Постанова № 11905915, 21.10.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2а-4399/10/2370 21.10.2010 р. м. Черкаси

17 год. 20 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Руденко А.В.

при секретарі Чемерин І.В.

за участю:

представників позивача Геращенка М.В. (довіреність №575 від 27.09.2010р.), Бебих В.В. (довіреність №574 від 27.09.2010р.);

представника відповідача Білоуса В.Ю. (довіреність від 23.09.2010р. № 26200/10-017),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом закритого акціонерного товариства «Фрау Марта»до державної податкової інспекції у м. Черкаси про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002472301/0 від 23.07.2010р. в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 531397 грн. 05 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 106664 грн. суд -

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Фрау Марта» звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Черкаси, в якому просить скасувати податкове повідомлення рішення № 0002472301/0 від 23.07.2010р. в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 531397 грн. 05 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 106664 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач за результатами планової виїзної перевірки за період з 01.04.2009р. по 31.03.2010р. оспорюваним податковим повідомленням-рішенням визначив податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 540 875 грн. та застосував штрафну (фінансову) санкцію у сумі 108 567 грн. За висновками перевірки позивач в порушення п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безпідставно включив до складу валових витрат за 1 квартал 2010р. вартість ремонтних робіт холодильника у сумі 2125 588 грн. Вказані ремонтні роботи були виконані ТОВ «Демпо»протягом березня 2010 року, що підтверджується договором підряду №19 від 05.02.2010р., актами приймання виконаних робіт ф. КБ-2в, довідкою ф. КБ-3 про вартість виконаних робіт та податковими накладними. Висновок перевіряючих про фіктивність та нікчемність правочину ґрунтується на припущеннях, судові рішення про визнання вказаного правочину недійсним відсутні, а факт порушення кримінальної справи стосовно посадових осіб ТОВ «Демпо»не може служити доказом фіктивності правочину. Акти виконаних робіт складені з використанням офіційно затверджених бланків, із заповненням всіх граф, тому послання відповідача на їх невідповідність вимогам закону є необґрунтованим. Крім того, фактичне виконання ремонтних робіт відповідачем не перевірялось. Таким чином, оспорюване податкове повідомлення-рішення є незаконним та необґрунтованим в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 531397 грн. 05 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 106664 грн.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечення зазначив, що господарська операція щодо ремонту приміщень холодильника за договором підряду № 19 від 05.02.2010р., укладеним між позивачем та ТОВ «Демпо», не підтверджується, оскільки останнє, з врахуванням реального часу здійснення операції, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, основних фондів та засобів для транспортування, економічно необхідних для її здійснення, не могло її здійснити. Крім того, договір № 19 від 05.02.2010р. є нікчемним, оскільки ТОВ «Демпо»не могло фактично виконати ремонтні роботи, не задекларувало податкові зобовязання з податку на додану вартість за березень 2010р. у сумі 425188р. та податкові зобовязання з податку на прибуток за 1 квартал 2010р. у сумі 2125588 грн., що виникли за даною господарською операцією, договір не спрямований на реальне настання наслідків його укладення, відносно ТОВ «Демпо»порушено кримінальну справу №10-20392 за ч. 1 ст. 205 КК України «Фіктивне підприємництво», позивачем при проведенні перевірки не були надані пояснення та їх документальні підтвердження щодо службових осіб, які здійснювали контроль за виконанням ремонтних робіт та працівників підрядника, які виконували ремонтні роботи (в т.ч. за журналами перепусток) та службових осіб ТОВ «Демпо», які підписували документи, акти виконаних робіт не містять посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. Внаслідок вказаного позивач безпідставно, в порушення вимог підпункту 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», включив до складу валових витрат у I кварталі 2010р. витрати на поліпшення приміщень основних фондів у сумі 2125588 грн., тому оспорюване податкове повідомлення-рішення скасуванню не підлягає. В судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

За результатами планової виїзної перевірки закритого акціонерного товариства «Фрау Марта»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.03.2010р. державною податковою інспекцією в м. Черкаси складено акт від 19.07.2010 р. № 1611/23 2/32653955.

