Рішення № 119121437, 17.05.2024, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/10040/23

н/п 2/953/946/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2024 року м. Харків

Київський районний суд м.Харкова у складі:

головуючої судді - Лисиченко С.М.,

за участю секретаря судового засідання Кот Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача КП «Харківводоканал» Панасенко І.О. звернулася до Київського районного суду м.Харкова з позовом до відповідача ОСОБА_1 , відповідно до якого просить стягнути з відповідача на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованість в сумі 26646,57 гривень, із них: - за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.04.2009 по 31.01.2022 у розмірі 15494,43 гривень, - за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.04.2009 по 31.01.2022 у розмірі 10070,95 гривень; - інфляційні витрати 797,95 гривень; - 3% річних від простроченої суми 283,24 гривень, а також покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтуванняпозовних вимог, представник позивача посилається на те, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, облік нарахувань та оплат за які здійснюються за абонентським особовим рахунком № НОМЕР_1 . Відповідач отримував надані послуги водопостачання та водовідведення, однак в порушення приписів чинного законодавства свого обов`язку щодо проведення оплати за комунальні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення не здійснює, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 25565,38 гривень, а саме: - за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.04.2009 по 31.01.2022 у розмірі 15494,43 гривень, - за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.04.2009 по 31.01.2022 у розмірі 10070,95 гривень.

У зв`язку з наявністю заборгованості на прострочену суму позивачем також нараховано інфляційні витрати 797,95 гривень; 3% річних від простроченої суми 283,24 гривень.

Позивач зазначив, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржників за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв`язку з викладеним представник позивача звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 20.10.2023 справу прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

25.02.2024 електронним шляхом до суду надійшла заява представника КП «Харківводоканал» - К.С.Трофімчук про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Харківводоканал заборгованість за послуги з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення індексу інфляції та 3 % від простроченої суми в сумі 25 445 грн 66 коп а саме: - за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 квітня 2009 по 31 січня 2022 у розмірі 15 061 грн 83 коп; - за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 квітня 2009 по 31 січня 2022 у розмірі 9302 грн 64 коп.; - інфляційні витрати 797 грн коп; - 3 % від просточеної суми 283 грн 24 коп., а судові витрати покласти на відповідача.

Представник позивача вказує, що 09.02.2024 відповідач ОСОБА_1 звернувся до КП «Харківводоканал» з заявою щодо проведення перерахунку на підставі наданих документів за адресою: АДРЕСА_1 а саме: - копія довідки з Державної прикордонної служби № 91/Т-4842 від 19.04.2021. - копії актів обстеження теплоспоживання житлового приміщення КП «Харківські теплові мережі» №174 10901 від 22.09.2020 та № 11422 від 14.01.2021. На підставі цих документів Комунальним підприємством «Харківводоканал» здійснений перерахунок за період з 12.03.2020 по 15.07.2020 у зв`язку з тимчасовою відсутністю відповідача ОСОБА_1 на території України та за період з 22.09.2020 по 31.12.2023 у зв`язку з встановленням блокуючого засобу на вентилі гарячого водопостачання. В зв`язку з чим, КП Харківводоканал» зменшує позовні вимоги, та надає розрахунки заборгованості за позовний період з урахуванням перерахунку в загальному розмірі 25 445 грн 66 коп а саме: - за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 квітня 2009 по 31 січня 2022 у розмірі 15 061 грн 83 коп; - за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 квітня 2009 по 31 січня 2022 у розмірі 9302 грн 64 коп.; - інфляційні витрати 797 грн коп; - 3 % від просточеної суми 283 грн 24 коп.

