Рішення № 119121440, 10.05.2024, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/7213/21

н/п 2/953/174/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2024 року м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді - Лисиченко С.М.,

за участю: секретаря судового засідання - Сергієнко К.В.,

представника позивачів - адвоката Ястребової Є.Б.,

представників відповідачів - адвокатів Смородської Л.І., Ковтунової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання правочинів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до Київського районного суду м.Харкова із позовною заявою до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , у якій прохають суд: визнати недійсним договір купівлі-продажу від 18 березня 2019 року, серія та номер 434, посвідчений приватним нотаріусом Маслак Наталією Володимирівною, за яким ОСОБА_4 продала ОСОБА_6 гаражний бокс (19,7 кв.м.), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та скасувати рішення про державну реєстрацію № 46004157 від 18 березня 2019 року; визнати недійсним договір дарування від 18 березня 2019 року, серія та номер 348, посвідчений приватним нотаріусом Скорбач Яною Сергіївною, за яким ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_5 (сину) 34 частки трикімнатної квартири (66 кв.м.), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та скасувати рішення про державну реєстрацію №46011863 від 18 березня 2019 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 18 березня 2019 року, серія та номер 431, посвідчений приватним нотаріусом Маслак Наталією Володимирівною, за яким ОСОБА_4 продала ОСОБА_6 двокімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та скасувати рішення про державну реєстрацію № 46003448 від 18 березня 2019 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 12 березня 2019 року, серія та номер 152 посвідчений приватним нотаріусом Тимченко Т.В., за яким ОСОБА_4 продала ОСОБА_7 земельну ділянку (0,15 га), яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 та скасувати рішення про державну реєстрацію № 45907218 від 12 березня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що 08 березня 2019 року ОСОБА_4 , керуючи належним їй технічно справним автомобілем марки «Toyota Avalon», державний номерний знак НОМЕР_1 , в порушення вимог п.п. 8.7.3, 8.10 Правил дорожнього руху України, наближаючись до регульованого світлофорами пішохідного переходу, не зважаючи на червоний сигнал світлофора для неї, не зменшила швидкості руху і не зупинилася та скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перетинав проїзну частину по регульованому світлофором, дорожніми зна ками та дорожньою розміткою-пішохідному переходу, на зелений сигнал світлофора. В наслідок дорожньої-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_8 , згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 97 від 18 листопада 2019 року були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, що потягли його смерть. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 помер.

Зазначають, що станом на сьогодні, в провадженні Жовтневого районного суду міста Харкова перебуває кримінальна справа № 639/1817/20 з розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12019220000000331 від 08.03.2019 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Позивачів у даному кримінальному провадженні визнано потерпілими, оскільки загиблий ОСОБА_8 є потерпілим батьком та чоловіком, що підтверджується свідоцтвами про народження та свідоцтвом про шлюб.

Відповідно до Декларації за 2016,2017,2018 роки ОСОБА_4 на праві приватної власності належало нерухоме майно: двокімнатна квартира (69,3 кв.м.), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; 3/4 трикімнатної квартири (66 кв.м.), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; гаражний бокс (19,7 кв.м.), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка (0,15 га), яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 . Разом з цим, наступного дня після смерті ОСОБА_8 , тобто після того як ОСОБА_4 стало зрозуміло, що скоєний нею злочин має летальні наслідки, вона почала позбавлятися майна.

Так, 15 березня 2019 року ОСОБА_4 оформила довіреність на свого сина та матір щодо відчуження свого майна. 18 березня 2019 року було внесено відомості до Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого за договором купівлі-продажу, серія та номер 431, двокімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , було відчужено на користь ОСОБА_6 . 18 березня 2019 року було внесено відомості до Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого за договором дарування, серія та номер 348, 3/4 трикімнатної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 було відчужено на користь ОСОБА_5 . 18 березня 2019 року було внесено відомості до Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого за договором купівлі-продажу, серія та номер 434, - гаражний бокс (19,7 кв.м.), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було відчужено на користь ОСОБА_6 .12 березня 2019 року було внесено відомості до Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого за договором купівлі-продажу, серія та номер 152, - земельна ділянка (0,15 га), яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , було відчужено на користь ОСОБА_7 . Тобто, майже за один день, ОСОБА_4 зробила відчуження чотирьох об`єктів нерухомості, які належали їй на праві приватної власності, на різних людей.

Вказують, що у червні 2019 року вони, як потерпілі подали до ДБР цивільний позов в рамках кримінального провадження № 12019220000000331 від 08 березня 2019 року на загальну суму 4 103 411 грн. 56 коп. Однак вочевидь, даного майна недостатньо для відшкодування їм, як потерпілим у кримінальному провадженні шкоди. У даному випадку взагалі було б недостатньо будь-якої суми коштів, щоб відшкодувати спричинену родині померлого ОСОБА_8 втрату, проте винна особа повинна понести покарання за скоєння злочину та не може уникати матеріальної відповідальності, приховуючись за фіктивними правочинами, які були вчиненні з метою приховування свого майна аби унеможливити звернення стягнення на нього у майбутньому. Вважають, що спірні правочини, на підставі яких відбулося відчуження нерухомого майна, фактично передбачають інші цілі, ніж ті, що передбачені самим правочином. Вони були вчиненні лише для виду, так як ОСОБА_4 заздалегідь знає, що вони не будуть виконуватись та фактичним володільцем майна залишається вона, хоча юридично вказано майно їй не належить. З огляду на зазначене, позивачі вважають спірні правочини фіктивними, тобто недійсними.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського районного суду м.Харкова від 16.04.2021 визначено у справі головуючого суддю - Ляха М.Ю.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 20.04.2021 позовну заяву прийти до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі.