Згідно з п.п. 3.2.1 акту при проведенні перевірки достовірності показників, відображених у деклараціях з податку на прибуток, встановлено завищення позивачем валових витрат за 2009 рік на суму 6496 грн. та за 1 квартал 2010р. на суму 2125588 грн. При цьому валові витрати у декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010р. на суму 2125588 грн. завищені за рахунок вартості ремонтних робіт приміщень холодильника, які фактично не були виконані.

За висновком перевірки, викладеним у п. 4 акту, встановлено порушення позивачем п. 5.1, п. п. 5.2.1, п. 5.2. ст. 5, п. п. 8.2.1 п. 8.2, п. п. 8.3.1, п. п. 8.3.2 п. 8.3, п. п. 8.6.1 п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено задеклароване відємне значення з податку на прибуток за півріччя 2009р. в сумі 9 689 грн., за 3 квартали 2009р. в сумі 12 754 грн. та занижено податок на прибуток на загальну суму 540 875 грн., в тому числі за 2009р. у сумі 3 924 грн. та за 1 квартал 2010р. у сумі 536 951 грн.

За результатами перевірки відповідач 23.07.2010р. прийняв податкове повідомлення-рішення № 0002472301/0, яким визначив позивачу податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 540 875 грн. та застосував штрафну (фінансову) санкцію у сумі 108 567 грн.

Позивач щодо встановленого в ході перевірки завищення валових витрат у 2009 році на суму 6496 грн. не заперечує.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (у подальшому Закон №334) валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

П.п. 5.2.10 п. 5.2 вказаної статті передбачає, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми витрат, повязаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону.

П.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону № 334 передбачає, що платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до складу валових витрат будь-які витрати, повязані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Виходячи зі змісту п. 5.1 ст. 5 Закону № 334 правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на прибуток на валові витрати можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою їх використання у власній господарській діяльності.

П. 1 ст. 1 Господарського кодексу України передбачає, що під господарською діяльністю розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

За змістом вказаної норми фактичне виконання робіт можливе тільки в результаті здійснення господарської діяльності.

Судом встановлено, що 05.02.2010р. між позивачем та ТОВ «Демпо» було укладено договір підряду № 19 на ремонт холодильника, який знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 169. Сума договору складає 2550705 грн. 82 коп., в т.ч. ПДВ (п. 2.2 договору).

На підтвердження виконання ремонтних робіт ТОВ «Демпо»та ЗАТ «Фрау Марта»склали та підписали і скріпили печатками акти приймання виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-2в за березень 2010р. № 25-03/06 на суму 2088744 грн. 53 коп. з ПДВ та № 31-03/31на суму 451961 грн. 34 коп. з ПДВ та довідку про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2010р. на загальну суму 2550706 грн. з ПДВ.

Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим виконавчим комітетом Черкаської міської ради 29.05.2006р., позивачу на праві власності належить комплекс будівель, який знаходиться в м. Черкаси по вул. Смілянська, буд. 169, до складу якого входять зокрема головний корпус літера А4 та головний корпус літера А2.

Зі змісту кошторису на ремонт холодильника (додаток № 1 до договору № 19 від 05.02.2010р.) не вбачається, що ремонту підлягали приміщення холодильних камер, приміщення вестибюлів, коридору, кімнат на 1-4 поверхах та сходові клітини саме головного корпусу літера А4. Не зазначено про ремонт приміщень головного корпусу А4 також у актах виконаних робіт ф. № КБ-2в за березень 2010р. № 25-03/06 та № 31-03/31. Позивач у судовому засіданні надав усні та письмові пояснення, відповідно до яких ТОВ «Демпо»виконало ремонтні роботи головного корпусу А4. Разом з тим, відповідно до копії інвентарної картки № 1011 (а.с. 153) вартість ремонтних робіт у сумі 2125588 грн. 19 коп. віднесена на ремонт головного корпусу літера А2 (надземна частина).

Таким чином, суд вважає факт виконання ремонтних робіт приміщень головного корпусу літери А4 недоведеним.

