Рішення № 119105375, 02.05.2024, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/6877/23

Провадження № 2/346/408/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2024 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого судді Калинюка О.П.,

з участю: секретаря Вербіщук О.Д.,

представника позивачки адвоката Ільківа М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" про встановлення факту перебування на утриманні, стягнення страхового відшкодування на утримання, пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат від простроченої суми вказаного відшкодування,

в с т а н о в и в:

позовні вимоги вказаний представник позивачки обґрунтовує тим, що 11.06.2023 року у с.Іванівці Коломийського району Івано-Франківської області відбулася дорожньо-транспортна пригода внаслідок того, що ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen Passat», номерний знак « НОМЕР_1 », рухаючись із с.Саджавки Коломийського району Івано-Франківської області в напрямку м.Коломиї Івано-Франківської області, не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку та допустив зіткнення з деревом. Внаслідок отриманих у цій пригоді травм, водій вказаного автомобіля та пасажир, яким був син позивачки ОСОБА_3 , померли на місці події.

Цивільно-правова відповідальність вказаного водія на дату вчинення даної дорожньо-транспортної пригоди згідно з полісом № AT3516414 була застрахована у відповідача.

За фактом вказаної пригоди внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023090000000358 та 12.06.2023 року розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Постановою слідчого від 24.06.2023 року змінено кваліфікацію кримінального правопорушення на ч. 4 ст. 286-1 КК У країни.

26.06.2023 року на адресу відповідача позивачкою надіслано заяву про виплату на її користь страхового відшкодування моральної шкоди у розмірі 40 200, 00 грн. До заяви долучено документи, необхідні для прийняття рішення в порядку ст. 35 Закону України «Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів». Вказану заяву отримано працівниками відповідача та відкрито страхову справу.

29.06.2023 року стороною відповідача надіслано листа № 945, яким повідомлено позивачку, що розгляд страхової справи зупинено у зв?язку з тим, що відповідач як страховик не має документального підтвердження фактів щодо завершення вказаного кримінального провадження та щодо набрання відповідним рішенням у даному провадженні законної сили.

19.07.2023 року на адресу відповідача стороною позивачки скеровано заяву, якою до матеріалів страхової справи долучено документи щодо повноважень ОСОБА_4 як батька загиблого ОСОБА_5 , документи, що підтверджують витрати на його поховання, а також документи, які підтверджують перебування позивачки на утриманні вказаного сина. Крім того, вказаною заявою уточнено вимоги щодо страхового відшкодування, а саме про виплату страхового відшкодування у загальному розмірі 320 000,00 грн. (з урахуванням встановлених лімітів), з яких: по 40200 грн. відшкодування моральної шкоди на користь кожного з батьків загиблого ОСОБА_5 ; на користь позивачки - також 14 180,00 грн. витрат на поховання та 241 200,00 грн. відшкодування на утримання.

21.07.2023 року на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області позивачкою надіслано заяву про перерахунок пенсії у зв?язку із втратою годувальника. Однак, 26.07.2023 року вказаним Управлінням прийнято рішення про відмову у такому перерахунку пенсії у зв?язку з тим, що на дату звернення позивачка не досягла пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування».

30.08.2023 року на адресу відповідача стороною позивачки скеровано заяву, якою до матеріалів страхової справи долучено копію 5-ї сторінки її паспорта громадянки України (із вклесною фотокарткою по досягненні 45-річного віку), а також копію трудової книжки, які, а також документи, передбачені п.п. «е» п. 35.2 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідач пропонував надіслати листом №1059 від 26.07.2023 року.

05.09.2023 року на адресу відповідача скеровано заяву, якою до матеріалів страхової справи долучено копію постанови про закриття вказаного кримінального провадження від 31.08.2023 року. Даною постановою встановлено, що зазначена дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_2 , які перебувають у причинно-наслідковому зв?язку із її настанням. Дане кримінальне провадження закрито на підставі п.5 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв?язку зі смертю водія ОСОБА_2 , стосовно якого зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не здійснено таке повідомлення у зв?язку зі смертю вказаного водія.

