Рішення № 119175119, 21.05.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8261/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, у якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 15.02.2024 р. № 155250026098 «Про відмову у призначенні пенсії»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до страхового стажу наступні періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 30.04.1983 р., а саме: з 25.04.1983 р. по 27.06.1983 р.; з 11.04.1984 р. по 08.01.1991 р.; з 01.03.1992 р. по 14.10.1994 р.; з 15.10.1994 р. по 21.11.1994 р.; з 28.11.1994 р. по 08.09.1996 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08.02.2024 р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області з заявою про призначення пенсії відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак, рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 15.02.2024 р. № 155250026098 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У рішенні зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 30.04.1983 р., оскільки прізвище не відповідає паспортним даним. Крім того зазначено, що страховий стаж становить 18 років 2 місяця 11 днів. Втім, детальної інформації про те, які саме невідповідності в прізвищі заявниці в трудовій книжці в порівнянні з паспортними даними пенсійним органом в оскаржуваному рішенні не зазначено.

При цьому, позивач стверджує, що переклад прізвища здійснено вірно та будь-які невідповідності в написанні прізвища взагалі відсутні.

У позові зазначено, що ГУ ПФУ в Запорізькій області зарахувало до страхового стажу ОСОБА_1 не всі періоди роботи зазначені в трудовій книжці у зв`язку з тим, що на думку пенсійного органу прізвище позивачки в паспорті не відповідає запису в трудовій книжці, а лише певний період роботи, що в свою чергу свідчить про лише часткове не зарахування до страхового стажу періодів роботи, що, на думку позивача, є очевидно нелогічним та незрозумілим, а відтак такі дії ГУ ПФУ в Запорізькій області є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач вважає, що ГУ ПФУ в Запорізькій області не зарахувавши ОСОБА_1 до страхового стажу всіх періодів роботи незаконно та грубо порушило конституційні права останньої на отримання пенсії, у зв`язку з чим звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 19.03.2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Цією ж ухвалою суду від 19.03.2024 року витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області належним чином засвідчені копії документів, що були підставою для прийняття рішення № 155250026098 від 15.02.2024 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , для долучення до матеріалів справи.

04.04.2024 року до суду за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшов відзив на адміністративний позов від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

У відзиві на адміністративний позов відповідач позов не визнав, зазначивши, що у призначенні пенсії відмовлено з підстав відсутності необхідного страхового стажу, який відповідно до ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить 30 років, тоді як страховий стаж позивача - 18 років 2 місяці 11 днів. За доданими документами не зараховано період роботи зазначений в трудовій книжці АТ НОМЕР_4 від 30.04.1983, оскільки прізвище не відповідає паспортним даним.

Щодо обраного способу захисту прав позивача у відзиві зауважено, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам. Тобто, призначення пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення.

З підстав викладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

12.04.2024 року до суду за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, доводи якої відповідають твердженням адміністративного позову.

У підсумку відповіді на відзив, з посиланням на висновки Верховного суду, зауважено, що ГУ ПФУ в Запорізькій області не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Таким чином, ГУ ПФУ в Запорізькій області не зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 відповідного періоду роботи, зазначивши про наявність розбіжностей у написанні прізвища в паспорті та в трудовій книжці, хоча в дійсності будь-які розбіжності відсутні, - допустило надмірного формалізму, в результаті чого, було порушено гарантоване державою право ОСОБА_1 на отримання пенсії.

Крім того, на думку позивача, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов`язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження Відповідача, отже позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню.

Заперечення на відповідь на відзив, інші заяви та клопотання до суду не надходили.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

08.02.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058- ІV.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах, Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 (далі - Положення № 28-2) (зі змінами) Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальними органами Пенсійного фонду України.

Пенсійним фондом України впроваджено новий механізм розподілу та опрацювання звернень щодо призначення/перерахунку пенсій за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 "Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України" (далі - постанова № 25-1) передбачено опрацювання заяв про призначення/перерахунки пенсії бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від місця подачі заяви та місця проживання пенсіонера.