14.05.2021 до суду від представника відповідачки ОСОБА_4 - адвоката Радигіна Є.С. надійшов відзив на позов, зі змісту якого вбачається, що відповідачка прохає суд відмовити у задоволені позову у повному обсязі. В обґрунтування заперечень відповідачка зазначає, що позивачі не довели які саме їх права, свободи чи інтереси порушені нею, як відповідачем, та у чому вони визначаються. Так, зазначаючи у позові про той факт, що їм після виникнення оспорюваних правочинів було подано цивільний позов до суду, який до цього часу не був задоволений судом, вказує на той факт, що на момент подачі даного позову до суду у позивачів не існувала будь-якого права грошових вимог до неї, ОСОБА_4 , крім того на час звернення з позовом вона не була визнана винною, що відповідно вказує про безпідставність даного позову.

Крім того зазначає, що підставою недійсності правочину позивачі зазначили частину 5 ст. 203 ЦК України згідно якої правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Із аналізу змісту наведених норм вбачається, що статтями 203, 215 ЦК України є загальними та відсилають до інших нормативних актів, яким має бути прямо передбачені випадки не чинності правочину. За загальним правилом ч. 5 ст.203 ЦК України конкретизується в статті 234 та 235 ЦК України, що передбачають недійсність фіктивного та удаваного правочину. Норм закону, що тягнуть за собою визнання договору купівлі-продажу гаражного боксу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від 18.03.2019, договору купівлі-продажу квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 від 18.03.2019 р., договору купівлі-продажу земельної ділянки (0,15 га), яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 від 12.03.2019 р. та договору дарування 4 частки квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , недійсним з тих підстав, що правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків (договір фіктивний) позивачами не вказано, доказів на їх підтвердження не надано.

Вказує, що укладаючи спірні правочини, сторони за договорами домовилися про всі його істотні умови і при підписанні договорів жодних застережень з боку будь-якої сторони не надходило. При підписанні спірних договорів сторони були ознайомлені зі змістом договору, погодилися з ним. Крім того, спірні правочини були укладені сторонами в письмовій формі та посвідчені приватними нотаріусом. Право власності за цими правочинами перейшли від ОСОБА_4 до інших осіб та були зареєстровані в реєстрі. На момент вчинення правочинів у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не існувало, будь-яких обмежень на вчинення правочинів не існувало. При підготовці до посвідчення вищевказаних правочинів приватними нотаріусами були вчинені всі необхідні дії щодо перевірки відсутності заборони відчуження або арешту майна, земельної ділянки за даними Державних реєстрів. При цьому будь-які заборони та/або арешти щодо майна та земельної ділянки, як під час перевірки та підготовки до посвідчення вищевказаного правочину, так і під час його безпосереднього укладання та посвідчення були відсутні. Державну реєстрацію правочинів спірного майна проведено у відповідності до п. 9 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яким, зокрема, встановлено, що державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії. Пунктом 2 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що нотаріус, як спеціальний об`єкт, здійснює функції державного реєстратора. Таким чином, відповідачка вважає, що укладаючи правочини сторони керувалися вимогами чинного законодавства, принципами свободи договору, взаємовідносини між сторонами оспорюваного договору засновані на рівності, вільному волевиявленні сторін договору. А отже підстави вважати їх фіктивними відсутні.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 22.06.2021 закрито підготовче провадження у даній цивільній справі, призначено справу до судового розгляду по суті. За клопотанням сторони позивачів витребувано у Комунального підприємства «ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (код ЄДРПОУ31557119, адреса: м. Харків, вул. Мефодіївська, 11) відомості за особовим рахунком, відкритим за адресою: АДРЕСА_2 , та відомості за особовим рахунком, відкритим за адресою: АДРЕСА_6 .

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 07.07.2021 за клопотанням сторони позивачів витребувано у приватного нотаріуса Маслак Н.В. (адреса: м. Харків, вулю Сумська, 6, 2-й поверх, офіс 3) належним чином завірену копію договору купівлі-продажу з додатками від 18.03.2019 року серія та номер 434, та належним чином завірену копію договору купівлі-продажу від 18.03.2019 року серія та номер 431. Витребувано у приватного нотаріуса Тимченко Т.В. (адреса: м. Харків, вул. Бакуліна, 9/13) належним чином завірену копію договору купівлі-продажу з додатками від 12 березня 2019 року, серія та номер 152. Витребувано у приватного нотаріуса Скорбач Я.С. (адреса: м. Харків, вул. Культури, 22 Б) належним чином завірену копію договору купівлі-продажу з додатками від 18 березня 2019 року, серія та номер 348.

29.07.2021 на виконання ухвали суду від 07.07.2021 до суду від приватного нотаріуса Маслак Н.В. надійшли витребувані судом документи.

30.07.2021 на виконання ухвали суду від 07.07.2021 до суду від приватного нотаріуса Скорбач Я.С. надійшов лист щодо неможливості надати витребувані судом документи з огляду на те, що ним не посвідчувався договір купівлі-продажу від 18.03.2019 за реєстровим номером 348. За цим реєстровим номером ним 18.03.2019 було посвідчено інший правочин.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10.08.2021 за клопотанням сторони позивачів витребувано у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Скорбач Я.С. (адреса: м. Харків, вул. Культури, 22 Б) належним чином завірену копію договору дарування, серія та номер: 348, виданий 18.03.2019 року, який укладався між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

30.08.2021 на виконання ухвали суду від 10.08.2021 до суду від приватного нотаріуса Скорбача Я.С. надійшли витребувані судом докази.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського районного суду м.Харкова від 14.10.2022 визначено головуючу суддю у справі - Лисиченко С.М. Підстави проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи: перебування судді у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (відповідно до Наказу голови Київського районного суду м. Харкова Шаренко С.Л. №02-03/213 від 23.09.2022 «Про надання відпустки по догляду за дитиною судді Лях М.Ю. »).

