Рішення № 119065695, 22.04.2024, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/1202/24

Провадження № 2/577/527/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2024 року м. Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Ярмак О.М.

за участі секретаря судового засідання Рябовол А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Конотопі Сумської області справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Савенко Юрій Олександрович про захист прав споживачів та визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Фінансова Компанія» Кредит Капітал» та прохає визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 15 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., зареєстрований за реєстровим номером № 21004, про стягнення з неї на користь ТОВ «Фінансова Компанія» Кредит Капітал» заборгованості за кредитним договором № 014-18202-081211 від 08 грудня 2011 року в розмірі 22 313 грн 83 коп.

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що 08 грудня 2011 року між нею та ПАТ «Дельта Банк» був укладений кредитний договір № 014-18202-081211, за умовами якого їй був наданий кредит. На підставі договору відступлення прав вимоги від 13 квітня 2018 року правонаступником усіх прав та обов`язків АТ «Дельта Банк» стало ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал». У подальшому з сайту «Автоматизована система виконавчого провадження» їй стало відомо, що 15 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. був вчинений виконавчий напис № 21004 про стягнення з неї на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» заборгованості за кредитним договором № 014-18202-081211, укладеним 08 грудня 2011 року між нею та АТ «Дельта Банк», яка утворилася за період часу з 13 квітня 2018 року до 07 квітня 2021 року, у розмірі 21 114 грн 06 коп. На підставі вказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Сумської області Савенком Ю.О. 17 листопада 2021 року було відкрито виконавче провадження № 67560029 та постановою приватного виконавця від 17 листопада 2021 року накладений арешт на кошти боржника, а також постановою від 30 листопада 2021 року звернуте стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Вона вважає, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. при вчиненні 15 червня 2021 року виконавчого напису № 21004 були порушені вимоги діючого законодавства України, зокрема, ст. 87 Закону України «Про нотаріат».

Також відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та нечинною постанову КМУ від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», в тому числі в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних правовідносин». Отже, нотаріус не має права вчиняти виконавчі написи на підставі документів про стягнення заборгованості, що випливає з кредитних правовідносин, крім документів зі стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами.

Таким чином приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. не мала права вчиняти виконавчий напис за кредитним договором № 014-18202-081211 від 08 грудня 2011 року, який не був посвідчений нотаріально.

За таких обставин виконавчий напис, вчинений 15 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., зареєстрований за реєстровим номером №21004, є таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06 березня 2024 року провадження у справі було відкрито та справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 33).

У свої позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що прохає розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує та прохає їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує (а.с. 4).

Представник відповідача ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» у судове засідання не з`явився. Про час і місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений у встановленому законом порядку, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надходило (а.с. 43).

Відзив на позовну заяву ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» наданий не був.

Треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Савенко Ю.О. у судове засідання не з`явилися, про час і місце судового засідання були повідомлені у встановленому законом порядку (а.с. 38,40-42).

Оскільки дотримані всі, передбачені ч. 1 ст. 280 ЦПК України вимоги, суд, зі згоди позивача, ухвалює заочне рішення у справі на підставі наявних доказів.

Суд, дослідивши надані докази, приходить висновку, що позов підлягає задоволенню.

Встановлено, що 15 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. вчинений виконавчий напис, який зареєстрований у реєстрі за номером № 21004, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», якому АТ «Дельта Банк» на підставі договору про відступлення права вимоги за кредитними договорами № 379/К від 13 квітня 2018 року відступило право вимоги за кредитним договором № 014-18202-081211 від 08 грудня 2011 року, укладеним між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , стягнута заборгованість за кредитним договором № 014-18202-081211 від 08 грудня 2011 за період часу з 13 квітня 2018 року до 07 квітня 2021 року, у сумі 21 114 грн 06 коп, в тому прострочена заборгованість за тілом кредиту в розмірі 15 324 грн 15 коп, прострочена заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитними коштами в розмірі 5 879 грн 91 коп, а також за вчинення виконавчого напису. Крім того стягнута плата за вчинення нотаріусом виконавчого напису. Загальна сума, що підлягає стягненню за вказаним виконавчим написом становить 22 313 грн 83 коп (а.с. 15).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Савенка Ю.О. від 17 листопада 2021 року за на підставі вищевказаного виконавчого напису було відкрито виконавче провадження № 67560029 (а.с. 16)

17 листопада 2021 року приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Савенком Ю.О винесена постанова про арешт коштів боржника (а.с. 17), а 30 листопада 2021 року - постанова про звернення стягнення на заробітку плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с. 18).

