Ухвала суду № 119100705, 22.04.2024, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/5783/22

Провадження № 2-п/756/11/24

УКРАЇНА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Ткач М.М.,

за участі секретаря судового засідання - Коцюби О.Ю.,

представника заявника (відповідача) - ОСОБА_1 ,

представника позивача (стягувача) - Сечко С.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Києві заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26.06.2023 у цивільній справі №756/5783/22 за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_3 про стягнення майнового відшкодування,

УСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 26.06.2023 позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_3 про стягнення майнового відшкодування задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суму сплаченого майнового відшкодування у розмірі 83764,00 грн; витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481,00 грн.

11.12.2023 до суду від відповідача ОСОБА_3 надійшла заява про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26.06.2023 у цивільній справі №756/5783/22 за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_3 про стягнення майнового відшкодування, у якій просить поновити строк для подання заяви про перегляд заочного рішення суду, скасувати заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26.06.2023 та призначити справу до розгляду з викликом сторін.

Вимоги заяви мотивовані тим, що відповідач не був неналежним чином повідомлений про дату та час судових засідань по справі. Судових повісток, копії заочного рішення суду не отримував, оскільки за адресою вказаною у позовній заяві не проживає. Про існування заочного рішення суду дізнався лише 16.11.2023 під час ознайомлення його представника з матеріалами справи. Заявник зазначає, що за адресою зазначеною у позовній заяві його місце проживання не реєструвалося, відтак, суд передчасно та помилково відкрив провадження у справі. Не є правозастосовною при вирішенні питання про відкриття провадження ч.9 ст.27 ЦПК України, оскільки дозволяє подавати позови за місцезнаходженням майна відповідача або останнім відомим місцем реєстрації його проживання чи перебування у разі, якщо місце реєстрації проживання або перебування особи, до якої заявлено вимоги, невідоме. У розпорядженні суду були відсутні відомості про те, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 є останнім місцем реєстрації його проживання або перебування, а тому позивач мав подавати позов до суду за місцем заподіяння шкоди. У зв`язку з чим він не зміг реалізувати свої процесуальні та матеріальні права, зокрема порушити перед судом розгляд питання про пропуск ініціатором процесу встановленого законом строку позовної давності для захисту порушеного права. Відповідач також зазначає, що ухвалене рішення суду є неправильним по суті, оскільки судом не було враховано, що підставою для закриття кримінального провадження стало не тільки відсутність вини водіїв транспортних засобів, за участі яких трапилась пригода, але й грубе порушення Правил дорожнього руху самим пішоходом, котрий отримав у результаті ушкодження від яких незабаром помер. Порушення вимог Правил дорожнього руху пішоходом ОСОБА_4 носили умисний характер. З урахуванням наведеного, ОСОБА_3 просить суд поновити строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення, скасувати заочне рішення суду від 26.06.2023 та призначити справу до розгляду з викликом сторін.

Представник заявника (відповідача) у судовому засіданні просила задовольнити заяву у повному обсязі. При цьому, надала копію паспорта громадянина України ОСОБА_3 , відповідно до якого, останнє зареєстроване місце проживання останнього: АДРЕСА_1 .

Представник позивача (стягувача) у судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви заявника, зазначив, що наведені відповідачем обставини не можуть бути підставою для перегляду заочного рішення.

Суд, заслухавши учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та заяви про перегляд заочного рішення, приходить до наступного.

Судом встановлено, що у серпні 2022 року позивач Моторно (транспортне) страхове бюро України звернулося до Оболонського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми майнового відшкодування.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 22.08.2022 прийнято до розгляду справу та відкрито спрощене позовне провадження у справі, з повідомленням (викликом) сторін, призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 22.03.2023 клопотання представника позивача - Моторного (транспортного) страхового бюро України - адвоката Сечко С.В. про витребування доказів у справі задоволено, витребувано у Коростишівського відділу поліції ГУ НП України у Житомирській області належним чином завірені копії матеріалів кримінального провадження, внесені до ЄРДР № 12018060190000480 від 17.09.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Із матеріалів справи вбачається, що направлена на останню відому зареєстровану адресу проживання відповідача ОСОБА_3 : АДРЕСА_1 , а також на адресу: АДРЕСА_2 , судова кореспонденція (копія ухвали про відкриття провадження у справі, ухвала про витребування доказів, позов з додатками, судові повістки про призначені судові засідання) повернулась до суду з відміткою листоноші: «за закінченням строку зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою».

