Рішення № 119150164, 16.05.2024, Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/245/23

Провадження № 2/513/16/24

Саратський районний суд Одеської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2024 року Саратський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Миргород В.С.,

при секретарі судового засідання Аркуші І.О.,

за участю представника позивача - адвоката Реу Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області цивільну справу №513/245/23 за позовною заявою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Реу Руслан Васильович, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Овідіопольський відділ державної служби реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини щодо відомостей про батька, суд, -

В С Т А Н О В И В:

14 лютого 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на таке.

З червня 2020 року у позивачки та відповідача ОСОБА_2 склалися дружні стосунки, які переросли у романтичні. Однак шлюбу сторони не укладали. У жовтні 2021 року вони дізналися про вагітність позивачки. ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , що вбачається з актового запису № 100 від 08 червня 2022 року, складеного Овідіопольським відділом державної служби реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса). Відомості про батька дитини внесені за вказівкою матері відповідно до ч. 1 ст.135 СК України. За час вагітності позивачки та після народження доньки відносини між сторонами зіпсувалися, відповідач зовсім втратив інтерес до доньки, перестав цікавитися її життям, піклуватися про неї та приймати участь у її житті. Дитина знаходиться на повному матеріальному утриманні позивачки. Враховуючи психологічне значення для дитини рішення суду про встановлення батьківства, оскільки завдяки йому дитина одержить можливість реалізувати своє природне право знати свого батька та завдяки йому утверджується природний обов`язок батька турбуватися про своїх нащадків, виникла необхідність у зверненні позивачки до суду із вказаним позовом. Вирішити спір у добровільному порядку не представляється можливим.

Просить визнати відповідача ОСОБА_2 батьком її доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та внести відповідні відомості до актового запису № 100 від 08 червня 2022 року, складеного Овідіопольським відділом державної служби реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про народження дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначивши відповідача батьком дитини.

Ухвалою суду від 15 лютого 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у порядку загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження.

Ухвалою суду від 14 березня 2023 року у справі задоволено клопотання позивачки ОСОБА_1 , яке підтримано відповідачем ОСОБА_2 та призначено судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу, виконання якої доручено Комунальній установі «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи»; сторонам роз`яснені наслідки ухилення від проведення експертизи. Відповідач погодився на проведення експертизи, але не бажав проводити її оплату, зазначив, що цієї дитини не хотів. Провадження у справі на час проведення експертизи судом зупинене.

24.04.2023 року до суду з експертної установи надійшов лист згідно якого просять забезпечити явку сторін разом з малолітньою дитиною до експертної установи та провести оплату вартості експертизи.

Ухвалою суду від 25 квітня 2023 року поновлено провадження у справі, продовжено підготовче провадження.

Сторони: позивач та відповідач ознайомлені з вимогами експертної установи, про що свідчить їх власноручний підпис. (а.с.27)

Ухвалою суду від 06 червня 2023 року підготовче засідання у справі відкладено, провадження зупинене на час проведення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, виконання якої доручено Комунальній установі «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи», відповідно до ухвали суду від 14 березня 2023 року.

28.06.2023 року та 24.07.2023 року до суду з експертної установи надійшов лист, згідно якого просять забезпечити явку сторін разом з малолітньою дитиною до експертної установи та провести оплату вартості експертизи (а.с.58,74).

Ухвалою суду від 03 серпня 2023 року поновлено підготовче провадження у справі, сторонам у справі направлено копію листа експертної установи від 24.07.2023 року №1736-11 та роз`яснені наслідки ухилення від проведення експертизи..

Ухвалою суду від 12.09.2023 року задоволено клопотання адвоката Реу Р.В. заявленого в інтересах ОСОБА_1 про призначення судово-медічної молекулярно-генетичної експертизи, наслідки ухилення від проведення експертизи роз`яснено, підготовче судове засідання відкладено, провадження у справі на час проведення експертизи зупинене (а.с.95-97).

З Комунальної установи «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи 09.11.2023 року за №2833-11 надійшов лист згідно якого 08.11.2023 року до експертної установи прибула ОСОБА_1 та дитина ОСОБА_3 , проте біологічні зразки не відбирали у зв`язку з неприбуттям ОСОБА_2 , для одночасного відбору біологічних зразків (а.с.109).

01.12.2023 року справа повернута до Саратського районного суду Одеської області з листом експертної установи, у якому зазначено, що 08.11.2023 року та 23.11.2023 року до експертної установи прибула лише ОСОБА_1 та дитина ОСОБА_3 , проте біологічні зразки не відбирали у зв`язку з неприбуттям ОСОБА_2 , для одночасного відбору біологічних зразків. Експертиза не проведена. ( а.с.111).