27.02.2024 відповідачем ОСОБА_1 подано до суду заяву про застосування до позовних вимог КП «Харківводоканал» позовної давності.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час, день та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Представник КП «Харківводоканал» Васьков О.Ю. електронним шляхом подав до суду заяву з проханням розглянути справу без участі представника КП «Харківводоканал» та ухвалити рішення по справі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку. Відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву, відповідно до якої вказує, що він погоджується з розрахунками КП «Харківводоканал» в межах строку позовної давності, але не згоден на оплату пошліни за його рахунок. Вважає, що треба рахувати відсотки з попередньої сумми: 26 тис. до 7.9 тис. Також просить надати йому пільги на сплату всієї сумми (з частиною пошліни) на рік. Також згоден на рогляд справи без його участі.

Згідно частини 1статті 223 ЦПК Українинеявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права та взаємовідносини між сторонами, учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, суд вважає за можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, ухваливши рішення у справі на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

Відповідно до частини 2статті 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до даних, які містяться в довідці про реєстрацію місця проживання особи від 19.10.2023 за відомостями Департаменту реєстрації Харківської міської ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що у КП «Харківводоканал» на ім`я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , що свідчить про надання позивачем відповідачу послуг з централізованого водопостачання і водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 .

За особовим рахунком № НОМЕР_1 числиться заборгованість в сумі 24364,47 гривень, яка складається із: заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.04.2009 по 31.01.2022 у розмірі 15061,83 гривень; - за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.04.2009 по 31.01.2022 у розмірі 9302,64 гривень. Також нараховано інфляційні витрати 797,95 гривень; 3% річних від простроченої суми 283,24 гривень.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюютьсяЗаконом України «Про житлово-комунальні послуги».

За змістом статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (стаття 2 Закону).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі(індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг є: послуг з постачання та розподілу природного газу-постачальник,який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу,та оператор газорозподільної системи,до якої приєднані об`єкти газоспоживання споживача; послуг з постачання та розподілу електричної енергії- енергопостачальник або інший суб`єкт,визначений законом; послуг з постачання теплової енергії -теплопостачальна організація; послуг з постачання гарячої води -суб`єкт господарювання,який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової,тепловикористальної або теплогенеруючої установки,за допомогою якої виробляє гарячу воду,якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води; послуг з централізованого водопостачання-суб`єкт господарювання,що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; послуг з централізованого водовідведення-суб`єкт господарювання,що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення; послуг з поводження з побутовими відходами - суб`єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з вивезення побутових відходів у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статей67,162 ЖК Україниплата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електричну і теплову енергію тощо) визначається за затвердженими у встановленому порядку тарифами.

Відповідно достатті 7ЗаконуУкраїни«Про житлово-комунальніпослуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідност.16ЗаконуУкраїни«Про житлово - комунальні послуги»- послуга по централізованому водопостачанню надається своєчасно, безперервно, належної якості та підлягає оплаті.

У відповідності зі ст. ст.67,68 ЖК України, оплата за комунальні послуги стягується крім квартирної плати по затвердженим у встановленому законом порядку тарифам і повинна вчасно вноситися споживачем - наймачем і членами його родини, які на підставі ч.1ст. 64 ЖК України, користуються нарівні з наймачем всіма правами й несуть разом з ними солідарну майнову відповідальність по зобов`язаннях, що випливає з договору житлового наймання.

Разом з тим, відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно із частиною 1статті 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини 1 статті901, частини 1 статті903 ЦК Україниза договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Отже, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав та обов`язків сторін, на боржників покладено певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому відповідає право вимоги кредитора (частина 1статті 509 ЦК України) - вимагати сплати грошей за надані послуги.

За положеннями статей319,322 ЦК Українивласність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до вимог статей67і68 Житлового кодексу Українинаймач зобов`язаний своєчасно щомісячно вносити квартирну плату й плату за комунальні послуги за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до статті 5 Законом УкраїниПро житлово-комунальні послуги споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця,якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг,отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги,укладеним за вимогами цього Закону. Споживач щомісяця вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги, у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цьогоЗакону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів (стаття 9 Закону України « Про житлово-комунальні послуги).