Відповідно пункту 4.2 розділу IV постанови № 25-1 після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Отже, за принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто ГУ ПФУ в Запорізькій області, за результатом опрацювання якої прийнято рішення від 15.02.2024 № 155250026098 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Підставою для відмови визначено відсутність необхідного страхового стажу 30 років для призначення пенсії.

Так, в оскаржуваному рішенні зазначено наступне:

«Результати розгляду документів, доданих до заяви:

за доданими документами до страхового стажу не зараховано трудову книжку НОМЕР_3 від 30.04.1983 р, оскільки прізвище не відповідає паспортним даним.

Прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за відсутності страхового стажу 30 років.».

Не погодившись з таким рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року, Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637, Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати від 20.06.1974 року № 162 у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 року № 252 зі змінами від 19.10.1990 року №412.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року (надалі - Закон № 1058-IV), відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Відповідно до пп. 1.7, 1.8. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року (надалі - Порядок № 22-1), звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).

Як встановлено судом, позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про призначення пенсії за віком по досягненню нею 60 років.

Тобто, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV необхідний страховий стаж для призначення їй пенсії за віком становить 30 років.

З оскаржуваного рішення слідує, що відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу. При цьому, як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідачем не зараховано трудову книжку НОМЕР_3 від 30.04.1983 р., оскільки прізвище не відповідає паспортним даним.

Позивач не погоджується із зазначеним, вважає, що прізвище російською мовою зазначено правильно та не розуміє, у чому полягає невідповідність.

Щодо підстав для незарахування пенсійним органом періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 30.04.1983 р. до страхового стажу позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч. 2 вказаної статті Закону, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Згідно статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана - на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок № 637).

Відповідно до п.1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.3 Постанови №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, відомості якої підлягають врахуванню при визначенні стажу роботи особи.

Довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, приймаються для підтвердження трудового стажу лише у випадку відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Станом на час заповнення трудової книжки НОМЕР_3 від 30.04.1983 року вперше загальний порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затвердженою постановою Держкомпраці СРСР № 162 від 20.06.1974 (далі - Інструкція № 162).

Згідно п.п. 1.1. Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудової діяльності робітників та службовців.

Пунктом 2.1 Інструкції №162 визначено, що заповнення трудових книжок і вкладишів до них проводиться мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округу, біля яких розташоване дане підприємство, установа, організація, і офіційною мовою СРСР.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу.

Згідно пункту 2.3 Інструкції № 162, всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються охайно, ручкою кульковою або пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

З кожним записом, що вноситься на підставі наказу (розпорядження) у трудову книжку (вкладиш) про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу та звільнення, адміністрація зобов`язана ознайомити власника цієї книжки (вкладиша) під розписку в особистій картці (типова міжвідомча форма N Т -2, затверджена ЦСУ СРСР), в якій має бути повторено точний запис із трудової книжки (вкладиша) (п.2.4. Інструкції №162).

У разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. виправлення проводиться адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівникові у цьому необхідну допомогу (п.2.5. Інструкції №162).

Відповідно до п. 2.10 Інструкції №162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) та дата народження зазначаються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.

Зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові та дату народження проводяться адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорти, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові та ін.) та з посиланням на номер та дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рисою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище чи ім`я, по батькові, дата народження та записуються нові дані (п. 2.12 Інструкції №162)..

Суд зазначає, що наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 за № 58, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110, затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі - Інструкція №58), з прийняттям якої Інструкція №162 не застосовується.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 58 трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають. (Постановою від 27.04.1993 №301 Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» затверджено зразок бланку трудової книжки). Отже законодавством продовжено використання бланку попереднього зразка та Інструкцією №58 припинено застосування Інструкції 162.

При цьому, суд звертає увагу, що в Інструкції №58 закріплені аналогічні вимоги, що були викладені у попередній Інструкції №162.

Аналіз наведених норм права доводить, що саме на роботодавця покладено обов`язок заповнення трудової книжки робітника, а тому позивач не може нести відповідальність за невиконання роботодавцем покладених на нього обов`язків.

