Рішення № 119174639, 20.05.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2024 рокусправа № 380/2292/24 місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А. Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення

в с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову в перетинанні державного кордону України від 17.01.2024, що прийняте інспектором прикордонної служби 1 категорії 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » майстер сержантом ОСОБА_2 .

Позов обґрунтований тим, що у перетинанні державного кордону відмовляється лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Під час здійснення прикордонного контролю позивач пред`явив усі необхідні документи, в тому числі військово-обліковий документ, які підтверджували, що позивач має на утриманні трьох дітей віком до 18 років, що відповідно до п.2-6 Правил перетинання державного кордону України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57, дає право на виїзд за межі України. Проте, відповідач відмовив позивачу у перетинанні державного кордону України без зазначення конкретних підстав для такої відмови.

22.02.2024 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову повністю. Відзив обґрунтований тим, нормативні приписи, які передбачають , категорії громадян, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації не регулюють питання перетинання державного кордону. Окрім цього, надані позивачем 17.01.2024 року документи не дали змогу уповноваженій посадовій особі, яка здійснює прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України прийняти рішення про надання дозволу на перетин державного кордону України позивачем. Тому рішення, прийняте інспектором прикордонної служби 1 категорії 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » майстер сержантом ОСОБА_3 як уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону є правомірним.

18.03.2024 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якому просить суд задовольнити позовні вимоги повністю. Відповідь обґрунтована тим, що військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII та мають право на перетин державного кордону відповідно до п. 2-6 Правил.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 05.02.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 17 січня 2024 року близько 02:30 години прибув до пункту пропуску через державний кордон «Краківець» з метою перетину державного кордону на виїзд з України.

Під час здійснення прикордонного контролю пред`явив уповноваженим службовим особам ІНФОРМАЦІЯ_1 документи, а саме:

- паспорт громадянина України ОСОБА_4 для виїзду за кордон НОМЕР_3 ;

- свідоцтво про шлюб від 10.09.2006 Серія НОМЕР_4 про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_5 (Позивач) та ОСОБА_6 ;

- свідоцтво про народження дитини ОСОБА_7 від 18.07.2018 Серія НОМЕР_5 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 );

- свідоцтво про народження дитини ОСОБА_8 від 17.01.2015 Серія НОМЕР_6 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 );

- свідоцтво про народження дитини ОСОБА_9 від 06.12.2008 Серія НОМЕР_7 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_5 );

- посвідчення батьків багатодітної сім`ї від 02.11.2018 НОМЕР_8 дійсне до 23.11.2026;

- військово-обліковий документ (тимчасове посвідчення військовозобов`язаного) від 22.07.2020 з відміткою про останню звірку даних 03.01.2024.

Інспектор прикордонної служби 1 категорії 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » майстер сержант ОСОБА_10 відмовив позивачу у виїзді з України у формі Рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову в перетинанні державного кордону України від 17.01.2024 (далі Рішення).

В Рішенні вказано таку причину відмови: «відсутність документів, що підтверджують підстави для виїзду за кордон в період дії на території України воєнного стану у відповідності до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та постанови Кабінету Міністрів України № 57 (зі змінами та доповненнями)».

Не погоджуючись з рішенням відповідача про відмову позивачу в перетинанні державного кордону України від 17.01.2024, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

IV. Позиція суду

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Згідно з частиною першою статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Отже, конституційне право особи вільно залишати територію України може бути обмежене законом. При цьому відповідний державний орган повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 № 1710-VI (далі - Закон № 1710-VI).

Згідно з частинами першою та другою статті 2 Закону № 1710-VI прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів. Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.

Відповідно до частии третьої та шостої статті 6 Закону № 1710-VI пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем.

Частина перша статті 14 Закону № 1710-VI визначає, що громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови.

Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону (ч. 2 ст. 14 Закону № 1710-VI).

Особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право протягом одного місяця з дня прийняття відповідного рішення у передбаченому законом порядку оскаржити його до органу Державної прикордонної служби України вищого рівня або до адміністративного суду за місцем розташування відповідного органу (частина третя статті 14 Закону № 1710-VI).

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок розв`язання спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 № 3857-XII (далі - Закон № 3857-XII).

Стаття 1 Закону № 3857-XII визначає, що громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених згаданим Законом, та в`їхати в Україну.