Відповідно до п. 1.1 договору підряду № 19 від 05.02.2010р. ТОВ «Демпо»взяло на себе зобовязання виконати ремонт холодильника власними силами і засобами. При цьому відповідно до податкового розрахунку комунального податку за 1 квартал 2010р. (а.с. 106-107) та звіту ф. 1ДФ за 1 квартал 2010р. (а.с. 119) протягом 1 кварталу 2010р. у товаристві працював один працівник. Разом з цим, кількість людиногодин, необхідна для виконання всього обсягу ремонтних робіт, складає 73 885 і зазначена у рядку 10 кошторису на ремонт холодильника. Беручи до уваги, що відповідно до актів виконаних робіт ф. КБ-2в № 25-03/06 та № 31-03/31 весь обсяг робіт виконано у березні 2010р., суд приходить до висновку про те, що один працівник обєктивно не міг виконати весь обсяг ремонтних робіт, передбачених договором підряду № 19 від 05.02.2010р.

Відповідно до ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником як замовник.

Відповідно до ч. 1 ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобовязаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

П. 2.4 договору підряду № 19 від 05.02.2010р. передбачено, що в суму договору включені, зокрема, всі витрати на робочу силу та закупівлю і транспортування всіх матеріалів на будівельну площадку.

Разом з тим, зі змісту декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010р. (а.с. 146-147), поданої ТОВ «Демпо»до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 16.08.2010р., вбачається, що рядок 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у рядку 04.11» не заповнений, що свідчить про відсутність укладення ТОВ «Демпо»договорів з субпідрядниками та закуплю будівельних матеріалів.

Суд також зазначає, що у декларації з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2010р. ТОВ «Демпо» валовий доход, валові витрати та податкові зобовязання взагалі не відображені, а у декларації з податку на додану вартість за березень 2010р., поданій до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 16.09.2010р., відображено податкові зобовязання тільки на обсяг ремонтних робіт холодильника за податковими накладними № 250306 від 25.03.2010р. та № 310331 від 31.03.2010р.

Відповідно до рядка 10 актів виконаних робіт за березень 2010р. ф. № КБ-2в № 25-03/06 та № 31-03/31 витрати праці працівників, не зайнятих на обслуговуванні, склали 73 885 людиногодин (61563+12322). Беручи до уваги, що місячна норма робочого часу в березні 2010р. становила 168 годин, ремонтні роботи холодильника повинні були виконувати 440 працівників (73885 : 168 год.= 439,79). При цьому у судовому засіданні представниками позивача надано пояснення, відповідно до яких ремонтні роботи щоденно здійснювали 10-12 працівників ТОВ «Демпо».

Позивачем на вимогу суду докази на підтвердження факту виконання ремонтних робіт працівниками чи субпідрядниками та завезення будівельних матеріалів саме ТОВ «Демпо»не надані.

Беручи до уваги вищезазначені обставини, суд погоджується з доводами відповідача про те, що ТОВ «Демпо»обєктивно не могло у березні 2010р. виконати ремонтні роботи холодильника вартістю 2125588 грн., оскільки господарську діяльність не здійснювало.

Згідно з актом встановлення місцезнаходження юридичної особи (а.с. 104) та актом від 13.07.2010р. № 1846/3-23-80 (а.с. 109-110) ТОВ «Демпо»за адресою, зазначеною в ЄДР, не знаходиться, місцезнаходження не встановлено.

Також 28.10.2009р. слідчим відділом Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві порушено кримінальну справу № 10-20392 за ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Демпо», що підтверджується листом від 23.06.2010р. № 3204/16-3413 (а.с. 116) та протоколом виїмки та огляду від 03.11.2009р. (а.с. 105).

Оцінюючи ці докази суд приходить до висновку про те, що у сукупності з іншими вищезазначеними доказами вони підтверджують обставину щодо неможливості виконання ремонтних робіт холодильника ТОВ «Демпо».

