Рішення № 119099108, 17.05.2024, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.05.2024м. СумиСправа № 920/1464/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справу № 920/1464/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код 42399676)

до відповідача: Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 )

про стягнення 77 285,30 грн

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» борг у загальній сумі 77285,30 грн, з яких: основний борг 23379,26 грн; пеня 37071,21 грн; 3% річних 3839,07 грн; інфляційні втрати 12995,76 грн, а також судові витрати.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 21.12.2023 справу № 920/1464/23 розподілено для розгляду судді Джепі Ю.А.

Ухвалою суду від 26.12.2023 у справі № 920/1464/23 судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження; справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; призначити розгляд справи по суті у межах визначеного ст. 248 ГПК строку на 16.02.2024 за наявними у справі матеріалами; встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; встановити позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив відповідно до статті 166 ГПК України; встановити відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечення із урахуванням вимог статей 167, 251 Господарського процесуального кодексу України.

Представником Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України подано клопотання б/н від 11.01.2024 (вх. № 265 від 11.01.2024), в якому просив продовжити строк подання відзиву на позов на 10 днів, посилаючись на службове навантаження, велику кількість завдань та документів (оскільки частина безперервно бере участь в заходах стримування збройної агресії), необхідність витрати значного часу для підготовки, аналізу та перевірки даних щодо позову, відсутність штатних посадових осіб, які відповідають за цей вид діяльності частини.

З огляду на вищезазначені підстави, вказані представником відповідача, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання б/н від 11.01.2024 (вх. № 265 від 11.01.2024) та продовжити строк подання відзиву на позов.

Представником Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України подано відзив на позовну заяву б/н від 29.01.2024 (вх. №268 від 29.01.2024), в якому зазначено, що військова частина є державною установою та повністю фінансується з державного бюджету, керується державними механізмами розподілення коштів.

Відповідно до п.1 ст. 23 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету, здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Відповідач завчасно наголошує, що в силу п. 12 ст. 2 Бюджетного кодексу України є суб`єктом бюджетних відносин і при здійсненні розрахунків не може виходити за межі бюджетного періоду, який відповідно до ст. 3 Бюджетного кодексу України починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року (іншими словами Відповідач не може сплатити рахунок за грудень 2022 року у році 2023, оскільки вказані періоди часу належать до різних бюджетних періодів). Однак даний факт позивач проігнорував, виставивши рахунок лише в січні 2023 року.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан, що діє по даний час.

В умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України постановою від 5 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» заборонив: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Представник відповідача також зазначає, що війна є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), а тому особа звільняється від відповідальності у випадку несплати чи несвоєчасної сплати за комунальні послуги.

Щодо розрахунку штрафних санкцій, відповідач наголошує, що починаючи із лютого по квітень 2022 року основна частина особового складу частини, у тому числі управління тилу здійснило відхід з пункту постійної дислокації та виконувала службово-бойові завдання в Чернігівській та Київській області. Після повернення частина здійснювала першочергово заходи із відсічі збройної агресії рф та забезпечення особового складу. Тому об`єктивної можливості для здійснення діяльності для своєчасної оплати комунальних послуг не мали. Одразу після вирішення першочергових завдань оборони борги за вказані періоди були виплачені в травні та червні 2022 року, тобто в місяці наступному за відновленням функціонування військової частини в повному обсязі, оскільки починаючи із травня 2022 року боргових зобов`язань не встановлено.

З огляду на вищезазначене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представником позивача подано відповідь на відзив б/н від 30.01.2024 (вх. №291 від 31.01.2024), в якому проти доводів відповідача він заперечує та зазначає, що позовні вимоги є обґрунтованими та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, судом у межах зазначеного строку розгляд справи було призначено на 16.02.2024 за наявними матеріалами, однак, з огляду на те, що суддя Джепа Ю.А. перебувала на лікарняному з 05.02.2024 по 14.05.2024, суд ухвалює рішення у даній справі за наявними матеріалами після усунення зазначеної обставини.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

24.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Військовою частиною НОМЕР_1 Національної Гвардії України було укладено Договір постачання природного газу № 17-1189/21-БО-Т (далі- Договір).

На виконання умов Договору, протягом листопада 2021 року - грудня 2022 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1 273 745,82 грн згідно актів приймання - передачі природного газу, зокрема:

Акт приймання - передачі природного газу від 30.11.2021, обсяг переданого газу 1, 73673 тис. куб. м, вартістю 28 749, 83 грн;

Акт приймання - передачі природного газу від 31.12.2021, обсяг переданого газу 16, 73178 тис. куб. м, вартістю 276 977, 81 грн;

Акт приймання - передачі природного газу від 31.01.2022, обсяг переданого газу 16, 90507 тис. куб. м, вартістю 279 846, 46 грн;

Акт приймання - передачі природного газу від 28.02.2022, обсяг переданого газу 11, 60301 тис. куб. м, вартістю 192 076, 16 грн;

Акт приймання - передачі природного газу від 31.03.2022 та Коригуючий акт приймання - передачі природного газу від 25.04.2022, обсяг переданого газу 12, 19417 тис. куб. м, вартістю 201 680, 56 грн;

Акт приймання - передачі природного газу від 30.04.2022, обсяг переданого газу 6, 76342 тис. куб. м, вартістю 111 860, 86 грн;

Акт приймання - передачі природного газу від 31.05.2022, обсяг переданого газу 0, 00033 тис. куб. м, вартістю 5, 47 грн;