У судове засідання, призначене на 26.06.2023, відповідач не з`явився. Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся. При цьому, 22.06.2023 до суду надійшла заява представника позивача, в якій він просив розглянути справу без участі представника позивача, вимоги заяви підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

26.06.2023 у справі було ухвалене заочне рішення про задоволення вимог позивача.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

З матеріалів справи вбачається, що відомості про отримання відповідачем заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26.06.2023 по даній цивільній справі відсутні.

Як зазначає у заяві про перегляд заочного рішення відповідач, йому не було відомо про ухвалення заочного рішення, вказане рішення він не отримував, про його існування дізнався лише 16.11.2023 під час ознайомлення представника з матеріалами справи. 06.12.2023 відповідач засобами поштового зв`язку направив до Оболонського районного суду міста Києва заяву про перегляд заочного рішення. Враховуючи викладені обставини, а також те, що вказану заяву подано з дотриманням двадцятиденного строку, визначеного ст. 284 ЦПК України, суд приходить до висновку про необхідність поновлення відповідачу строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що відповідач не з`явився в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення та не повідомив про причини своєї неявки з поважних причин, оскільки відсутні дані які б свідчили про обізнаність відповідача щодо наявності спору на розгляді в суді, а також дати та часу проведення судового розгляду.

При цьому, зі змісту положень ч. 1 ст. 288 ЦПК України вбачається, що скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом одночасно кількох обставин: відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин; докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Однак, в даному випадку суд, дійшовши висновку про наявність поважних причин неявки в судове засідання та не повідомлення суду про причини неявки, не вбачає у заяві про перегляд заочного рішення суду посилань на докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Так, відповідно до положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

При цьому, до заяви про перегляд заочно рішення жодного доказу в розумінні положень ст. 76 ЦПК України не додано. Отже, заявником не було надано суду належних і допустимих доказів в обґрунтування поданої заяви про перегляд заочного рішення, які б могли вплинути на зміст прийнятого рішення.

Суд вважає, що пояснення та докази, на які посилається відповідач та представник відповідача, зводяться лише до правової позиції відповідача щодо предмету спору та фактичної переоцінки доказів та обставин, які судом оцінені і встановлені при прийнятті рішення, тобто заявник фактично не погоджується з прийнятим рішенням, здійсненою судом оцінкою доказів та встановленими обставинами справи і відповідно застосованими судом нормами чинного законодавства України.

Крім того, у відповідність до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП],№28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи з наведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п.1 ст.6 Конвенції, а також ст.1 Першого протоколу до неї, оскільки в позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Що стосується доводів заяви у частині спливу строку позовної давності, слід зазначити, що згідно правового висновку, викладеного Великою палатою Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року в справі №200/11343/14-ц, якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалив у ній заочне рішення, відповідач був вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. Якщо суд першої інстанції відмовив у задоволенні цієї заяви, відповідач міг заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції. Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася у суді першої інстанції.

У відповідності до ч. 3 ст.287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

За таких обставин, посилання сторони відповідача не є доказами, що мають істотне значення для правильного вирішення справи в розумінні положень ч. 1 ст. 288 ЦПК України, а є підставою для апеляційного перегляду рішення суду, оскільки суд першої інстанції не може скасувати заочне рішення суду для надання іншої правової оцінки тим самим доказам у справі, а що стосується наведених у заяві аргументів, щодо спливу строку позовної давності, то ці обставини можуть бути предметом розгляду суду апеляційної інстанції.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про залишення заяви про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26.06.2023 без задоволення.

Керуючись статтями 76, 259-261, 287-289, 353-355 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_3 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26.06.2023 у цивільній справі №756/5783/22 за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_3 про стягнення майнового відшкодування.

Заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26.06.2023 у цивільній справі №756/5783/22 за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_3 про стягнення майнового відшкодування- залишити без задоволення.

Роз`яснити заявнику, що заочне рішення суду може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 22.04.2024.

Суддя М.М. Ткач