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 19.10.2022 цивільну справу за вказаним позовом прийнято до провадження судді Київського районного суду м. Харкова Лисиченко С.М., призначене судове засідання.

15.06.2023 на виконання ухвали суду від 07.07.2021 до суду від приватного нотаріуса Тимченко Т.В. надійшли витребувані судом документи.

15.08.2023 на адресу суду надійшли письмові пояснення відповідачки ОСОБА_4 , зі змісту яких вбачається, що відповідачка доводіть до відома суду наступне. 08 березня 2019 року сталася трагедія, яка змінила не лише життя позивачів, а і її життя. Вона потрапила в складну життєву ситуацію, яка ніяким чином не може порівнюватися з втратою близької людини, але вона суттєво вплинула на її фізичний та психологічний стан. Вона не каже про наявність своєї провини у дорожньо-транспортній пригоді, бо на теперішній час на розгляді в Жовтневому районному суді м. Харкова знаходиться кримінальна справа у відношенні неї за ч.2 ст.286 КК України і саме вироком суду будуть встановлені події цієї трагедії. Але в будь-якому разі вона є учасником цієї дорожньо-транспортної пригоди, під її керуванням знаходилося джерело підвищеної небезпеки, в результаті якої постраждала людина, яка у подальшому померла. Після цієї події вона знаходилася у стані розпачі, бо не розуміла що потрібно робити, бо перший раз за своє життя знаходилася в такій жахливій ситуації. Вона постійно знаходилася у стані психічного напруження і почувала себе жахливо. Вона не знала як саме буде складатися її життя у подальшому, у зв`язку з чим прийняла рішення виконати свої обіцянки та зобов`язання, а також отримати готівкові грошові кошти, бо не розуміла яка грошова сума може їй знадобитися у подальшому, серед іншого, на правову допомогу з боку адвоката, допомогу потерпілим, тощо. Також вона мала намір залишити на життя гроші своєму синові та батькам пенсійного віку ОСОБА_11 , 1948 року народження, та ОСОБА_12 , 1949 року народження, бо вона їм надає постійну допомогу та також не мала уяви чи зможе їм допомагати у майбутньому. Вона взагалі не розуміла чи витримає це психологічне навантаження. З урахуванням вказаних обставин було прийнято рішення розпорядитися частково її нерухомістю. Це рішення ніяким чином не було пов`язане з намаганням відчужити нерухомість з метою не погашати шкоду потерпілим, бо, по- перше, на час відчуження нерухомості позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди в межах кримінального провадження заявлено не було, перспектива розгляду кримінальної справи була не зрозуміла. Окрім того, їй було відомо, що матеріальні затрати на лікування потерпілого були близько 5 000,0 грн., і вона не могла на той час допустити, що у подальшому буде заявлений позов в розмірі 4 103 411,56 грн. Вона розумію, в якому складному стані знаходяться близькі померлому люди, але така вимога щодо розміру моральної шкоди є необґрунтованою, бо повинно бути для суду підтвердження розміру заподіяної шкоди, і сам факт подачі позову з саме такими вимогами не свідчить про його задоволення судом. Із заявлених представником позивачів 4 103 411,56 грн. розмір матеріальної шкоди в позові останньої редакції складає 103 411,56 грн.

Зазначає, що вона багато років офіційно працювала і мала постійний дохід, окрім того, після продажу нерухомості вона мала намір заощадити певні грошові кошти. Думки щодо ухилення від можливої допомоги потерпілим взагалі не було. Навпаки, в день дорожньо-транспортної пригоди, коли саме вона викликала швидку, її син ОСОБА_5 спілкувався з сином постраждалої особи, ОСОБА_1 та пропонував допомогу, але їм було відмовлено. У подальшому, коли у неї з`явився адвокат Сековий О.Д., саме він у її присутності спілкувався з представником потерпілих з приводу надання з її боку матеріальної допомоги, але знову було відмовлено. Вона з розумінням ставиться до позиції потерпілих, але з її боку мали місце як бажання допомогти, так і намагання це зробити.

Крім того зазначила, що частина квартири АДРЕСА_7 , яку вона подарувала її синові, ОСОБА_5 , з самого початку передбачалася для сина. Вказана квартира в 1998 році була приватизована на 4х осіб, а саме на неї з сином та на її батьків. Ії батьки в 2012 році подарували належні їм частини квартири їй, бо син був неповнолітній, при цьому в неї з батьками була домовленість, що у подальшому вона усі частини квартири (разом зі своєю часткою) подарує ОСОБА_5 . Вказані переходи права власності на частини цієї квартири вбачаються з відповіді КП ХМБТІ від 18.03.2021, яка була надана до суду представником позивачів. Сину було відомо, що вказана вище квартира буде виключно його власністю, тому вказівка на фіктивність даного правочину є необґрунтованою. Вона мала намір подарувати вказані 3/4 частини квартири, а син мав бажання отримати їх в дар, що підтверджує реальність цієї угоди. На теперішній час син постійно мешкає в зазначеній квартирі, зареєстрований в ній.

Стосовно договору відчуження земельної ділянки площею 0,15 га по АДРЕСА_4 ОСОБА_7 вважає за необхідне зазначити, що з ОСОБА_7 домовленість про продаж земельної ділянки в с. Пісочин була ще з лютого 2019 року, що підтверджується попереднім договором купівлі-продажу від 26 лютого 2019 року, який посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Тимченко Т.В., р.№122. В п.1.1. договору вказано, що сторони в майбутньому до 12.03.2019 включно зобов`язуються укласти та підписати договір купівлі-продажу земельної ділянки. Вона не користувалася цією ділянкою і мала намір її відчужити, у зв`язку з чим 12.03.2019 вона виконала свій обов`язок з продажу нерухомості. ОСОБА_7 є для неї сторонньою людиною, ніяким чином не обізнана про її складну життєву ситуацію, яка мала дійсні наміри придбати собі земельну ділянку в Харківській області.

