною захисту у тому, що обвинувачений ОСОБА_4 дійсно вчинив 15 кримінальних правопорушень в осудному стані, однак, з яких перше - кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.190 КК України, а всі інші правильно кваліфіковано прокурором за ч.2 ст.190 КК України. І у вчиненні всіх цих правопорушень винен саме ОСОБА_4 .

І у цілому ОСОБА_4 незаконно, у шахрайський спосіб, шляхом обману, зловживаючи довірою потерпілих, заволодів їхніми грошовими коштами на загальну суму 140 482 (сто сорок тисяч чотириста вісімдесят дві) гривні.

Щодо покарання.

Обставин, які б виключали кримінальну протиправність діянь ОСОБА_4 або звільняли його від кримінальної відповідальності за будь-яке з них судом не встановлені, а тому він підлягає покаранню за вчинені ним кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 та ч.2 статті 190 КК України, на загальних підставах.

На підставі п.1 та п.2 ч.1 ст.66 КК України, обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 за всі вчинені ним кримінальні правопорушення суд вважає його щире каяття у вчиненні кожного кримінального правопорушення, що знайшло своє підтвердження прямо у залі суду, а також добровільневідшкодування ОСОБА_4 завданого кожному потерпілому збитку ( ОСОБА_4 повернув грошові кошти, які були сплачені йому кожним потерпілим), що він почав робити під час досудового розслідування та завершив вже під час судового провадження (що підтверджується і заявами потерпілих, і наданими прокурором та обвинуваченим доказами: т.2 а.с.32 - заява потерпілої ОСОБА_7 про відшкодування їй збитків; т.2 а.с.25 - заява ОСОБА_8 про відшкодування йому збитків; т.2 а.с.24 - заява ОСОБА_9 про відшкодування йому збитків; т.1 а.с.184 - заява ОСОБА_10 про відшкодування йому збитків; т.2 а.с.28 - заява ОСОБА_25 про відшкодування йому збитків; т.2 а.с.20 - заява ОСОБА_12 про відшкодування їй збитків; т.1 а.с.216-217 - квитанція та платіжна інструкція з ПриватБанку про сплату коштів ОСОБА_13 ; т.2 а.с.23 - заява ОСОБА_26 про відшкодування йому збитків; т.2 а.с.22 - заява ОСОБА_15 про відшкодування йому збитків; т.2 а.с.27 - заява ОСОБА_16 про відшкодування йому збитків; т.1 а.с.232-234 - квитанції з ПАТ Банк Восток про сплату коштів ОСОБА_17 ; т.1 а.с.235-236 - квитанції з ПАТ Банк Восток про сплату коштів ОСОБА_18 ; т.2 а.с.19 - заява ОСОБА_20 про відшкодування йому збитків).

Обставини, що обтяжують покарання, які передбачені статтею 67 КК України, ні прокурором, ні судом, не встановлені.

Положеннями статті 50 КК України передбачено, і суд враховує, що: покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (частина 1); покарання має на меті не тільки кару і виправлення засуджених, а й запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (частина 2); покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність (частина 3).

Разом з цим суд застосовує і положення статті 65 КК України за якими: суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною 2 статті 53 КК; 2) відповідно до положень Загальної частини КК; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання (частина 1); особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень (частина 2); підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини КК за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтею 69 КК (частина 3); більш суворе покарання, ніж передбачене відповідними статтями Особливої частини КК за вчинене кримінальне правопорушення, може бути призначене за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків згідно зі статтями 70 та 71 КК (частина 4).

При цьому застосовуючи вказані норми кримінального права, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, щодо правильного їх застосування, викладений ним у постанові від 26.06.2018 року у справі № 570/3743/15-к, в якій зазначається, що покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини кримінального провадження, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Тож вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 , покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.190 та ч.2 ст.190 КК України, суд виходить з наступного:

- суд враховує, що санкція ч.1 ст.190 КК України (на момент вчинення цього правопорушення ОСОБА_4 ) передбачала наступне покарання: штраф від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двохсот до двохсот сорока годин, або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років. Але після цього, законом України від 13.07.2023р. № 3233-IX стаття 190 КК України була викладена у новій редакції, однак санкція ч.1 ст.190 КК України не змінилась. Проте, Законом України від 23.08.2023р. №3342-IX санкцію ч.1 ст.190 КК України було викладено в іншій редакції, зокрема наступного змісту: штраф від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двохсот до двохсот сорока годин, або виправні роботи на строк до двох років, або пробаційний нагляд на строк до трьох років, або обмеження волі на той самий строк. Тобто, останнім законом додано до альтернативних покарань, ще одне: пробаційний нагляд, чим поліпшено становище особи, яке вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.190 КК України до набрання чинності вказаним останнім законом, оскільки за останнім законом санкція статті передбачає, ще одне альтернативне покарання, яке суд може застосувати, не призначаючи людині обмеження її волі (до якого, в силу ст.59-1 КК України, пробаційний нагляд не відноситься) А тому, суд застосовує ч.1 ст.5 КК України якою передбачено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. А також ч.4 ст.5 КК України якою передбачено, що якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. І як наслідок, суд застосовує санкцію ч.1 ст.190 КК України, в редакції, яка є чинною на момент ухвалення цього вироку, оскільки закон, яким була викладена стаття 190 КК України у новій редакції, санкцію ч.1 ст.190 КК України не змінив, а останній за часом прийняття закон змінив санкцію ч.1 ст.190 КК України шляхом поліпшення становища ОСОБА_4 в частині покарання;

- суд враховує, що санкція частини 2 статті 190 КК України (на момент вчинення цих правопорушень ОСОБА_4 ) передбачала наступне покарання: штраф від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного до двох років, або обмеження волі на строк до п`яти років, або позбавлення волі на строк до трьох років. І незважаючи на те, що вказану статтю було змінено після цього двома законами, зокрема законом України від 13.07.2023р. № 3233-IX та законом України від 23.08.2023р. №3342-IX, санкція ч.2 ст.190 КК України змінена не була. Тому суд застосовує ч.2 ст.190 КК України ( у наведеній вище редакції);

- суд враховує положення Загальної частини КК України, які є застосовними для призначення покарання ОСОБА_4 у цій справі, і вказані вищі та нижче за текстом;

- суд враховує конкретні обставини (що вказані у формулюванні обвинувачення, яке суд вважає доведеним і вказане вище), за яких ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.190 КК України (яке за ступенем тяжкості, в силу положень ч.2 ст.12 КК України, є кримінальним проступком) та кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.190 КК України (які за ступенем тяжкості, в силу положень ч.4 ст. 12 КК України, являються нетяжкими злочинами);

- ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Білгород-Дністровський, Білгород-Дністровського району, Одеської області (а.с.200 - витяг з ДРАЦСу про народження); має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с.198 - особова картка); але фактичне місце його проживання: АДРЕСА_2 (а.с.204 - характеристика); являється громадянином України (а.с.198- особова картка); освіта вища юридична; судимостей не має (а.с.196 - вимога та довідка, 201-203 - витяг ІТС "Армор"); на обліку у лікаря-нарколога чи лікаря-психіатра не перебуває (а.с.197, 197а - довідки); депутатом Коломийської міської ради не являється (а.с.199 - лист); за місцем проживання, бере участь у добровільних роботах з благоустрою прибудинкової території, встановлював лавки, камери відеонагляду, організував підвезення щебня на прибудинкову територію та інші роботи; конфліктних ситуацій із сусідами не було, скарг не надходило (а.с.204 - характеристика);

- він вчинив кримінальні правопорушення з прямим умислом, але обставинами, які пом`якшують його покарання є його щире каяття щодо кожного вчиненого ним кримінального правопорушення та повневідшкодування ним завданого кожному потерпілому збитку.

Отже, з урахуванням викладених судом обставин, які він застосовує у їх сукупності для призначення ОСОБА_4 покарання суд вважає, що за вчинений ним кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.190 КК України йому слід призначити найменш суворий вид покарання, що передбачений ч.1 ст.190 КК України, тобто штраф у розмірі - 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (що на підставі п.5 підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України складає 34000 гривень, оскільки 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян складає 17 гривень, а 2000 - саме 34000 гривень). За вчинені ОСОБА_4 кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.190 КК України йому теж слід призначити найменш суворий вид покарання, що передбачений ч.2 ст.190 КК України, тобто штраф, але зважаючи на кількість кримінальних правопорушень у розмірі більшому ніж мінімальний, зокрема у розмірі - 3500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (що на підставі п.5 підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України складає 59500 гривень, оскільки 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян складає 17 гривень, а 3500 - саме 59500 гривень).

Разом з цим, оскільки ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.190 КК України та кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.190 КК України, тобто має місце сукупність кримінальних правопорушень, суд застосовує положення частини 1 статті 70 КК України за якими, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Отже, оскільки суд призначив ОСОБА_4 за вчинені ним кримінальні правопорушення однакові за видом, але різні за розміром основні покарання у виді штрафу (зокрема 34000 гривень та 59500 гривень), остаточне покарання ОСОБА_4 слід визначити шляхом поглинення менш суворого покарання (штраф у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34000 гривень) більш суворим (штраф у розмірі 3500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 59500 гривень).