22.09.2023 року відповідачем стороні позивачки надіслано листи № 13695/7123, якими повідомлено про прийняті рішення, а саме про виплати таких страхових відшкодувань: для кожного з батьків потерпілого по 40200 грн. відшкодування моральної шкоди , а для позивачки - також 14 180,00 грн. витрат на поховання. У відшкодуванні на утримання позивачці відмовлено у зв?язку з тим, що нею не надано необхідні документи, визначені п.п. «е» п. 35.2 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

28.09.2023 року на адресу відповідача позивачкою скеровано заяву, якою до матеріалів страхової справи долучено довідку про склад сім?ї загиблого ОСОБА_6 .

Таким чином, з рішенням відповідача про відмову у виплаті страхового відшкодування на утримання позивачка не погоджується з таких підстав.

Розмір пенсії позивачки є надто низьким для гарантування належної реалізації соціальних прав. Так, станом на день вказаної дорожньо-транспортної пригоди дохід позивачки у виді пенсії за віком становив 2 520,00 грн., що лише на 427 грн. перевищує встановлений розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому її син ОСОБА_3 був офіційно працевлаштований у ТОВ «Скіф», де протягом січня - травня 2023 року отримував заробітну плату в розмірі 8 000 грн. щомісячно. Тому саме він забезпечував позивачку продуктами харчування, побутовими товарами, оплачував комунальні послуги, придбавав для позивачки лікарські препарати та оплачував її медичні обстеження, адже розмір пенсії позивачки був надто низьким для забезпечення достатнього життєвого рівня.

Таким чином,позивачка фактичноперебувала наутриманні вказаного синаз оглядуна те,що доходиостаннього значноперевищували її доходи,яка малаєдине джерелодоходу -пенсію,що не значно перевищувала прожитковиймінімум для осіб,які втратили працездатність. Отже, матеріальна допомога, яка надавалась їй сином, та полягала у грошових переказах, продуктових та речових посилок тощо, була для позивачки постійним і основним джерелом існування, починаючи з дати її виходу на пенсію.

Після загибелі вказаного сина позивачка змушена самостійно нести витрати, які сплачував її син за вищевказані речі та послуги, витрачаючи значну частину пенсії на оплату комунальних послуг, відтак, позивачка особливо гостро відчуває відсутність фінансової підтримки сина.

Представник позивачки також зазначає, що отримання позивачкою пенсії не може бути перешкодою для визнання факту її перебування на утриманні її сина.

Оскільки відповідачем частково сплачено страхове відшкодування в загальному розмірі 94 580,00 грн. (40200 грн. + 40200 грн. + 14180 грн.), розмір страхового відшкодування на утримання позивачки у зв?язку зі смертю ОСОБА_3 з урахуванням лімітів та вже виплаченої частини становить 225 420,00 грн. (320000 грн. 94580 грн.).

Враховуючи наведене, представник позивачки заявляє позовні вимоги про встановлення факту позивачки перебування на утриманні її сина ОСОБА_3 , який загинув, стягнення з відповідача страхового відшкодування на утримання у розмірі 225420 грн.

Крім того, відповідно до ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний прийняти рішення або про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, або про відмову у здійсненні вказаного відшкодування.

Згідно з п. 36.5 ст. 36 даного Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Тому сторона позивача, посилаючись на вказані законодавчі положення та ч. 2 ст. 625 ЦК України, з урахуванням поданої 19.02.2024 року представником позивачки заяви про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, також заявляє позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки пені з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 24295, 35 грн., трьох процентів річних від простроченої суми боргу у розмірі 2313, 43 грн., інфляційних втрат у розмірі 3625, 46 грн. (разом - 30234, 24 грн.) за період з 18.10.2023 року по 19.02.2024 року.

Крім того, представник позивачки просить присудити з відповідача на користь позивачки витрати, понесені нею у зв`язку із розглядом справи, а саме на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 15 000 грн.

Представник позивачкив судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням їх збільшення підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, 22.12.2023 року стороною відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно з яким у задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Стороною відповідача здійснено виплату позивачці страхового відшкодування моральної шкоди у розмірі 40 200,00 грн., а також відшкодування шкоди, пов`язаної зі смертю потерпілого, а саме відшкодовано витрати на його поховання в сумі 14180 грн.,

Щодо інших вимог позивачки, то сторона відповідача вважає їх не обґрунтованими,оскільки 26.07.2023року представник відповідачазвертався з листом до позивачки з проханням виконати вимоги п.п.«е» п.35.2ст.35Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме документи, що підтверджують позивачки перебування на утриманні потерпілого, однак, таких документів нею не надано.

