Рішення № 119073712, 15.05.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2024 року справа №640/20670/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кушнової А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Будпостач до Черкаської митниці про визнання протиправним та скасування рішення.

Суть спору: до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Приватне підприємство Будпостач з адміністративним позовом до Черкаської митниці, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці від 22.10.2021 №902000/2021/000007/1 про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товару за митною декларацією №UA902080/2021/801199 від 10.08.2021, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту). ПП Будпостач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надало митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині 2 статті 53 Митного кодексу України (далі МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.

Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядних методів.

Відповідачем, на переконання ПП Будпостач, неправомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 22.10.2021 №902000/2021/000007/1, яким скориговано заявлену позивачем митну вартість товару в митній декларації № UA902080/2021/801199 від 10.08.2021, незважаючи на подані позивачем необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару за ціною, заявленою декларантом.

Позивач не погодився із рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі й перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов`язання), обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2022 (суддя Добрянська Я.І.) позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня одержання даної ухвали для усунення недоліків.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.

16.10.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 20.04.2023 №03-19/19430/23 "Про скерування за належністю справи" надійшли матеріали адміністративної справи №640/20670/22.

16.10.2023 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати обґрунтовану заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав поважності пропуску цього строку та відповідних доказів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 відкрито провадження у справі № 640/20670/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано пояснення та докази по справі від позивача та відповідача.

19.02.2024 в Київському окружному адміністративному суді зареєстровано відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача через систему Електронний суд.

У відзиві на позовну заяву представник митного органу вказує, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, не дають можливості перевірити розрахунок числового значення митної вартості та містять розбіжності.

Розглянувши подані документи й матеріали, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство Будпостач (місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9Е, кім. 314, ідентифікаційний код 24267110) зареєстроване в якості юридичної особи 07.03.1996, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань зроблено запис №1 067 120 0000 000680 від 27.09.2004.

Судом встановлено, що 20.11.2020 між Приватним підприємством «Будпостач» (покупець) та фірмою LIANYUNGANG KAIXIN PLASTIC PRODUCTS CO., LTD (Китай) (продавець) було укладено контракт № 1326 від 20.11.2020 за умовами якого продавець виготовляє і продає, а покупець купує з доставкою на територію України морським транспортом (доставка на умовах FOB Lianyungang згідно Правил INCOTERMS, 2010) товари (сітчані мішки, приладдя, запасні частини до них) у відповідності до проформи-інвойсу або інвойсом, які оформляються на кожну партію товару і визначають асортимент, кількість, загальну вартість товару, строк поставки товари і порядок платежів. Проформа-інвойс чи інвойс є невід`ємною частиною даного контракту.

Розділом 2 контракту № 1326 від 20.10.2020 обумовлено, що загальна сума по даному контракту складає 1 000 000,00 (один мільйон доларів США).

Приписами розділу 3 контракту № 1326 від 20.11.2020 визначено, що платежі по даному контракту проводяться в доларах США (USD)

1) шляхом передплати на рахунок продавця в сумі часткової поставки по контракту, вказаної у відповідній проформі-інвойсу і/або інвойсі продавця;

або

2) шляхом відкриття безвідкличного (их) документарного (их) акредитива (ів) на суму часткового (их) поставки/поставок по контракту у відповідності до проформи-інвойсу(ів) і/або інвойса (ів) продавця;

або

3) шляхом відстроченого платежу в строки, вказані у відповідному Проформі-Інвойсі і/або Інвойсі продавця.

Умови оплати кожної часткової поставки по контракту повинні бути вказані у відповідному (их) проформа-інвойсі (ах) і/або інвойсі (ах) продавця.

Строк дії кожного акредитива - 120 календарних днів.

Доставка товару здійснюється морським транспортом. Часткові поставки товару допускаються, навантаження допускаються. Базис поставки вказується у відповідних проформах-інвойсах і/ або інвойсах продавця.

Як обумовлено сторонами у розділі 4 контракту № 1326 від 20.10.2020 поставка товару повинна супроводжуватися наступними документами:

- інвойс; - транспортні документи (коносамент, пакувальний лист і т.д.); - сертифікат походження.

Продавець на протязі 10 днів з моменту відвантаження повинен направити покупцю по факсу копію транспортної накладної і пакувальний лист.

