Рішення № 119132990, 16.05.2024, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

РІШЕННЯ

іменем України

ЄУН № 337/2225/24

Провадження № 2/337/1200/2024

16.05.2024 м.Запоріжжя

Хортицький районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого - судді Мальованого В.Л.,

за участю секретаря Крижко Я.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» (далі відповідач) третя особа (далі третя особа), що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Хортицький відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

15.04.2024 позивач звернувся з даною позовною заявою.

В якій просить: визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 36183 від 12.05.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем щодо стягнення грошових коштів в розмірі 7 114, 38 грн., з боржника ОСОБА_1 . Вважаючи, що такий вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема нотаріусом не дотримано вимог статей 87, 88 Закону України «Пронотаріат» та Переліку документів.

Ухвалою суду від 18.04.2024 за даним позовом відкрито спрощене позовне провадження і призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання позивач не прибув, не заперечував про розгляд справи у його відсутність позов підтримав повністю, просив його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув. Надіславши заяву про визнання позовних вимог, та їх задоволення, розгляд справи без його участі, просив стягнути лише 50% судового збору від суми сплаченого позивачем при поданні позову.

Треті особи в судове засідання не прибули за невідомими причинами, про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, письмових пояснень на позов не подали.

Згідно з ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. ст. 12, 81 ЦПК України).

У відповідності до ч. ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь - якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У квітні 2024 року позивач дізналась про постанову державного виконавця Хортицького ВДВС Гнатуліної А.Р., від 02.09.2021 про відкриття виконавчого провадження № 66668747 на підставі заяви відповідача про відкриття виконавчого провадження для примусового виконання виконавчого напису № 36183 від 12.05.2021, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., яким пропонується стягнути із позивача 7 114, 38 грн., заборгованості за кредитним договором від 21.04.2006 №09436100 та витрат, пов`язаних із вчиненням виконавчого напису.

Між сторонами виник спір стосовно дотримання приватним нотаріусом вимог діючого законодавства при вчиненні виконавчого напису.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Учинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Згідно зі ст. 18 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Виходячи з приписів ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно». Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Дляодержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, натомість укладений між відповідачем та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально.

Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Спосіб захисту щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відповідає положенню ст. 16 Цивільного кодексу України, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Порушене саме відповідачем цивільне право позивача підлягає захисту в судовому порядку, адже справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів. Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом (постанова Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 200/3452/17).

Таким чином, суд вважає встановленим та доведеним, що оспорюваний виконавчий напис було вчинено нотаріусом з порушенням вимог законодавства України, які регулюють порядок вчинення виконавчих написів, тому його слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Оскільки відповідач позов визнав до початку розгляду справи по суті, враховуючи положення частини першої статті 142 ЦПК України суд вважає за можливе повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви, а саме 484, 48 грн., та 242,24 при подачі заяви про забезпечення прозову , а всього 726,72 грн, а також відповідно до вимог статті 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача 726,72 грн., у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання даної позовної заяви.

У відповідності до ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Згідно ч. 2ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача (враховуючи правову позицію відповідача з даного питання), в частині стягнення на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 4000, 00 грн.

Враховуючи викладене суд приходить до переконання, що заявлені позовні вимоги, підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 263 - 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 36183 від 12.05.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем щодо стягнення грошових коштів в розмірі 7 114, 38 грн., з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області повернути ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір сплачений при поданні даної позовної заяви до відповідача до Хортицького районного суду міста Запоріжжя справа №337/2225/24 у розмірі 484, 48 грн., одержувач: ГУК у Зап.обл/м.Зап. Хортиц./22030101, код: 37941997, банк одержувача: Казначейство України в м. Київ, рах. № НОМЕР_2 , відповідно до платіжного документа (квитанція від 15.04.2024 № ОМСНВ145-С9НК76КО) та судовий збір при подачі заяви про забезпечення позову у розмірі 242,24 грн., одержувач: ГУК у Зап.обл/м.Зап. Хортиц./22030101, код: 37941997, банк одержувача: Казначейство України в м. Київ, рах. № НОМЕР_2 , відповідно до платіжного документа (квитанція від 15.04.2024 № 81РВ-НР78-М3АМ-43КК) .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» (кодЄДРПОУ 43311346) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 726,72 грн., у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» (кодЄДРПОУ 43311346) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 4000, 00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 16 травня 2024 року.

Суддя В.О. Мальований