Частина перша статті 6 Закону № 3857-XII визначає підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України, що є загальними та функціонують за відсутності особливих правових режимів, які вводяться в дію указом Президента України та затверджуються Верховною Радою України.

Одним із таких правових режимів є правовий режим воєнного стану.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжувався згідно з Указами Президента № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023. Указом Президента № 734/2023 від 06.11.2023, затвердженим Законом № 3429-IX від 08.11.2023, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 год. 30 хв. 16.11.2023 строком на 90 діб.

Пункт 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» передбачає, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Отже, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статею 33 Конституції України, а саме: щодо того, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII (далі Закон № 389-VIII).

Стаття 1 Закону № 389-VIII передбачає, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, згаданий Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (стаття 2 Закону № 389-VIII).

Пункт 6 частини першої статті 8 Закону № 389-VIII встановлює, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів АРК, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному КМУ особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Частина друга статті 3 Закону № 3857-XII передбачає, що Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.

Порядок перетинання громадянами України державного кордону визначений Правилами перетинання державного кордону України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 (далі Правила).

Пункт 2 Правил визначає, що перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, за одним з документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, зокрема, паспорт громадянина України для виїзду за кордон. У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.

Відповідно до пунктів 2-6 Правил у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 згаданих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Згадана норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах 2 і 3 частин третьої 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також пункті 2-14 згаданих Правил.

У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи. Початком здійснення прикордонного контролю особи, транспортного засобу, вантажу є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України.

Прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем.

Тобто уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України під час процедури прикордонного контролю здійснюють лише перевірку документів наданих для перетину державного кордону.

Відповідно до абзацу 4 частин першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі Закон 3543-XII) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.

Правила та інші нормативно-правові акти не визначають, які саме документи мають бути надані на підтвердження того, що на утриманні позивача перебуває троє дітей віком до 18 років.

Адміністрація Державної прикордонної служби України в Листі від 17.03.2022 № 23- 6855/0/6-22-Вих «Щодо порядку організації виїзду за кордон на період дії правового режиму воєнного стану» проінформувала органи Держприкордонслужби, що обмеження щодо заборони на період дії правового режиму воєнного стану виїзду за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років не застосовуються до осіб, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років. Підтверджуючими документами можуть бути: свідоцтва про народження дітей (трьох і більше) /медичне свідоцтво про народження за формою N 103/о), свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір`ю дітей (трьох і більше) або рішення суду про розлучення та визначення місця проживання дітей з батьком або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, посвідчення батьків багатодітної сім`ї.

Відповідач зазначає, що Лист втратив чинність у зв`язку з прийняттям Постанов КМУ від 29.03.2022 № 383 та від 01.04.2022 № 399. Однак, внаслідок прийняття зазначених постанов Правила були доповнені пунктом 2-6 в чинній на сьогодні редакції, яка передбачає право на перетин кордону для військовозобов`язаних жінок та чоловіків, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.

Крім того, на вебсайті Державної прикордонної служби 02.02.2023 розміщено інформацію про документи, що можуть підтверджувати факт перебування на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років, як підставу для перетину держаного кордону відповідно до пункту 2-6 Правил.

Інформація на вебсайті Державної прикордонної служби в цій частині відповідає змісту листа. Документами, що підтверджують факт перебування на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років можуть бути, зокрема, свідоцтва про народження дітей (трьох і більше) або посвідчення батька багатодітної сім`ї.

Позивач під час здійснення прикордонного контролю пред`явив уповноваженим службовим особам відповідача:

(1) документ, що дає право на виїзд з України і в`їзд в Україну, відповідно до пункту 2 Правил:

- паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 ;

(2) документи на підтвердження того, що на утриманні Позивача перебуває троє дітей віком до 18 років, що відповідно до п. 2.-6 Правил та абз. 4 ч. 1 ст. 23 Закону 3543-XII надає право на виїзд Позивачу за кордон:

- свідоцтво про шлюб від 10.09.2006 Серія НОМЕР_4 про реєстрацію шлюбу між Позивачем та ОСОБА_6 ;

- свідоцтво про народження дитини ОСОБА_7 від 18.07.2018 Серія НОМЕР_5 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ), відповідно до якого батьком дитини є Позивач, а матір`ю ОСОБА_11 ;

- свідоцтво про народження дитини ОСОБА_8 від 17.01.2015 Серія НОМЕР_6 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 ), відповідно до якого батьком дитини є Позивач, а матір`ю ОСОБА_11 ;

- свідоцтво про народження дитини ОСОБА_9 від 06.12.2008 Серія НОМЕР_7 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_5 ), відповідно до якого батьком дитини є Позивач, а матір`ю ОСОБА_11 ;

- посвідчення батьків багатодітної сім`ї від 02.11.2018 НОМЕР_8 дійсне до 23.11.2026.

