Ухвала суду № 119123870, 01.05.2024, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/1531/24

Провадження №: 4-с/755/19/24

У Х В А Л А

"01" травня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Катющенко В.П.

при секретарі: Яхно П.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, скаргу ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження - головний державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Арійончик Катерина Володимирівна, державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кондратюк Дар`я Петрівна, боржник - ОСОБА_2 на неправомірну бездіяльність державного виконавця, -

В С Т А Н О В И В:

Скаржник, ОСОБА_1 , звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва зі скаргою, в якій просить суд:

1)визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Арійончик Катерини Володимирівни, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження № НОМЕР_3 про виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 , щодо невиконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27.04.2015;

2)зобов`язати головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Арійончик Катерину Василівну, в провадженні якої знаходиться виконавче провадження № НОМЕР_3 про виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 , фактично виконати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27.04.2015 та виселити ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) з квартири АДРЕСА_1 ;

3)стягнути з Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу в розмірі 3 840,00 грн.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що 27.04.2015 Дніпровським районним судом м. Києва було ухвалене рішення за наслідками розгляду цивільної справи № 755/4488/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення неустойки і звернення стягнення на предмет іпотеки, яким суд вирішив, зокрема, виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 . На виконання цього рішення 18.12.2015 Дніпровським районним судом був виданий виконавчий лист № 755/4488/15-ц про виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 , який був надісланий стягувачем ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку до Дніпровського ВДВС Київського МУЮ. 29.02.2016 Дніпровським ВДВС Київського МУЮ за виконавчим листом № 755/4488/15-ц було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3. 16.05.2016 між первісним стягувачем ОСОБА_3 та новим стягувачем ОСОБА_1 було укладено договір відступлення права вимоги, посвідчений 16.05.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М. за реєстровим № 638. Оскільки боржник ОСОБА_2 грубо порушила взяті на себе за договором позики зобов`язання і борг новому кредитору ОСОБА_1 не повернула, з метою задоволення своїх вимог за договором позики 26.08.2016 ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса як державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію за ним права власності на предмет іпотеки. 26.08.2016 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В., на виконання п. 2 ч. 1 ст. 10 та ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зареєструвала право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 . Таким чином, наразі дійсним та єдиним власником вказаної квартири є ОСОБА_1 . Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10.03.2020 замінено стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 755/4488/15-ц, виданого 18.12.2015 Дніпровським районним судом м. Києва. 14.12.2021 державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3 було винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження з ОСОБА_3 на ОСОБА_1 . Тоді ж, 14.01.2021, за виконавчим провадженням № НОМЕР_3 державним виконавцем винесено постанову про призначення виконавчих дій та залучення працівників органів поліції до участі у проведення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3 та постанову про залучення працівників органів внутрішніх справ з призначенням примусового виконання рішення суду на 18.01.2022, а саме - виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 . Однак, станом на 22.01.2024 рішення Дніпровського районного суду від 27.04.2015 так і залишається не виконаним. Боржник, ОСОБА_2 надалі проживає в квартирі та стягувач, який є одночасно і власником, ОСОБА_1 не має доступу до квартири АДРЕСА_1 . Так, державним виконавцем, окрім винесених постанов від 14.12.2021, в подальшому не було вчинено жодної виконавчої дії, скаржнику не направлено жодного листа чи документу щодо вчинених виконавчих дій в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3. Так, з моменту відкриття провадження за виконавчим листом № 755/4488/15 про виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 пройшло вже 8 (вісім) років, а з моменту останньої виконавчої дії пройшло більше 2 (двох) років.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05.02.2024 скаргу призначено до розгляду та витребувано у головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Арійончик Катерини Володимирівни належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3.

22.02.2024 до суду державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Кондратюк Д.П. на виконання ухвали суду від 05.02.2024 надано належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_3.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11.03.2024 залучено до участі в справі за скаргою ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження - головний державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Арійончик Катерина Володимирівна, боржник - ОСОБА_2 на неправомірну бездіяльність державного виконавця - державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кондратюк Дар`ю Петрівну.

