Постанова № 11906965, 04.08.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

02 серпня 2010 року Справа № 2-22/570-2010                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Гонтаря В.І.,

суддів                                                                      Черткової І.В.,

                                                                                          Борисової Ю.В.,

за участю представників сторін:

позивача, не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Алкогольна традиція";

відповідача, Колдіна Ольга Валентинівна, довіреність № 230 від 21.07.10, Державне підприємство "Сімферопольський виноробний завод";

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 16 червня 2010 року у справі №2-22/570-2010

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольна традиція" (проспект газети "Правда", 65, кв. 244,Дніпропетровськ,49083);(вул. Чкалова, 12, кім. 527, Дніпропетровськ, 49000)

до          Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" (Московське шосе, 9 км, Аграрне, м. Сімферополь,95492)

про стягнення 31288310,13 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Алкогольна традиція" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача, - Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" та просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 31288310,13грн., у тому числі: 24312368,57грн. основного           боргу, 6975941,56 грн. - пені (т.1.а.с. 3-6).

          В ході розгляду справи, 01 червня 2010 року позивач надав суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача, яке належить відповідачу на праві власності, накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках відповідача (т.1.а.с.94-97).

          Крім того, 03 червня 2010 року позивачем було подано суду уточнення заяви про забезпечення позову, відповідно до якої позивач надав суду додаткові, на його думку, докази фінансової неспроможності відповідача, що, як вказує позивач, додатково обґрунтовує необхідність вжиття заходів до забезпечення позову.

                    Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 червня 2010 року позивачу було відмовлено в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

                    Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 червня 2010 року по справі призначено проведення комплексної почеркознавчої та технічної експертизи документів, проведення якої доручено Науково-дослідному експертно - криміналістичному центру ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим, призначено судову бухгалтерську експертизу, проведення якої судом доручено товариству з обмеженою відповідальністю "Кримське експертне бюро", провадження по справі зупинено.

                    Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 червня 2010 року в задоволенні клопотання позивача щодо скасування судової комплексної почеркознавчої та технічної експертизи документів —відмовлено, клопотання позивача щодо визначення додаткового питання для проведення судово-бухгалтерської експертизи - задоволено.

                    Крім того, вказаною ухвалою суду вжито заходи до забезпечення позову, накладений арешт на грошові кошти в сумі 24312368,57грн.. які належать Державному підприємству "Сімферопольський виноробний завод" та знаходяться на р/р № 26068258570001 в КРУ КБ "Приват Банк" місто Сімферополь, МФО 384436, СДРПОУ 05414657, Державне підприємство "Сімферопольський виноробний завод", провадження по справі зупинено.

                    В подальшому, 15 червня 2010 року до господарського суду Автономної Республіки Крим надійшло клопотання позивача у справі, відповідно до якого позивач просить суд в рамках прийнятої ухвали суду від 10 червня 2010 року доповнити резолютивну частину точним переліком розрахункових рахунків, належних Державному підприємству "Сімферопольський виноробний завод", на яких знаходяться грошові кошти, належні відповідачу.

                    Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 червня 2010 року у справі №2-22/570-2010 (суддя Калініченко А.А.) провадження по справі поновлено. Вжиті заходи до забезпечення позову. Накладено арешт на грошові кошти в сумі 24312368,57 грн., які належать Державному підприємству "Сімферопольський виноробний завод" та знаходяться на банківських рахунках, які належать Державному підприємству "Сімферопольський виноробний завод". Провадження по справі зупинено.                    

                    Не погодившись з ухвалою суду, Державне підприємство "Сімферопольський виноробний завод" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповним з’ясуванням обставин, що мають значення у справі, та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

                    Так, Державне підприємство "Сімферопольський виноробний завод" у своїй апеляційній скарзі зазначає, що ухвала господарського суду першої інстанції порушує його законні права та інтереси.

