Ухвала суду № 119155290, 20.05.2024, Іванківський районний суд Київської області

Справа №366/163/24

Номер провадження1-кс/366/138/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2024 смт. Іванків

Слідчий суддя Іванківського районного суду Київської області ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

представника власника арештованого майна ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Іванків клопотання представника ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12023111150001979 від 04.11.2023, внесеному в ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст клопотання

Представник ОСОБА_3 , адвокат ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді із зазначеним клопотанням, у якому просив скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Іванківського районного суду Київської області від 01.05.2024 у справі № 366/163/24, провадження № 1-кс/366/122/24, а саме на: мобільний телефон марки «Айфон 14» з ІМЕІ: НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ; кліше з підписом ОСОБА_3 ; документи з вільними зразками підписів ОСОБА_3 на 19 арк. в кількості 18 підписів, зобов`язавши слідчого/прокурора повернути їх власниці, ОСОБА_3 .

Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_3 є головою Поліської селищної ради. 18.04.2024 на підставі ухвали слідчого судді Іванківського районного суду ОСОБА_6 від 09.04.2024 проведено обшук за місцем роботи ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 ), в ході якого вилучені її особисті речі та документи, зокрема: мобільний телефон марки «Айфон 14» з ІМЕІ: НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ; кліше з підписом ОСОБА_3 ; документи з вільними зразками підписів на 19 арк. в кількості 18 підписів.

01.05.2024 ухвалою слідчого судді ОСОБА_6 на вилучене майно накладено арешт шляхом заборони його відчуження, розпорядження та користування.

Адвокат ОСОБА_4 вважає, що ухвала слідчого судді від 01.05.2024 є такою, що постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Зокрема, ОСОБА_3 не викликалась у судове засідання для розгляду клопотання про накладення арешту на її майно. В ухвалі зазначено, що такий виклик здійснювався, однак, судова повістка їй надійшла на мобільний номер телефону 01.05.2024 у виді смс-повідомлення, при цьому, вона не надавали своєї згоди на отримання повістки про виклик у такій формі. Ба більше, судову повістку про виклик надіслано фактично в день розгляду клопотання, тобто не завчасно, а ОСОБА_3 віддалено проживає від суду (близько 100 км).

Крім цього, слідчий суддя, накладаючи арешт, не визначив строк, на який він накладається, тим самим невиправдано позбавив ОСОБА_3 права власності на належне їй майно.

Щодо вилучення та накладення арешту на мобільний телефон, адвокат ОСОБА_4 стверджує, що такий телефон є лише матеріальним носієм інформації, тоді як обшук надавався з метою відшукання переписки з виконавцем робіт, тому, сам по собі телефон не є доказом у кримінальному провадженні у розумінні ст. 98 КПК України.

Щодо арешту вільних зразків підпису, адвокат зазначає, що порядок отримання зразків підпису регламентований ст.ст. 245, 160-166 КПК України.

Проте, такі зразки підпису отримані шляхом їх вилучення при проведенні обшуку в приміщенні Поліської селищної ради, тим самим, сторона обвинувачення фактично самостійно змінила визначену КПК України процедуру отримання зразків підписів, а саме не шляхом застосування заходів забезпечення кримінального провадження (положеннями ст. 160-166 КПК), а шляхом такої слідчої дії як обшук. Тобто, такі документи отримані з порушенням установленого законом порядку, тому є недопустимими доказами.

Слідчий суддя, який накладав арешт майна, не врахував наведеного та незаконно наклав арешт на майно ОСОБА_3 .

Крім цього, адвокат ОСОБА_4 зазначає, що а ні в постанові слідчого, а ні в ухвалі про арешт належного ОСОБА_3 майна не конкретизовано, яким саме критеріям речових доказів відповідає вилучене майно.

Також адвокат вважає, що на теперішній час відсутні підстави для збереження тимчасово вилученого майна в органу досудового розслідування і в його подальшому арешті відпала потреба, тим більше, що ОСОБА_3 у кримінальному провадженні ще немає ніякого процесуального статусу.