П.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334 передбачає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. № 996-Х1V (у подальшому Закон № 996) факти здійснення господарських операцій підтверджуються первинними документами; первинні документи повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складно документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження факту виконання ремонтних робіт холодильника позивачем надані акти приймання виконаних підрядних робіт за березень 2010р. ф. № КБ-2в № 25-03/06 та № 31-03/31 на суму 2098744 грн. 76 коп. та 451961, 34 грн., всього на суму 2550705 грн. 34 коп. з ПДВ.

Оцінюючи вказані акти, суд зазначає, що посади осіб, відповідальних за приймання виконаних робіт, та їх прізвища у них не зазначені, внаслідок чого неможливо ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції. З огляду на зазначене суд погоджується з доводами відповідача та вважає, що надані акти не відповідають вимогам ст. 9 Закону № 996, тому відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334 не підтверджують витрати позивача на здійснення ремонту холодильника.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1.6 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003р. № 143 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003р. за № 271/7592 (у подальшому Порядок № 143) передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку.

З огляду на зазначені приписи віднесення до складу валових витрат витрат, підтверджених лише первинними документами бухгалтерського обліку без фактичного їх здійснення, тобто без реального придбання товарів (робіт, послуг) порушує вимоги п. 5.1 ст. 5 Закону № 334 і не відповідає змісту податкового обліку.

Беручи до уваги недоведеність факту виконання ремонтних робіт головного корпусу А4, неможливість виконання ТОВ «Демпо»ремонтних робіт холодильника та невідповідність актів ф. КБ-2В вимогам до первинних документів бухгалтерського обліку, суд вважає, що позивач в порушення вимог п. 5.1, п.п. 5.2.10 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 та п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону № 334, ст. 9 Закону № 996 включив до складу валових витрат за 1 квартал 2010р. витрати на ремонтні роботи холодильника у сумі 2125588 грн.

В обґрунтування безпідставності віднесення до складу валових витрат на вартість ремонтних робіт холодильника відповідач посилався на ті обставини, що договір підряду № 19 від 05.02.2010р. є нікчемним правочином.

Суд зазначає, що перелік витрат, які не включаються до складу валових витрат виробництва, міститься у п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334, який є вичерпним і не передбачає не включення до валових витрат витрат на придбання товарів (робіт, послуг) у разі нікчемності правочину.

Також суд вважає, що сама по собі нікчемність правочину не призводить до зменшення валових витрат у разі фактичного виконання господарських операцій на виконання нікчемного правочину. Такий висновок ґрунтується на приписах ст. 1 Закону № 996, відповідно до якої господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства. Первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З аналізу приписів ст. 1 Закону № 996, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334 та п. 1.6 Порядку № 143 випливає, що у податковому обліку обліковуються господарські операції.

Натомість згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Таким чином, господарська операція і правочин за своєю суттю є різними поняттями, при цьому господарська операція є наслідком виконання правочину.

Оскільки у податковому обліку обліковуються саме господарські операції, а не укладені правочини, сама по собі недійсність правочину, в тому числі і його нікчемність, не призводить до змін як у бухгалтерському, так і податковому обліку.

З огляду на зазначене суд вважає посилання відповідача на нікчемність правочину як на підставу зменшення валових витрат такою, що не ґрунтується на законі.

Суд також зазначає, що наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватись незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобовязання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. З цих підстав суд вважає посилання позивача на відсутність судових рішень про визнання правочину недійсним таким, що не ґрунтується на законі.

Беручи до уваги, що ТОВ «Демпо» ремонтні роботи холодильника не виконувало, суд вважає доводи позивача про фактичне їх виконання, наявність актів виконаних робіт Ф. КБ-2в за березень 2010р., та часткову оплату їх вартості такими, що суперечать вимогам п. 5.1 ст. 5 Закону № 334.

При вирішенні даної справи суд керується принципом законності, відповідно до якого субєкти владних повноважень зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кодексом адміністративного судочинства України (ч.3 ст.2) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За встановлених обставин суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0002472301/0 від 23.07.2010р. в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 531397 грн. 05 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 106664 грн. є законним та обґрунтованим, тому скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у порядку письмового провадження протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та у порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.В. Руденко