24.02.2020 для організації перевезення товарів до України Приватне підприємство «Будпостач» (замовник) уклало з ТОВ «Мерск Україна ЛТД» (далі - експедитор) договір транспортного експедирування № UA00072711.

20.11.2020 компанією LIANYUNGANG KAIXIN PLASTIC PRODUCTS CO., LTD (Китай) позивачу був наданий прайс лист строком дії від 20.11.2020 до 01.07.2021 на товар затіняюча сітка.

17.03.2021 фірмою LIANYUNGANG KAIXIN PLASTIC PRODUCTS CO., LTD (Китай) було виписано проформу інвойс № SN001.

24.03.2021 на підставі контракту № 1326 ПП «Будпостач» платіжним дорученням № 288 перерахувало продавцю кошти, як передоплату за товар, в розмірі 22005 доларів США.

11.05.2021 продавець виписав на ім`я позивача комерційний інвойс №KXSN2101 для оплати товарів за ціною 43 116,15 доларів США.

17.11.2022 на підставі контракту № 1326 позивач платіжним дорученням №739 перерахував продавцю кошти, як оплату за товар, в розмірі 31 427,93 доларів США.

12.05.2021 продавець для передачі позивачу одержав сертифікат походження товарів №21C3207M0409/00014.

18.05.2021 продавець для вивезення товарів з Китаю до України оформив митну декларацію країни відправлення №E20210000622772253 за ціною 43 116,15 доларів США, а також продавець передав товари перевізнику для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент №210308351.

05.07.2021 на підставі контракту позивач на ім`я продавця додатково перерахував платіжним дорученням №42423 кошти в розмірі 65 082,65 доларів США.

30.07.2021 перевізник надав позивачу рахунок на оплату транспортних витрат №5653079396 по доставці товарів з Китаю до порту м. Чорноморська в Одеській області (Україна).

10.08.2021 позивач склав для надання до митного органу лист про те, що товари, вказані в комерційному інвойсі від 11.05.2021 №KXSN2101, оплачені в повному обсязі платіжними дорученнями від 24.03.2021 №288 та від 05.07.2021 №43423 на загальну суму 87 087,65 доларів США, різниця в сумі буде використана для оплати наступного замовлення.

Ці відомості підтверджуються тим, що 25.05.2021 продавець виписав на ім`я позивача комерційний інвойс №KXSN2102 для оплати товарів за ціною 43 971,5 доларів США. Ці товари оформлені відповідачем.

Загальна ціна товарів за комерційними інвойсами №KXSN2102 та №KXSN2101 та загальна сума перерахованих коштів складає 87 087,65 доларів США, що відповідає ціні товарів, зазначеній в проформі інвойсі від 17.03.2021 №SN001.

10.08.2021 товари були доставлені з порту м. Чорноморська в Одеській області до Черкаської митниці на підставі міжнародної товарно-транспортної накладної CMR від 09.08.2021 №7175.

10.08.2022 позивач подав до відповідача митну декларацію, якій був присвоєний митницею №UA902080/2021/801199 для митного оформлення товарів та випуску у вільний обіг, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту) 43 116,15 доларів США.

Для підтвердження заявленої митної вартості до декларації №UA902080/2021/801199 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації та у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні №UA902080/2021/00073, а саме:

- контракт від 20.11.2020 №1326, який укладений між ПП «Будпостач» та виробником товарів компанією LIANYUNGANG KAIXIN PLASTIC PRODUCTS CO.,LTD (Китай) з додатками;

- прайс лист компанії LIANYUNGANG KAIXIN PLASTIC PRODUCTS CO., LTD (КИТАЙ) від 20.11.2020;

- комерційний інвойс від 11.05.2021 №KXSN2101;

- договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711;

- платіжне доручення від 24.03.2021 №288 про оплату продавцю коштів в розмірі 22 005 доларів США;

- платіжне доручення від 05.07.2021 №43423 про оплату продавцю коштів в розмірі 65 082,65 доларів США;

- сертифікат походження від 12.02.2021 №21C3207M0409/00014;

- коносамент від 18.05.2021 №210308351;

- митну декларація країни відправлення від 18.05.2021 №E20210000622772253;

- рахунок на оплату транспортних витрат від 30.07.2021 № 5653079396;

- міжнародну товарно-транспортну накладну CMR від 09.08.2021 №7175;

- лист позивача від 10.08.2021 до відповідача про оплату товарів;

- інші некласифікаційні документи.

