Ухвала суду № 11903874, 14.09.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мінська Т.М.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2010 року справа №10/11пд/5014 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:Сіваченка І.В.

суддів: Дяченко С.П., Шишова О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську на постанову Господарського суду Луганської області від 21 червня 2010 року у справі за позовом Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськтракторозабчастина» про визнання угоди недійсною, -

ВСТАНОВИЛА:

Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція в м. Луганську (далі Ленінська МДПІ) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Енергія», Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Луганськтракторозабчастина» про визнання угоди на проведення операції купівлі продажу товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 28467 грн. 23 коп., укладену між ТОВ "Енергія" та ТОВ "Луганськтракторозапчастина", підтверджену податковими накладними № 191/43 від 29.07.2002р. оплатою недійсною, як таку, що скоєна з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та застосувати до сторін правові наслідки, передбачені ст. 49 ЦК УРСР, а саме стягнути з ТОВ "Луганськтракторозапчастина" грошові кошти, отримані за надання послуг на користь ТОВ "Енергія", а з ТОВ "Енергія" - стягнути на користь держави вартість оплачених послуг, одержаних від ТОВ "Луганськтракторозапчастина" на загальну суму 28467 грн. 23 коп. Заявою № 20500/10 від 17.05.2010 позивач змінив предмет позову і просив стягнути з ТОВ "Енергія" на користь державивартість оплаченного товару від ТОВ «Луганськтракторозапчастина» на загальну суму 28 467грн. 23 коп.

В обґрунтування позову зазначав, що рішенням Артемівського суду м. Луганська від 10.11.2003 року №2-3787 визнано недійсними установчі документи ТОВ «Луганськтракторозапчастина» з 30.04.2002 року, скасовано державну реєстрацію ТОВ «Луганськтракторозапчастина», визнано недійсною реєстрацію ТОВ «Луганськтракторозапчастина» в якості платника ПДВ з 18.06.2002 року, з огляду на що і вважає наведену вище угоду недійсною.

Постановою Господарського суду Луганської області від 21 червня 2010 року було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Позивач з даним судовим рішенням не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій ставив питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нового рішення про задоволення її позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначав на те, що судом було неповно досліджені обставини у справі, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. При цьому посилався на норми ст.ст. 215, 228 Цивільного кодексу України та ст. 208 Господарського кодексу України.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

До такого висновку колегія прийшла з огляду на наступне:

Як було встановлено судом першої інстанції, позивачем було проведено позапланову перевіркуТОВ «Енергія» з питань взаємовідносин з ТОВ «Луганськтракторозапчастина» за період з 01.07.2002 року по 01.02.2004 року. За результатами перевірки було складено акт № 361/26-2/31196103 від 29.07.2004 року) встановлено наявність господарських відносин ТОВ «Енергія» з ТОВ«Луганськтракторозапчастина».

Між ТОВ «Енергія» та ТОВ «Луганськтракторозапчастина» було укладено усний договір купівлі-продажу. На виконання усного договору ТОВ «Луганськтракторозапчастина» передав, а ТОВ «Енергія» прийняв запчастини на загальну суму 28467 грн. 23 коп. на підставі накладної № 188 від 29.07.2002 таподаткової накладної № 191/43 від 29.07.2002. Розрахунки за товар проведені у безготівковій формі, зокрема: ТОВ «Енергія» перерахувало платіжним дорученням № 000097 від 29.07.2002 року на рахунок ТОВ «Луганськтракторозапчастина» в ТОБО № 3 м. Луганська «Укркомунбанку» грошові кошти в сумі 28467 грн. 23 коп.

На час укладання спірної угоди діяв Цивільний кодекс України 1963 року, стаття 49 якого встановлювала конфіскаційні санкції за укладення угод з метою, завідомо суперечною інтересам держави. ЦК України, який набрав чинності 01.01.2004 таких конфіскаційних санкцій не передбачає.

Згідно з приписами п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, норми цього кодексу застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. За неможливості повернути майно в натурі, згідно п. 18 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 р. №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", набувач повинен відшкодувати первісну вартість майна.

Відповідно до пункту 5 розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України, положення останнього щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності застосовуються у разі, якщо такі порушення були вчинені після набрання чинності цими положеннями. Положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці 1 того ж пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями вказаного Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі, якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення.

З матеріалів справи вбачається, що угода, за якою позивач просить стягнути на користь держави вартість оплаченого товару від ТОВ«Луганськтракторозапчастина» на загальну суму 28 467грн. 23 коп., була повністю виконана сторонами до 31.12.2003, тобто припинила свою дію до 31.12.2003 року - до набрання чинності як Господарським Кодексом України, так і Цивільним Кодексом України.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апелянта про застосування до відповідачів відповідальності, а саме санкцій, передбачених ст. 208 ГК України є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Враховуючи, що господарськоправові зобов'язання між відповідачами за виконаною угодою, яка не визнана недійсною у встановленому законом порядку припинені, та враховуючи принцип дії законів у часі, судова колегія поділяє висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

З огляду на наведене, колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Луганської області від 21 червня 2010 року в справі №2а-10/11пд/5014 за позовом Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськтракторозабчастина» про визнання угоди недійсною залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

ГоловуючийІ.В.Сіваченко

СуддіС.П.Дяченко

О.О.Шишов