За таких обставин, адвокат просив скасувати арешт майна та повернути його ОСОБА_3 .

Рух клопотання

Клопотання надійшло до суду 16.05.2024.

Судове засідання з розгляду клопотання призначене на 17.05.2024, відкладене на 20.05.2024.

Позиції сторін

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 підтримав своє клопотання з наведених у ньому підстав та просив його задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, оскільки на вилучене майно накладено арешт, воно є речовим доказом у кримінальному провадженні та є необхідним для проведення слідчих дій та судових експертиз.

20.05.2024 до суду засобами електронного зв`язку надійшла копія постанови прокурора ОСОБА_7 про призначення судової технічної експертизи документів у кримінальному провадженні із супровідним листом про її направлення до Київського НДЕКЦ МВС України та відміткою про його отримання від 03.05.2024.

Слідчий суддя, дослідивши клопотання та долучені до нього документи, приходить до наступних висновків.

Встановлені обставини справи та застосовані норми права

Слідчим суддею встановлено, що СВ ВП № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023111150001979 від 04.11.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, за фактом того, що службові особи Поліської територіальної громади під час капітального ремонту площадки по обслуговуванню «Алеї Слави» в парку відпочинку за адресою: АДРЕСА_1 , завищили вартість виконаних робіт.

Ухвалою слідчого судді Іванківського районного суду від 09.04.2024 у справі № 366/163/24, провадження № 1-кс/366/109/24 надано дозвіл групі слідчих у кримінальному провадженні, а саме начальнику СВ ОСОБА_8 , старшому слідчому ОСОБА_9 та слідчому ОСОБА_10 на проведення обшуку приміщення (службових документів, підсобних приміщень) Поліської селищної ради Вишгородського району Київської області за адресою: Київська область, Вишгородський район, смт. Красятичі, вул. Воздвиженська, 81, яке на підставі права власності належить територіальній громаді Поліської селищної ради (ЄДРПОУ: 04361723) для відшукання та вилучення проектно-кошторисної, первинної звітної і виробничої документації по виконанню будівельних робіт капітального ремонту площадки по облаштуванню «Алеї Слави» в парку відпочинку за адресою АДРЕСА_1 /дефектні акти, відомості списання матеріалів, сертифікати відповідності, накладні, супровідні матеріали, тощо на виконання будівельних робіт, чеки, квитанції на придбання матеріалів та виробів щодо виконання вище зазначених робіт; проєктно-кошторисного- екскізного проєкту та звітної і виробничої документації по виконанню будівельних робіт капітального ремонту площадки по облаштуванню «Алеї Слави» в парку відпочинку за адресою АДРЕСА_1 /акти на закриття прихованих робіт на виконання будівельних робіт, чорнових записів, мобільних терміналів (телефонів) голови Поліської селищної ради Вишгородського району ОСОБА_11 в яких може зберігатися переписка з виконавцем робіт.

18.04.2024, в період часу з 13 год. 06 хв. по 16 год. 17 хв., на підставі вище зазначеної ухвали, слідчим ОСОБА_9 проведено обшук у приміщенні Поліської селищної ради, в ході якого, крім інших, вилучено: кліше з підписом ОСОБА_3 , документи з вільними зразками підписів на 19 арк. в кількості 18 підписів, мобільний телефон «Айфон 14» ІМЕІ: НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .

Як зазначає адвокат ОСОБА_4 , що не оспорюється прокурором, вилучене майно належить ОСОБА_3 .

Представником ОСОБА_3 слідчому судді не надано ухвали слідчого судді від 01.05.2024 про арешт майна, однак, зазначено номери судової справи та судового провадження.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень», судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного реєстру судових рішень.

З єдиного реєстру судових рішень слідчим суддею встановлено, що 01.05.2024 ухвалою слідчого судді Іванківського районного суду ОСОБА_6 у справі № 366/163/24, провадження № 1-кс/366/122/24 задоволено клопотання прокурора ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12023111150001979 від 04.11.2023 за ч. 4 ст. 191 КК України, а саме накладено арешт на майно, яке вилучене під час обшуку 18.04.2024 року у приміщенні Поліської селищної ради Вишгородського району Київської області, що за адресою: вул. Воздвиженська, 81, смт. Красятичі, Вишгородського району, Київської області, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування ним, а саме на кліше з підписом ОСОБА_3 , документи з вільними зразками підписів ОСОБА_3 на 19 арк. в кількості 18 підписів та мобільний телефон «Айфон 14» ІМЕІ: НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .

