Постанова № 11904714, 28.10.2010, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-6318/10/0670

категорія 2.11.4

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2010 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацький Є.М. ,

при секретарі - Вітковській Т.С., Чудовській Ю.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Споживчого товариства "ІБР" <Текст >

до Державної податкової інспекції у Чуднівському районі <Текст >

про скасування податкових повідомлень - рішень,-

встановив:

Позивач в липні 2010 року звернувся до суду з позовом, в якому вказав, що 19.03.2010 р. за результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 1.07.2008 р. по 31.12.2009 р., проведеної працівниками ДПІ у Чуднівському районі, про що був складений акт перевірки № 5/23-00/31624588. На підставі акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000131700/0 від 6.04.2010 р., яким було визначено податкове зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій з податку з доходів найманих працівників у розмірі 26237,81 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій № 00000122300/0 від 6.04.2010 р., яким було застосовано до позивача штрафні/фінансові/ санкції в сумі 9827,5 грн. за порушення положення про ведення касових операцій. Під час адміністративного оскарження були винесені : податкове повідомлення-рішення № 0000131700/1 від 30.04.2010 р., яким було визначено податкове зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій з податку з доходів найманих працівників у розмірі 26237,81 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій № 00000122300/1 від 30.04.2010 р., яким було застосовано до позивача штрафні/фінансові/ санкції в сумі 9827,5 грн. Позивач вважає такі рішення незаконними та просив їх скасувати. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що оскільки податок ними був нарахований та не був своєчасно сплачений, застосування санкцій, передбачених пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України " Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" у подвійному розмірі від суми несплаченого податку є незаконним. Заперечили проти того, що ними були порушені строки використання готівки та порушення проведення готівкового розрахунку без платіжного документа.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали суду письмові заперечення, суду пояснили, що всі порушення, які були виявлені під час проведення перевірки, мали місце і підстав для скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних /фінансових/ санкцій не має. Просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Суд встановлено, що в період 26.02. по 12.03.2010 р. працівниками ДПІ у Чуднівському районі була проведена планова виїзна документальна перевірка споживчого товариства " ІБР" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 1.07.2008 р. по 31.12.2009 р., про що був складений акт перевірки № 5/23-00/31624588 від 19.03.2010 р. Під час проведення перевірки були встановлені наступні порушення :

-- пп.2.11 п.2, пп.3.1 п.3 " Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" на загальну суму 13285 грн.;

-- пп.6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону України " Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого не сплачено до бюджету 1957,43 грн. податку з доходів фізичних осіб ;

-- пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України " Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 7193,71 грн.;

-- абзац 3 пп.9.10.1 п.9.10. ст.9 Закону України " Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого не сплачено до бюджету податок з доходів на загальну суму 1992,70 грн..

За виявлені порушення ДПІ в Чуднівському районі були винесені :

1. Податкове повідомлення-рішення № 0000131700/0 від 6.04.2010 р., яким було визначено податкове зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій з податку з доходів найманих працівників у розмірі 26237,81 грн.

2. Рішення про застосування штрафних санкцій № 00000122300/0 від 6.04.2010 р., яким було застосовано до позивача штрафні/фінансові/ санкції в сумі 9827,5 грн. за порушення положення про ведення касових операцій.

Під час адміністративного оскарження були винесені :

1. податкове повідомлення-рішення № 0000131700/1 від 30.04.2010 р., яким було визначено податкове зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій з податку з доходів найманих працівників у розмірі 26237,81 грн.;

2. рішення про застосування штрафних санкцій № 00000122300/1 від 30.04.2010 р., яким було застосовано до позивача штрафні/фінансові/ санкції в сумі 9827,5 грн.

З такими висновками податкової інспекції суд частково не погоджується.

Щодо доводів позивача про незаконність застосування штрафної (фінансової) санкції в подвійному розмірі, то суд вважає їх безпідставними з таких підстав.

Статтею 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що платниками податків є юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, які не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності, на яких згідно із законами покладено обов'язок утримувати та сплачувати податки й збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", платниками податку з доходів фізичних осіб є резиденти, які отримують: як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи, та нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України.

Обов'язки нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету відповідно до п. п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону покладено на податкового агента, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 Закону.

Згідно з п. 1.15 ст. 1 цього ж Закону податковим агентом вважається юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Отже, обов'язковою ознакою податкового агента є нарахування (виплата) ним доходу фізичній особі та наявність юридичного обов'язку нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету саме від імені і за рахунок платника податку - фізичної особи.

Пунктом 8.1.2 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Якщо оподатковуваний дохід виплачується у не грошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати (пп. 8.1.4 ст. 8 Закону).

Як передбачено пп. 16.3.5 ст. 16 Закону про ПДФО відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Таким чином, умовою відповідальності за своєчасне та повне перерахування сум податку до бюджету юридичної особи є факт нарахування (виплати) оподатковуваного доходу на користь фізичної особи - платника податку.

Судом встановлено, що СТ " ІБР" в період з 01.07.2008 року по 31.12.2009 року виплачувалася заробітна плата найманим працівникам у не грошовій формі чи готівкою з каси підприємства при цьому податок з доходів фізичних осіб утримувався, однак до бюджету не перераховувався, що не заперечував в судовому засіданні представник позивача.

Відповідно до пп. "а" п. 17.2 ст. 17 цього Закону особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент, який згідно пп. "а" п. 19.2 ст. 19 вказаного Закону зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу (пп. 20.3.2 п. 20.3. ст. 20 Закону).

Отже, з аналізу вищевказаних норм законодавства слідує висновок, що позивач в даному випадку при виплаті заробітної плати зобов'язаний був здійснювати функції податкового агента, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Матеріалами справи підтверджено, що станом на 31.12.2009 року заборгованість зі сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб становить 7193,71 грн.