04.12.2023 року ухвалою суду провадження у справі поновлено, підготовче судове засідання продовжено.

21.02.2024 року ухвалою суду закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до ст. 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Позивачка ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи не подала, представляти свої інтереси у суді уповноважила адвоката Реу Р.В.

У судовому засіданні представник позивачки - адвокат Реу Р.В позовні вимоги підтримав, пославшись на обставини викладені у позові та надані суду докази, просив позов задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи.

ОСОБА_2 приймав участь у підготовчих судових засіданнях 14 березня 2023 року та 06 червня 2023 року, у подальшому будучи належним чином повідомленим про розгляд справи у судове засідання вдруге не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судового виклику рекомендованим листом з повідомленням за адресою місця проживання, яке повернулося на адресу суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", що відповідно до положень пунктів 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК та правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження № 12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження № 12-233гс18) та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №814/1469/17 (провадження № К/9901/28703/19), від 01 квітня 2021 року у справі №826/20408/14 (провадження № К/9901/16143/20), від 09 липня 2020 року у справі №751/4890/19 (провадження № 61-2583св20), від 10 листопада 2021 року у справі №756/2137/20 (провадження № 61-3782св21) судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою. У встановлений судом строк відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують його відзив не надав, про причини неподання суду відзиву не повідомив, зустрічного позову не пред`являв, клопотань про відкладення розгляду справи від останнього не надходило, а тому враховуючи ч. 8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Представник третьої особи Овідіопольського відділу державної служби реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), будучи належним чином повідомленим до дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення повідомлення на електронну адресу, у судове засідання також не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подав.

У відповідності до ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належних чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Таким чином, відповідно до ст.280 ЦПК України, судом прийнято рішення про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Заочне рішення суду ухвалюється в тому разі, коли особу було належним чином повідомлено про розгляд справи, але вона була відсутня в судовому засіданні й не подала відзиву, заперечень на позовну заяву. Представник позивача адвокат Реу Р.В. проти заочного розгляду справи не заперечував.

Положення ст.4 ЦПК України, ст. 15 ЦК Україні, а також положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантують кожній особі право на захист її порушених, оспорюваних чи невизнаних прав, а також охоронюваних законом інтересів судом.

Вимоги ст. ст. 13, 81, ч.5 ст.263 ЦПК України зобов`язують суд з`ясувати обставини, що обґрунтовують заявлені вимоги, на підставі наданих на їх підтвердження доказів, зобов`язують суд з`ясувати обставини, що обґрунтовують заявлені вимоги, на підставі наданих на їх підтвердження доказів.

Дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що вимоги позову підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували у незареєстрованому шлюбі, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одесі народилася ОСОБА_3 , про що Овідіопольським відділом державної служби реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 100 від 08 червня 2022 року (а.с. 10).

Як вбачається з копії Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00035775583 від 08 червня 2022 року, державна реєстрація народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснена відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного Кодексу України. Відомості про батька дитини внесені за вказівкою матері дитини як « ОСОБА_2 » (а.с. 11-12).

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Преамбула та ст.ст. 7, 9, 18 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачає, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння, дитина, наскільки це можливо, повинна знати своїх батьків, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню. З метою гарантування і сприяння здійсненню прав, викладених у Конвенції, держави-учасниці надають батькам належну допомогу у виконанні обов`язків по вихованню дітей.

Статтями 3,4 Декларації про соціальні і правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, прийнятою резолюцією Генеральної Асамблеї від 3 грудня 1986 року передбачено, що турбота про дитину лежить насамперед на її власних батьках.

Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою, врегульовано статтями 125, 126 та 128 СК України.

Так, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду (ч.2 ст. 125 СК України).

Відповідно до ст. 135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Відповідно до роз`яснень, викладених в пунктах 4-9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. Спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою одним із батьків. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі статтею 135 СК України. Відповідно до статей 213, 215 ЦПК України рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 212 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до статті 146 ЦПК України може визнати факт, для з`ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза). Якщо відповідач у такій справі ухиляється від участі у проведенні судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, суд вправі постановити ухвалу про його примусовий привід.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що «СК України не визначає будь-яких особливостей предмету доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи».

У постанові Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18 (провадження № 61-18333св19) зазначено, що «висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства».

Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

Керуючись загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 14 березня 2023 року у справі за клопотанням позивача призначено судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу з використанням аналізів ДНК з метою встановлення біологічного батьківства відповідача (чи його спростування), проведення якої доручено експертам Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи; оплату за проведення експертизи покладено на відповідача ОСОБА_2 (а.с. 24-25).