21.10.2021 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №808545, у якому зазначив, що надані декларантом документи містять розбіжності та зобов`язав декларанта надати додаткові документи.

22.10.2021 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №902000/2021/000007/1, яким визначив митну вартість затіняючої сітки за ціною договору щодо подібних товарів у розмірі 3,46 доларів США за 1 кг.

Як вбачається зі змісту гр.33 оскаржуваного рішення, в порядку здійснення митного контролю на підставі та відповідно до ч. 5 ст. 54, ч. 1,4 статті 337, 320 Митного кодексу України встановлено, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності, а саме:

- За митною декларацією типу IM 40 ТН до митного оформлення заявлено товар «затіняюча сітка виготовлена з нейлону або інших поліамідів». Митну вартість товару визначено за основним методом визначення митної вартості - за ціною угоди, згідно інвойсу №kxSN2102. Однак, в результаті проведеної експертизи та з врахуванням інформації виробника (лист виробника від 10.09.2021) зазначено, що задекларована затіняюча сітка вироблена з поліетилену. За МД типу I 40 ДТ, до митного оформлення заявлену вже сітку затіняючу, що вироблена з поліетилену та визначено і заявлено митну вартість також за основним методом визначення митної вартості - за ціною угоди на підставі того ж інвойсу №kxSN2102. В результаті проведеного лабораторного дослідження встановлено інші відомості ніж задекларовані за МД типу IM 40 ТН, щодо матеріалу виготовлення задекларованого товару, що значною мірою впливає на вартість самого товару;

- В наданому до митного оформлення сертифікаті походження зазначено код товару, який не відповідає коду товару, зазначеному в митній декларації типу IM 40 TH ніж в декларації типу ІМ 40 ДТ. Отже, заявлені відомості щодо країни походження декларантом документально не підтверджено. Також, відрізняються умови поставки, зазначені в сертифікаті про походження від умов поставки, зазначених в інших наданих до митного оформлення документах (коносамент). В сертифікаті зазначено, що товар постачається до порту Іллічівськ, а в коносаменті зазначено порт Чорноморськ;

- До митного оформлення надано митну декларацію країни експорту. Однак, такий документ надано без перекладу, що не дає змоги ідентифікувати відомості, зазначені в експортній МД задекларованими відомостями. Відповідно до ст. 254 МКУ необхідно надання перекладу митної декларації країни відправлення;

- До митного оформлення не надано усіх відомостей щодо складових митної вартості, не надано відомостей щодо страхування товару здійсненого перевізником товару чи відсутність такого.

В зв`язку з вищевикладеним, на підставі ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, декларанту запропоновано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи для підтвердження заявлено митної вартості товару:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) пре поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також, повідомлено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару в тому числі й на усунення виявлених обставин.

22.10.2021 декларантом повідомлено, що надати інші додаткові документи немає можливості. З врахуванням норм ч.6 ст. 255 Митного кодексу України, термін для надання додаткових документів припиняється 22.10.2021, та відповідно митницею приймається рішення з врахуванням документів, наданих до митного оформлення станом на 22.10.2021 (11 год 15 хв, час отримання повідомлення від декларанта).

Отже, митницею здійснено контроль правильності визначення митної вартості товару заявленого за митною декларацією типу ІМ 40 ДТ з урахуванням документів, наданих до митного оформлення до 22.10.2021 (11 год 15 хв), за результатом встановлено, що на даний момент декларантом не усунуто виявлені митницею розбіжності, тобто декларантом документально не підтверджено заявлену митну вартість товару.

Отже, враховуючи зазначене, декларантом порушено норми ст.49, 52, 58 Митного кодексу України та у зв`язку з чим застосування основного методу визначення митної вартості є неможливим. Відповідно до ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України зазначено, що декларант зобов`язаний подавати достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об`єктивних документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до ч.6 ст. 54 Митного кодексу України зазначено, що митниця може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, якщо декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, або відсутність у наданих документах всіх відомостей, що підтверджують числове значення митної вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

В разі якщо, митна вартість не може бути визначена за основним методом визначення митної вартості, то при цьому застосовується послідовно кожний наступний метод.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультації між митницею та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 і 60 Митного кодексу України.