Щодо відчуження за договором купівлі-продажу ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_8 та гаражного боксу по АДРЕСА_1 зазначає, що їй було відомо, що ОСОБА_6 мала намір придбати житло для своєї доньки ОСОБА_17 , яке у подальшому буде використовуватися в інтересах її онуків ОСОБА_15 , 2008 року народження, та ОСОБА_16 , 2016 року народження, які є дітьми ОСОБА_17 не хотіла одразу оформлювати цю квартиру на доньку, бо мала намір впевнитися у її використанні виключно в інтересах неповнолітніх дітей, оскільки в житті її доньки мали місце певні складні обставини. ОСОБА_6 мала в наявності грошові кошти і мала намір також придбати нерухоме майно для дітей. Вона запропонувала ОСОБА_6 купити у неї квартиру та гараж, оскільки хотіла мати в наявності готівкові грошові кошти. Обов`язковою умовою з боку ОСОБА_6 було те, що оформлена ця угода буде відповідно до вимог закону, проведена оцінка квартири, в договорі буде зазначена виплачена їй грошова сума. Вона звісно погодилася, оскільки не розглядала іншого варіанту. Їй було не принципово хто саме придбає нерухоме майно, у зв`язку з чим вони домовилися саме з ОСОБА_6 . Вони вибрали нотаріуса, сходили до нього на консультацію, провели оцінку майна та уклали вказаний вище договір. В день укладення договору ОСОБА_6 із нею розрахувалася, що зафіксовано в самих договорах купівлі-продажу нерухомого майна. Через деякий час вона виїхала з цього житла, а з часом ОСОБА_6 зняла її з реєстрації у вказаній квартирі. Свої речі з гаражу вона вивезла протягом двох тижнів після укладення угоди, оскільки ОСОБА_6 планувала здати його в оренду.

Зазначає, що позивачі посилаються на фіктивність вказаних правочинів, тобто їх укладення без наміру встановлення правових наслідків, причому з боку усіх учасників угоди. Ні одна вказана вище угода не була укладена в порушення норм закону. Також ще раз звертає увагу суду, що обвинувального вироку у відношенні неї на час укладення договорів купівлі-продажу та дарування нерухомості не було. Також він відсутній і на сьогоднішній день, оскільки кримінальне провадження №12019220000000331 до теперішнього часу знаходиться на розгляді в Жовтневому районному суді м. Харкова (суддя Васильєва Н.М.).

04.10.2023 на адресу суду від ОСОБА_18 ( ОСОБА_18 ) надійшла заява, зі змісту якої вбачається, що вона 28.09.2019 уклала шлюб з ОСОБА_20 , після державної реєстрації шлюбу вона змінила прізвище із ОСОБА_18 на ОСОБА_18 . З приводу придбаної нею земельної ділянки пояснює наступне, що вона проживає в м.Харкові, але мала намір придбати земельну ділянку для будівництва житлового будинку в м. Пісочин Харківської області та шукала таку ділянку. Про продаж земельної ділянки по АДРЕСА_4 площею 0.15 га їй стало відомо в січні 2019 року з оголошення, яке знаходилося на стовпі в смт.Пісочин. 26.02.2019 вона з ОСОБА_4 уклала попередній договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, який було посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Тимченко Т.В. , відповідно до умов якого сторони дійшли згоди про те, що до 12.03.2019 буде укладений та підписаний договір купівлі-продажу земельної ділянки. 12.03.2019 вона придбала вказану земельну ділянку за договором купівлі-продажу та розрахувалася за неї. Цей договір також був посвідчений нотаріусом ХМНО Тимченко Т.В. До укладення вказаних договорів з ОСОБА_4 вона не була знайома. З огляду на зазначене, прохає суд відмовити у задоволені позовних вимог.

07.11.2023 на виконання ухвали суду від 22.06.2021 до суду від КП «Харківські теплові мережі» надійшли витребувані судом документи.

Представник позивачів - адвокат Ястребова Є.Б. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі посилаючись на підстави, зазначені у письмових заявах по суті справи. Крім того, зазначила, що наявні документи в матеріалах справи свідчать про те, що особові рахунки на нових власників не перереєструвалися, сама відповідачка знялася з реєстраційного обліку у спірній квартирі, яку відчужила у березні 2019 року, тільки 14 травня 2021 року. 10.04.2024 під час розгляду кримінальної справи у Жовтневому районному суді м.Харкова №639/1817/20, обвинувачена ОСОБА_4 надала пояснення та сказала, що вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, в результаті якого помер ОСОБА_8 , не визнає та їй « жаль, що так сталося». На сьогодні ціна цивільного позову у рамках кримінального провадження, що розглядається Жовтневим районним судом м.Харкова за № 639/1817/20 складає 4 103 411,56 грн., судом апеляційної інстанції аргументи сторони позивача визнано достатніми для арешту майна у забезпечення позову у даній цивільній справі. Вважає, що ухвалення судового рішення у даній справі не на користь позивачів унеможливить виконання грошового зобов`язання, яке буде визначено вироком Жовтневого районного суду м.Харкова, зокрема, після розгляду цивільного позову у кримінальній справі № 953/7213/21. Крім того, відсутність процесуальної активності з боку нових власників спірного нерухомого майна та навпаки значна процесуальна активність відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вказує на той факт, що по суті лише зазначені особи є зацікавленими у задоволені даного позову.

Представник відповідача ОСОБА_5 - адвокат Смородська Л.І., у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість вимог та їх недоведеність стороною позивача.