У судове засідання сторони не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 Цивільного процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.

За нормою ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Судом встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 27.04.2015 у справі № 755/4488/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення неустойки і звернення стягнення на предмет іпотеки, крім іншого, виселено ОСОБА_2 (податковий номер: НОМЕР_1) з квартири АДРЕСА_1 .

Дніпровським районним судом м. Києва 18.12.2015 виданий виконавчий лист № 755/4488/15-ц, на виконання вищевказаного рішення, який пред`явлений стягувачем на виконання до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві.

29.02.2016 головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві Макаренко Сергієм Володимировичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа № 755/4488/15-ц, виданого 18.12.2015 Дніпровським районним судом м. Києва.

15.03.2016 головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Макаренко С.В. направлено вимогу ОСОБА_2

23.03.2016 головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Макаренко С.В. здійснено вихід та складено акт державного виконавця.

01.06.2016 головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Макаренко С.В. направлено вимогу ОСОБА_2

08.06.2016 головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Макаренко С.В. здійснено вихід та складено акт державного виконавця.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19.09.2016 у справі № 755/11408/16-ц скаргу ОСОБА_3 на незаконні дії та неправомірну бездіяльність державного виконавця Дніпровського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві задоволено частково. Визнано дії головного державного виконавця ВДВС Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Макаренко С.В., щодо не направлення ОСОБА_3 копії постанови про відкриття виконавчого провадження неправомірними. Зобов`язано головного державного виконавця ВДВС Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Макаренко С.В. направити стягувачу ОСОБА_3 копію постанови про відкриття виконавчого провадження. В решті вимог відмовлено.

20.09.2016 головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Макаренко С.В. здійснено вихід та складено акт державного виконавця.

20.10.2016 головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Макаренко С.В. здійснено вихід та складено акт державного виконавця.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16.03.2017 у справі № 755/11408/16-ц апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 19.09.2016 скасовано та передано питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22.06.2017 у справі № 755/11408/16-ц скаргу ОСОБА_3 на незаконні дії та неправомірну бездіяльність державного виконавця Дніпровського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Дніпровського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Макаренка С.В. щодо не направлення ОСОБА_3 постанови про відкриття виконавчого провадження. Зобов`язано головного державного виконавця Дніпровського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Макаренка С.В. направити ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) засобами поштового зв`язку копію постанови про відкриття виконавчого провадження. Визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Дніпровського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Макаренка С.В. щодо невиконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27.04.2015 протягом двомісячного строку, встановленого у ч. 2 ст. 30 ЗУ «Про виконавче провадження». Стягнуто з Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 1160 грн. 00 коп.

11.01.2020 заступником начальника Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Макаренко С.В. винесено постанову про передачу виконавчого провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 755/4488/15-ц, виданого 18.12.2015 Дніпровським районним судом м. Києва про виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у зв`язку з ліквідацією Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва.

11.01.2020 заступником начальника Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Макаренко С.В. винесено постанову про прийняття виконавчого провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 755/4488/15-ц, виданого 18.12.2015 Дніпровським районним судом м. Києва про виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10.03.2020 у справі № 755/4488/15-ц заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про заміну сторони виконавчого провадження задоволено та замінено стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 18.12.2015 Дніпровським районним судом м. Києва у цивільній справі № 755/4488/15-ц.

08.09.2021 головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Арійночик К.В. направлено ОСОБА_2 вимогу виконавця про виконання рішення про виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 .

29.09.2021 головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Арійночик К.В. здійснено вихід до квартири АДРЕСА_1 та складено акт державного виконавця про неможливість перевірити виконання.

28.10.2021 головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Арійночик К.В. направлено ОСОБА_2 вимогу виконавця про виконання рішення про виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 .

16.11.2021 головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Арійночик К.В. здійснено вихід до квартири АДРЕСА_1 та складено акт державного виконавця про невиконання рішення та необхідність примусового виселення.

14.12.2021 головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Арійночик К.В. направлено ОСОБА_2 вимогу виконавця про виконання рішення про виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 .