Як вбачається з ухвали суду, відповідач ОСОБА_2 приймав участь у підготовчому засіданні та не заперечував проти задоволення клопотання позивача про призначення експертизи. Сторонам роз`яснені положення ст. 109 ЦПК України про наслідки ухилення від участі у експертизі, що підтверджується також і власноручним підписом сторін ( а.с.27).

Згідно листа генерального директора Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи І. Пастернака № 791-11 від 24 квітня 2023 року відбір крові осіб у справі для проведення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи може бути проведений у робочі дні з 10 до 13 години, про що учасники справи були повідомлені під особистий підпис (а.с. 27).

Відповідно до повідомлення заступника генерального директора Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи С. Юрченка № 1451-11 від 23 червня 2023 року за неявки до експертної установи ОСОБА_2 , ОСОБА_1 разом з дитиною ОСОБА_3 відбір біологічних зразків не проводився, у зв`язку з чим ухвалу суду від 14 березня 2023 року повернуто без виконання (а.с. 48).

Згідно ухвали Саратського районного суду Одеської області від 06 червня 2023 року підготовче засідання у справі відкладено, провадження зупинене на час проведення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, виконання якої доручено Комунальній установі «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи», відповідно до ухвали суду від 14 березня 2023 року; зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 разом з дитиною ОСОБА_3 з`явитись за викликом до експертної установи за першою вимогою (а.с. 42-43).

Як вбачається з вказаної ухвали суду, позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні наполягала на проведенні судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи. Відповідач ОСОБА_2 погодився на участь у проведенні судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, але не бажав сплачувати кошти за проведення експертизи, зазначив, що не хотів цієї дитини. У судовому засіданні сторони у справі з клопотанням експерта ознайомлені під особистий підпис; судом роз`яснено вимого ч.4 ст. 139 ЦПК України та ст. 109 ЦПК України (а.с. 42-43).

Згідно листа заступника генерального директора Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи С. Юрченка № 1494-11 від 28 червня 2023 року відбір крові осіб у справі для проведення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи було призначено на 10 липня 2023 року о 10 годин 00 хвилин (а.с. 52).

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 26 липня 2023 року вона разом із дитиною ОСОБА_3 не з`явилися до експертної установи для відібрання біологічних зразків крові, оскільки їй стало відомо про те, що відповідач ОСОБА_2 не сплатив кошти за проведення експертизи (а.с. 70).

Відповідно до повідомлення заступника генерального директора Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи С. Юрченка № 1736-11 від 24 липня 2023 року за неявки до експертної установи 10 липня 2023 року на 10 годину ОСОБА_2 , ОСОБА_1 разом із дитиною ОСОБА_3 відбір біологічних зразків не проводився, ухвалу суду повернуто без виконання, у зв`язку з неможливістю відібрання біологічних зразків для проведення експертизи (а.с. 74).

Ухвалою суду від 03 серпня 2023 року поновлено підготовче провадження у справі, сторонам направлено копію листа КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» № 1736-11 від 24 липня 2023 року про повернення без виконання ухвали суду від 06 червня 2023 року; роз`яснено сторонам наслідки ухилення від участі в експертизі відповідно ст.109 ЦПК України, а саме, що у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні та наслідки несплати судової експертизи відповідно до ст. 139 ЦПК України; підготовче засідання призначено на 22 серпня 2023 року на 11 годину 30 хвилин (а.с. 78-79).

Судовий виклик відповідач ОСОБА_2 отримав особисто 12 серпня 2023 року, про що в матеріалах справи наявне поштове повідомлення (а.с. 89).

Ухвалою суду від 12 вересня 2023 року за клопотанням представника позивачки - адвоката Реу Р.В. у справі призначено судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу з використанням аналізів ДНК з метою встановлення біологічного батьківства відповідача (чи його спростування), проведення якої доручено експертам Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи. Зобов`язано ОСОБА_2 , ОСОБА_1 разом із дитиною ОСОБА_3 з`явитись за викликом до експертної установи за першою вимогою та представити експертній установі всі необхідні та відповідні зразки, об`єкти та матеріали (а.с. 95-97).

Згідно листа генерального директора Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи Т. Папіж № 2708-11 від 26 жовтня 2023 року відбір крові осіб у справі для проведення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи було призначено на 08 листопада 2023 року о 10 годині 30 хвилин (а.с. 99).

Відповідно до повідомлення генерального директора Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи Т. Папіж № 2833-11 від 09 листопада 2023 року за неявки до експертної установи 08 листопада 2023 року на 10 годину 00 хвилин відповідача ОСОБА_2 відбір біологічних зразків не проводився, призначено дату повторно на 23 листопада 2023 року на 10 годину 30 хвилин.