Представник відповідачки ОСОБА_4 - адвокат Ковтунова Л.Ю. проти задоволення позовних вимог заперечувала у повному обсязі, посилаючись на підстави, зазначені у письмових заявах по суті справи. Крім того зазначила, що ОСОБА_4 позовні вимоги позивачів не визнала, при цьому факт укладання спірних договорів не заперечувала. Дана справа є не типовою, бо має 2 сторони. З одного боку - це моральна сторона, людська, емоційна, оскільки в результаті трагедії, пов`язаної з ДТП, постраждала і в подальшому померла людина. І на цій стороні явні переваги у позивачів. Але є і друга сторона - юридична, менш емоційна, більш структурована та чітко прописана. І тут явні переваги на стороні відповідачів,оскільки ні однієї юридично обґрунтованої підстави для визнання недійсними правочинів, які є предметом позову, не існує. Для вирішення, зокрема, і моральної сторони цієї ситуації є кримінальне провадження, бо саме в його межах заявлений цивільний позов, в тому числі, і щодо стягнення моральної шкоди. Вказане кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_4 продовжується і на теперішній час. Вона не хочу і не має права робити по вказаному кримінальному провадженню будь-яких висновків, але в будь-якому разі воно пов`язане з цивільною справою, і вона вимушена звертати увагу на деякі обставини з кримінальної справи. ОСОБА_4 обвинувачується за ч.2 статті 286 КК України. З аналізу складу злочину зрозуміло, що по відношенню до наслідків прямого умислу у обвинуваченої бути не могло, цей злочин є необережним, ОСОБА_4 ні в якому разі не бажала такої участі потерпілому. Ні один водій як володілець джерела підвищеної небезпеки не застрахований від подібної ситуації. І в такій ситуації основна маса людей (і це нормальна реакція) співчуває постраждалій стороні, навіть не вникаючи у деталі. Але якщо, теоретично, хоча б на декілька хвилин поставити себе на місце водія, представити, що переживає ця людина, яка є абсолютно соціально нормальною і яка викликає (навіть ще без встановлення її провини) загальну ненависть та виключно негативні емоції, то теж стає зрозумілим, що їй дуже складно. Складно представити, що саме переживала ОСОБА_22 після події ДТП, який був її психологічний та емоційний стан, але це страшні відчуття і ОСОБА_4 це підтвердила. І ті рішення, які людина приймає в подібній ситуації, також можуть бути емоційними та не завжди необхідними саме в той проміжок часу, якщо б людина могла мислити спокійно та знаходилася в психологічно стійкому стані. Зі слів ОСОБА_4 , яка до часу ДТІЇ навіть не притягалася до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, вважала, що її чекає саме «страшне», що може бути в межах кримінального провадження, на це звісно впливали обрання запобіжного заходу і інші події, які відбувалися в межах кримінальної справи. Вона казала близьким, що може «всього цього» взагалі фізично не витримає. По кримінальному провадженню додатково звертає увагу на те, що кримінальний процесуальний закон передбачає так звані «заходи забезпечення кримінального провадження», серед яких передбачений і арешт майна (ст.170 КПК України), який накладається в передбаченому законом порядку, зокрема, і для забезпечення цивільного позову. Також є статті 55-56, 128 КПК України, які передбачають право потерпілого на подачу цивільного позову під час кримінального провадження до початку судового розгляду та його забезпечення. Це в межах кримінального провадження було зроблено, але пізніше, після того, як договори з боку ОСОБА_4 вже було укладено. Якщо сторона обвинувачення або потерпілого, в тому числі його представник, вчасно не здійснили дій в межах кримінального судочинства, то це не «провина» ОСОБА_4 і не вона за це повинна нести наслідки. По кримінальній справі з часом буде постановлено судове рішення, в разі обвинувального вироку розглянутий цивільний позов, надана оцінка його обґрунтованості та підтвердженню необхідними доказами. Вважає, що звернення з даним цивільним позовом є емоційним рішенням позивачів, оскільки юридично нічим воно не обґрунтовано. Хоча ці рішення дійсно значно ускладнило життя ОСОБА_4 , оскільки «виправдовуватися» перед покупцями, які є добросовісними набувачами нерухомості, дуже не просто.

Зазначає, що на час звернення до суду з даним позовом позивачів, як потерпілих у кримінальному провадженні, спірними договорами, сторонами яких вони не були, ніяким чином не порушуються. Якщо міркувати на майбутнє, що «можливо буде обвинувальний вирок, задоволено цивільний позов в межах 4 000 000, 00 грн. моральної шкоди, то потрібно забезпечення цієї стягнутої суми», то логіка в такому мисленні є, але ця конструкція повністю протирічить принципам цивільного судочинства, оскільки особа, права якої не порушені, не оспорюються на момент звернення з позовом до суду, не може розраховувати на їх захист в межах цивільного судочинства. Наголошує, що обвинувальний вирок у відношенні ОСОБА_4 відсутній, а кримінальне судочинство передбачає достатньо заходів кримінального забезпечення, якими можливо вчасно користуватися.

