Ухвала суду № 119101124, 01.05.2024, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/2077/24

№ 1-кп/207/260/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2024 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Кам`янське кримінальне провадження № 12023041780000374 від 23.05.2023 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, маючого середню спеціальну освіту, пенсіонера, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.197-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Не пізніше 01.01.2019 року, у ОСОБА_4 , з невстановлених досудовим розслідуванням мотивів та метою, виник прямий протиправний умисел, спрямований на самовільне зайняття земельної ділянки, розташованої на перехресті АДРЕСА_2 , яка належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Кам`янське, площею 184,6 м2, яка частково площею 41,5 м2 розташована на земельній ділянці охоронної зони земель трубопровідного транспорту, та самовільне будівництво будівлі, бетонної площадки на вказаній земельній ділянці, у тому числі в межах охоронної зони земель трубопровідного транспорту.

Реалізуючи свій протиправний прямий умисел, усвідомлюючи протиправність свої дій та настання суспільно небезпечних наслідків, ОСОБА_4 , в порушення:

- статті 116 Земельного кодексу України, якою визначено підстави набуття права на землю, зокрема, придбання права на землю громадянами та юридичними особами, що здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування;

- статті 124 Земельного кодексу України, якою визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішень відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

- статті 125 Земельного кодексу України, якою встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

- статті 73 Земельного кодексу України, якою встановлено, що до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, надані під наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також під наземні споруди підземних трубопроводів. Уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів встановлюються охоронні зони.

- статті 11 Закону України «Про трубопровідний транспорт», якою визначено, що до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, на яких збудовано наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також наземні споруди підземних трубопроводів. Уздовж трубопроводів встановлюються охоронні зони. Порядок встановлення, розмір та режим використання охоронної зони об`єкта трубопровідного транспорту визначаються законодавством України,

- п.7 глави 4 розділу 3 Кодексу Газорозподільних систем, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, яким визначено, що проведення ремонтних будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні газорозподільної мережі (ГРМ) здійснюється відповідно до законодавства за письмовим погодженням Оператора ГРМ;

- п.18 глави 4 розділу 3 Кодексу Газорозподільних систем, яким встановлено, що межі охоронних зон газорозподільної системи визначаються відповідно до Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15 травня 2015 року № 285;

- п. 1.12 Правил безпеки систем газопостачання, яким встановлено межі охоронної зони газорозподільної системи в 2 метри з обох боків від зовнішньої стінки газопроводу, в межах якої не допускається ведення земляних та будівельно-монтажних робіт, улаштування стоянок автотранспорту, гаражів та інших споруд, у тому числі тимчасових,

за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) вищевказаної земельної ділянки та за відсутності вчиненого правочину щодо вказаної земельної ділянки, але не пізніше 01.01.2019 року, самовільно зайняв земельну ділянку, розташовану на перехресті АДРЕСА_2 , яка належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Кам`янське, площею 184,6 м2, яка частково площею 41,5 м2 розташована на земельній ділянці охоронної зони земель трубопровідного транспорту - підземного газопроводу низького тиску 89 мм інв. номер 112030400330301113, який є державною власністю та перебуває на балансі ТОВ «Газорозподільні мережі України», на якій самовільно, у період часу до 01.01.2019, збудував: будівлю - магазин продовольчих товарів, загальними габаритами в осях 7,2x9,3 м, загальною площею приміщення 50,3 м2, яка частково площею 0,8 м2 розташована на земельній ділянці охоронної зони земель трубопровідного транспорту - підземного газопроводу низького тиску 89 мм інв. номер 1 12030400330301113; споруду - бетонну площадку, яка частково площею 40,7 м2 розташована на земельній ділянці трубопровідного транспорту - підземного газопроводу низького тиску 89 мм інв. номер 112030400330301113. Самовільно заволодівши вказаною земельною ділянкою та самовільно збудувавши на ній вказану будівлю, а також вказану бетонну площадку, ОСОБА_4 використав її на власні потреби.

Умисні дії ОСОБА_4 призвели до самовільного зайняття земельної ділянки, яка належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Кам`янське, площею 184,6 м2, яка частково площею 41,5 м2 розташована на земельній ділянці охоронної зони земель трубопровідного транспорту та самовільного будівництва на вищевказаній земельній ділянці будівлі площею 50,3 м2 та бетонної площадки, розташованих в межах земельної ділянки охоронної зони земель трубопровідного транспорту площами 0,8 м2 та 40,7 м2, відповідно, що також призвело до перешкоди вільного доступу до земельної ділянки, площею 41,5 м2, охоронної зони земель трубопровідного транспорту та відповідних об`єктів газорозподільної мережі - підземного газопроводу низького тиску 89 мм, неможливості забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобіганню ушкодженню, а також зменшення їх негативного впливу на людей, суміжні землі, природні об`єкти та довкілля.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у самовільному будівництві будівель та споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці земель в охоронній зоні, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України.

Захисник ОСОБА_5 заявив клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та про закриття кримінального провадження відповідно до ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання свого захисника підтримав, не заперечував проти закриття кримінального провадження щодо нього на підставі ст.49 КК України в зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Прокурор не заперечував щодо звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, у зв`язку зі спливом строку давності, на підставі ст.49 КК України.

Вислухавши думки учасників кримінального провадження, суд вважає клопотання захисника та обвинуваченого таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, регламентовано параграфом 2 глави 24 КПК України.

Згідно з п.1 ч.2, ч.8 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Закриття кримінального провадження з цієї підстави не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує.

За змістом ст.286 КПК України, звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до ч.3 ст.288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 (справа №462/2762/14, провадження №51-1241км18), що за змістом статей 284-288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах. Отже, наявність цих умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Статтею 44 КК України визначено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.

Відповідно до ст. 12 КК України, злочин інкримінований обвинуваченому ОСОБА_4 передбачений ч. 4 ст. 197-1 КК України є нетяжким злочином, за яке передбачене покарання на строк до трьох років позбавлення волі.

Дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст.49 КК України, є безумовною й обов`язковою підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності.

З матеріалів кримінального провадження слідує, що злочин за ч. 4 ст. 197-1 КК України скоєно обвинуваченим ОСОБА_4 01.01.2019 року, а з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності захисник обвинуваченого звернувся до суду 01.05.2024 року, тобто після спливу п`яти років з дня вчинення злочину.

Судом не встановлено наявності підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених ч.ч. 2-3 ст.49 КК України. Обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що йому відомі наслідки закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав та він наполягає на задоволенні заявленого його захисником клопотання.

Отже, зважаючи на те, що з дня вчинення ОСОБА_4 злочину за ч. 4 ст. 197-1 КК України, який є нетяжким злочином, минуло більше ніж п`ять років, перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності не зупинявся і не переривався, а також те, що обвинувачений надав згоду на звільнення від кримінальної відповідальності, суд вважає можливим звільнити його від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності та закрити кримінальне провадження щодо нього.

Окрім цього, думка учасників судового провадження щодо звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка не заперечує проти такого звільнення, не може вплинути на прийняття рішення про звільнення її від кримінальної відповідальності, оскільки прийняття такого рішення є не правом суду, а є його обов`язком. Такі рекомендації судам надано постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», зокрема її п.8.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що під час судового засідання встановлено наявність законних підстав для закриття кримінального провадження зі звільненням обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Питання речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує згідно до положень ст.100 КПК України.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 49 КК України, ст.ст. 284-286, 370, 372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_5 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності по закінченню строків давності та закриття кримінального провадження - задовольнити.

Звільнити від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за вчинення кримінального правопорушення, ч.4 ст.197-1 КК України на підставі ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження № 12023041780000374 від 23.05.2023 року, відносно ОСОБА_4 про притягнення до кримінальної відповідальності за ч.4 ст.197-1 КК України на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України - закрити.

Повний текст ухвали складено і оголошено учасникам судового провадження 03 травня 2024 року о 10-00 год.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду на протязі семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1