Зі змісту цієї ухвали вбачається, що постановою слідчого у кримінальному провадженні від 18.04.2024, зазначене майно визнано речовими доказами у відповідності до ст. 98 КПК України.

Арешт майна накладений з метою забезпечення збереження речових доказів у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.

29.04.2024 прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні ОСОБА_7 у кримінальному провадженні призначено судову технічну експертизу документів, проведення якої доручено експертам-криміналістам Київського НДЕКЦ МВС України.

Відповідно до супровідного листа за підписом прокурора ОСОБА_7 від 30.04.2024, на адресу Київського НДЕКЦ МВС України направлено для виконання згадану постанову про призначення судової технічної експертизи документів та, крім іншого, кліше з підписом ОСОБА_3 .

Згідно з відміткою на супровідному листі, ці документи отримані експертною установою 03.05.2024.

З огляду на встановлені обставини справи, застосовуючи відповідні правовідносини, слідчий суддя приходить до такого.

Відповідно дост.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідноп. 3,4 ч. 1 ст.169 КПК України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, зокрема : у випадках, передбачених ч.6 ст.173цьогоКодексу; у разі скасування арешту.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями174,539 Кримінального процесуального кодексу Українидо суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Згіднозі ст.24 КПК Україникожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Крім того, на підставі вимог ч.5ст.9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі"Ісмаїлов проти росії"від 06.11.2008 року, де зазначались порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

У справі «Бакланов проти росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), та у справі «Фрізен проти росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто, для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбаченихстаттями 160-166,170-174цього Кодексу.

Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченомустаттею 247цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ч.1-3 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94цього Кодексу.

Системний аналіз наведених положень дає підстави стверджувати, що обґрунтованим арештом майна є такий арешт, накладених ухвалою слідчого судді (суду), постановленою на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та яким надано належну оцінку.

Необґрунтованість накладення арешту у розумінні абзацу 2 ч. 1 ст. 174 КПК України у взаємозв`язку з ст. 94, 370 КПК України є підставою для скасування такого арешту слідчим суддею, судом першої інстанції без скасування судового рішення з підстав недотримання норм матеріального та/або процесуального права.

У свою чергу, надання оцінки законності судовому рішенню слідчого судді, суду першої інстанції про накладення арешту майна до повноважень слідчого судді не входить. Така оцінка надається судом апеляційної інстанції.

Таким чином, кримінальне процесуальне законодавство надає право слідчому судді, суду скасувати арешт майна, накладений рішенням слідчого судді суду першої інстанції, з таких підстав:

у подальшому застосуванні такого арешту відпала потреба;

арешт на майно накладено необґрунтовано.

Обов`язок доведення таких обставин покладається на особу, яка подає клопотання про скасування арешту майна.

Надаючи оцінку обґрунтованості накладеного арешту слідчим суддею Іванківського районного суду Київської області, слідчий суддя приходить до такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Слідчим суддею встановлено, що арешт на майно ОСОБА_3 накладений за клопотанням прокурора з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно доп.1ч.2ст.170КПК Україниарешт майнадопускається зметою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з ч. 3 цієї статті, у випадку, передбаченомупунктом 1частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні проводиться за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, відповідальність за яке настає у разі привласнення чи розтрати чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні, якщо такі дії вчинені у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 370 КПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94цього Кодексу.

В обґрунтування накладення арешту на майно, в ухвалі слідчого судді від 01.05.2024 зазначено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, встановлюються всі обставини кримінального правопорушення, вилучені речі мають істотне значення для досудового розслідування, оскільки потребують подальшого дослідження, призначення відповідних експертиз, та той факт, що майно відповідає критеріям частини першоїстатті 98 КПК Українита може бути використано як доказ у цьому кримінальному провадженні.