Таким чином, зважаючи на все вище викладене, суд призначає ОСОБА_4 остаточне покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.190 та ч.2 ст.190 КК України, у вигляді штрафу у розмірі 3500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає: 59500 гривень, як необхідне і достатнє покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення.

Суд врахував позицію прокурора, яка полягала у необхідності застосування до ОСОБА_4 найсуворішої міри покарання, зокрема позбавлення волі, що передбачена ч.2 ст.190 КК України. Але не може погодитись із цим у зв`язку із наступним.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, суд повинен призначати покарання, серед іншого, і з урахуванням не тільки ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а й особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання (п.3 ч.1 ст.65 КК України). Разом з цим, більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень (ч.2 ст.65 КК України). А зважаючи на встановлені судом і викладені вище обставини, які суд врахував у їх сукупності, з урахуванням двох обставин, які пом`якшують покарання та відсутність судимостей суд упевнений в тому, що призначене судом покарання ОСОБА_4 у виді штрафу відповідає, як меті покарання, так і являється необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, незважаючи на те, що штраф є менш суворим видом покарання у порівнянні із позбавленням волі.

Щодо цивільного позову.

19.06.2023 року на адресу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області надійшов цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 , яким вона просила стягнути з ОСОБА_4 на її користь матеріальну шкоду у розмірі 15 500 грн. та 3000 гривень моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням (том 1 а.с.64-66).

Ухвалою вказаного суду від 21 липня 2023 року суд прийняв до спільного розгляду разом з обвинувальним актом у даному кримінальному провадженні позовну заяву ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування шкоди (том 1 а.с.144-145).

Однак 25 жовтня 2023 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_7 , в якій вона просила позовну заяву до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої злочином, від 19.06.2023 року залишити без розгляду.

Відповідно до частини 3 статті 61 КПК України цивільний позивач має право підтримувати цивільний позов або відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення.

Разом з цим відповідно до частини 1 та 3 статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. А суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Отже оскільки заява ОСОБА_7 про залишення цивільного позову без розгляду надійшла суду до видалення його в нарадчу кімнату, враховуючи що ОСОБА_7 вільна у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, її заяву слід задовольнити та цивільний позов який поданий 19.06.2023 року залишити без розгляду.

Щодо процесуальних витрат.

Положеннями пункту 3 частини 1 статті 118 КПК України передбачено, що процесуальні витрати складаються з витрат, пов`язаних із залученням експертів. А згідно з частиною 2 статті 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Сторона обвинувачення вказувала в обвинувальному акті, що держава Україна, з ініціативи сторони обвинувачення, понесла витрати на проведення експертизи на загальну суму 956 гривень.

Але, суд враховує правовий висновок, наданий Об`єднаною палатою ККС ВС у постанові від 12 вересня 2012 року (справа №203/241/17) за яким: процесуальні витрати понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, зокрема документально підтверджені витрати на проведення експертизи, необхідно стягувати з особи, відносно якої здійснювалось кримінальне провадження, у разі: 1) ухвалення щодо неї обвинувального вироку; 2) у разі залучення експерта саме стороною захисту.

Тому зважаючи на це, і оскільки суд ухвалив обвинувальний вирок, але експертів було залучено стороною обвинувачення, що підтвердив прокурор, заявлені процесуальні витрати, розподілу не підлягають. А інші витрати не заявлені.

Щодо речових доказів і документів.

В силу положень частини 9 статті 100 КПК України, питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатись до набрання рішенням законної сили. При цьому, частина 9 статті 100 КПК України прямо передбачає, як суду треба вирішити питання про долю конкретних речових доказів і документів.

Тож, на виконання положень частини 9 статті 100 КПК України, суду слід вирішити долю речових доказів і документів наступним чином:

- оптичний диск DVD-R на якому міститься інформація по банківських платіжних картах № НОМЕР_10 та № НОМЕР_14 - залишити в матеріалах кримінального провадження.

- інформація по банківській карті № НОМЕР_9 на 12 аркушах, яка знаходилась у володінні АТ «Сенс Банк», - залишити в матеріалах кримінального провадження.

- оптичний диск DVD-R із наявним на ньому маркуванням «ЄД-23-00172/кі 04.01.2023», - залишити в матеріалах кримінального провадження.

- оптичний диск СD-R із наявним на ньому маркуванням "00175ВК 16.01.23", "00175ВК 16.01.23", - залишити в матеріалах кримінального провадження.