Відповідно до повідомлення генерального директора Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи Т. Папіж № 3003-11 від 24 листопада 2023 року за неявки до експертної установи 08 листопада 2023 року та 23 листопада 2023 року відповідача ОСОБА_2 відбір біологічних зразків не проводився; у призначені дати до експертної установи прибули лише ОСОБА_1 разом із дитиною ОСОБА_3 ; ухвалу суду повернуто без виконання (а.с. 111).

Предметом доказування у цій справі є встановлення факту біологічної спорідненості ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Згідно частини четвертої, пунктів 3-5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Стаття 109 ЦПК України встановлює процесуальні наслідки для осіб, які ухиляються від участі в експертизі. Суд може визнати факт для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні лише у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо.

Застосування наслідків ухилення від участі в експертизі можливе лише після постановлення ухвали про призначення експертизи та підтвердження факту ухилення особи від участі в експертизі. Ухиленням від участі в експертизі є умисні дії особи, яка бере участь у справі, метою яких є неможливість проведення експертизи.

Для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. За відсутності біологічного матеріалу хоча б однієї зі сторін провести дослідження неможливо. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2022 року у справі № 559/2087/18 (провадження № 61-16407св21).

За такого, позивачка доклала можливих зусиль для доведення наявності кровного споріднення між відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком якої він є, своєчасно неодноразово з`являлась разом із дитиною на виклик експерта для відібрання зразків крові для проведення судово-медичної молекулярно-генетичної ідентифікації, відповідач неодноразово ухилився від проходження експертизи.

Суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17 червня 2020 року у справі № 273/1542/16-ц (провадження № 61-15171св18), відповідно до якого, застосовуючи таку процесуальну санкцію, як частина перша статті 109 ЦПК України, суд повинен не лише посилатися на норму права, а й навести мотиви ухилення відповідача у справі від участі в судово-медичній експертизі.

Судом вжито належних процесуальних заходів з метою проведення судово-генетичної експертизи та забезпечення участі відповідача у її проведенні. Нез`явлення відповідача до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи свідчить про його небажання отримати точні висновки щодо походження дитини. Відповідач не довів наявність поважних підстав, які перешкоджали йому з`явитися до експертної установи для забору відповідних зразків. Вказані дії та бездіяльність відповідача, що призвели до неможливості проведення експертизи, надали суду можливість визнати факт та встановити, з урахуванням інших доказів наданих позивачкою, походження дитини від відповідача (стаття 109 ЦПК України).

Визнання відповідача батьком малолітньої дитини ОСОБА_3 відповідає інтересам малолітньої дитини. Негативних наслідків для дитини судом не встановлено. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18 (провадження № 61-18333св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 277/836/16-ц, (провадження № 61-48029св18). Ця правова позиція є незмінною.

Враховуючи, що відповідач, ухилившись від участі в експертизі, не надав доказів відсутності кровної спорідненості між ним та дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд вважає що наявні підстави для встановлення, що відповідач є біологічним батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За такого, позовні вимоги позивача є такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 134 СК України на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження дитини та видає нове свідоцтво про народження.

Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 року №96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за №55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Відповідно до п.2.16.4. Розділу II Правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду. Враховуючи вимоги позивача, виходячи із досліджених судом доказів, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню.

Оскільки, суд дійшов до висновку про наявність підстав про визнання батьківства, підлягають задоволенню вимоги щодо внесення змін до актового запису про народження дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивачка при зверненні до суду з позовною заявою була звільнена від сплати судового збору на підставі ст. 8 Закону України «Про судовий збір», а тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за дві вимоги немайнового характеру у загальному розмірі 2147,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 77, 81, 255, 259,263-265, 268, 280 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Овідіопольський відділ державної служби реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини щодо відомостей про батька - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , батьком дитини ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одесі.

Внести зміни до актового запису № 100 від 08 червня 2022 року про народження ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одесі, вчиненого Овідіопольським відділом державної служби реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), зазначивши ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , батьком дитини ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Одесі, залишивши прізвище дитини за прізвищем матері « ІНФОРМАЦІЯ_4 », по батькові за власним іменем батька « ІНФОРМАЦІЯ_5 , та видати нове свідоцтво про народження дитини з урахуванням змін.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 2147,20 грн (дві тисячі сто сорок сім грн 20к.).

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення. Якщо повне рішення не були вручене у день його складення, позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду або через Саратський районний суд Одеської області, а матеріали справ випробовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://st.od.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 21 травня 2024 року.

Суддя В. С. Миргород