Крім того, позивачка отримує пенсію за віком в розмірі 2520 грн. як мати дитини з інвалідністю. Розмір цієї пенсії перевищує встановлений в 2023 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, який складає 2093 грн.

Однак, відповідно до норм чинного законодавства України для набуття права на утримання непрацездатна особа повинна мати дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць. Крім того, не доведено стороною позивачки потребу у матеріальній допомозі, передбачену статтею 202 СК України, і те, що син позивачки надавав їй таку допомогу, яка була основним і постійним джерелом існування позивачки.

Ті обставини, що ОСОБА_3 на час смерті проживав разом зі своєю матір`ю, та вони вели спільне господарство, не є безсумнівним і достовірним доказом перебування позивачки на утриманні вказаного сина, в розумінні статті 35 названого Закону, оскільки не містить під собою встановлення та аналізу доходів сім`ї, позивачки їх порівняння.

19.09.2023 року відповідач отримав відповідь від Головного Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про те, що позивачка 21.07.2023 року зверталась до відділу обслуговування громадян цього Управління із заявою про перехід на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, на що було прийнято рішення про відмову в даному перерахунку.

03.01.2024 року представник позивачки подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідачем частково сплачено страхове відшкодування, а саме виплачено батькам потерпілого по 40 200,00 грн. відшкодування моральної шкоди, а позивачці - також страхове відшкодування в сумі 14 180,00 грн. в якості витрат на поховання. Отже, факт настання страхового випадку страховиком не оспорюється, а, відтак, вимоги позивачки є обґрунтованими, оскільки відповідачем не відшкодовано шкоду в повному обсязі.

Крім того, відповідачемне узгодженорозмір страховоговідшкодування зпозивачкою. Прицьому вимога відшкодувативитрати налікування знаходитьсяв межахліміту відповідальностістраховика. Отже,відповідачем не виконано обов`язків,покладених нанього законодавством,що свідчитьпро порушення цивільногоправа позивачки.

Оскільки позивачка зверталася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку із втратою годувальника, то це свідчить про те, що позивачка потребує матеріальної підтримки, яку їй надавав загиблий син. Відмову у задоволенні поданої заяви позивачка отримала не через відсутність факту утримання, а у зв`язку з тим, що на дату звернення до вказаного Управління вона не досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Матеріальна допомога, яка надавалася позивачці її сином ОСОБА_7 , була для неї постійним і основним джерелом до існування. Сам по собі факт отримання позивачкою пенсії, яка забезпечує прожитковий мінімум, не має правового значення для вирішення спору. Тому позивачка має право на отримання страхового відшкодування у зв`язку із втратою годувальника, так як вона фактично перебувала на утриманні свого сина (а.с.110- 115 ).

Суд, заслухавши пояснення представника позивачки, вивчивши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.

Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження, винесеної прокурором Івано-Франківської обласної прокуратури Гриндою І.І. 31.08.2023 року, закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.06.2023 року за № 12023090000000358, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 2861 КК України.

В цій постанові вказано, що досудовим розслідуванням встановлено, що 11.06.2023 року приблизно о 22 год. 15 хв. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen Passat», номерний знак « НОМЕР_1 », перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, та рухаючись по вул..Центральній в с.Іванівці Коломийського району Івано-Франківської області, порушив підпункти «б», «д» п.2.3, підпункт «а» п.2.9, пункти 10.1, 12.1, 12.2, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого допустив зіткнення цього автомобіля з деревом, що спричинило смерть вказаного водія та 4-х пасажирів цього автомобіля. Одним із таких пасажирів був син позивачки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Дане кримінальне провадження закрито на підставі п.5 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв?язку зі смертю водія ОСОБА_2 , стосовно якого зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, але не здійснено таке повідомлення у зв?язку зі смертю вказаного водія (а.с.43-49).

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність вказаного водія на дату вчинення даної дорожньо-транспортної пригоди згідно з полісом № AT3516414 була застрахована у відповідача (а.с.17).