- оптичний диск СD-R із 10-ти аудіо файлами про зв`язок та розмову потерпілого ОСОБА_14 із обвинуваченим ОСОБА_4 - залишити в матеріалах кримінального провадження.

- інформація щодо руху коштів по банківських платіжних картах № НОМЕР_5 , № НОМЕР_8 та інформація щодо відкритих рахунків на ім`я ОСОБА_4 на 41 арк., яка знаходилась у володінні АБ «Укргазбанк», - залишити в матеріалах кримінального провадження.

- інформація щодо руху коштів по банківських платіжних картах № НОМЕР_5 , № НОМЕР_8 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 та інформація щодо відкритих рахунків на ім`я ОСОБА_4 на 53 арк., яка знаходилась у володінні АБ «Укргазбанк», - залишити в матеріалах кримінального провадження.

- оптичний диск, з інформацією про зв`язки користувача мобільного зв`язку, за номером телефону НОМЕР_1 , яка знаходилась у володінні ПрАТ «Київстар», - залишити в матеріалах кримінального провадження.

- оптичний диск, з інформацією про зв`язки користувача мобільного зв`язку, за номером телефону НОМЕР_3 , яка знаходилась у володінні ПрАТ «ВФ Україна», - залишити в матеріалах кримінального провадження.

- банківська платіжна карта АБ «Укргазбанк» № НОМЕР_15 , банківська платіжна карта АБ «Укргазбанк» № НОМЕР_8 , банківська платіжна карта АБ «Укргазбанк» № НОМЕР_6 , банківська платіжна карта «Монобанк» № НОМЕР_11 ; мобільний телефон марки Samsung Galaxy A52S 5G, моделі SM-A528B/DS, ІМЕІ 1: НОМЕР_16 , ІМЕІ 2: НОМЕР_17 із сім-картою мобільного оператора «ВФ Україна», мобільний номер телефону НОМЕР_3 та сім-картою мобільного оператора «Київстар», мобільний номер телефону НОМЕР_1 ; планшет марки «Lenovo TB-X306X» ІМЕІ: НОМЕР_18 із сім-картою мобільного оператора «Київстар», мобільний номер телефону НОМЕР_13 , а також предмет, ззовні схожий на кастет чорного кольору, який були вилучено під час обшуку по місцю проживання ОСОБА_4 , за адресою АДРЕСА_2 - повернути ОСОБА_4 .

При цьому, що стосується останніх речових доказів, які суд повертає обвинуваченому погоджуючись із прокурором, суд виходить із необхідності застосування ч.9 ст.100 КПК України, (яка передбачає конфіскацію цінностей та іншого майна, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані, як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди), але, як це передбачено ч.5 ст.9 КПК України, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини.

А він у своїй усталеній практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення власності, на підставі ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, повинно відбуватись при дотриманні трьох критеріїв: воно повинне відповідати принципу законності; переслідувати законну мету; а застосовні для досягнення цієї мети засоби, повинні бути достатньо пропорційними меті, яку намагаються досягти (наприклад, Beyeler v. Italy, п.108-114). І тому зважаючи на це, суть вчинених ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, але його щире каяття та відшкодування збитків усім потерпілим, і зважаючи на саму суть вказаних вище речових доказів (які можуть використовуватись у цивільному обороті на законних підставах) і їх значення для приватного життя обвинуваченого з огляду на значимість цифрових засобів у сучасному житті будь-якої людини суд вважає, що конфіскація цих речових доказів не буде відповідати критерію пропорційності, та справедливому балансу між метою, яку слід досягнути та обраним державою засобом досягнення цієї мети, і тому вказані речі слід повернути ОСОБА_4 .

Щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2023 року, було накладено арешт на: банківська платіжна карта АБ «Укргазбанк» № НОМЕР_15 , банківська платіжна карта АБ «Укргазбанк» № НОМЕР_8 , банківська платіжна карта АБ «Укргазбанк» № НОМЕР_6 , банківська платіжна карта «Монобанк» № НОМЕР_11 ; мобільний телефон марки Samsung Galaxy A52S 5G, моделі SM-A528B/DS, ІМЕІ 1: НОМЕР_16 , ІМЕІ 2: НОМЕР_17 із сім-картою мобільного оператора «ВФ Україна», мобільний номер телефону НОМЕР_3 та сім-картою мобільного оператора «Київстар», мобільний номер телефону НОМЕР_1 ; планшет марки «Lenovo TB-X306X» ІМЕІ: НОМЕР_18 із сім-картою мобільного оператора «Київстар», мобільний номер телефону НОМЕР_13 , а також предмет, ззовні схожий на кастет чорного кольору, які були вилучено під час обшуку по місцю проживання ОСОБА_4 (том 1 а.с.194-195).