З огляду на кваліфікацію кримінального провадження, висновок слідчого судді про використання вилученого майна для проведення слідчих дій та судових експертиз, де воно є об`єктом дослідження, є обґрунтованим.

Слідчим суддею також зазначено, що накладання арешту в силу ст. 170 КПК України є тимчасовим, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, заходом забезпечення кримінального провадження, яке застосовується з метою досягнення дієвості даного кримінального провадження.

З ухвали від 01.05.2024 про арешт майна вбачається, що слідчий суддя об`єктивно з`ясував обставини, на які посилався прокурор як на підставу арешту майна ОСОБА_3 , ці обставини підтверджені наданими прокурором доказами, надав їм оцінку та прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність накладення арешту для забезпечення збереження речових доказів.

Крім цього, з огляду на кваліфікацію кримінального правопорушення та предмет його доказування, слідчий суддя вважає, що накладення арешту на майно ОСОБА_3 є доцільним та необхідним для забезпечення завдання кримінального провадження, оскільки у разі не накладення такого арешту існує ризик знищення, перетворення чи спотворення такого майна ОСОБА_3 .

Такий ризик, крім іншого, ґрунтується на тому, що кримінальне провадження здійснюється відносно посадових осіб Поліської територіальної громади, де ОСОБА_3 є головою селищної ради, тому, накладення арешту на вилучене у неї майно є виправданим.

Доводи адвоката ОСОБА_4 про відсутність у ОСОБА_3 жодного статусу сторони у кримінальному провадженні як на підставу необґрунтованості накладення арешту є безпідставними, оскільки відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК арешт може бути накладений на майно будь-якої особи з метою забезпечення його збереження, якщо таке майно відповідає критеріям речового доказу, визначеним ст. 98 КПК України.

Постановою слідчого від 18.04.2024 вилучене у ОСОБА_3 під час обшуку майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні з підстави його відповідності критеріям ст. 98 КПК України.

Арешт накладався з метою забезпечення збереження речових доказів, тому, наявність у ОСОБА_3 статусу сторони кримінального провадження не є визначальним критерієм для накладення арешту на її майно.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчий суддя Іванківського районного суду Київської області обґрунтовано наклав арешт на майно ОСОБА_3 .

Також слідчий суддя відхиляє доводи представника ОСОБА_3 як на підставу скасування арешту майна про те, що слідчий суддя не зазначив строк, на який накладено арешт.

Відповідно до ст. 113 КПК України процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.

Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КПК України строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію.

Частиною 1 ст. 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором (ст. 175 КПК України).

Таким чином строк, на який накладається арешт майна у кримінальному провадженні визначається не конкретним проміжком часу, обчисленим годинами, днями і місяцями, а обмежується відповідною подією, тобто його скасуванням.

Крім цього арешт, як захід забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом (ч. 4 ст. 132 КПК України)

З огляду на системний аналіз положень ч. 4 ст. 132, ч. 1 ст. 170, ст. 174, ст. 175, п. 9 ч. 1 ст. 309, 405, 407, 422 КПК України, арешт майна накладається з моменту постановлення ухвали слідчим суддею, судом і триває до:

закриття кримінального провадження (слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом);

ухвалення виправдувального вироку;

скасування ухвали слідчого судді, суду про арешт майна судом апеляційної інстанції;

скасування арешту майна слідчим суддею, судом першої інстанції з підстав необґрунтованості накладення арешту або коли в подальшому накладенні арешту відпала підстава.

Таким чином, не зазначення слідчим суддею в ухвалі від 01.05.2024 конкретно визначеного строку, на який накладено арешт є правомірним та не є підставою для скасування арешту майна.

Інша частина доводів клопотання про скасування арешту майна зводиться до незаконності процедури вирішення питання про арешт майна.

Надання оцінки таких доводів не відноситься до компетенції слідчого судді. Таку оцінку надає суд апеляційної інстанції.