Позивач пред`явив військово-обліковий документ (тимчасове посвідчення військовозобов`язаного) від 22.07.2020, у якому вказано про останню звірку даних, що проведена 03.01.2024.

Суд висновує про те, що згадані документи у повній мірі підтверджують факт, що на утриманні Позивача перебуває троє дітей віком до 18 років.

Щодо змісту оскаржуваного рішення суд висновує про наступне.

Пункт 2-6 Правил містить відсильну норму, яка передбачає, що у разі введення воєнного стану право на перетин державного кордону також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзаців 2 і 3 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також пункту 2-14 згаданих Правил.

Військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, визначені в абзаці 4 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, а отже, на них поширюється пункт 2-6 Правил.

У рішенні вказано таку причину відмови: «відсутність документів, що підтверджують підстави для виїзду за кордон в період дії на території України воєнного стану у відповідності до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та постанови Кабінету Міністрів України № 57 (зі змінами та доповненнями)».

Відповідач у відзиві зазначає, що в ході перевірки документів було встановлено відсутність документа, який би посвідчував приналежність позивача до категорії осіб, які звільнені від мобілізації та підпадають під дію Правил.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про оборону України», з моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.

Відповідно до пункту першого Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Пункт 9 зазначеного Положення передбачає, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби , та деяких інших осіб», оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам.

Згідно з пунктом 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок), військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо:

фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками;

здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами;

подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пункту 4 Порядку, одним із завдань військового обліку є своєчасне оформлення військово-облікових документів призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 20 Порядку встановлено, що Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Військово-обліковими документами є:

- для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці;

- для військовозобов`язаних - військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного;

- для резервістів - військовий квиток.

Згідно з абзацом сімнадцятим пункту 79 Порядку, проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього. Отже, Урядом визначено закритий перелік військово-облікових документів для призовників та військовозобов`язаних. Цей перелік є вичерпним та розширювальному тлумаченню іншими виконавчим органами не підлягає.

Суд вказує, що законодавчі акти України вказують на відповідні військово-облікові документи з належними відмітками, які мають значення для прийняття відповідного рішення уповноваженою посадовою особою, яка здійснює прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України під час дії воєнного стану та проведення загальної мобілізації.

Згідно з матеріалами справи під час прикордонного контролю позивач пред`явив уповноваженим службовим особам Відповідача військово-обліковий документ (тимчасове посвідчення військовозобов`язаного) від 22.07.2020, у якому вказано про останню звірку даних, що проведена 03.01.2024.

Форма тимчасового посвідчення військовозобов`язаного, затверджена Наказом Міноборони від 21.11.2017 № 610, не передбачає внесення до нього відміток про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Інші нормативно-правові акти також не містять вимоги внесення до військово облікового документа відмітки про відстрочку.

Право на відстрочку виникає у особи відповідно до Закону № 3543-XII, а не ставиться в залежність від внесення відміток до військово-облікового документа.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто, наведення відповідним органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Невиконання відповідачем законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії свідчить про його протиправність.

Суд за результатом аналізу оскарженого рішення дійшов висновку, що його зміст не дозволяє визначити, яких саме документів не надав позивач в момент проходження прикордонного контролю, та з яких саме підстав позивачу відмовлено у перетинанні державного кордону України. При цьому, уповноважена особа відповідача під час проведення прикордонного контролю не мала жодних зауважень щодо форми та змісту, а також юридичної сили документів, поданих позивачем.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що рішення відповідача про відмову ОСОБА_1 в перетинанні державного кордону України від 17.01.2024, прийняте інспектором прикордонної служби 1 категорії 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » майстер сержантом ОСОБА_12 КЛИМОВЦЕМ є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

V. Судові витрати

Відповідно до положень статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 968,98 грн.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову ОСОБА_1 в перетинанні державного кордону України від 17.01.2024, прийняте інспектором прикордонної служби 1 категорії 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » майстер сержантом ОСОБА_2 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Гулик Андрій Григорович