Акт приймання - передачі природного газу від 30.06.2022, обсяг переданого газу 0, 00053 тис. куб. м, вартістю 8, 77 грн;

Акт приймання - передачі природного газу від 31.07.2022, обсяг переданого газу 0, 00033 тис. куб. м, вартістю 5, 47 грн;

Акт приймання - передачі природного газу від 31.08.2022, обсяг переданого газу 0, 00033 тис. куб. м, вартістю 5, 47 грн;

Акт приймання - передачі природного газу від 30.09.2022, обсяг переданого газу 0, 13569 тис. куб. м, вартістю 2 246, 20 грн;

Акт приймання - передачі природного газу від 31.10.2022, обсяг переданого газу 1, 04761 тис. куб. м, вартістю 17 342, 025 грн;

Акт приймання - передачі природного газу від 30.11.2022, обсяг переданого газу 2, 57331 тис. куб. м, вартістю 42598, 28 грн;

Акт приймання - передачі природного газу від 31.12.2022, обсяг переданого газу 7, 26974 тис. куб. м, вартістю 120 342, 46 грн.

Відповідно до п. 1 Договору, постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Згідно з п. 3.5 Договору, приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання- передачі природного газу.

Відповідно до п.п. 3.5.2 п. 3.5 Договору, на підставі отриманих від відповідача даних та даних щодо остаточної алокації відборів відповідача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Позивач готує та надає відповідачу два примірники акту приймання- передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником Позивача.

Відповідно до п.п. 3.5.3 та 3.5.4 п. 3.5 Договору, відповідач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути позивачу один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Відповідача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання. У випадку неповернення відповідачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від відповідача відповідно до п. 3.5.1 Договору, та даних щодо остаточної алокації відборів відповідача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого природного газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність відповідачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 Договору.

На виконання п.п. 3.5.2 п. 3.5 Договору, позивачем направлялись Відповідачу примірники актів приймання-передачі із листопада 2021 по грудень 2022, підписані уповноваженим представником позивача, проте, станом на дату складання позовної заяви, відповідач не повернув позивачу вказаний підписаний акт приймання- передачі природного газу.

Таким чином, на виконання умов Договору, позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 1 273 745,82 грн, що підтверджується відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів відповідача, які підтверджують обсяги природного газу, що були поставлені відповідачу із листопада 2021 по грудень 2022, з ресурсу Позивача у відповідності до п.п. 3.5.4 п. 3.5 Договору.

Відповідно до пункту 5.1 Договору, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання- передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Докази на підтвердження своєчасної сплати боргу в повному обсязі відповідачем на виконання Договору від 24.11.2021 №17-1189/21-БО-Т в матеріалах справи відсутні.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України, За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно пункту 2 розділу VI Правил постачання природного газу, споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, на підставі вказаних вище дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов`язки: у позивача - право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача - обов`язок сплатити вартість отриманого товару.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а замовник приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України України, замовник зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що у період з 26.12.2022 по 16.02.2023 позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 23 379, 26 грн.

Щодо тверджень відповідача щодо дати поставки, настання форс - мажорних обставин тта обгрунтованості нарахування пені, №% та інфляційних втрат, то суд зазначає наступне.

Згідно ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 "Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)", затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 № 40 (3).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

За умовами п. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Разом з цим, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0- 7.1 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин, його видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Отже, вказаний лист не є автоматичною підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки стороною договору має бути доведено не лише настання цих обставин, але і їх безпосередній, прямий вплив на можливість належного виконання зобов`язання з урахуванням часу та місця його виконання у конкретних правовідносинах.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21 вказав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується і Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі№ 913/20/21.

Тому сам факт введення воєнного стану на території України не є імперативною підставою для звільнення всіх боржників від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання за час існування форс-мажорних обставин. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив непереборної обставини на можливість виконання ним зобов`язання.

В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Згідно з п. 10.3 Договору, сторони зобов`язані негайно повідомити про виникнення форс мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства.

Настання форс мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством (п. 10. 4 Договору).

В матеріалах справи не має підтвердження того, що відповідач сповістив безпосередньо позивача.

Щодо посилань відповідача на положення постанови КМУ від 5 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», то суд звертає увагу на той факт, що нею заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги під час дії воєного стану конкретній визначеній категорії - населенню.

За приписами частин першої, третьої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 7.2 Договору, у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доданий позивачем до позовної заяви розрахунок 3% річних в сумі 3 839, 07 грн, інфляційних втрат в сумі 12 995, 76 грн та пені в сумі 37 071, 21 грн суд вважає арифметично правильним.

З огляду на вищезазначене, вимоги позивача визнаються судом правомірними, обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір в загальній сумі 2 147, 20 грн згідно із платіжною інструкцією від 19.12.2023 № 0000015163, й ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов.

2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код 42399676) основний борг в розмірі 23 379, 26 грн (двадцять три тисячі триста сімдесят дев`ять гривень двадцять шість копійок), пеню в розмірі 37 071, 21 грн (тридцять сім тисяч сімдесят одна гривня двадцять одна копійка), 3% річних в розмірі 3 839, 07 грн (три тисячі вісімсот тридцять дев`ять гривень сім копійок), інфляційні втрати в розмірі 12 995, 76 грн (дванадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять гривень сімдесят шість копійок) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 147, 20 грн (дві тисячі сто сорок сім гривень двадцять копійок).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний суддею 17.05.2024 у зв`язку із перебуванням судді ОСОБА_1 на лікарняному у період з 05.02.2024 по 14.05.2024.

СуддяЮ.А. Джепа