Кримінальним процесуальним законодавством регламентовано можливість особи, на майно якої накладено арешт звернутись з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді про арешт майна до суду апеляційної інстанції (п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України).

Однак, замість того, щоб звернутись з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Іванківського районного суду від 01.05.2024 з підстав її незаконності (порушення норм матеріального та процесуального права), тим більше, як слідує з доводів клопотання, адвокат є обізнаним з її змістом, представник ОСОБА_3 звернувся з клопотанням про скасування арешту майна, де навів на його думку підстави незаконності судового рішення, надання оцінки яких не входить до повноважень слідчого судді суду першої інстанції.

У постанові від 17.07. 2018 у справі №640/19670/15-к, провадження №51-1729км18, ККС ВС зазначив, що подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді про арешт майна без використання процедури скасування арешту майна шляхом подання клопотання про його скасування слідчому судді не є підставою для повернення апеляційної скарги.

Тобто, представник ОСОБА_3 не був позбавлений після ознайомлення зі змістом ухвали від 01.05.2024 звернутись до суду апеляційної інстанції про її скасування з підстав незаконності.

Щодо необхідності подальшого накладення арешту.

Як встановлено слідчим суддею, кліше з підписом ОСОБА_3 , документи з вільними зразками її підписів та мобільний телефон визнані речовими доказом у кримінальному провадженні, на них обґрунтовано накладено арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування ними.

Кліше з підписом ОСОБА_3 направлено як об`єкт дослідження для проведення судової технічної експертизи документів, що свідчить про подальшу необхідність накладення на нього арешту у визначений ухвалою слідчого судді спосіб. Тому, відсутні підстави для скасування арешту на це кліше, а клопотання про скасування арешту майна в цій частині є передчасним.

Щодо документів з вільними зразками підписів ОСОБА_3 , слідчий суддя не вбачає підстав у скасуванні з них арешту, з огляду на таке.

Адвокатом ОСОБА_4 у відповідності до положень ст. 22, ч. 1 ст. 174 КПК України не доведено, що в подальшому в застосуванні арешту до таких документів відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

У клопотанні, як на підставу для скасування арешту майна, адвокат зазначав, що ці документи вилучені слідчим під час обшуку у спосіб, що не відповідає вимогам КПК України, що є наслідком їх визнання недопустимими доказами, а слідчий суддя цього не врахував та наклав на них арешт.

Такі доводи зводяться до незаконності ухваленого слідчим суддею рішення, оцінка якого не входить до повноважень слідчого судді.

Надання оцінки допустимості доказів відноситься до повноваження суду (ст. 89, 94 КПК України).

Також адвокатом не зазначено, які саме це документи (назва, дата складення тощо) та яке вони на цій стадії кримінального провадження мають значення для ОСОБА_3 , тобто яким чином їх перебування в органу досудового розслідування порушує справедливий баланс між застосованим заходом забезпечення кримінального провадження її праву власності та яким істотним чином відсутність таких документів впливає на її діяльність як голови селищної ради чи на реалізацію нею своїх особистих прав.

Щодо скасування арешту на мобільний телефон, слідчий суддя вважає за необхідне частково задовольнити клопотання в цій частині, з огляду на таке.

Як вбачається з ухвали слідчого судді від 09.04.2024, дозвіл на проведення обшуку приміщення Поліської селищної ради надавався з метою відшукання, крім іншого, мобільних телефонів ОСОБА_3 , в яких може зберігатися переписка з виконавцем робіт.

Отже, доказом факту та обставин, які має намір відшукати сторона обвинувачення є відомості з переписки ОСОБА_3 з виконавцем робіт по облаштування «Алеї Слави» в парку відпочинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Як правильно зазначив адвокат ОСОБА_4 , вилучений мобільний телефон є лише матеріальним носієм інформації та сам по собі не є необхідним доказом.

Прокурор зазначив, що з мобільного телефону необхідно зняти інформацію, яка стосується переписки ОСОБА_3 з виконавцем робіт, яка ще не знята, оскільки телефон має систему захисту від сторонніх осіб.

При цьому, прокурор не обґрунтував подальшу необхідність у накладенні арешту безпосередньо на мобільний телефон шляхом його заборони відчуження, розпорядження та користування.