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ст.ст. 3, 6, 627 ЦК України, в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.ст. 626, 628, 610 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Крім того, за змістом ст.ст. 517, 518 ЦК України, зміна кредитора у зобов`язанні не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає право до надання доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

Згідно із ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст. 88 вищевказаного Закону нотаріуси вчиняють виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

При цьому ст. 50 Закону «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Порядок вчинення виконавчих написів передбачений Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (далі - Порядок).

Згідно з п. 1.1 вказаної Глави розділу ІІ Порядку для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Пунктом 1.2. Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Згідно п. 3.1 вказаної Глави розділу ІІ Порядку, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Окрім того, п.п. 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затв. постановою КМУ від 29 червня 1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вищевказаному Переліку документів.

Так, постановою КМУ від 29 червня 1999 року № 1172 затверджений Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Постановою КМУ від 26 листопада 2014 року № 662 Перелік документів доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та до нього включений п. 2 в редакції: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

В той же час, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (справа № 826/20084/14), залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та нечинною з моменту прийняття постанову КМУ від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема в частині доповнення Переліку новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Також вказаним судовим рішенням зобов`язано КМУ опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною постанови КМУ від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Згідно ч. 5 ст. 254 КАС України в редакції, що діяла на час ухвалення вказаного судового рішення, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

Таким чином, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 у справі № 826/20084/14 набрала законної сили цього ж дня - 22 лютого 2017 року, отже і п. 2 постанови КМУ від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» також втратив чинність з цього дня.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.

У подальшому ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.

Зі змісту наведених судових рішень вбачається, що з 22 лютого 2017 року виконавчий напис може бути вчинений лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого кредитного договору.

Оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 15 червня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (справа № 826/20084/14).

З наданого позивачем ОСОБА_1 договору № 014-18202-081211 на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної картки, укладеним 08 грудня 2011 року між нею та АТ «Дельта Банк», вбачається, що вказаний договір не був посвідчений нотаріально.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс2) порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

За таких обставин, слід визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 15 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., зареєстрований за реєстровим номером № 21004, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» заборгованості в сумі 22 313 грн 83 коп.

Позивачем при зверненні до суду був сплачений судовий збір в розмірі 1 211 грн 20 коп та за подання заяви про забезпечення позову у сумі 605 грн 60 коп. (а.с. 10,11).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1 211 грн 20 коп. та за подання заяви про забезпечення позову у сумі 605 грн 60 коп. всього 1 816 грн 80 коп (1 211 грн 20 грн + 605 грн 60 коп).

Позивач ОСОБА_1 прохає також стягнути на її користь понесені нею судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 231 грн 38 коп.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного закону).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі N 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». Європейський суд з прав людини вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», Європейський суд з прав людини керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат. У рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява N 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672, 90 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).

Встановлено, що 06 лютого 2024 року між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «ЮРКОНСАЛТ» Геннадія Працевитого» був укладений договір про надання правничої (правничої) допомоги (а.с. 6)

За умовами додаткового договору від 06 лютого 2024 року до договору про надання правової допомоги від 06 лютого 2024 року сторони визначили гонорар адвоката у фіксованій сумі в розмірі 7 000 грн 00 коп та погодили орієнтований перелік послуг, який може бути наданий адвокатом: консультація клієнта; підготовка позовної заяви про скасування виконавчого напису; подання позову від імені клієнта; зупинення виконавчого провадження; контроль справи у суді; участь адвоката у судових засіданнях; стягнення витрат на правову допомогу; закінчення виконавчого провадження; стягнення витрат на правову допомогу з кредитора (відповідача) (п. 2.1. додаткового договору).

Згідно п.п. 3.1 п. 3 вищевказаного додаткового договору передбачено, що гонорар адвоката за ведення справи у суді та скасування виконавчого напису нотаріуса становить 10 % від суми зазначеної у виконавчому написі (сума боргу 22 313 грн 83 коп х 10%).