Під час таких консультацій митниця і декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. На виконання вимог ч. 5, 6 ст 55, ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України, між декларантом та митним органом проведено консультацію В ході проведення якої встановлено, що у митного органу та у декларанта відсутня цінова інформація щодо митних вартостей ідентичних товарів оформлених у митному відношенні в максимально наближений період, що унеможливлює застосування методу визначення митної вартості відповідно до положень ст. 59 Митного кодексу України.

Водночас, встановлено, що у митниці та у декларанта наявна цінова інформація щодо митної вартості подібного товару, оформленого у митному відношенні за ціною угоди. Отже, в результаті проведеної консультації, шляхом послідовного використання можливості застосування методів визначення митної вартості, митну вартість товару № 1 визначено за другорядним методам визначення митної вартості - за ціною угоди щодо подібних товарів, відповідно до положень ст. 60 Митного кодексу України. При коригуванні (товару №l) за основу взято митну вартість - 3,46 дол. США/кг, подібного товару, оформленого у митному відношенні за МД від 02.09.2021 №UA100320000/2021/235007.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Черкаська митниця видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA902080/2021/00073 від 22.10.2021.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із такого.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході; торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який; можна визначити.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно з п. 34-1 ч. 1 статті 4 Митного Кодексу України (далі - МК України), органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ч. 2 статті 52 МК України).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 статті 52 МК України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. (ч.ч. 8, 9 статті 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

- розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами 1 та 2 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодекс (ч. 3 статті 54 МК України).

Відповідно до ч. 12 статті 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Згідно з ч. 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (ч. 7 статті 55 МК України).

Згідно з ч. 8 вказаної статті МК України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Відповідно до ч. 9 статті 55 МК України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини 5-8 статті 58 МК України).

Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція щодо витребування митницями додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару викладена Верховним Судом в постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 826/27058/15.

Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України, а саме статтею 53, заборонено.

Водночас, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року у справі № 815/5791/17.

Відтак, суд зазначає, що наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим, в силу частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною 3 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачі. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Стосовно витребування відповідачем документів, що підтверджують страхування придбаного товару, суд зазначає, що у листі позивача від 12.08.2021 вбачається інформація щодо відсутності обставин та факту страхування товару, як наслідок суд зауважує, що такі документи надаються до митного органу в разі саме наявності обставин страхування придбаного товару, що кореспондується із положеннями п. 3 статті 53 МК України.

Суд зауважує, що вимагання документів щодо страхування забороняється за відсутності такого факту страхування, якщо митниця вважає, що такі обставини існують, то саме митний орган повинен доводити необхідність надання таких документів. Зазначена позиція узгоджується із висновками в п. 5 Узагальнень постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2.

Також, в електронному повідомленні від 21.10.2021 №808546 відповідач не навів доказів наявності обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів, як підстав для витребування додаткових документів, а саме, що надані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, стосовно твердження відповідача про те, що «...до митного оформлення заявлено товар затіняюча сітка виготовлена з нейлону або інших поліамідів, Однак, в результаті проведеної експертизи та з врахуванням інформації виробника затіняюча сітка вироблена з поліетилену, що значною мірою впливає на вартість самого товару», то ці відомості є припущенням відповідача.

При цьому, відомості про те, що сітка виготовлена із нейлону чи інших поліамідів зазначені декларантом у митній декларації, яка відповідно до ст. 53 МК України не є документом, що підтверджує митну вартість. В інших документах, які підтверджують митну вартість товарів, що були надані відповідачу, зокрема в прайс-листі продавця від 20.11.2020, комерційному інвойсі від 11.05.2021 №KXSN2101, сертифікаті походження від 12.05.2021 №21C3207M0409/00014 відомості про матеріал, з якого виготовлений товар, не зазначено. Отже, в наданих документах відсутні розбіжності, які б впливали на митну вартість.

Стосовно твердження відповідача про те, що «В наданому до митного оформлення сертифікаті походження зазначено код товару, який не відповідає коду товару, зазначеному в митній декларації типу IM 40 ТН ніж в декларації типу ІМ 40 ДТ. Отже, заявлені відомості щодо країни походження декларантом документально не підтверджено», то вказані відомості не свідчать про наявність розбіжностей, ознаки підробки та інші обставини, що надають право митному органу витребувати додаткові документи.