Відповідачем зауважено, що періоди роботи відповідача згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 30.04.1983 року не зараховано до страхового стажу, оскільки прізвище не відповідає паспортним даним.

Дослідивши копію трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 , судом встановлено, що на першій сторінці зазначено ПІБ працівника - ОСОБА_2 .

Згідно копії паспорту № НОМЕР_5 , наявної в матеріалах справи, ПІБ позивача - ОСОБА_1 .

При цьому, паспорт громадянина України, копія якого подана разом з заявою про призначення пенсії до пенсійного органу та до суду, виданий 17.01.2024 року.

У свою чергу, перше заповнення трудової книжки позивача відбулось 30.04.1983 року (графа дата заповнення).

Суд зазначає, що станом на момент звернення позивача з заявою про призначення пенсії діючим є зразок бланка, технічного опису та порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302.

Згідно пункту 127 вказаного Порядку у паспорті складові імені прізвище та власне ім`я, а також місце народження особи зазначаються українською мовою та латинськими літерами відповідно до правил транслітерації або документів, зазначених в абзаці двадцятому пункту 14 цього Порядку. Складова імені по батькові зазначається українською мовою.

Між тим, до затвердження вказаного Порядку діяло Положення про паспорт громадянина України, затверджене Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII (далі - Положення № 2503-XII), відповідно до якого бланки паспортів виготовлялись у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно додатку до цього Положення Опис паспорта громадянина України на першій сторінці паспорта у верхній частині українською,російською та англійською мовами відтиснуто слово "Україна", посередині - Державний герб України, а у нижній - українською, російською та англійською мовами - слова "Паспорт громадянина України". На другій сторінці паспорта у верхній частині відведено місце для фотокартки власника паспорта (розміром 35 х 45 міліметрів). Нижче - відомості українською мовою про прізвище, ім`я та по батькові, стать, дату і місце народження, дату видачі і орган, що видав паспорт, а також підписи посадової особи та власника паспорта. Записи засвідчуються гербовою мастиковою печаткою, і після цього сторінка заклеюється плівкою. На третій сторінці паспорта - відомості російською мовою про прізвище, ім`я та по батькові, стать, дату і місце народження, дату видачі і орган, що видав паспорт, а також підписи посадової особи та власника паспорта, засвідчені гербовою мастиковою печаткою.

Згідно Положення про паспортну систему СРСР, затвердженого постановою Радою міністрів СРСР від 28.08.1974 року №677, що діяло на момент видачі трудової книжки серії НОМЕР_3 , паспорти виготовлялись за єдиним для СРСР зразком російською мовою та мовою відповідної союзної республіки, а для автономних республік, автономних областей, автономних округів також мовою відповідних автономної республіки, автономної області, автономний округ.

З огляду на те, що відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302, при отриманні нового паспорта заявник здає паспорт, який подавався для обміну, подання позивачем паспорту, на підставі якого заповнювалась її трудова книжка, є неможливим.

Суд зазначає, що вказане на першій сторінці трудової книжки прізвище позивачки « ОСОБА_3 » (російською) співпадає з її паспортними даними, де українською прізвище вказано « ОСОБА_4 ».

При цьому, відомості про працівника внесені у трудову книжку на підставі даних паспорту російською мовою, що відповідає Інструкції №162, зокрема п. 2.1.

Зазначення прізвища позивача російською мовою не може бути підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії.

Таким чином, судом не встановлено невідповідність прізвища зазначеного у трудовій книжці серії НОМЕР_3 даним паспорту позивача.

Разом з цим, в оскаржуваному рішенні не наведено у чому полягає така невідповідність. Так само відсутні пояснення щодо підстав незарахування до страхового стажу позивача періодів її роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 і у відзиві на адміністративний позов.

Тож рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 15.02.2024 року № 155250026098 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу є невмотивованим та необґрунтованим, оскільки прийняте без належної оцінки усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв`язку з чим це рішення суд визнає протиправним, як таке, що не відповідає критерію, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України, та скасовує його у зв`язку з цим.