Крім того зазначила, що підставою для визнання угод недійсними у позові зазначена їх фіктивність, тобто їх укладення без наміру встановлення правових наслідків, причому з боку усіх учасників угоди. Вказаний факт у доказуванні покладається на позивачів. Доказами на підтвердження фіктивності угод зазначені лише сам факт дорожньо-транспортної пригоди, наявність кримінального провадження з цього факту та подання цивільного позову в межах кримінальної справи. Вважає, що вказані обставини не підтверджують саме фіктивність укладених ОСОБА_4 угод. Кримінальне провадження №12019220000000331 було розпочато 08 березня 2019 року та до теперішнього часу вирок по ньому не постановлено, на підтвердження чого суду надано довідку з Жовтневого районного суду м.Харкова від 25.07.2023. Тобто на час укладення оспорюваних правочинів, на час звернення з позовом до суду про визнання угод недійсними вироку по кримінальній справі не було. Дійсно, угоди було укладено після початку кримінального провадження 12 та 18 березня 2019 року, але до подачі цивільного позову в межах кримінального провадження, який було подано в червні 2019 року. Тобто, на час укладення оспорюваних правочинів цивільного позову в межах кримінального провадження заявлено також не було. У подальшому було заявлено цивільний позов в сумі 4 103 411,56 грн., з яких 4 000 000,0 грн. - моральна шкода. Факт подачі цивільного позову не свідчить про його задоволення у саме такій сумі, бо наявна необхідність розмір вказаної суми підтвердити доказами та обґрунтувати. До теперішнього часу, з урахуванням відсутності вироку, позов також не розглянуто. На час укладання спірних договорів арештів та обмежень, які б створювали перешкоди для посвідчення договорів не існувало - ОСОБА_4 на час укладення угод не була боржником за цивільно-правовими та будь-якими іншими зобов`язаннями. ОСОБА_4 працювала значний проміжок часу, мала постійний дохід. Усіх вказані вище обставини були відсутні і на час звернення з позовом до суду. ОСОБА_4 надала пояснення стосовно кожної угоди, в яких зазначила чим саме вона керувалася при їх укладенні, які відносини були з другою стороною угоди та коли вони виникли.

Що стосується фіктивності спірних правочинів, додатково зазначила, що відповідно до вимог цивільного закону основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. Усі зазначені ознаки при укладенні оспорюваних договорів відсутні. Як договір дарування, так і купівлі-продажу були направлені на настання реальних наслідків. Син відповідачки і так мав частину квартири по АДРЕСА_9 , у власності, був зареєстрованій у вказаному житлі, вказана квартира саме для нього була передбачена у подальшому. Домовленість про продаж земельної ділянки мала місце ще до ДТП, укладено та нотаріально посвідчено попередній договір купівлі-продажу вказаного об`єкту нерухомості, усі обов`язкові умови договору були виконані. Аналогічно з договором купівлі-продажу, укладеному з ОСОБА_6 . Гроші були передані, житло звільнено, ОСОБА_4 була знята з реєстрації в квартирі, усі угоди з комунальними службами переоформлені. Разом з цим, позивачі не довели суду відсутність в учасників спірних правочинів наміру створити юридичні наслідки.

Позивачі та відповідачі у судове засідання не з`явилися про дату та час розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Відповідачі ОСОБА_23 та ОСОБА_6 подали заяви про розгляд справи без їх участі, проти задоволення позовних вимог заперечують у повному обсязі.

Згідно із частиною 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

З огляду на те, що неявка в судове засідання учасників справи, які належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу по суті на підставі наявних в справі доказів.

Суд, заслухавши вступне слово сторін, дослідивши письмові заяви по суті справи, докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно даних обвинувального акту, складеного по кримінальному проваджені №12019220000000331, внесеному до ЄРДР 08.03.2019, затвердженого 18.03.2020 процесуальним керівником - прокурором у кримінальному провадженні прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням, злочинів у сфері службової діяльності, яке здійснюється слідчого територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава, що поширює свою діяльність на Харківську область прокуратури Харківської області Холченкова А.О. , ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а саме у порушенні 08.03.2019 правил безпеки дорожнього руху як особи, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_8 .

Потерпілими у кримінальному провадженні №12019220000000331 від 08.03.2019 є: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . У даному кримінальному провадженні в порядку ч.3 ст. 128 КПК України потерпілими заявлено цівільний позов, ціна позову - 4 103 411 грн.56 коп. Встановлено суму матеріальних збитків, завданих злочином - фактичні витрати на лікування потерпілого ОСОБА_8 під час його стаціонарного лікування у відділенні полі травми КНП «МКЛШНМД ім.. пр.. О.І. Мещанінова» ХМР з 08.03.2019 по 14.03.2019 становлять 5 277,02. Грн..

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що станом на час ухвалення рішення у даній справі в провадженні Жовтневого районного суду м.Харкова перебуває кримінальне провадження №12019220000000331 від 08.03.2019 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України (справа № 639/1827/20 провадження № 1-кп/639/77/23). Остаточне рішення за результатом розгляду даного кримінального провадження, зокрема, вирок або ухвала про закриття кримінального провадження, судом не прийнято.

Відповідно даних свідоцтва про смерть, видане Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області 18.03.2019, ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 65 років, про що зроблено актовий запис № 4243.

26.02.2019 між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 укладено попередній договір купівлі - продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого сторони зобов`язуються в майбутньому до 12.03.2019 включно укласти та підписати договір купівлі-продажу земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд присадибна ділянка площею 0.1500 га, кадастровий номер 6325157900:00:024:0033, цільове призначення:02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка) розташовану в АДРЕСА_4 . Ціна продажу земельної ділянки - 7250 доларів США, з оплатою цієї суми покупцем у гривнях за комерційним курсом продажу валюти на день підписання основного договору. Попередній договір купівлі-продажу посвідчений 26.023.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тимченко Т.В. та зареєстровано в реєстрі за №122.

12.03.2019 між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі- продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого, ОСОБА_4 продала ОСОБА_7 земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд присадибна ділянка площею 0.1500 га, кадастровий номер 6325157900:00:024:0033, цільове призначення:02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка) розташовану в АДРЕСА_4 . Продаж земельної ділянки здійснено за 190762,00 грн. Грошові кошти ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_7 до підписання цього договору. Договір купівлі-продажу посвідчений 12.03.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тимченко Т.В. та зареєстровано в реєстрі за №152.

18.03.2019 між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу квартирі, відповідно до умов якого ОСОБА_4 здійснила продаж ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_8 . Продаж здійснено квартири за 1 216 402 грн. Грошові кошти ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_6 до підписання цього договору. Договір купівлі-продажу квартири посвідчений 18.03.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Маслак Н.В. та зареєстровано в реєстрі за №431.