Даний факт жодним чином не впливає на рівень митної вартості товарів, оскільки підтвердження країни походження впливає лише на ставку мита, а не на митну вартість товару. До того, код товару у митних деклараціях типу IM 40 TH та типу ІМ 40 ДТ заявлений декларантом у зв`язку з діями митниці щодо визначення коду товару, що було предметом оскарження в адміністративній справі №640/13403/22 за адміністративним позовом ПП «Будпостач» до Черкаської митниці про визнання протиправним та скасування рішення Черкаської митниці Держмитслужби про визначення коду товару від 12.10.2021 № КТ-UА902000-0003-2021. Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2023, адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Черкаської митниці Держмитслужби про визначення коду товару від 12.10.2021 № КТ-UА902000-0003-2021.

Стосовно твердження про те, що «Також, відрізняються умови поставки, зазначені в сертифікаті про походження від умов поставки, зазначених в інших наданих до митного оформлення документах (коносамент). В сертифікаті зазначено, що товар постачається до порту Іллічівськ, а в коносаменті зазначено порт Чорноморськ», то ці обставини свідчать про відсутність у відповідача обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також про безпідставність витребування додаткових документів.

Оскільки порт Іллічівськ і порт Чорноморськ, це один і той же порт в одному місті, то жодних розбіжностей в умовах поставки у наданих декларантом документах не існує. Місто Іллічівськ перейменовано на місто Чорноморськ ще в 2015 році на підставі Закону України від 09.04.2012 «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки". Митний орган не міг не знати даної обставини, бо постійно оформляє товари, які ввозяться в Україну через цей порт, що свідчить про свідоме і умисне порушення відповідачем вимог Митного кодексу України щодо витребування додаткових документів і прийняття спірного рішення.

Стосовно твердження митного органу про те, що «До митного оформлення надано митну декларацію країни експорту. Однак, такий документ надано без перекладу, що не дає змоги ідентифікувати відомості, зазначені в експортній МД з задекларованими відомостями», то сам по собі факт ненадання перекладу митної декларації експорту жодним чином не свідчить про наявність у відповідача обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Отже, ненадання перекладу митної декларації експорту не свідчать про те, що надані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, тобто про наявність підстав, передбачених ч.3 ст. 53 МК України, для витребування додаткових документів.

Також відповідач у спірному рішенні зазначив, що «При коригуванні (товару №l) за основу взято митну вартість - 3,46 дол. США/кг, подібного товару, оформленого у митному відношенні за МД від 02.09.2021 №UA100320000/2021/235007».

Проте, відповідно до частин 2 та 3 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Інших належних та достатніх доказів та обґрунтувань щодо обставин та фактів, вказаних у спірному рішенні, відповідач не зазначив та не навів, та таким правом щодо доведення правомірності своєї позиції за процесуальним принципом, не скористався.

Суд наголошує, що відповідач не надав належних та достатніх доказів в обґрунтування правомірності прийнятого спірного рішення у справі відповідно до приписів ст. 77 КАС України.

Як встановлено судом, митну вартість товарів скориговано та визначено за другорядним методом (за ціною угоди щодо подібних товарів) відповідно до ст. 60 Митного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Частинами 1 - 4 статті 60 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.09.2020 у справі №815/4686/16.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Таким чином, суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту (за основним методом).

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на визначену ним ціну товару.

Окремо суд звертає увагу, що декларант наданими до митного оформлення документами повинен підтвердити числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок такої. Даний обов`язок декларанта кореспондується із повноваженнями митного органу щодо перевірки (митного контролю) числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право витребувати додаткові документи у декларанта лише за умови, якщо вже надані документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.

Зважаючи на викладене, в даній справі митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об`єктивну неможливість перевірити вартість товару на підставі наданих позивачем документів.

Тому в даному випадку відповідач помилково прийшов до висновку про неможливість на основі поданих документів підтвердити складові митної вартості оцінюваного товару.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товарів не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані для визначення вартості, зазначеної в вантажних митних деклараціях.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 22.10.2021 №902000/2021/000007/1 не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов`язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відтак, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2481,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 17.11.2022 №13500. Враховуючи задоволення позову у повному обсязі, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці від 22.10.2021 №902000/2021/000007/1 про коригування митної вартості товарів.

3. Стягнути на користь Приватного підприємства «Будпостач» (код ЄДРПОУ: 24267110, адреса: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9-Е, кім. 314) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці (код ЄДРПОУ ВП: 44005652, місцезнаходження: 18007, м. Черкаси, вул. Остафія Дашковича, 76).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.