Частиною 1 статті 2ЦПКУкраїни передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 13ЦПКУкраїни суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК Українивизначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Відповідно частини 1статті 76ЦПКУкраїни доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частина 2статті 77 ЦПК України.

Згідно частини 1статті 81ЦПКУкраїни кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1статті 82 ЦПК Українивстановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Як вбачається з положень частини 1статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено та не заперечувалося відповідачем, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач є споживачем послуг з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення, що підтверджується відкриттям абонентського особового рахунку № НОМЕР_1 . У встановленому законом порядку відповідач не відмовлявся від послуг з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення. Доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати, відповідачем не надано. Отже, останній має обов`язок оплати позивачу вартість отриманих послуг.

Згідно частини 1 статті 9ЗаконуУкраїни«Про бухгалтерськийобліктафінансову звітністьвУкраїні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Заборгованість за надані послуги рахується за особовим рахунком і списання, переведення, розподіл з цього внутрішньогосподарського документа будь-яких сум є правом кредитора і ніхто не може втручатися в порядок ведення внутрішньогосподарського обліку господарських операцій підприємства.

Особовий рахунок є номерним, що дозволяє ідентифікувати його відповідно до конкретного житлового приміщення та являє сукупність даних про житлове приміщення. Особовий рахунок оформлюється на житлове приміщення, а не на особу. Виходячи з цього, відкриття особового рахунку відбувається шляхом переоформлення вже відкритого номерного особового рахунку на іншого квартиронаймача або власника.

З огляду на зазначене, суд, за результатами розгляду справи, вважає доведеним позивачем факт не виконання відповідачем обов`язку щодо оплати вартості отриманих послуг: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.04.2009 по 31.01.2022 у розмірі 15061,83 гривень, та за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.04.2009 по 31.01.2022 у розмірі 9302,64 гривень.

У відповідності до ч. 2ст. 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

В даному випадку правовідносини, які склалися між сторонами є грошовим зобов`язанням і на ці правовідносини поширюється дія ч.2ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Закріплена в п. 10 ч.3ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати житлово-комунальних послуг у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у ч.2ст. 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність передбачена ч.2ст. 625 ЦК України.

У зв`язку із простроченням відповідачем сплати комунальних послуг, позивачем нараховано 797,95 гривень - індексу інфляції за час прострочення та 283,24 гривень - 3% річних від простроченої суми.

Враховуючи, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу не є штрафними санкціями та в даному випадку не застосовується положення ст..258 ЦК України, суд приходить до висновку, що суми нарахувань проведено в межах позовної давності та підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки вони нараховані на виниклу заборгованість.

Відповідачем подано заяву про застосування позовної давності до заявлених вимог.

Відповідно до статті 256ЦКУкраїни позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина 2 статті 258ЦКУкраїни передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року № 6-169цс14, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15 зроблено висновок про те, що за договором, що визначає щомісячні платежі перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з частиною четвертою статті 267ЦКУкраїни сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267ЦКУкраїни позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (п.п.6.43, 6.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 по справі №911/3681/17).

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 20.09.2011 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії", та від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Суд зазначає, що правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Як свідчать матеріали справи, датою звернення КП «Харківводоканал» із даною заявою є 16.10.2023, а період нарахуванням останнім заборгованості становить з 01.04.2009 по 31.01.2022.

Як вище зазначалося,суд вважаєобґрунтованими вимоги позивачапро стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.04.2009 по 31.01.2022 у розмірі 15061,83 гривень, та за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.04.2009 по 31.01.2022 у розмірі 9302,64 гривень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 натупного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №679/1136/21.

Крім того, пунктом 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, передбачено, що уперіод дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначеністаттями 257-259,362,559,681,728,786,1293цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні».

В подальшому, відповідно до Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» неодноразово були внесені зміни щодо продовження строку дії воєнного стану в Україні та проведення мобілізації.