Відповідно до даних свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Іванівці Коломийського району Івано-Франківської області (а.с.13).

Згідно з даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 19.07.1990 року позивачка є матір`ю померлого ОСОБА_5 (а.с.12).

Відповідно до даних пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 , виданого Пенсійним фондом України 02.06.2020 року позивачка отримує пенсію за віком довічно (а.с.29).

Відповідно до довідки про доходи № 8705 3877 6371 1304, виданої органом Пенсійного фонду України 28.06.2023 року, позивачка з травня 2022 року по листопад 2022 року отримувала пенсію у розмірі 2 100,00 грн. щомісячно, з грудня 2022 року по лютий 2023 року - 2 326,39 грн. щомісячно, з березня 2023 року по травень 2023 року - 2 520,00 грн. щомісячно (а.с.30).

Відповідно до відповіді Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області №737 від 19.09.2023 року позивачка отримує пенсію за віком як мати дитини з інвалідністю (а.с.94)

Згідно з копією рішення про відмову у перерахунку пенсії, прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 26.07.2023 року, позивачці відмовлено у переході на пенсію у зв`язку із втратою годувальника у зв?язку з тим, що позивачка на дату звернення про такий перехід (21.07.2023 року) не досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» (а.с.33).

Відповідно до пункту 27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Поняття «непрацездатні громадяни» надається у статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої непрацездатними вважаються особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Відповідно до правил, передбачених ч.1 ст.36 «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених участині другійстатті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно доЗакону України"Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу.

Згідно з положеннями п.1 ч.2 цієї статті непрацездатними членамисім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченогостаттею 26 цього Закону.

На підставі даних паспорта громадянки України позивачки судом встановлено, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.10.11).

Отже, судом встановлено, що на час настання вказаного страхового випадку (11.06.2023 року) позивачка не досягла віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування». Не встановлено і інших, передбачених законом, підстав для того, щоб вважати позивачку непрацездатною.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачка станом на 11.06.2023 року не вважалася непрацездатною. Проте, наявність статусу саме непрацездатної особи є обов`язковою умовою для виникнення права на відшкодування шкоди цій особі, яка була на утриманні потерпілого.

При цьому суд враховує, що відповідно до правил ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, стороною позивачки вказаного обов`язку не виконано та не доведено про наявність будь-яких правових підстав, визначених ч.1 ст.1200 ЦК України та п.27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для відшкодування шкоди позивачці як непрацездатній особі, яка була на утриманні потерпілого, тобто її сина ОСОБА_3 .

Отже, у задоволенні позову слід відмовити у зв`язку з безпідставністю позовних вимог.

Оскільки відповідно до п.2 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи, то питання про розподіл витрат по оплаті судового збору слід вирішити відповідно до правил, передбачених ч.7 ст.141 ЦПК України, тобто компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі наведеного, ст.ст.11,1200ЦК України, п.27.2 статті27Закону України «Прообов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів», ст.ст.1, 26, 36 «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», та, керуючись ст.ст.12,19,76-82,141,258,259,263-265, 273, 352-355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

в задоволенні позову відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , про:

- встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Іванівці Коломийського району Івано-Франківської області (актовий запис від 16.06.2023 року, № 697);

- стягнення з приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (код у ЄДРПОУ: 30115243) на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування на утримання у розмірі 225420 (двісті двадцять п`ять тисяч чотириста двадцять) гривень 00 копійок;

- стягнення з приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (код у ЄДРПОУ: 30115243) на користь ОСОБА_1 пені з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 24 295 (двадцять чотири тисячі двісті дев`яносто п`ять) гривень 35 копійок, трьох процентів річних від простроченої суми боргу у розмірі 2 313 (дві тисячі триста тринадцять) гривень 43 копійки, інфляційних втрат у розмірі 3 625 (три тисячі шістсот двадцять п`ять) гривень 46 копійок (разом - 30 234 (тридцять тисяч двісті тридцять чотири) гривні 24 копійки) за період з 18.10.2023 року по 19.02.2024 року відмовити у зв`язку з безпідставністю позовних вимог.

Судові витрати по оплаті судового збору компенсувати за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення даного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13.05.2024 року.

Суддя: Калинюк О. П.