За положеннями частини 4 статті 174 КПК України, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, суд вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Тому, оскільки суд ухвалює обвинувальний вирок, але вказане майно конфіскації не підлягає, оскільки воно повертається арешт, накладений на вказане майно слід скасувати.

Інші процесуальні питання.

Підстави, для вирішення судом інших питань, передбачених ст.368 КПК України, відсутні.

Таким чином, на підставі всього викладеного і керуючись статтями 1-33,36,37,42,45-52,55,61-62,75-110,113-129,170-211,290-293,302,318-371,373-77,381,382,392-395,532 КПК України, суд

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України. Призначити ОСОБА_4 , за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.190 КК України основне покарання у виді штрафу у розмірі 2000 (дві тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає: 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень.

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190 КК України. Призначити ОСОБА_4 , за вчинені ним кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.190 КК України основне покарання у виді штрафу у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає: 59500 (п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот) гривень.

За сукупністю вчинених ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, зокрема: кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити йому остаточне покарання у вигляді штрафу у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає: 59500 (п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот) гривень.

Початок строку відбування покарання за цим вироком - дата набрання цим вироком законної сили.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 , яким вона просила стягнути з ОСОБА_4 на її користь матеріальну шкоду у розмірі 15 500 грн. та 3000 гривень моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням - залишити без розгляду.

Речові докази у вигляді:

- оптичний диск DVD-R на якому міститься інформація по банківських платіжних картах № НОМЕР_10 та № НОМЕР_14 - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- інформація по банківській карті № НОМЕР_9 на 12 аркушах, яка знаходилась у володінні АТ «Сенс Банк», - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- оптичний диск DVD-R із наявним на ньому маркуванням «ЄД-23-00172/кі 04.01.2023», - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- оптичний диск СD-R із наявним на ньому маркуванням "00175ВК 16.01.23", "00175ВК 16.01.23", - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- оптичний диск СD-R із 10-ти аудіо файлами про зв`язок та розмову потерпілого ОСОБА_14 із обвинуваченим ОСОБА_4 - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- інформація щодо руху коштів по банківських платіжних картах № НОМЕР_5 , № НОМЕР_8 та інформація щодо відкритих рахунків на ім`я ОСОБА_4 на 41 арк., яка знаходилась у володінні АБ «Укргазбанк», - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- інформація щодо руху коштів по банківських платіжних картах № НОМЕР_5 , № НОМЕР_8 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 та інформація щодо відкритих рахунків на ім`я ОСОБА_4 на 53 арк., яка знаходилась у володінні АБ «Укргазбанк», - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- оптичний диск, з інформацією про зв`язки користувача мобільного зв`язку, за номером телефону НОМЕР_1 , яка знаходилась у володінні ПрАТ «Київстар», - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- оптичний диск, з інформацією про зв`язки користувача мобільного зв`язку, за номером телефону НОМЕР_3 , яка знаходилась у володінні ПрАТ «ВФ Україна», - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- банківська платіжна карта АБ «Укргазбанк» № НОМЕР_15 , банківська платіжна карта АБ «Укргазбанк» № НОМЕР_8 , банківська платіжна карта АБ «Укргазбанк» № НОМЕР_6 , банківська платіжна карта «Монобанк» № НОМЕР_11 ; мобільний телефон марки Samsung Galaxy A52S 5G, моделі SM-A528B/DS, ІМЕІ 1: НОМЕР_16 , ІМЕІ 2: НОМЕР_17 із сім-картою мобільного оператора «ВФ Україна», мобільний номер телефону НОМЕР_3 та сім-картою мобільного оператора «Київстар», мобільний номер телефону НОМЕР_1 ; планшет марки «Lenovo TB-X306X» ІМЕІ: НОМЕР_18 із сім-картою мобільного оператора «Київстар», мобільний номер телефону НОМЕР_13 , предмет ззовні схожий на кастет чорного кольору, які були вилучено під час обушку по місцю проживання ОСОБА_4 , за адресою АДРЕСА_2 , знаходяться у кімнаті для зберігання речових доказів при Коломийському районному відділі поліції ГУНП в Івано-Франківській області, за адресою: м. Коломия, вул. Шевченка, 11А - повернути ОСОБА_4 .

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою від 22 березня 2023 року слідчого судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_27 .

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку надіслати всім учасникам судового провадження.

Учасники судового провадження, також, мають право отримати копію вироку в Коломийському міськрайонному суді Івано-Франківської області.

Суддя ОСОБА_1