На даний час строк дії воєнного стану в України продовженовідповідно до Закону № 3684-IX від 08.05.2024"Про затвердження Указу Президента України № 271/2024 від 06.05.2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.

Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, на набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину - 02 квітня 2020 року, пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також на встановлені судом обставини, а саме, дату звернення КП «Харківводоканал» із даною заявою 16.10.2023 та період нарахування останнім заборгованості, що становить з 01.04.2009 року по 31.01.2022, трирічний строк позовної давності щодо вимог у даній справі за період з квітня 2017 року по 31.01.2022, в силу п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на момент подання позову (16.10.2023) не спливла та продовжувалася на строк дії карантину (до 30.06.2023), а у подальшому продовжується на період дії в Україні воєнного стану.

Разом з цим, в межах розгляду даної справи позивач не довів, а суд не встановив обставин, що вказували б на поважність причин пропуску позовної давності, що дає суду підстави для відмовити у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення за період з 01.04.2009 по 31.03.2017 включно, що є підставою для відмови у задоволені позову в цій частині.

При обчислені строку позовної давності судом були враховані положення статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відповідно до яких, плата за-комунальні послуги нараховується щомісячно, а отже перебіг позовної давності починається після не сплати (часткової оплати) чергового платежу. Також судом враховано вимоги п. 18 ч. 1 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, які були чинні на день звернення позивача до суду з позовною заявою, відповідно до яких зазначено, що розрахунковим період для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Враховуючи те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних не є штрафними санкціями та в даному випадку не застосовується положення ст.258 ЦК України, суд приходить до висновку, що суми зазначених нарахувань проведено в межах позовної давності та підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки вони нараховані на виниклу заборгованість за період з 01.02.2019 по 31.01.2022

З огляду на зазначене, суд розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково, а саме стягнення з відповідача на користь позивача: заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.04.2017 по 31.01.2022 у розмірі 4720,13 гривень; заборгованість за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.04.2017 по 31.01.2022 у розмірі 3183,29 гривень; інфляційні витрати 797,95 гривень; 3% річних від простроченої суми 283,24 гривень, за період з 01.02.2019 по 31.01.2022.

Згідно із частиною 1статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 20.10.2023 відстрочено Комунальному підприємству «Харківводоканал» сплату судового збору до ухвалення судового рішення.

Суд розподіляє судові витрати відповідно до положеньстатті 141 КПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, розмір заявлених позовних вимог КП «Харківодоканал» задовольняються судом частково 35,3% (8984,62 *100/25445,66 = 35,3%), з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати у розмірі 947,45 гривень (2684/100*35,3 = 947,45), а з позивача належить стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 1736,55 гривень.

Щодо клопотання відповідача про надання йому пільг на сплату всієї суми (з частиною пошліни) на рік, суд роз`яснює ОСОБА_1 , що він має право звернутись до суду із клопотанням про розстрочення виконання судового рішення з урахуванням вимог статті 435 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.10-13,141,258,259,263-265,268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимогиКомунального підприємства «Харківводоканал» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.04.2017 по 31.01.2022 у розмірі 4720,13 гривень; заборгованість за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.04.2017 по 31.01.2022 у розмірі 3183,29 гривень; інфляційні витрати 797,95 гривень; 3% річних від простроченої суми 283,24 гривень, а всього 8984 (вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири) гривні 62 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 947 (дев`ятсот сорок сім) гривень 45 копійок.

У задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Харківводоканал», місцезнаходження: 61013 м. Харків, вул. Шевченко, буд.2, код ЄДРПОУ 03361715 на користь держави судовий збір в розмірі 1736 (одну тисячу сімсот тридцять шість) гривень 55 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358цього Кодексу.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Комунальне підприємство «Харківводоканал», місце знаходження: м.Харків, вул..Шевченка, 2, п/р НОМЕР_2 в ПАТ «Банк Восток», код ЄДРПОУ 03361715;

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя С.М. Лисиченко