Відповідно до ч. 2 ст. 113 КПК України будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Таким чином, мобільний телефон ОСОБА_3 є матеріальним носієм інформації, який містить переписку з виконавцем робіт по облаштуванню «Алеї Слави» в смт. Красятичі і ця переписка є доказом у кримінальному провадженні.

У подальшому перебуванні самого по собі мобільного телефону у розпорядженні органу досудового розслідування слідчий суддя не вбачає підстав, однак, на ньому містяться відомості, які можуть бути використані як докази, з метою отримання яких такий телефон відшукувався та в подальшому на нього накладено арешт.

Телефон вилучений ще 18.04.2024 і жодної слідчої дії та/або судової експертизи, які є необхідними для отримання наявної на ньому інформації з ним не проведено через наявність на телефоні системи захисту від сторонніх осіб, однак, проблема подолання такої системи не є підставою для подальшого невиправданого позбавлення ОСОБА_3 її майна, тим більше, що КПК України встановлений порядок зняття інформації з електронних інформаційних систем (ст. 264 КПК України)

Відповідно до ч. 2 ст. 264 КПК України не потребує дозволу слідчого судді здобуття відомостей з електронних інформаційних систем або її частини, доступ до яких не обмежується її власником, володільцем або утримувачем або не пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Отже, орган досудового розслідування не позбавлений можливості звернутись до слідчого судді з клопотанням про зняття інформації з телефону ОСОБА_3 , або визначити її позицію щодо надання такої інформації добровільно.

Таким чином,з метоюзабезпечення необхіднихумов дляреалізації стороноюобвинувачення праваотримання відомостейз мобільноготелефону,які стосуютьсяпредмету доказуванняу кримінальномупровадженні тадля дотриманнягарантованих закономправ ОСОБА_3 на володіння,користування тарозпорядження належнимїй мобільнимтелефоном,слідчий суддяприходить довисновку прозастосування доостаннього меншобтяжливого способуарешту,шляхом передачійого навідповідальне зберігання ОСОБА_3 , після зняття з телефону в розумні строки інформації, яка стосується переписки останньої з виконавцем робіт по облаштування «Алеї Слави» в парку відпочинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Слідчий суддя враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється

Таким чином, слідчий суддя не може надавати вказівки прокурору на проведення тієї чи іншої процесуальної дії.

Однак, враховуючи те, що сам прокурор просив залишити телефон у розпорядженні органу досудового розслідування до зняття з нього інформації та не навів інших підстав подальшого накладення на нього арешту, слідчий суддя приходить до висновку, що зобов`язання прокурора повернути телефон ОСОБА_3 в розумні строки після зняття з нього інформації не становитиме втручання у його дискреційні повноваження та не матиме собою наслідком надання вказівки прокурору провести відповідну процесуальну дію, оскільки така самостійно ним запланована.

При цьому, сторонам кримінального провадження буде забезпечено надання можливості реалізувати свої права та буде дотримано необхідний баланс між завданнями кримінального провадження подальшим обмеженням права володіння, користування та розпорядження майном, на яке накладено арешт.

За таких обставин, клопотання адвоката ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 98, 100, 169, 170, 174, 309, 370, 372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати меншобтяжливий спосібарешту,накладений ухвалоюслідчого суддіІванківського районногосуду Київськоїобласті від01.05.2024у справі№ 366/163/24(провадження№ 1-кс/366/122/24),на мобільнийтелефон марки«Айфон 14»з ІМЕІ: НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ,передавши йогона відповідальнезберігання власниці, ОСОБА_3 , після зняття з телефону в розумні строки інформації, яка стосується переписки ОСОБА_3 з виконавцем робіт по облаштування «Алеї Слави» в парку відпочинку за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволені іншої частини клопотання відмовити.

Копію цієї ухвалу направити для виконання до Вишгородської окружної прокуратури.

Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуальних прокурорів Вишгородської окружної прокуратури, які здійснюють нагляд за додержанням законності у кримінальному провадженні № 12023111150001979.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1