                    Крім цього, заявник апеляційної скарги зазначає, що відповідачем не було надано належних доказів, що невжиття арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

                    30 липня 2010 року від представника товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольна традиція" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що він не отримав апеляційну скаргу та просить зобов'язати відповідача надіслати на його адресу апеляційну скаргу.

                    Судова колегія вважає, що дане клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

                    Так, представник позивача зазначає, що він не отримав апеляційної скарги, однак, матеріали справи свідчать, що товариство з обмеженою відповідальністю "Алкогольна традиція" отримало її відповідно до опису № 13699718.

                    Так, апеляційна скарга була надіслана на адресу позивача, а саме: 49803, м. Дніпропетровськ, пр. газети "Правда", 65/244. Як вбачається з позовної заяви позивач зазначав саме цю адресу та у свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи також указана дана адреса (т.1.а.с.17).

          Крім цього, судова колегія також вважає за необхідним зазначити, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 № 2-7/10608-2008.

                    За розпорядженням керівництва суду від 02 серпня 2010 року суддю Сотула В.В. у зв'язку з відпусткою було замінено на суддю Черткову І.В.

                    У судовому засіданні призначеному на 02 серпня 2010 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, та просив ухвалу суду скасувати, представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

          Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України –це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

          Згідно статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову.

          Відповідно статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

          Пунктом 2 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 23.08.1994 № 02-5/611 встановлено, що забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охороиюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, гак і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (в подальшому -рішення) в апеляційному або у касаційному порядку.

          У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваиих законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

          Відповідно до пункту 3 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 23.08.1994 № 02-5/611, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

          Однак, з матеріалів справи вбачається, що позивач не надав жодного доказу, що невжиття арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках, належних Державному підприємству "Сімферопольський виноробний завод", може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, у разі, якщо його позов буде задоволено, крім цього в ухвалі суду першої інстанції дане також не значиться.

          Так, Державне підприємство "Сімферопольський виноробний завод" є державним підприємством, звільнення директора підприємства у зв'язку з закінченням строку дії контракту не є загрозою знищення майна підприємства або його грошей.

          Крім цього, судова колегія погоджується з висновком заявника апеляційної скарги, що ужиття вказаного заходу наносить очевидну шкоду законним інтересам відповідача: -          лишає відповідача можливості виконувати свої зобов'язання перед бюджетом та Пенсійним фондом, що тягне за собою стягнення штрафних санкцій; - лишає державне підприємство оборотних коштів, що взагалі унеможливлює виробничу діяльність підприємства; - ставить підприємство під загрозу банкрутства.

          До того судова колегія вважає, що ухвала господарського суду Автономної Республіки Крим якою вжиті заходи до забезпечення позову, суперечить інтересам держави, оскільки відповідач є державним підприємством, а вжиття заходів по забезпеченню позову, незалежно від майбутнього рішення господарського суду по суті справи, створює загрозу банкрутства відповідача.

          Крім того, Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" для забезпечення економічної безпеки держави, недопущення руйнування цілісних майнових комплексів державних підприємств, захисту інтересів держави під час реалізації майна господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, встановлений мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об 'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами; продажу майна в процесі провадження справи про банкрутство, визначеного статтями 22, 23, 24, 25, 26, 30, частиною одинадцятою статті 42, абзацом другим частини шостої статті 43 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і продажу майна підприємства.

Таким чином, заборона на примусову реалізацію майна накладена лише на об 'єкти нерухомого майна та основні засобі виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а не на всі основні засобі.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду скасуванню, як така що прийнята при неповному з'ясуванні всіх обставин справи.                    

                    Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, частинами 1, 2 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:

                     1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" задовольнити.

                    2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 червня 2010 року у справі №2-22/570-2010 скасувати.

                    3. У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольна традиція" про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Головуючий суддя                                                  В.І. Гонтар

Судді                                                                                І.В. Черткова

                                                                                Ю.В. Борисова