Відповідно до п. 20.1 ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", розмір штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм Закону та підстави для їх застосування визначаються законом, що регулює такі питання, якщо інше не встановлене нормами Закону.

Для податкових агентів, яким в даному випадку є позивач, штрафні (фінансові) санкції за порушення, допущені при несплаті (неперерахуванні) податку з доходів фізичних осіб при його утриманні з платників податків під час виплати доходів, визначено у ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Так, зокрема, пп. 17.1.9 визначено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Враховуючи вищевикладене, у разі коли позивач здійснив грошові виплати найманим працівникам без сплати відповідного податку, відповідальність за перерахування якого та обов'язковість сплати передбачені, зокрема, ст. 8 Закону України "про податок з доходів фізичних осіб", суд вважає правомірним застосування до СТ " ІБР" штрафної санкції у подвійному розмірі від суми зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб відповідно до зазначеної вище норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме в сумі 14387,42 грн. / 7193,71 грн.х 2/

Правомірним суд визнає висновок контролюючого органу щодо донарахування позивачу 1957,43 грн. податку з доходів фізичних осіб, так як надання соціальної пільги у місяці звільнення платника податку не передбачено пп.6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону України " Про податок з доходів фізичних осіб" та п.4 Постанови КМУ від 26.12.2003 р. № 2035 " Про затвердження Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги", однак позивачем 51 працівнику підприємства була надана соціальна пільга в місяць звільнення, що підтверджується додаток № 3 до акту перевірки, який приєднаний до матеріалів справи.

Також є законним нарахування відповідачем податку з доходів фізичних осіб з коштів, що були надані під звіт ОСОБА_1, так як особа, яка здійснила нібито продаж товарно-матеріальних цінностей / ПП ОСОБА_2./ надав письмове заперечення про те, що він не підтверджує достовірність товарного чека і що він не здійснював реалізацію даного виду продукції СТ " ІБР" на загальну суму 8675 грн. / а.спр.37/. Таким чином вказана сума підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб в сумі 1301,25 грн. / 8675 грн.*15%/. Позивачем не спростовані доводи контролюючого органу.

Разом з тим суд вважає безпідставним нарахування податку з доходів фізичних осіб з коштів, отриманих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в підзвіт, так як ОСОБА_5 згідно наказу про відрядження від 1.12.2008 р. № 215-в отримав 800 грн. під звіт. Термін відрядження 3 доби. Звіт про використання готівки подано 4.12.2008 р., тобто строки подачі звіту не були порушені. ОСОБА_4 згідно наказу про відрядження від 10.11.2008 р. № 208-в отримав під звіт 3810 грн.. Термін відрядження 5 діб і звіт було подано 17.11.2008 р., тобто строку звітування порушено не було.

Таким чином суд прийшов до висновку про те, що слід визнати частково недійсним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000131700/0 від 6.04.2010 р. та № 0000131700/1 від 30.04.2010 р. в частині донарахування податку з доходів найманих працівників в сумі 691,5 грн. та відповідно в цієї частині застосованої штрафної/фінансової/ санкції.

Суд також вважає безпідставним застосування до позивача штрафних/фінансових/ санкцій в частині перевищення визначених строків використання виданої під звіт готівки на загальну суму 4610 грн., виходячи з наступного.

Виходячи із змісту частини 1 статті 238 Господарського кодексу України, санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.

Таким чином, фінансові санкції, передбачені Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.95 р. N 436 належать до адміністративно-господарських санкцій, одним видом з яких є адміністративно-господарський штраф (статті 239, 241 Господарського кодексу України).

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, згідно із якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Суд зазначає, що уповноважений орган державної влади при виявленні факту порушення суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема порушення правил щодо обігу готівки, мав дотримуватися наведених положень законодавства, у зв'язку з чим міг прийняти рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій, як фінансові санкції, виключно протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строку виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

Порушення позивачем правил обігу готівки / по ОСОБА_3 та ОСОБА_4./ вчинено у квітні та листопаді 2008 року, акт про перевірку, яким зафіксовано вчинене порушення, складений 19.03.2010 р., а штрафні (фінансові) санкції застосовані 6.04.2010 р., тобто після закінчення зазначених строків.

Таким чином, суд прийшов до висновку про необхідність визнання частково недійсними та скасувати рішення про застосування штрафних /фінансових/ санкцій № 00000122300/0 від 6.04.2010 р. та № 00000122300/1 від 26.05.2010 р. в частині застосування штрафних /фінансових/ санкцій в сумі 1152,50 грн.

Нарахування відповідачем штрафних санкцій за порушення пп.2.11 п.2., пп.3.1 п.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України в сумі 8675 грн. є законним, так як позивачем проведено готівковий розрахунок без подання одержувачем коштів платіжного документа товарного або касового чека, квитанції до прибуткового касового ордера, іншого письмового документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на вказану суму.

З врахуванням викладеного, на підставі ст.ст.158-163 КАС України суд,-

постановив:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати частково недійсним та скасувати рішення про застосування штрафних /фінансових/ санкцій № 00000122300/0 від 6.04.2010 р. та № 00000122300/1 від 26.05.2010 р. в частині застосування штрафних /фінансових/ санкцій в сумі 1152,50 грн.

Визнати частково недійсним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000131700/0 від 6.04.2010 р. та № 0000131700/1 від 30.04.2010 р. в частині донарахування податку з доходів найманих працівників в сумі 691,5 грн. та відповідно в цієї частині застосованої штрафної/фінансової/ санкції.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:Є.М. Мацький

Повний текст постанови виготовлено: 01 листопада 2010 р.

присуджено до стягнення <сума >грн.

матеріальну шкоду <сума >грн.

моральну шкоду <сума >грн.