Постанова № 11906073, 01.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 жовтня 2010 року 10:33 № 2а-10530/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді ДонцяВ.А. за участю секретаря судового засідання Ємельянової А.С., вирішив адміністративну справу

за позовомКиївського міського центру зайнятості

доОСОБА_1

простягнення коштів в сумі 1162,92 грн. Київський міський центр зайнятості звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів в сумі 1162,92грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що не зважаючи на попередження про відповідальність, ОСОБА_1 під час подання заяви про надання статусу безробітного не повідомив про те, що він є субєктом підприємницької діяльності. Як зазначено в позові, відповідач безпідставно отримав статус безробітного, відповідно не мав права на отримання соціальних послуг. Тому, на думку позивача, з відповідача належить стягнути на підставі статті 36 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" кошти, витрачені на навчання, в розмірі 1162,92грн.

Відповідач до суду не зявився, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України, докази чого містяться в матеріалах справи. Заперечення проти позову, заяви клопотання від відповідача до суду не надходили.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 26.02.2009 р. зареєструвався в Дніпровському районному центрі зайнятості як такий, що шукає роботу. Наказом Дніпровського районного центру зайнятості від 05.03.2009 р. №2693 позивачу надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

У заяві від 05.03.2009 р. про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" відповідач зазначив, що не є найманим працівником, членом особистого селянського господарства, не укладав договір цивільно-правового характеру, не отримує пенсію на пільгових умовах і не зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Позивач звернувся до центру зайнятості з заяву від 26.02.2009 р. направити його на навчання за спеціальністю "Слюсар з експлуатації та ремонту газового устаткування" в УК "Славутич" з метою сприяння подальшому працевлаштуванню. Між Дніпровським районним центром зайнятості м. Києва та відповідачем був підписаний договір від 23.03.2009 р. №52 про направлення безробітного на навчання з 24.03.2009 р. Наказом від 30.03.2009 р. №4369 позивача направлено на професійну підготовку та призначено матеріальну допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи (лист Київського міського центру зайнятості від 10.07.2009 р. №06-6823), вартість навчання безробітного ОСОБА_1, який навчався в УК "Славутич", склала 1162,92грн.

Згідно з наказом Дніпровського районного центру зайнятості від 22.05.2009 р. №7732 ОСОБА_1 знято з обліку на підставі абзацу чотирнадцятого підпункту 1 пункту 20 "Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних", затвердженого Кабінетом Міністрів України від 14 лютого 2007 року №219, у звязку з виявленням факту подання недостовірних даних, що мали місце під час одержання допомоги по безробіттю.

Наказом від 15.05.2009 р. №22-К відповідача було відраховано з навчання з 13.05.2009р. у звязку з тим, що його знято з обліку в центрі зайнятості на підставі пункту 8 частини першої статті 31 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Дніпровським районним центром зайнятості позивачу було надіслано лист-повідомлення від 14.07.2009 р. №3111-07/26 з пропозицією повернути кошти, витрачені на навчання в сумі 1162,92 грн. на протязі 15 календарних днів з дня отримання повідомлення. В матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення, яке відповідачем отримано 21.07.2009 року.

Позивачем надано лист Печерської районної у місті державної адміністрації від 02.11.2009 р. №5784, з якого вбачається, що ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності 10.04.1997 р., документів про припинення підприємницької діяльності не надавав.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 року №803-XII (даліЗакон №803-XII) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Водночас статтею 1 Закону 803-XII, визначені категорії громадян, які належать до зайнятого населення і, відповідно, не можуть перебувати на обліку як безробітні у державній службі зайнятостіце, в тому числі, громадяни які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю та творчою діяльністю (підпункт "б" частини третьої).

Згідно з частиною другою статті 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 2 березня 2000 року №1533-III (даліЗакон №1533-III) видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення" є, зокрема, професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях (абзац другий).

Таким чином, відповідач, подавши неправдиві відомості не мав правових підстав на отримання статуту безробітного, відповідно не міг одержувати соціальні послуги, позаяк на момент подання відповідної заяви був суб'єктом підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 39 Закону №1533-III спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Частиною третьою статті 36 Закону №1533-III встановлено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Водночас статтею 30 "Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що застраховані особи зобов'язані у повному обсязі та у встановлені законодавством України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування строки сплачувати внески страховикам, повідомляти страховиків про обставини, що спричиняють зміни розміру матеріального забезпечення із загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядку його надання (зміни стану непрацездатності, в складі сім'ї, звільнення з роботи, працевлаштування, виїзд за межі держави тощо) (частина перша). Сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг, наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обов'язків, стягується з цієї особи в судовому порядку (частина друга).

Згідно з частиною 2 статті 12 Закону №1533-III функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центри зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості абзац перший. Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду (пункт 5 абзацу другого). Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи представляють інтереси Фонду в судових та інших органах (пункт 6 абзацу другого).

Враховуючи наведене, а також беручи до уваги те, що матеріалами справи підтверджується повідомлення відповідачем, під час подання заяви про отримання статусу безробітного, неправдивих відомостей, наслідком чого було безпідставне отримання відповідного статусу, суд дійшов висновку, що вартість наданих відповідачу соціальних послуг необхідно повернути. Відтак адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивачасуб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Київського міського центру зайнятості (р/р №37179301900001 Київського міського центру зайнятості, ГУ ДК м. Києва, код ЗКПО 03491091, МФО 820019) кошти, витрачені на навчання в розмірі 1162,92 грн. (одна тисяча сто шістдесят дві грн. 92коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Донець

Постанова виготовлена в повному обсязі 08.10.2010 р.