18.03.2019 між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_4 здійснила продаж ОСОБА_6 гаражного боксу № НОМЕР_2 в ГБК № НОМЕР_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 19.7 кв.м. Продаж гаражного боксу здійснено за 118 450,00 грн. Грошові кошти ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_6 до підписання цього договору. Договір купівлі-продажу посвідчений 18.03.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Маслак Н.В. та зареєстровано в реєстрі за №434.

Відповідно даних договору дарування, який посвідченийм18.03.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Скорбач Я.С. та зареєстрований в реєстрі за №348, ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_5 часток у праві власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно даних відповіді АТ «Харківміськгаз» від 22.04.2024 №611-ЛВ-2642-0421 на адвокатський запит адвокатського об`єднання «Ястребова і Партнери», особовий рахунок на оплату за послуги розподілу\постачанню природного газу за адресою: АДРЕСА_2 відкритий на ім`я ОСОБА_11 . Письмових заяв від ОСОБА_5 щодо внесення змін до персональних даних на підприємстві не зареєстровано. Заборгованість за послуги розподілу природного газу складає 6.51 грн.

Відповідно даних відповіді АТ «Харківміськгаз» від 22.04.2024 №611-ЛВ-2641-0421 на адвокатський запит адвокатського об`єднання «Ястребова і Партнери», особовий рахунок на оплату за послуги розподілу\постачанню природного газу за адресою: АДРЕСА_3 відкритий на ім`я ОСОБА_4 . Письмових заяв від ОСОБА_6 щодо внесення змін до персональних даних на підприємстві не зареєстровано. Заборгованість за послуги розподілу природного газу відсутня.

Згідно даних відповіді КП «ЖИЛКОМСЕРВІС» від 26.04.2024 №7954\2\0705 на адвокатський запит керуючого партнера адвокатського об`єднання «Ястребова і Партнери» Ястребової Є.Б., особовий рахунок за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровано на ОСОБА_4 . Станом на 01.04.2021 заборгованість за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території становить 28,45 грн. Інформація щодо особи платника за надані послуги з утримання багатоквартирного будинку, споруд та прибудинкової території за зазначеною адресою у розпорядженні підприємства відсутня.

Відповідно даних відповіді КП «ЖИЛКОМСЕРВІС» від 26.04.2024 №7997\2\0705 на адвокатський запит керуючого партнера адвокатського об`єднання «Ястребова і Партнери» Ястребової Є.Б., особовий рахунок за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано на ОСОБА_11 . Станом на 01.04.2021 заборгованість за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території становить 268,57 грн. Інформація щодо особи платника за надані послуги з утримання багатоквартирного будинку, споруд та прибудинкової території за зазначеною адресою у розпорядженні підприємства відсутня.

Згідно даних відповіді КП «ХАРІВВОДОКАНАЛ» від 27.04.2024 №01-01-23/2087-21 на адвокатський запит керуючого партнера адвокатського об`єднання «Ястребова і Партнери» Ястребової Є.Б., особовий рахунок № НОМЕР_4 за адресою: АДРЕСА_2 оформлений на ОСОБА_11 . Станом на 01.04.2021 заборгованість по особовому рахунку № НОМЕР_4 відсутня. Згідно інформації про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб Порталу електронних сервісів «Харків Дата Центр» від 26.04.2021 за вищевказаною адресою зареєстровано 3 особи: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Відповідно даних відповіді КП «ХАРІВВОДОКАНАЛ» від 27.04.2024 №01-01-23/2088-21 на адвокатський запит керуючого партнера адвокатського об`єднання «Ястребова і Партнери» Ястребової Є.Б., особовий рахунок № НОМЕР_5 за адресою: АДРЕСА_3 оформлений на ОСОБА_4 .Станом на 01.04.2021 заборгованість по особовому рахунку № НОМЕР_5 мається заборгованість у розмірі 299,12 грн.. Згідно інформації про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб Порталу електронних сервісів «Харків Дата Центр» від 26.04.2021 за вищевказаною адресою зареєстрована ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Згідно даних Витягу з реєстру територіальної громади № 2023/005191656 від 11.07.2023 ОСОБА_5 з 20.04.2011 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно даних довідки головного спеціаліста відділу реєстрації місця проживання Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради Натарової Ю.К. № 11-001189-2021 від 15.05.2021, 14.05.2021, на підставі документів, які свідчать про припинення у ОСОБА_4 підстав на право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_3 , прийнято рішення про зняття з реєстрації місця проживання вищезазначену особу.

Згідно даних акту заміни, технічної перевірки та пломбування розрахункових засобів обліку у побутовому секторі №035616 від 02.06.2021, представниками АТ «Харківобленерго» - електромонтером Центрального ФРЕ Біловим В.В., службове посвідчення № НОМЕР_6 , були проведені роботи по заміну приладу обліку за адресою: АДРЕСА_3 у присутності ОСОБА_6 . За вказаною адресою відкритий особовий рахунок № НОМЕР_7 на ім"я ОСОБА_4 .

Відповідно даних акту заміни, технічної перевірки та пломбування розрахункових засобів обліку у побутовому секторі №035307 від 12.02.2022, представниками АТ «Харківобленерго», були проведені роботи по заміну приладу обліку за адресою: АДРЕСА_3 . За вказаною адресою відкритий особовий рахунок № НОМЕР_7 на ім`я ОСОБА_6 .

Згідно даних відповіді КП «ХАРКІВВОДОКАНАЛ» від 25.05.2021 № Ч-3857/1-21.01.02-05 на запит ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_3 відповідно до наданих копій документів та укладеного договору з індивідуальним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення з 18.03.2019 особовий рахунок переоформлено на ім`я ОСОБА_6 .

Відповідно даних зведеної карти абонента КП « ЖИЛКОМСЕРВІС» станом на 01.01.2020 за адресою: АДРЕСА_3 відкритий особовий рахунок № НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_6 .