Що стосується зобов`язальної позовної вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу наступні періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 30.04.1983 р., а саме: з 25.04.1983 р. по 27.06.1983 р.; з 11.04.1984 р. по 08.01.1991 р.; з 01.03.1992 р. по 14.10.1994 р.; з 15.10.1994 р. по 21.11.1994 р.; з 28.11.1994 р. по 08.09.1996 р., суд зазначає наступне.

З аналізу трудової книжки серії НОМЕР_3 та доданого до оскаржуваного рішення Форми РС-право вбачається, що до страхового стажу ОСОБА_1 не було зараховано наступні періоди роботи за трудовою книжкою НОМЕР_3 від 30.04.1983 р., а саме:

з 25.04.1983 р. по 27.06.1983 р. записи у трудовій книжці № 1 та № 2 - слюсарем механозбірних робіт 2 розряду для проходження виробничої практики в цех;

з 11.04.1984 р. по 08.01.1991 р. записи у трудовій книжці № 5 та № 8 - контролером третього розряду;

з 01.03.1992 р. по 14.10.1994 р. записи у трудовій книжці № НОМЕР_6 та №11 - збирачем готової продукції;

з 14.10.1994 р. по 21.11.1994 р. записи у трудовій книжці № НОМЕР_7 та № 13 - секретарем референта;

з 28.11.1994 р. по 08.09.1996 р. записи у трудовій книжці № НОМЕР_8 та № 15 - збирачем готової продукції.

Інші періоди роботи, що вказані у трудовій книжці серії НОМЕР_3 , зараховані відповідачем до стажу позивача, що підтверджується розрахунком стажу (Форма РС- право).

Суд зазначає, що записи щодо не зарахованих періодів трудової діяльності позивача згідно трудової книжки здійснені чітко та без виправлень із зазначенням номерів та дат наказів про прийняття та звільнення, проставленням печаток підприємств та підписів відповідальних осіб. Зауваження у спірному рішенні щодо правильності заповнення трудової книжки саме щодо періодів роботи відсутні.

Як було зазначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та інших документів.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Таким чином, з огляду на те, що записами трудової книжки серії НОМЕР_3 , яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, підтверджено періоди роботи позивача з 25.04.1983 р. по 27.06.1983 р.; з 11.04.1984 р. по 08.01.1991 р.; з 01.03.1992 р. по 14.10.1994 р.; з 15.10.1994 р. по 21.11.1994 р.; з 28.11.1994 р. по 08.09.1996 р., суд доходить висновку, що відповідачем безпідставно не зараховані до страхового стажу позивача вищевказані періоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням обставин справи суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 30.04.1983 р., а саме: з 25.04.1983 р. по 27.06.1983 р.; з 11.04.1984 р. по 08.01.1991 р.; з 01.03.1992 р. по 14.10.1994 р.; з 15.10.1994 р. по 21.11.1994 р.; з 28.11.1994 р. по 08.09.1996 р. та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.02.2024 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) і Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Отже, у відповідності положень ст. 139 КАС України, суд здійснює розподіл судових витрат зі сплати судового збору на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області у розмірі 1211,20 грн.

Відповідно до ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 1 статті 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.4 та ч.5 ст.120 КАС України останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Враховуючи строки розгляду даної справи, визначені ст.258 КАС України, у зв`язку із перебуванням головуючого судді Радчука А.А. у період з 06.05.2024 року по 20.05.2024 року у відпустці, в силу положень ст.120 КАС України, рішення суду складено 21 травня 2024 року (перший робочий день).

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 15.02.2024 року № 155250026098 про відмову у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 30.04.1983 р., а саме: з 25.04.1983 р. по 27.06.1983 р.; з 11.04.1984 р. по 08.01.1991 р.; з 01.03.1992 р. по 14.10.1994 р.; з 15.10.1994 р. по 21.11.1994 р.; з 28.11.1994 р. по 08.09.1996 р,. та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.02.2024 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. та 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

СуддяА.А. Радчук