14.12.2021 головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Арійночик К.В. винесено постанову про стягнення виконавчого збору, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанову про заміну сторони виконавчого провадження, постанову про призначення примусового виконання рішення суду на 18.01.2022 о 10:00 про виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 , та постанову про залучення працівників органів внутрішніх справ та працівників ДСНС.

Зазначені постанови направлялись учасникам виконавчого провадження.

22.02.2024 державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кондратюк Д.П. у межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 було направлено вимогу виконавця боржнику, винесено постанови про залучення працівників органів внутрішніх справ та про залучення працівників Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Проведення інших виконавчих дій в межах даного виконавчого провадження із наданих суду матеріалів виконавчого провадження, не вбачається.

Судове рішення, що набрало законної сили, є підставою для його виконання. Виконання судового рішення сприяє втіленню законів у життя та зміцненню їх авторитету. Рішення суду охороняє права, свободи та законні інтереси громадян, а також є завершальною стадією судового провадження.

Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції та здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України (стаття 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 13 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено початок примусового виконання рішення, зокрема: виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої); виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частина п`ята); за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).

Виконання рішення про виселення боржника врегульовано статтею 66 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, за змістом цієї статті, державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про його виселення.

У разі невиконання боржником рішення про його виселення самостійно державний виконавець виконує його примусово.

Державний виконавець призначає день і час примусового виселення, про що письмово інформує боржника. Боржник вважається повідомленим про його примусове виселення, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися виселення, чи іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем.

Відсутність боржника, належним чином повідомленого про день і час примусового виселення, під час виконання рішення про виселення боржника не є перешкодою для його виселення.

Примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.

Примусове виселення здійснюється у присутності понятих за участю працівників поліції.

Якщо виконання рішення здійснюється за відсутності боржника, державний виконавець зобов`язаний провести опис майна. Описане майно передається для відповідального зберігання стягувачу або іншій особі, визначеній державним виконавцем.

Передане для зберігання майно боржника повертається йому державним виконавцем на підставі акта після відшкодування боржником витрат, пов`язаних із зберіганням такого майна. У разі якщо боржник відмовляється відшкодувати витрати, пов`язані із зберіганням майна, вони компенсуються за рахунок реалізації майна боржника або його частини.

Про виконання рішення про виселення боржника державний виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні рішення про примусове виселення.

Звертаючись до суду із даною скаргою, ОСОБА_1 зазначив суду, що рішення Дніпровського районного суду від 27.04.2015 так і залишається не виконаним. При цьому, з моменту відкриття провадження за виконавчим листом № 755/4488/15 про виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 пройшло вже 8 (вісім) років, а з моменту останньої виконавчої дії пройшло більше 2 (двох) років.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

У відповідності до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Принцип обов`язковості судового рішення, закріплений на конституційному рівні (п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України), набуває свого втілення у судоустрійному і процесуальному законодавстві. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом. Судове рішення, яким закінчується розгляд справи, є найважливішим актом судової влади. Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму ВСУ «Про судове рішення» воно покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. Судове рішення ухвалюється іменем України незалежно від того, до якого рівня судової системи або юрисдикції належить суд і в якому складі суддів (одноособово чи колегіально) розглянуто справу; саме в ньому підбивається підсумок судового розгляду.

У постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 471/283/17-ц (провадження № 61-331св18) зроблено висновок, що «згідно з частинами першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 219/7439/14-ц (провадження № 61-31681св18) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.05.2019 у справі № 813/2125/16 (адміністративне провадження № К/9901/21841/18).