Визначено, що оплата послуг адвоката повинна бути здійснена до вчинення відповідної дії (надання відповідної послуги). Оплата за дії, передбачені п. 2.1. цього договору здійснюється клієнтом в строк до 06 вересня 2024 року. Сума гонорару, якщо вона буде стягнута судом на користь клієнта, сплачується на користь адвоката протягом 10 днів з моменту його фактичного отримання на рахунок клієнта (а.с. 6 зв.).

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Тобто, факт оплати таких послуг не є обов`язковою передумовою можливості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у разі якщо стороною, на користь якої ухвалено рішення суду, подано необхідні докази, які підтверджують надання відповідних послуг щодо розгляду конкретної судової справи.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19.

Для підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 також надані пам`ятка клієнта про надання правової допомоги від 06 лютого 2024 року, в якому визначена вартість послуг з надання професійної правничої допомоги: за подання адвокатського запиту про витребування документів виконавчого провадження (потрібен у тому випадку, коли виконавець не долучив до АСВП скан-копії виконавчого напису та кредитного договору) 1 500 грн 00 коп; за подання позову від імені адвоката 1 000 грн 00 коп; зупинення виконавчого провадження (на період знаходження справи у суді) 1 500 грн 00 коп; контроль справи у суді 500 грн 00 коп; участь адвоката у судовому засіданні 1 500 грн 00 коп; рішення суду про стягнення витрат на правову допомогу 1 000 грн 00 коп; отримання рішення суду 500 грн 00 коп; подання заяви про закінчення виконавчого провадження 1 000 грн 00 коп; відкриття виконавчого провадження про стягнення витрат на правову допомогу - 1 000 грн 00 коп (а.с. 7), рахунок на оплату від 06 лютого 2024 року на суму 7 000 грн 00 коп (а.с. 8), акт від 06 лютого 2024 року про надані послуги на суму 7 000 грн 00 коп (а.с. 8), рахунок від 06 лютого 2024 року на суму 2 231 грн 38 коп (а.с. 9), акт від 06 лютого 2024 року про надані послуги на суму 2 321 грн 38 коп (а.с. 9).

Верховний Суд у постанові від 24 жовтня 2019 року у справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, від 01 лютого 2023 у справі № 160/19098/21 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Враховуючи характер спірних правовідносин, ступінь складності справи, яка є малозначною та розгляд якої був здійснений за правилами спрощеного позовного провадження, ту обставину, що представник позивача участі у судовому засіданні не приймав, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд визначає понесені позивачем ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500 грн 00 коп.

За таких обставин з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати на професійну (правничу) правову допомогу в розмірі 3 500 грн 00 коп.

Ухвалою суду від 04 березня 2024 року було задоволено заяву ОСОБА_1 та вжиті заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні на підставі виконавчого документа - виконавчого напису, вчиненого 15 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., зареєстрованого за реєстровим номером № 21004, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості в сумі 22 313 грн 83 коп до набранням рішенням суду законної сили (а.с. 44-45).

Частиною 7 ст. 158 ЦПК України передбачено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись ст.ст. 3, 6, 15, 16, 18, 512, 514, 517, 518, 525, 526, 610, 626-628, 1054 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затв. постановою КМУ від 29 червня 1999 року № 1172, ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 142, 200, 206, 258, 259, 263-265,280-284, 354, 355 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 15 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною, зареєстрований за реєстровим номером № 21004, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» Кредит Капітал» заборгованості в сумі 22 313 грн 83 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» Кредит Капітал» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 1 816 грн 80 коп (одна тисяча вісімсот шістнадцять грн 80 коп) та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500 грн 00 коп (три тисячі п`ятсот грн 00 коп), всього 5 316 грн 80 коп (п`ять тисяч триста шістнадцять грн 80 коп).

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 04 березня 2024 року, у вигляді зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 67560029, яке здійснює приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Савенко Юрій Олександрович на підставі виконавчого документа - виконавчого напису, вчиненого 15 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною, зареєстрованого за реєстровим номером № 21004 про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» заборгованості в сумі 22 313 грн 83 коп. продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо повне заочне рішення суду не було вручене відповідачу у день його проголошення, відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» Кредит Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, м. Львів, вул.. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, адреса: м. Київ, вул.. Л. Первомайського, буд. 9, оф. 1.

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Савенко Юрій Олександрович, адреса: м. Суми, вул.. Металургів, буд. 30 (1-й поверх), офіс № 2, № 2а.

Суддя Ярмак О. М.