Згідно даних відповіді КП «ЖИЛКОМСЕРВІС» №Ч-23/1446.07-03 від 22.05.2023 на запит ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 , відкритий один особовий рахунок № НОМЕР_8 на ім`я ОСОБА_6 .

Відповідно даних довідки про нарахування та оплату за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води , за адресою: АДРЕСА_3 відкритий особовий рахунок № НОМЕР_9 на ім`я ОСОБА_6 .

Згідно даних довідки про нарахування та оплату за послуги з постачання теплової енергії станом на 10.2023 за адресою: АДРЕСА_2 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_10 на ім`я ОСОБА_11 .

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що «оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2022 року у справі № 753/6676/20 (провадження № 61-21336св21) зроблено висновок, що «приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення договору дарування) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили».

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі).

В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21).

Необхідно розмежовувати конкурсне оспорювання та позаконкурсне оспорювання фраудаторних правочинів. Недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року в справі № 523/17429/20 (провадження № 61-2612св23).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що:«позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України».

Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення фраудаторного договору) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року в справі № 523/17429/20 (провадження № 61-2612св23).

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір.

До обставин, які дозволяють кваліфікувати безоплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору зокрема, відноситься: безоплатність договору; момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, дружина чи колишня дружина боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа).

Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, дружина чи колишня дружина боржника, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19).

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку). Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь своєї матері після пред`явлення до нього позову банку про стягнення заборгованості, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) ( постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2019 року в справі № 405/1820/17 (провадження № 61-2761св19).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року в справі № 754/5841/17 (провадження № 61-17966св19) зазначено, що:

«очевидно, що учасники цивільних відносин (сторони договору купівлі-продажу від 26 червня 2018 року частки у праві спільної часткової власності на квартиру) «вживали право на зло», оскільки цивільно-правовий інструментарій (договір купівлі-продажу від 26 червня 2018 року) використовувався учасниками для унеможливлення звернення стягнення на частку ОСОБА_1 і зумовив для неї настання таких негативних наслідків. Обраний ОСОБА_1 спосіб захисту (відновлення становища яке існувало до порушення, шляхом повернення частки в праві спільної часткової власності ОСОБА_2) передбачений пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України та є ефективним для захисту її порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах».

При цьому, суд зазначає, що метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину; належним способом є відновлення становища яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України), і для повернення майна боржнику оспорювання наступних правочинів (реєстраційних дій) щодо цього майна не вимагається (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року у справі № 643/15604/17 (провадження № 61-3068св21).

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Тобто, у порядку цивільного судочинства підлягають захисту лише порушені права, однак, суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє для захисту прав особи від можливих негативних дій відповідачем у подальшому, оскільки, на час розгляду справи таких не існує.

Подібний за змістом висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 24.05.2017 у справі №752/13578/13-ц та Верховного Суду у постанові від 640/19475/15 від 23.01.2020.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 13 Конвенції, крім іншого визначає те, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача на час звернення до суду із позовом є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №161/12564/21).

Для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм ( постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

У даній справі позивачі при зверненні із позовом до відповідачів зазначили, що ОСОБА_4 укладено оспорювані договори дарування та купівлі-продажу з метою приховування належного їй майна та недопущення звернення стягнення на нього в рамках здійснення виконання рішення суду, яке буде ухвалене за результатами розгляду кримінального провадження №12019220000000331 від 08.03.2019 в частині стягнення з обвинуваченої ОСОБА_4 на їх користь, завданої шкоди злочином у розмірі 4 103 411 грн.56 коп., що у майбутньому може зумовити для позивачів таких негативних наслідків, як неможливість задоволення вказаного цивільного позову за рахунок належного ОСОБА_4 нерухомого майна.

Як вище зазначалося, в межах розгляду даної справи судом встановлено, що як на час звернення позивачів до суду із даним позовом, так і на час ухвалення судом даного рішення, остаточне рішення за результатом розгляду кримінального провадження №12019220000000331 від 08.03.2019 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, зокрема, обвинувального вироку або ухвали про закриття кримінального провадження за нереабілітуючих обставин, судом не прийнято.

А отже, на час розгляду даної справи у ОСОБА_4 відсутні будь-які зобов`язання перед позивачами, в тому числі і зобов`язання щодо виконання рішення суду в частині виплати на користь позивачів шкоди, завдану її протиправними діями.

Враховуючи зазначене, те, що судовому захисту підлягають лише порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні позовних вимог слід відмовити, як такі, що заявлені позивачами передчасно.

Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень статті 141 ЦПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81,89, 141, 259, 263, 264-265, 280-284, 289, 351, 352, 354,355 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання правочинів недійсними.

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 20.04.2021 у справі №953/7213/21 шляхом накладення заборони на відчуження нерухомого майна: гаражного боксу (19.7 кв.м.), який находиться за адресою: АДРЕСА_1 ; трикімнатної квартири (66 кв.м.), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; двокімнатної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; земельної ділянки (0.15 га), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 24.05.2021 у справі №953/7213/21 шляхом накладення заборони на відчуження земельної ділянки (0.15 га), кадастровий номер 6325157900:00:024:0033, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

позивачі: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_11 , адреса: АДРЕСА_10 ;

ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_12 , адреса: АДРЕСА_11 ;

ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_13 , адреса: АДРЕСА_11 ;

відповідачі: ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_14 , адреса: АДРЕСА_12 ;

ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_15 , адреса: АДРЕСА_12 ;

ОСОБА_6 , РНОКПП: НОМЕР_16 , адреса: АДРЕСА_12 ;

ОСОБА_7 , РНОКПП: не відомий, адреса: АДРЕСА_13 .

Суддя - С.М. Лисиченко

Повний текст рішення складено та підписано 20.05.2024.