Таким чином, в розрізі вимог скарги судом встановлено, що у період з січня 2022 року до лютого 2024 року державним виконавцем не здійснено жодної виконавчої дії, спрямованої на примусове виконання рішення суду у межах відкритого виконавчого провадження. Здійснені виходи державних виконавців в ході примусового виконання виконавчого листа № 755/4488/15-ц, виданого 18.12.2015 Дніпровським районним судом м. Києва, про що складені акти, не містять обґрунтованих причин неможливості виконати рішення суду про виселення боржника. У той же час, матеріали виконавчого провадження не містять доказів на підтвердження дій, спрямованих на виконання рішення суду про виселення, як передбачено статтею 66 Закону України «Про виконавче провадження». Рішення суду про виселення ОСОБА_2 залишається не виконаним, при цьому матеріали виконавчого провадження не містять обґрунтованих підтверджень про те, що виконавцями вживались усі можливі дії, спрямовані на виконання рішення суду, що свідчить про обґрунтованість вимог скарги та є підставою для їх задоволення.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Аналогічні приписи містяться у частині першій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини першої статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Частинами другою та третьою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене права заявника).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За приписами ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 451 Цивільного процесуального кодексу України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За вказаних обставин, з урахуванням встановлених обставин справи, дослідивши та оцінивши усі надані до суду докази, суд доходить висновку про наявність в діях посадових осіб Дніпровського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) бездіяльності щодо невиконання виконавчого листа № 755/4488/15-ц, виданого Дніпровським районним судом м. Києва 18.12.2015 про виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 , що є підставою для задоволення скарги ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження - головний державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Арійончик Катерина Володимирівна, державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кондратюк Дар`я Петрівна, боржник - ОСОБА_2 на неправомірну бездіяльність державного виконавця, та зобов`язання державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кондратюк Дар`ю Петрівну виконати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27.04.2015 про виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 , у спосіб та у строки, визначені Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією про проведення виконавчих дій.

Вирішуючи вимогу про стягнення судових витрат на правову допомогу, суд виходив з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У постанові Верховного Суду від 12.02.2020 р. в справі № 648/1102/19 вказано, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Великою Палатою Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/92/15/15-ц визначено, що пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат на оплату професійної правничої (правової) допомоги до суду надано: договір про надання правової допомоги № 01-19/01-24 від 19.01.2024, укладений між адвокатом Поліщуком Олегом Леонтійович та ОСОБА_1 ; калькуляція-рахунок від 19.01.2024; акт приймання-передачі наданих послуг з правової допомоги від 22.01.2024.

Так, питання розподілу судових витрат не є вимогою, яка направлена на захист порушених суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів позивача. Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов`язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.

При цьому, особа, яка оскаржує до суду неправомірні дії (бездіяльність) чи рішення органу примусового виконання чи його посадової особи, не лише зазнає шкоду від цих порушень, але і змушена нести додаткові витрати, пов`язані з судовим провадженням.

Таким чином, якщо рішенням суду встановлено, що дії (бездіяльність) чи рішення суб`єкта органу примусового виконання чи його посадової особи були неправомірними, то необхідно не лише нівелювати пряму шкоду, нанесену особі внаслідок цих порушень, але й компенсувати всі витрати, які особа зазнала для захисту своїх прав під час судового оскарження таких дій, бездіяльності чи рішень.

З урахуванням наведеного, суд доходить до висновку, що цивільний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат, зокрема витрат на правову допомогу, виключно при ухваленні судового рішення по суті спору, а й може бути вирішено при здійсненні судового контролю за виконання судового рішення, відтак вимога скаржника про стягнення з Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 судових витрат на правову допомогу в розмірі 3 840,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 4, 12, 18, 26, 28, 48, 52, 66 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 5, 12, 13, 18, 137, 141, 447, 450, 451 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ), суб`єкт оскарження - головний державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Арійончик Катерина Володимирівна (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 15), державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кондратюк Дар`я Петрівна (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 15), боржник - ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) на неправомірну бездіяльність державного виконавця - задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність державних виконавців Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Арійончик Катерини Володимирівни, Кондратюк Дар`ї Петрівни щодо неналежного виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27.04.2015 у справі № 755/4488/15-ц, в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 про виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 .

Зобов`язати державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кондратюк Дар`ю Петрівну поновити порушене право стягувача ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 та виконати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27.04.2015 у справі № 755/4488/15-ц про виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 , у спосіб та у строки, визначені Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією про проведення виконавчих дій.

Стягнути з Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 3 840,00 грн.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені ст. 354 ЦПК України.

Суддя: